- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Визначення атмосферного тиску
Атмосферний тиск вимірюється висотою ртутного стовпчика, що врівноважує цей тиск. Для цього склянну трубочку довжиною близько 80 см з одним запаяним кінцем заповнюють ртуттю і опускають відкритим кінцем в чашку з ртуттю. У верхній частині трубки утворюється Торічелієва порожнина. По висоті стовпчика ртуті, що залишилася визначають атмосферний тиск в міліметрах ртутного стовпа (мм рт. ст.), який діє на поверхню ртуті: При підвищенні атмосферного тиску зростає рівень ртуті в трубці і при зменшенні тиску її рівень знижується. Нормальним тиском вважають тиск 760 мм рт. ст. або одиницю “бар” – 750 мм рт. ст., а тиск 1 мм рт. ст. відповідає 1,33 мбар. Системою СІ тиск виражають в одиницях Паскалях (Па).
Атмосферний тиск вимірюють ртутним барометром та металевим анероїдом (анероїд від грецьк. – діючий без води, рідини). Їх широко застосовують для гігієнічних досліджень. Основна частина датчик – гофрована коробка, заповнена розрідженим повітрям (до 50…60 мм рт. ст.). В результаті зміни атмосферного тиску стінки коробки або стискаються, або виправляються і зміни передаються на стрілку, що рухається по циферблату, проградуйованому в мм рт. ст., або мілібарах. Показники записують після легкого постукування по склу щоб усунути тертя у важелях передачі.
Для тривалих спостережень за змінами атмосферного тиску та їх записування використовують барографи, які необхідно встановлювати і регулювати за показниками ртутного барометра.
Промисловість випускає комбіновані прилади термогігробарометри і термогігробарографи.
Студенти повинні ознайомитися з роботою приладів.
Визначення вологості повітря
В повітрі завжди є водяна пара. Вона, як і інші гази має пружність і масу. Для числової характеристики вологості повітря використовують гігрометричні показники:
-
Пружність (е) водяної пари, яка міститься в приміщенні на даний момент (мм. рт. ст., або г/м 3).
-
Маса (G) водяної пари (г) в одному кубічному метрі повітря за даних умов: г/м3. Пружність або масу водяної пари, що міститься в повітрі за даних умов називають – абсолютною вологістю.
-
Максимальна вологість (Е) – це максимальний вміст водяної пари за даних умов (г/м3), або (мм рт. ст.). Масу та пружність водяної пари визначають використовуючи показники вологого термометра та спеціальну таблицю (див ст. 17 практикуму).
4. Відносна вологість (R) – це відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене в процентах: R=е 100/Е.
При вирахуванні відносної вологості абсолютну визначають по спеціальній таблиці за показниками сухого термометра.
5. Дефіцит насиченості (Д) – це різниця між максимальною і абсолютною вологістю, виражена в г/м3 або мм рт. ст.
Точка роси (ТоС) – температура при якій водяна пара досягає повного насичення, абсолютна вологість наближується до максимальної, внаслідок чого водяна пара конденсується у вигляді крапель.
Визначення абсолютної вологості повітря.
Абсолютну вологість повітря визначають за допомогою статичного психрометра Августа або аспіраційного (динамічного) психрометра Ассмана (аспіраційний від лат.–дихання, відсмоктування).
Статичний психрометр Августа складається з двох повітряних (спиртових, або ртутних) термометрів, які змонтовані на дерев’яній або пластмасовій підставці на відстані п’ять сантиметрів
один від одного. Резервуар одного термометра обгорнутого знежиреним батистом або марлею в 2 3 шари, а вільний кінець батисту опущено в посуд з дистильованою або перекип’яченою водою.
Психрометр підвішують на штативі в точці дослідження і через 10…15 хвилин знімають показники термометрів. Внаслідок випаровування води з поверхні вологого термометра він буде більше охолоджуватися і його показники будуть нижчі від сухого, при 100%-ій вологості повітря різниці показань термометрів не буде.
За різницею температур обох термометрів, з урахуванням поправки на швидкість руху повітря, визначають абсолютну вологість за формулою:
е = Ев - a (Тс –Тв)В
е- абсолютна вологість повітря в г/м3;
Ев - максимальна вологість за показниками вологого термометра (визначається за таблицею) в г/м3;
a - психрометричний коефіцієнт, який залежнить від швидкості руху повітря; 0,0013 – при визначенні вологості в закритому приміщенні і вимкненій вентиляції; 0,0007 – при великих швидкостях руху повітря в атмосфері; 0,0011 – при звичайних умовах в приміщенні і при відкритій вентиляції;
Тс – температура повітря по сухому термометру, оС;
Тв – температура повітря по вологому термометру, оС;
В – атмосферний тиск в момент дослідження, мм рт. ст.
Наприклад: Тс = 2ОоС, Тв=15оС, В=751 мм рт. ст., a =0,0011.
е = 12,7 – 0,00011(20-15)751 = 8,570 г/м3