- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Визначення нітритів і нітратів у воді
Підвищена кількість нітритів у воді вказує на її недавнє забруднення органічними речовинами. Визначаються за методом Гріса. Який дає яскраві забарвлення при утворенні діазосполук.
Хід визначення: У польових умовах у пробірку налити 10 ml досліджуваної води і додати 5…6 крапель реактиву Гріса. Суміш вимішати і через 20 хв порівняти кольори вмісту пробірки при розгляді її збоку і зверху через всю товщу стовпа суміші. Приблизний вміст нітритів визначають за допомогою таблиці 4
4. Шкала вмісту азоту нітритів
Забарвлення збоку |
Забарвлення зверху |
Вміст азоту нітритів mg/l |
Відсутнє |
Відсутнє |
<0,001 |
Ледь помітне рожеве |
Незначно – слабо - рожеве |
0,002 |
Дуже слабо – рожеве |
Слабо – рожеве |
0,004 |
Слабо – рожеве |
Світло – рожеве |
0,02 |
Світло – рожеве |
Рожеве |
0,04 |
Рожеве |
Сильно – рожеве |
0,07 |
Сильно – рожеве |
Червоне |
0,2 |
Червоне |
Яскраво – червоне |
0,4 |
У лабораторних умовах вміст у воді азоту нітритів визначають на фото електроколориметрі. Для цього готують стандартний розчин NaNO2 1 ml якого містить 1 mg азоту нітритів. З нього готують робочий. Для чого 1 ml його доводять дистильованою водою до 1 л. В 1 ml такого робочого розчину міститься 0,001 mg азоту нітритів.
Дальше поступають так як і при визначенні аміаку: в 10 однакових за діаметром пробірок наливають 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; і т. д. мілілітрів стандартного розчину який містить 0,0001 mg азоту, доливають пробірки до 10 ml дистильованою водою. А в одинадцяту наливають 10 ml досліджуваної води, потім в усі пробірки прибавляють по 1 ml реактиву Гріса і нагрівають на водяній бані при температурі 70оС 15 хвилин. Вираховують як і при визначенні аміаку, або використовуючи фото електрокалориметр з кюветою 10 або 50 ml при довжині хвилі 460 …520 нм (зелений світлофільтр)
Нормативи.
У питній воді допускаються тільки сліди азоту нітритів (0,002…0,003 міліграми на літр).
Визначення азоту нітратів проводиться якісно з допомогою дифеніламіну. В пробірку беруть 1 ml досліджуваної води, добавляють до неї маленький кришталик дифеніламіну і 2 ml концентрованої сірчаної кислоти. При наявності нітратів з’являється синє забарвлення у вигляді плями внаслідок утворення дифенілнітрозаміну.
Кількісне визначення азотної кислоти і її солей проводиться колориметричним способом, основаним на здатності досліджуваних речовин з’єднуючись з сульфофенолом давати жовте забарвлення. В якості стандартного розчину використовується азотнокислий калій в кількості 7,22 г на 1 л дистильованої води. 1 ml якого відповідає 1 mg азотного ангідриду Сульфофеноловий розчин складається з кристалічного фенолу 23 г і 37 г чистої сірчаної кислоти (густина 1,84 ), яку наливають в колбу з довгою вузькою шийкою, закривають не щільно корком і нагрівають на водяній бані 6 годин, а потім зливають в посудину темного кольору і зберігають в темному місці щільно закоркованим.
Приготування колориметру. Взяти 10 ml стандартного розчину азотнокислого калію, випарити до сухого залишку, прибавити 10…15 крапель сульфофенолу, перемішати склянною паличкою і залишити стояти на 5 хв. Після цього добавити 5…10 ml дистильованої води і 10 ml 25% розчину NH3, вилити в мірний циліндр і долити дистильованою водою до 1000 ml. Одержимо прозорий, жовтого кольору розчин, 1 ml якого уже містить 0,1 mg азотного ангідриду. З цього розчину приготувати колориметр в пробірках, для чого влити в першу пробірку 1 ml, в другу 2,5 ml, в третю 5 ml, в четверту 7,5 ml, в п’яту 10 ml. Долити до 10 ml дистильованою водою. Азотного ангідриду буде міститися в першій пробірці – 0,1 mg, в другій – 0,25 mg, в третій –0,5 mg, в четвертій 0,75 mg, в п’ятій – 1 mg.
Взяти 10 ml досліджуваної води в фарфорову чашку і випарити. Остуджений сухий залишок обробити розчином сульфофенолу (10…15 крапель). Після цього добавити 5…10 ml 25% розчину NH3 .Одержану суміш вилити в мірний циліндр, а потім долити до 100 ml дистильованою водою.
Одержаний забарвлений розчин з азотнокислих солей, що вміщуються в 10 ml досліджуваної водної витяжки, налити в шосту пробірку і колір її порівняти з кольором пробірок колориметра. Провести вирахування вмісту азотної кислоти. Допустима кількість –10 mg на літр.
У питній воді хлориди знаходяться у вигляді хлористого калію, натрію, кальцію, барію. Вони можуть бути органічного і мінерального походження. Наявність у воді хлоридів органічного походження свідчить про те, що вони надходять з продуктами життєдіяльності людини і тварин, із стічними водами та іншими нечистотами і покидьками і є санітарним показником забруднення води особливо якщо поряд з ними виявляються азот вмісні сполуки
Аміак, нітрити ін. Хлориди мінерального походження не псують смак води і не мають санітарного значення . Допустимі норми хлоридів у воді в місцях солончакуватих грунтів до 350 mg/л.
Наявність хлоридів у воді визначають якісно і кількісно. Принцип визначення грунтується на реакції між хлором хлористих сполук і азотнокислим сріблом. Як наслідок цього утворюється хлористе срібло – майже не розчинна сполука у вигляді білуватої каламуті чи осаду.
NaCl + AgNO3 = AgCl + NaNO3
Обладнання та реактиви 1. Титрований розчин азотнокислого срібла, 1 ml якого може осадити 1 mg іонів хлору. 2. Для визначення титру азотнокислого срібла використовують розчин хлористого натрію, 1 ml якого містить 1 mg хлору. 3. Індикатор–10%-вий нейтральний розчин хромату калію.(K2CrO4) 4. Колби, бюретки, піпетки, пробірки.
Якісна проба. У пробірку наливають 10 ml досліджуваної води додають дві краплі розбавленої азотнокислого срібла, утворення білої каламуті свідчить про наявність хлоридів.
Кількісне визначення хлоридів у воді основане на осадженні їх титрованим розчином азотнокислого срібла, вміст хлору вираховують за кількістю розчину, використаного на титрування.
Досліджувану воду по 100 ml наливають у дві колби, прибавляють по 15 крапель розчину хромовокислого калію. Воду в одній з колб титрують розчином азотнокислого срібла, 1 ml якого зв’зує хлоридів. При постійному збовтуванні до переходу жовтого кольору в оранжевий або оранжево-бурий. Другу колбу ставлять поряд з титруємою і постійно порівнюють забарвлення на білому фоні. Записують витрати розчину азотнокислого срібла і проводять розрахунок за слідуючою формулою:
Х=А*10
Де Х – кількість хлору, мг/л, А – кількість розчину азотнокислого срібла, що використано на титрування 100 ml досліджуваної води мл, 10 множник для приведення результатів до 1 літра.