- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
Час, що визначається виробленням в організмі теляти гуморалного (активного) імунітету становить 14- 20 днів. Пасивний (молозивний або клостральний імунітет) формується у перші 12 – 24 години життя приплоду, в результаті споживання повноцінного молозива матері. Для цього теля доцільно утримувати в боксі деннику разом із матір’ю хоч би протягом доби. За цей час теля ссе корову протягом 5-8 разів, що забезпечує утворення захисних чинників організму проти патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів.
Телятам гіпотрофікам у перші години життя за 30 хв перед випоюванням першої порції молозива, з банки через соску доцільно дати 1,5 – 2 л 1%-вого розчину хлористого калію. Це забезпечує активізацію діяльності шлункових залоз, прискорення евакуації меконію і нормалізацію водно сольового обміну. Перед наступним вживанням молозива телятам слід випоювати підсолену (у вигляді 1%-вого розчину хлористого натрію) прокип’ячену і охолоджену до 35оС воду.
Для утримання телят найпростіші клітки Еверса (1,2х1х1,2 м), які встановлюють на ніжках висотою 40 см. З 50-х років на Україні вирощували телят при знижених температурах. У профілакторіях телята знаходяться до 6 місячного віку. При переведенні телят з індивідуальних кліток у телятник, особливо коли раніше у ньому тримали молодняк різних вікових груп, у них часто виникають респіраторні захворювання. Процес реадаптації таких тварин проходить важко, супроводжується різким зниженням природної резистентності організму.
Телятники обладнуються груповими клітками на 10…20 телят площею, 1,1…1,5 м2 на голову; з причілку будівлі передбачають приміщення для зберігання і приготування кормів, для інвентарю і підстилки, кубову. У поздовжніх стін влаштовують вигульні майданчики з твердим покриттям 8м2 для корів і 5 м2 на одну голову молодняка та 2м2 на теля.
Контрольні запитання 1. Які основні системи утримання великої рогатої худоби? 2. Основні зоогігієнічні та ветеринарно – санітарні вимоги профілактики захворювань худоби? 3. Основні гігієнічні вимоги до утримання сухостійних корів? 4. Яке обладнання цеху отелення? 5. Гігієнічні вимоги і ветеринарно-санітарні правила утримання корів після отелення. 6. Основні ветеринарно-санітарні та зоогігієнічні вимоги при вирощуванні телят.7. Що таке “біологічний відпочинок”?
Заняття 6.2. Гігієна свиней
Мета заняття: 1.Вивчити проектуємі в Україні свинарські підприємства. 2. Ознайомитися з особливостями виробництва свинини на комплексах 3. Вивчити системи утримання свиней 4. Ознайомитися з гігієною клітково-батарейного утримання свиней 5. Уяснити гігієнічні вимоги до свинарників. 6. Пропрацювати основні розділи НТП (норм технологічного проектування) свиноферм.
В Україні проектуються свинарські підприємства - товарні репродуктори, відгодівельні, з закінченим циклом виробництва.
Функціонують, на частину запланованої потужності, комплекси по виробництву свинини з безперервним потоковим виробництвом. В Полтавській області до таких відноситься ЗАТ “Агрофірма Куйбишеве” Оржицького району де функціонує комплекс на 12 тис. свиней.
Одержання високої продуктивності на таких комплексах, в умовах адинамії, дефіциту природної інсоляції досягається при повноцінній і збалансованій годівлі й підтриманні оптимальних параметрів мікроклімату.
Системи утримання: б е з в и г у л ь н а та в и г у л ь н а, яка поділяється на станково-вигульну та вільно-вигульну.
Станково-вигульна система передбачає надання прогулянок на вигульних майданчиках і годівлю в “їдальнях”. Норми площі вигулів для кнурів-плідників – 10 м2, свиноматок – 5-10, ремонтного молодняку – 1,5 відлучених поросят і поголів’я на відгодівлі – 0,8 м2.
Вільно-вигульну систему застосовують при вільному виході тварин на вигульні майданчики й поверненні у станки.
Прогулянки свиней мають не лише фізіологічне значення (відбувається оксигенація організму, поліпшується перебіг окислювально-відновлювальних процесів підвищується здатність до відтворення, профілактуються захворювання кінцівок), а й санітарно гігієнічне, оскільки саме в цей період тварини звільняються від калу і сечі, завдяки чому приміщення не забруднюються екскрементами й шкідливими газами.
Безвигульна система має підлогово-станковий, клітково-батарейний, ярусний та інші варіанти утримання.
Технологічні рішення промислового вирощування свиней передбачають три способи утримання свиноматок і поросят: однофазовий, двофазовий і трифазовий. При однофазовому, поросят після відлучення вирощують в станках де вони народилися до здачі на м’ясокомбінат. Позитивне – зменшення інфікування і захворюваності, коротший термін відгодівлі.
Для двофазового характерно утримання поросят до 3-3,5 місячного віку в станках де вони народилися, а потім переводять в цех відгодівлі. Це викликає стресові явища, які знижують продуктивність, збереженість, збільшують захворюваність.
При трифазовому утриманні опорос відбувається в одному приміщенні, а поросят переводять у цех дорощування да вони знаходяться 60 або 80 діб до досягнення живої маси 36…38 кг. Далі тварин переводять у цех відгодівлі, де вони набувають маси 110 – 120 кг. Така система є стрес-фактором і не виключає поширення інфекційних захворювань, особливо при наявності хворих поросят –інкубатиків.
Гігієна клітково-батарейного утримання свиней дозволяє у 13 разів зменшити експлуатаційні витрати і санітарно-технічні роботи. Оскільки свиней утримують без руху (адинамія), велика увага надається ветеринарно-санітарному обслуговуванню, вдосконаленню систем вентиляції і каналізації. Годівлі з введенням мікро і макроелементів. Недоліком є металомісткість обладнання.
Гігієна кнурів полягає в груповому чи індивідуальному утриманні плідників. Підлоги в станках роблять міцними, не слизькими, водонепроникними.
Сучасні тенденції безвигульного утримання призводять до адинамії та гіподинамії а внаслідок цього захворюваність задніх кінцівок, легень, серцево-судинної системи, розладу відтворної здатності, скорочення термінів використання. В раціонах кнурів повинні бути зелені корми, в яких знаходиться фермент поліфенолксидаза, що поліпшує відтворну функцію. Статева активність кнурів під впливом кормів змінюється через 2-3 дні. А якість сім’я через 30…40 днів. Для забезпечення статевої активності й міцності кінцівок влаштовують моціон з швидкістю руху 2-3 км/год. При двохразовій прогулянці вони повинні проходити не менше 2 км. Це підвищує запліднюваність свиноматок на 7,4%. Міцніші стають суглоби і ратиці, краще виявляються статеві рефлекси.
Вирощування кнурів на елеверах (фр. Elivierе – виховання, вирощування) - це підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні кнурів. Навпроти кожного станка лаз (0,7х0,8 м), який веде на вигульний майданчик.
НТП свиноферм включають слідуючі розділи: 1. Загальні вказівки де передбачено: типи і розміри ферм, зооветеринарні розриви до свиноферм, санітарні відстані між с/г підприємствами і іншими об’єктами. 2. Системи утримання свиней 3. Номенклатура ферм і структура стада свиней 4. Номенклатура будівель і споруд, склад приміщень і технологічні вимоги до них. 5.. Норми площ і розміри основних технологічних елементів будівель, споруд і приміщень. 6.Приблизні нормативи потреби і запасу кормів. 7.Норми потреби і запасу підстилки. 8. Норми потреби у воді і вимоги до водопостачання. 9. Нормативи виходу гною і вимоги до каналізації. 10. Норми виділення тваринами тепла, газів і водяних парів. 11. Норми параметрів внутрішнього повітря і вимоги до опалення і вентиляції приміщень. 12. Норми природного і штучного освітлення. 13. Технологічне обладнання і механізація виробничих процесів.
Експлуатаційні вимоги до будівельних рішень. Ворота і двері повинні швидко відкриватися і не мати порогів. Внутрішня висота повинна бути не менше 2,4 м. Вікна розміщують на висоті не більше 1,2 м від рівня підлоги. Огорожі станків решітчаста, висотою від 1 до 1,4 м. Щілинна підлога повинна бути рівною, горизонтальною, без механічних дефектів, не ковзкою при намоканні.
Подача свіжого повітря до свинарника в холодний період року 30 м3/год на 100 кг живої маси тварин. Допустимий рівень шуму 70 дБ.
Досвід вирощування свиней в США на “Фабриках свинини”
Виробнича лінія фабрики включає будівлі з накопичуючими бункерами для комбікормів і системою машин для годівлі, напування, видалення гною і забезпечення необхідного мікроклімату.
Все приміщення збирають з стандартних деталей: блоків фундаменту, опор щілинних підлог. Відділення для опоросів обладнано двома рядами по 30 станків в кожному, у яких відбувається шість опоросів у рік. Температура у відділенні 27оС підтримується локальним підігрівом.
Поросних свиноматок тримають по 8 гол. В групових станках площею (2,7х4 м). В цьому відділі знаходиться два станки для профілактичних ветеринарних обробок свиноматок. Після 60 днів поросят тримають по 16 гол. у станку. При досягненні маси 95 кг відправляють на м’ясокомбінат.
Поросята народжуються з вісьмома зубами, а протягом 25 днів з’являється ще 16. У цей період тварини непокояться через свербіж у яснах, тому важливо в годівниці засипати підсмажене зерно ячменю, крейду, кісткове борошно. Поросятам слід вводити препарати заліза. Коли рівень гемоглобіну знижується до 4,25 починається відхід поросят. У хворих на анемію шкіра набуває сіро-брудного кольору, щетина скуйовджується, поросята перестають ссати молоко.
Приміщення для мінус-варіантів. Поросят, що відстали в рості (маса менше 4 кг) утримують в піг-бальї (профілакторії). Тут використовують спеціальні корми, застосовують ультрафіолетове і інфрачервоне опромінення. Змішування цих поросят з основними групами небезпечне в епізоотичному відношенні.
Санітарний режим і профілактика захворювань полягає у суворому контролі за епізоотичним станом і проведенні профілактичної роботи проти інфекційних і інвазійних захворювань. Обслуговуючому персоналу дозволяється вхід на ферму через спеціальний пропускник. На території ферми забороняється тримати собак і котів та інших тварин. Дезкилимки зволожені 2%-вим розчином їдкого натру.
Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони: А – виробничу, Б – господарську. За 1000 м споруджують карантинне відділення. Територія огороджується парканом.
У спеціалізованих господарствах зростає захворювання тварин пов’язаних з порушенням обміну речовин, дією стрес-факторів, неоптимальними параметрами мікроклімату та годівлею. Тому профілактика набуває важливого значення у системі боротьби з інфекційними та незаразними хворобами свиней. Забороняється виготовляти комбікорми з сировини, що має 700 тис. мікробних тіл в 1 г. Корми тваринного походження, що мають мікробну забрудненість понад 500 тис. мікробних тіл в 1 г стерилізують або виготовляють з них гранульовані комбікорми. Після закінчення технологічного циклу приміщення очищають, дезінфікують і витримують за принципом “усе зайнято – усе пусто”.
Нестача йоду гальмує секрецію тироксину – гормону щитовидної залози.
Для підвищення загальної резистентності у необхідних випадках поросятам на другий день життя внутрішньом’язево вводять 4%-вий розчин глюкози з додаванням 30 % неспецифічного гамма-глобуліну або неспецифічної сироватки у дозі 5-7 мл на ін’єкцію і 30 – 50 мкг вітаміну В12 .
Контрольні запитання 1. Гігієнічна оцінка свинарських підприємств. 2. Системи і способи утримання свиней та їх санітарно-гігієнічна оцінка. 3. Особливості вирощування кнурів-плідників на елеверах. 4. У чому полягають особливості забезпечення мікроклімату для поросят сисунів. 5. Особливості утримання мінус-варіантів. 6. Які прийоми профілактують зниження стресу у відлучених поросят. 7. У чому полягає загальний санітарний режим тваринницьких підприємств. 8. Незаразні хвороби свиней, зумовлені дефіцитом макро і мікроелементів та вітамінів.