Заняття 6.3 Гігієна овець.

Мета заняття: 1. Ознайомитися з системами утримання овець. 2. Гігієнічні вимоги до приміщень для овець. 3.Гігієна годівлі та утримання овець. 4. Проведення окоту і вирощування ягнят. 5. Гігієна стриження, доїння, купання овець.

У вівчарстві застосовують пасовищну, пасовищно-стійлову, стійлово-пасовищну, та стійлову системи утримання овець.

Пасовищну систему практикують у високогірських районах, різновидністю якої є відгінна система.

Стійлово-пасовищна система найраціональніша і відповідає біологічним вимогам організму. Стійлова система практикується при обмеженні пасовищ на яких виганяють лише вівцематок для активного моціону.

У вівчарстві виділилися такі виробничі напрями: вовново-м’ясний; м’ясо-вовновий, смушково-молочний, вовно-молочний, овчинний, напівгрубововновий і грубововновий. Вівцеферми розміщують на відстані 500…700 м від населеного пункту. Вівцеферми можуть бути – племінними і товарними і складатися з таких приміщень і будівель: вівчарні з базами, сховища для силосу і сінажу, навіси для грубих кормів, внутрішньофермські шляхи, пункт штучного осіменіння, літні вигульні кормові майданчики, джерело водопостачання, ванну або душову для купання овець, стригальний пункт. Найкращі кошари прямокутної форми шириною 18 – 24 м. Огороджуючі конструкції повинні захищати тварин від атмосферних опадів, протягів, конденсату пари на стінах і стелі, забезпечувати необхідний температурний режим.

Співвідношення вікон до підлоги 1:20 чи 1:25. Підлога глинобитна. Вівчарні не опалюються. Вентиляція повинна забезпечувати повітрообмін 25м³ за годину на дорослу вівцю і 10 м³ на молодняк. Бази захищають тварин від вітру. Тут у холодну пору тварини перебувають більшу частину часу.

В кошарі обладнують 3 – 4 секції в яких утримують сакмани. Територію ферми озеленяють. Інтенсивність росту вовни залежить від наявності в кормах сірковмісних амінокислот (цистеїн, цистин, метіонін). Годівля овець просяною соломою спричиняє випадання вовни. Ковильна солома з насінням призводить до утворення чисельних ран і може навіть викликати перитоніт (ковилова хвороба). Недостача вітамінів і мікроелементів у кормах призводить до того, що ягнята ссуть і поїдають вовну, що призводить до закупорки пілоричної частини шлунка чи кишечнику.

Годують овець на свіжому повітрі з риштаків. Кітні вівцематки чутливі до потреби в кальції, фосфорі. Нестача кобальту, йоду, заліза, міді, марганцю, вітамінів. А, D, Е призводить до народження нежиттєздатних ягнят.

Не менше трьох разів на рік у овець розчищають і обрізають рогову капсулу копитець. З метою профілактики копитної гнилі біля входу до кошари встановлюють ванну з дезинфікуючим розчином (4%-вим мідним купоросом, 0,5%-вим креоліну) овець слід утримувати в кошарах при температурі близько 0^оС і відносній вологості 70%. При триманні у вологих приміщеннях вівці легко простуджуються у них виникає копитна гниль, погано росте вовна.

Проведення окоту і вирощування ягнят.

Окоти найчастіше відбуваються в зимовий період. У цей час вівцематки найбільш плодючі за рахунок споживання високопоживних кормів багатих на вітаміни. Відлучення припадає на початок пасовищного періоду і молодняк інтенсивно використовує зелену масу та адаптується до літньої спеки. У кітних вівцематок змінюється кровообіг, зростає навантаження на серцево-судинну і дихальну системи, посилюється апетит, тварини стають менш рухливі. Їм потрібно у два рази більше кисню, тому їх найдовше тримають на свіжому повітрі. Вівцематок другої половини кітності розміщують у оцарках, по 50– 100 голів, в розрахунку по 2м² площі на голову, а з появою передвісників пологів переводять у тепляк (найтепліша частина приміщення).

Вівцематок з ягнятами утримують в оцарках. а в них обладнують клітки “кучки” де утримують вівцематок, що не приймають ягнят або мають двійнят. Клітки виготовляють 1…1,5 х 1…1,5 м. В них влаштовують годівниці для грубих і соковитих кормів. Переконавшись, що ягня ссе матір їх переводять в оцарки. Температура повинна бути не менше 10^оС, а вологість не більше 75%. Запобігають простуді ягнят, утримуючи на сухій підстилці, яка забезпечує тепле ложе при мінусовій температурі. Знімаючи перегородки оцарки поступово об’єднують. Молоді вівцематки часто не підпускають новонароджених ягнят тому їх утримують в “кучці” 1…3 дні. Розвиток багатокамерного шлунку у ягнят закінчується до 3 місячного віку. Привчання ягнят до поїдання рослинних кормів важливе для нормального розвитку органів травлення. При сакманному вирощуванні ягнят і вівцематок випускають на свіже повітря, але стежать за тим щоб ягнята не лягали на землю.