- •Методичний практикум
- •Зоогігієна
- •З основами проектування та будівництва тваринницьких об’єктів
- •Розділ 1. Дослідження повітряного середовища.
- •Заняття 1.1 Фізичні властивості повітря тваринницьких приміщень, методи їх визначення і оцінки .
- •Визначення температури.
- •Визначення атмосферного тиску
- •Визначення вологості повітря
- •Визначення абсолютної вологості повітря.
- •Визначення відносної вологості повітря.
- •Визначення абсолютної вологості аспіраційним психрометром.
- •Заняття 1.2 Визначення швидкості руху повітря
- •Правила роботи з кульовим кататермометром
- •Заняття 1.3 Гігієнічний контроль запиленості та загальної бактеріальної забрудненості повітря тваринницьких приміщень.
- •Методи визначення кількості пилу у повітрі
- •Заняття 1.4. Зоогігієнічний контроль вмісту шкідливих газів у повітрі
- •Гігієнічне значення шкідливих газів у повітрі.
- •Визначення вмісту вуглекислого газу в повітрі методом Суботіна – Нагорського
- •Визначення концентрації аміаку в повітрі приміщень для тварин
- •Визначення вмісту сірководню у повітрі
- •Розділ 2. Санітарно-гігєнічне дослідження грунтів Заняття 2.1. Дослідження основних фізичних властивостей грунту
- •Взяття проби грунту для дослідження.
- •Визначення фізичних властивостей грунту Колір грунту.
- •Запах грунту.
- •Визначення вологопіднімальної здатності грунту (капілярності).
- •Визначення водопроникності (фільтраційної здатності грунту).
- •Встановлення пористості грунту .
- •Хімічний аналіз грунту
- •1. Санітарні показники забрудненості грунт (з розрахунку на 100 г)
- •Розділ 3. Санітарно-гігієнічна оцінка води. Заняття 3.1. Прийоми санітарно-гігієнічної оцінки води.
- •Санітарно-топографічне обстеження водойми
- •Огляд водойми
- •Карта санітарно – топографічного обстеження джерела водопостачання
- •Грунтові криниці
- •3.1. Перерахунок прозорості води в каламутність
- •4.Колір води
- •3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.
- •Проба на органічні речовини
- •Хімічні методи дослідження води
- •Заняття 3.2. Гігієнічний контроль за процесами самоочищення води
- •Санітарно – гігієнічне значення
- •Визначення кількості аміаку у воді
- •Визначення нітритів і нітратів у воді
- •4. Шкала вмісту азоту нітритів
- •Нормативи.
- •Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.
- •Кількісне визначення заліза
- •Визначення твердості води
- •Заняття 3.3 Методи знезаражування води
- •2. Визначення хлор потреби води.
- •Заняття 3.4. Виїзд на водойми ферми учгоспу
- •Розділ 4. Зоогігієнічна оцінка кормів Заняття 4.1. Зоогігієнічний контроль якості грубих кормів
- •Гігієнічне значення грубих кормів
- •Санітарна оцінка сіна
- •5.Критерії оцінки сіна за вологістю
- •6.Максимальний вміст за масою, %
- •7.Час збирання сіна
- •8.Ознаки злакових і бобових рослин
- •10.Рослини, що впливають на обмін речовин
- •Санітарна оцінка соломи.
- •Санітарна оцінка полови.
- •Визначення наявності в сіні споринні, головні ржавчини.
- •Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.
- •Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.
- •Лабораторна оцінка якості силосу
- •Оцінка якості жому.
- •Оцінка якості браги.
- •Оцінка якості коренебульбоплодів
- •Заняття 4.3. Санітарно гігієнічна оцінка зернових кормів
- •Лабораторні методи оцінки зерна
- •Розділ 5. Гігієна тваринницьких приміщень. Заняття 5.1. Поняття про проектування тваринницьких приміщень та читання проектної документації
- •Поняття про проекти приміщень
- •Поняття про масштаби.
- •Технологічні рішення.
- •Загальні відомості про будівельні креслення.
- •Вимоги, що пред’являють до території для будівництва підприємств
- •Розміщення будівель і споруд на території підприємства
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. Заняття 6.1. Гігієна великої рогатої худоби
- •Зоогігієнічні вимоги до безприв’язного утримання худоби.
- •Гігієна вирощування телят у профілакторний період.
- •Заняття 6.2. Гігієна свиней
- •Заняття 6.3 Гігієна овець.
- •Проведення окоту і вирощування ягнят.
- •Гігієна стриження овець.
- •Гігієна купання овець
- •Гігієна доїння овець.
- •Заняття 6.4. Гігієна коней
- •11.Номенклатура основних виробничих будівель і споруд
- •Системи утримання коней: стаєнна і табунна (пасовищна).
- •Годівля коней
- •Гігієна жеребців – плідників
- •Гігієна жеребних кобил.
- •Вирощування лошат.
- •Вимоги до збруї.
- •Догляд за кіньми.
- •Заняття 6.5. Гігієна птиці
- •Системи утримання птиці
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
- •Номенклатура будівель і споруд пташиних ферм
- •Вентиляція пташників.
- •Освітлення пташників
- •Контроль якості кормів
- •Санація птахівничих приміщень і території.
- •Гігієна кролів, хутрових звірів, мисливських і службових собак та лабораторних тварин Гігієна кролів.
- •Гігієна хутрових звірів
- •Гігієна службових і мисливських собак.
- •Заняття 6.6. Гігієна бджіл
- •Вимоги до ділянки для розміщення пасіки.
- •Вимоги до вуликів.
- •Системи утримання бджіл.
- •Заняття 6.7. Гігієна ставкового рибництва
- •Список використаної літератури
- •Тема 6. Спеціальна гігієна. 67
Системи утримання птиці
Основні: к л і т к о в а та на п і д л о з і коли птахи можуть користуватися вигулами. Утримання в клітках одно і багатоярусної конструкції не передбачає вигулів, що має свої переваги і недоліки. При клітковому утриманні відпадає потреба у підстилці, за рахунок обмеженого руху птиця на 10…15% менше поїдає кормів, у неї краща здатність відкладати яйця. Зручніше проводити ветеринарні обробки.
Недоліком є те, що вона обмежує рух птиці, позбавляє її інсоляції, призводить до утворення наминів.
На підлозі утримують дорослу птицю й молодняк усіх видів на суцільній незмінюваній підстилці чи сітчастій або планчастій підлозі, з вигулами, соляріями, вольєрами чи без них. Така система застосовується для племінної птиці, що підвищує природну стійкість організму, поліпшує обмін речовин і дає змогу одержувати яйця з вищими інкубаційними якостями, а молодняк, що виведений з них краще зберігається.
Недоліки: потрібна доброякісна підстилка, постійний контакт з забрудненою підстилкою і між собою може бути причиною поширення інфекційних і інвазійних захворювань, виникають ускладнення з проведенням ветеринарно-профілактичних заходів і зоотехнічної роботи.
У клітках птиця краще росте і розвивається. При цьому є можливість максимально механізувати всі виробничі процеси: годівлю, напування, видалення посліду і створення оптимальних умов мікроклімату.
На глибокій підстилці використовують – сфагновий торф, тирсу, дерев’яну стружку, подрібнену солому, соняшникову і просяну лузгу, суміш тирси з солом’яною січкою або подрібненими стрижнями початків кукурудзи. Важливо щоб підстилка не була запліснявілою, мерзлою, вогкою, забрудненою, була доброякісною товщиною 10…12 см. У ній синтезується вітамін В12, а торф’яна проявляє бактерицидну здатність.
На вологій підстилці у птиці можуть виникати респіраторні захворювання, аспергільоз, розвиваються яйця гельмінтів і кліщі.
Утримувати птицю на сітчастій і решітчастій підлозі практикують тоді коли відсутня підстилка. Планки розміром 13*18 мм встановлені на ребро так: щоб послід не затримуючись провалювався під підлогу. Важливо щоб у такому приміщенні на- дійно працювала вентилляція але не створювалися протяги з під підлоги.
Вольєрне утримання птиці просте, доступне, дешеве з максимальним повітрообміном, сонячною інсоляцією, меншою щільністю посадки птиці.
К о м б і н о в а н и й спосіб передбачає інтенсивне вирощування молодняку у клітках до переведення у доросле стадо, що сприяє оздоровленню поголів’я.
Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації
Санітарно-гігієнічні вимоги до інкубації мають важливе значення. По-перше яйця повинні надходити з господарств благополучних щодо інфекційних (пулуроз, паратиф, нефролімфоматоз, чума та ін.) захворювань, забезпечених кормами, та в яких створено всі умови для утримання птиці. По-друге вони повинні бути правильної форми з міцною шкаралупою. Не придатні для інкубації яйця забруднені, з тривалим терміном зберігання, рухомою або зміщеною повітряною камерою, кров’янистими включеннями. Зберігання їх допускається на яйце складі (не більше шести днів) при температурі 8…12оС і відносній вологості повітря 75…80%. Перед інкубацією їх необхідно продезинфікувати парами формальдегіду, розчином хлораміну, аерозолем молочної кислоти, ультрафіолетовими променями, озоном тощо.
Мікрофлора шкаралупи (стафілококи, кишкова та синьо гнійна палички, протей, збудник хвороби Марека) найактивніше проникає через пори у перші 1…2 години після знесення. Дезинфекція забезпечує повне знищення умовно патогенних і патогенних мікроорганізмів на шкаралупі. Найраціональніша триразова дезинфекція.
Ефективним методом боротьби з інфекціями, що передаються трансоваріально, є глибинне їх знезараження. 1. Занурення у розчин антибактеринів, при різниці тиску або температури розчину і яєць, ін’єкції лікарських препаратів у повітряну камеру чи білок яйця. Найпридатнішим є 0,05…0,1%-вий розчин гентаміцину, канаміцину – 4…5 тис од/мл, 0,3%-вий розчин тилану, 0,6%-вий розчин формаліну, 1%-вий розчин норсульфазолу. Від сальмонел і мікоплазм яйця знезаражують поєднанням гентаміцину і тилану. Краще зберігати яйця в газовологонепроникній упаковці з лавсан - поліетилену. В місткостях з озоном.
Не слід допускати перегрівання ембріонів, особливо у першу половину інкубації. А далі стійкість до підвищення температури у них зростає. Ембріони добре пристосовані до зниження температури, якщо воно не тривале і помірне (до 20оС). Короткочасне охолодження яєць в інкубаторі у період замикання алантоїса позитивно впливає на ембріогенез. Вологість потрібно підтримувати в межах 40…60%. Вміст вуглекислого газу не повинен перевищувати 2%, а оптимально 0,5%, для чого необхідний постійний повітрообмін. Швидкість руху повітря навколо яєць повинна бути до 2 м/сек. Яйця слід повертати на 45о при вертикальному укладанні і на 180о при горизонтальному, робиться це автоматично 24 рази на добу. Для запобігання перегріву яйця і інфікування з інкубаційних лотків їх переносять у вивідні шафи. Молодняк після вилуплення залишають на декілька годин для обсихання. Тоді переносять у кімнату з температурою 24…28оС. За добу молодняк слід доставити за призначенням, при цьому годувати і напувати його не рекомендується.
Від ретельності вибору ділянки під проектування, будівництво, розміщення окремих майданчиків, пташників, санітарно-захисних зон, особливо від якості будівництва об’єктів, залежить ефективність виробництва, яка визначається ветеринарно-санітарним благополуччям, і високим збереженням поголів’я. Ділянки відокремлюють від населеного пункту, дотримуючись зооветеринарних розривів.
Загальними ветеринарно-санітарними вимогами при будівництві є розміщення інкубаторіїв і зони вирощування молодняку таке, щоб напрямок панівних вітрів був з інкубаторію на зону вирощування молодняку і далі на промислове стадо. У багатоповерхових пташниках можлива передача інфекції з поверху на поверх аерогенним шляхом, що притаманно і зблокованим приміщенням. Під забудову слід відбирати не придатні для землеробства ділянки тому, що орна земля це багатство держави.
У багатоповерхових пташниках повинно бути не менше двох сходових маршів шириною не менше 1,2 м. Ворота і двері повинні мати високі теплоізоляційні властивості.