4.Колір води

Визначають біля водойми, дивлячись в посудину з прозорого скла, в якій знаходиться відібрана проба. Розрізняють воду: без кольору, зеленувату, бурувату, слабо жовту та ін. В лабораторних умовах колір води визначають за допомогою приладу компаратора (від лат. - порівнювати) та виражають у градусах колірності від 10 до 80^о.

Інтенсивність запаху виражають по п’ятибальній шкалі, що зображена в таблиці 3.2.

3.2. Оцінка інтенсивності запаху води.

Бал	Сила запаху	Значення
0	Не має	Запах зовсім не відчувається
1	Дуже слабкий	Запах звичайно не відчувається. але виявляється спостереженням
2	Слабий	Запах виявляється споживачем якщо на нього звернути його увагу
3	Помітний	Запах легко розрізняється і може викликати не добрі відгуки про воду
4	Чіткий	Запах звертає на себе увагу і може заставити утриматися від споживання води
5	Дуже сильний	Запах настільки сильний, що вода не придатна для пиття

4.Запах води визначають на місці в свіжій пробі холодної і підігрітої до 40…50^оС. Для цього в літрову колбу з притертим корком наливають 200 мл досліджуваної води, сильно струшують. Запах встановлюють: хлорний, землистий (запах вологого грунту), болотний (торфу), аптечний (йодоформу), гнійний, гнилісний, затхлий, рибний, сірководневий та ін.

5. Смак. Смакову пробу проводять в тому випадку, якщо вода не становить небезпеки в епідемічному і хімічному відношенні. Аналіз проводять так як при визначенні запаху: при звичайній температурі та при нагріванні води до 30^оС. Смак позначають так: гіркуватий, солонуватий, кислуватий, терпкуватий та ін.

Після визначення смаку сирої води слід прополоскати рот слабим розчином марганцевокислого калію. Присмак води – хлорний, залізний, в’яжучий, терпкий, рибний, лужний і ін. Гірко-солоний присмак при підвищеному вмісті солей магнію, хлористого натрію, металевий – заліза, марганцю і ін.

Проба на органічні речовини

Органічні речовини, рослинного походження розчинні у воді, при збовтуванні утворюють бульбашки та піну.

В попередньо прополоснуту досліджуваною водою пробірку наливають ¼ об’єму води, збовтують її рівномірно та сильно на протязі 10 секунд зберігаючи горизонтальне положення пробірки (закритої корком). Кількість піни та її стійкість свідчать про наявність та відсутність органічних речовин. При слабо позитивній пробі піна залишається на поверхні протягом декількох секунд і зникає повільно, затримуючись у вигляді маленьких бульбашок по краях пробірки. При негативній пробі дрібні бульбашки, що утворюються головним чином по краях пробірки зникають миттєво.

Хімічні методи дослідження води

Хімічні дослідження питної води проводяться з метою визначення в ній хімічних елементів чи сполук (якісний аналіз) або її концентрацію (кількісний аналіз).

В залежності від конкретної потреби проводять повний або не повний аналіз води – санітарний і хімічний.

Питна вода повинна задовольняти фізіологічну потребу організму тварин та людини. Тому ГОСТ 2874-85 передбачає відсутність в ній шкідливих речовин та допускає мінімальну кількість потенційно небезпечних.

Реакція води визначається червоним і синім лакмусовим папером. Посиніння червоного папірця – лужна реакція. Почервоніння синього - кисла реакція, відсутність забарвлення - реакція нейтральна.

Визначення окисляємості води. Це непрямий метод встановлення наявності органічних сполук у воді за кількістю витраченого кисню на окислення органічних речовин. Що знаходяться у одному літрі води

Реактиви: 0,1 N розчин марганцевокислого калію (KMnO₄.) 0.01 N, розчин щавелевої кислоти; 25% розчин H₂SO₄

Визначення титру розчину. Взяти в колбу 100 ml дистильованої води, добавити 5 ml 25% розчину сірчаної кислоти і 8 ml 0,01 N розчину марганцевокислого калію. Рідину в колбі нагріти до кипіння і кип’ятити 10 хв. Після цього в колбу добавити 10 мл 0,01 N розчину щавелевої кислоти, після чого рідина знебарвиться. Її титрують 0,01 N розчином марганцевокислого калію до появи слабо рожевого забарвлення.

Кількість мілілітрів розчину KMnO₄, що взятий до титрування плюс кількість, яка використана для тирування відповідає титру 10 ml 0,01N розчину щавлевої кислоти і виділяє при цьому 0,8 mg кисню.

Після цього проводять визначення окисляємості води . Взяти в колбу 100 ml досліджуваної води, добавити 5 ml 25 % розчину H₂SO₄ і 8 ml розчину KMnO₄ слабо рожевого забарвлення. Нагріти і кип’ятити 10 хв. Добавити 10 ml 0,01 N розчину щавлевої кислоти і гарячу рідину титрувати розчином марганцю до появи слабо рожевого забарвлення. Підрахувати всю кількість розчину KMnO₄, що використаний до титрування і під час титрування. Врахувати кількість розчину марганцю, використаного на титрування 10 ml 0,01 N розчину щавлевої кислоти і провести розрахунок кількості кисню, що використана на окислення органічних речовин в одному літрі досліджуваної води.

Приклад: встановлюючи титр KMnO₄ на 10 ml щавлевої кислоти пішло 11,2 ml марганцю, при титруванні досліджуваної води використано 14,3 KMnO₄ використано 14.3-11.2=3.1 ml, це на 100 ml води, а на літр буде 31 ml.

Проводимо розрахунок кількості кисню, використаного на окислення органічних речовин.

11,2 ml KMnO₄ виділяє 0.8mg O₂

31.0 ml -“ - - “ - х - “ --- х= 31*0,8/11,2 =2,21 mg кисню.

Хороша вода містить органічних речовин, що поглинають від 0,5 до 1,5 mg/л О₂; погана вода більше 5 mg/л; не придатна вода – більше 20 mg/л.

Питання для контролю знань студентів. 1. Джерела надходження кисню у воду. 2 На що витрачається розчинний у воді кисень? 3.Принцип визначення кількості розчиненого у воді кисню. 4. Нормативи кількості розчиненого у воді кисню.