Визначення сульфатів методом о. П. Озерова.

В окремих випадках сульфати у воді зустрічаються як продукти розкладу органічних речовин тваринного і рослинного походження (при розчепленні білків, що мають сірку), а частіше вони мають мінеральне походження.

Вода з високим вмістом сульфатів має гіркий смак, діє як проносний засіб. Допустимі норми сульфатів мінерального походження до 500 мг на літр.

Реактиви: 25% розчин соляної кислоти, 10% розчин хлористого барію

Для визначення сульфатів у плоскодонну склянку з безбарвного скла наливають 10 ml досліджуваної води. (Каламутну воду перед визначенням фільтрують). Підкислюють двома краплями соляної кислоти, додають 5 крапель розчину 5% хлористого барію (BCl₂). Вміст скляночки перемішують. Через каламутний шар води дивляться на шрифт, визначають вміст сульфатів за шрифтом який видно найкраще.

Кількісне визначення заліза

Залізо зустрічається у воді у вигляді гідрату окису заліза Fe(OH)₃допустимі норми у воді до 0,3 мг/л. При збільшенні вмісту заліза вода втрачає свої фізичні властивості (смак, колір). У такій воді створюються умови для розвитку мікроорганізмів, для життєдіяльності яких необхідне залізо (т.з. залізобіктерії) Особливо небажаний вміст заліза у воді для молокопереробної промисловості.

Принцип визначення вмісту заліза у воді оснований на взаємодії окисного заліза у кислому середовищі з роданистим амонієм та утворенні родоніту заліза який надає розчину забарвлення різних відтінків.

Хід аналізу. У пробірки наливають 10 мл досліджуваної води, підкисляють 2…3 краплями сірчаної кислоти, добавляють 2…3 краплі перекису водню та 5…6 крапель 50% розчину роданистого амонію. За інтенсивністю та відтінком забарвлення визначають наближений вміст заліза у воді.

Визначення твердості води

Всі існуючі джерела води можуть бути нерівномірно забруднені . Поверхневі водойми забруднюються за рахунок змиву грунтів Підземні води, грунтові води, якщо вони не захищені водонепроникним шаром, можуть містити навіть патогенні мікроорганізми.

Органічні речовини у воді мінералізуються і від наявності мінеральних солей особливо магнію, кальцію і натрію залежить твердість води. Високий вміст у воді перечислених речовин змінює смакові якості води і несприятливо діє на процеси травлення. Наявність солей у воді надає їй тієї чи іншої твердості. Розрізняють: постійну (сульфатну) і загальну (усувну) карбонатну твердість води.

Ступінь твердості визначається в градусах. За один градус приймається вміст 10 mg оксиду кальцію в 1 л води. Твердість також вимірюється в міліграм еквівалентах на 1 літр – 1 мг/еквівалент відповідає 28 mg окису кальцію на 1 літр води.

Визначення твердості води Реактиви і обладнання: 1.Титрований 0,1 N розчин вуглекислого натрію (57,3 г хімічно чистого вуглекислого натрію розчинити в 1 л дистильованої води). 2. Титрований 0,1 N розчин соляної кислоти (густина 1,19 8,5 ml в 1 л води). 3. Титрований 0,1N розчин їдкого натру (4,5 г розчинено в 1 л дистильованої води). Суміш рівних кількостей титрованого розчину вуглекислого натру і титрованого розчину їдкого натру являє собою лужну суміш. Як індикатор використовують 0,25% розчин метилроту

Виконання аналізу. Взяти 100 ml досліджуваної води, прибавити 2 краплі індикатору метилроту. Титрувати 0,1N розчином соляної кислоти до появи слабо-рожевого забарвлення. Число використаних мілілітрів соляної кислоти, помножене на 2,8 (1 ml 0,1 N розчину соляної кислоти відповідає 2,8 mg окису кальцію), вказує на карбонатну тведість води, виражену в градусах. Після визначення карбонатної жорсткості в ту ж саму колбу з водою, що вже від титрована. Добавляють з бюретки 20 ml лужної суміші і кип’ятять протягом 1 хвилини. Остуджують. Потім доливають дистильованою водою до об’єму 200 ml розмішують і відфільтровують через паперовий фільтр 100 ml добавляють до фільтрату 2…3 краплі індикатора і титрують 0,1 N розчином соляної кислоти до слабо-рожевого забарвлення.

Кількість 0,1 N розчину соляної кислоти на 200 ml піде в два рази більше. Отримане число вирахувати з 20 (число ml 0,1N розчину соляної кислоти, що пішло на нейтралізацію 20 ml лужної суміші). Отримаємо ту кількість мілілітрів 0,1 N розчину соляної кислоти, що відповідає зниженню титру лугу лужної суміші, що використана на осадження солей кальцію і магнію. Отриману різницю перемножують на 2,8, що відповідає загальній твердості.

Постійна твердість. Визначається відніманням з градусів загальної твердості карбонатної.

Приклад. 1. На титрування карбонатної твердості використано 3,4 ml 0,1 N HCl помножити на 2,8 і дорівнює 9,52^о.2. В колбу налити 20 ml лужної суміші. Після кипіння на титрування 100ml фільтрату використано 6,9 ml 0,1 N розчину HCl, а на всі 200 ml повинно витратитися 6,9*2=13,8 ml.

Таким чином з 30ml лужної суміші залишилося не використаними 11,8 ml, а на осадження солей кальцію і магнію витрачено 20 – 13,8 = 6,2 ml. Загальна твердість буде рівна 2,8*6,2=17,36^о 3. Постійна твердість 17,36 – 9,52 = 7,84 ^о .

Сульфати, кількість яких у воді більше 500 мг/л, надають їй гірко – солоного смаку. Якщо сульфатів 1000…1500 мг/л вони негативно впливають на секрецію шлунково – кишкового тракту.