Визначення токсичності грибів методом шкірної проби на кроликах.

30 – 40 г подрібненої соломи, поміщають в патрон з фільтрувального паперу, який кладуть в банку з притертим корком і заливають ефіром на 2 – 3 см вище. Екстрагування проводиться 24 години, а тоді рідину зливають і випаровують розчинник на водяній бані при температурі 40 – 50^оС.

Для постановки проби на шкірі кролика використовують дорослих тварин з непігментованою шкірою білого забарвлення. Виголюють вовну на боці площею 4×6см, не травмуючи епідермісу. Екстракт наносять роговим або скляним шпателем з інтервалом в 24 години. Для попередження злизування екстракту зі шкіри на шию кролика одягають картонний круг у вигляді коміра.

Глибина і характер враження шкіри є підставою для встановлення ступеню токсичності корму.

При дуже слабій токсичності на шкірі кролика відмічається гіперемія, підвищена чутливість, (гіперстезія) і злущування (десквамація епітелію), що зникають через 1 – 2 дні. Це перша ступінь реакції.

При слабій токсичності окрім гіперемії, хворобливості, незначного потовщання шкіри, на ній з’являються дрібні, поодинокі жовтуваті пухирці, на місці яких виникають тонкі шкірочки підсихаючого ексудату і десквамація епітелію. Це друга ступінь

При токсичному кормі окрім почервоніння і сильно вираженої десквамації епітелію, відмічається хворобливість, потовщення зі складчастістю шкіри. Вся поверхня покривається спочатку темнуватими виразками, а тоді суцільним тонким струпом. Це третій ступінь.

Якщо корм дуже токсичний то гіперемія і набряк виражені сильно. Останній на нижньому кордоні набуває вигляду масивного валу. Виразки, що виникають довго не заживають, а струп, що утворюється суцільний і товстий. Це четверта ступінь.

При значному враженні кормів чи при встановленні сильної токсичності проводять міроприємства, передбачені вимогами ветеринарного законодавства при боротьбі з мікотоксикозами і мікозами тварин.

Заняття 4.2. Санітарно – гігієнічна оцінка соковитих кормів.

Мета заняття: 1. Визначити якість соковитих кормів. 2. Навчитись правил відбирання середньої проби. 3. Освоїти методи визначення нітратів у буряках, соланіну в картоплі.

З соковитих кормів у господарствах використовують сінаж, комбінований, кукурудзяний і ранній силос, коренебульбоплоди, жом, брагу, пивну дробину, солодові ростки та ін.

Органолептична оцінка; колір- такий як і у рослин - коричнево чи жовтувато зелений. При псуванні брудно–каламутного чи темно– коричневого забарвлееня.

Запах доброякісного силосу приємний, що нагадує запах плодів чи хлібного квасу, квашених яблук, свіже-спеченого житнього хліба. Зіпсований має запах оцту, прогірклого масла, редьки, оселедців.

Консистенція доброякісного силосу розсипчаста, листочки еластичні і легко відділяються друг від друга. Зберігають структуру, а в неякісного структура не збережена, маса ослизнена, мажеться.

Смак доброякісного силосу слабокислий чи приємно кислий. Зіпсований має гіркий, різко кислий, щипаючий присмак.

Лабораторна оцінка якості силосу

Обладнання і реактиви: ножиці, пінцет, піпетки на 1 ml мірні колби і циліндри на 50 – 250 ml; хімічні стакани, білі фарфорові чашки; ступка, крапельниці з індикатором, реактивом Неслера, з 5% розчином азотнокислого срібла, 10%-ним розчином хлористого барію; азотна кислота (у викладача) розчини реактивів: дистильована вода, лійка малого діаметра; циліндр з притертим корком; дротина для прикріплення шматочків силосу; штатив з пробірками; заштруби (шприц на рос.) без голок; бюретки на 50 ml, скляні палички; бюкси; паперові фільтри; універсальний лакмусовий папір; рН метр; пальник, кип’ятильник; ваги; сушильна шафа; марля; морські свинки; зразки кормів чи фільтрат з них.

Визначення загальної кислотності (рН) силосу. Для визначення беруть 100 – 150 г силосу, подрібнюють поміщають в хімічний стакан і заливають рівним об’ємом дистильованої води через 20 – 30 хв з верхнього шару відбирають 2 – 3 ml для встановлення рН, а для визначення кислотності – 150 г силосу заливають до 1 л дистильованою водою, настоюють 5 годин при температурі 20-25^оС і фільтрують. До 100 ml фільтрату додають 5 крапель 1% розчину фенолфталеїну і титрують 0,1 n розчином

NaOH до блідо – рожевого забарвлення. Кількість лугу свідчить про кислотність – хороший силос має цей показник приблизно 26^о.

Силос з високою кислотністю перед згодовуванням необхідно розкисляти. Для цього застосовують 20 –25%-ну аміачну воду (8 – 12 л/т), крейду чи бікарбонат натрію (5 – 6 кг/т).

Силос з гички цукрових буряків має високий вміст квасцевої кислоти, яка має послаблюючу дію на органи травлення тварин. Тому його слід згодовувати у суміші з грубими кормами для переведення квасцевої (щавлевої) кислоти в нерозчинний оксалат кальцію. А також для нейтралізації надлишку калію, в силос з гички рекомендують добавляти крейду по 1 – 3 кг/ т.

Визначення масляної кислоти. Для кількісного визначення масляної кислоти 100 мл фільтрату, що лишився після визначення кислотності (нейтралізованого), випарюють у водяній бані до об’єму 10…15 мл. Додають стільки 1N розчину соляної кислоти , скільки було витрачено розчину лугу. Рідину переливають у вузький циліндр з притертим корком, прибавляють 10 мл насиченого розчину хлористого кальцію з хлористим калієм і 40 мл прозорого нейтрального гасу. Суміш фільтрату з гасом 15 хв. збовтують, дають суміші відстоятись; з верхнього, прозорого шару беруть 20 мл рідини в суху колбу. Добавляють 100 мл прокип’яченої дистильованої води, збовтують і титрують розчином Ba(OH)₂, в присутності індикатору фенолфталеїну до порожевіння. Утворений маслянокислий барит випадає при титруванні в осад. 1 мл 0,1 N розчину Ba(OH)₂ відповідає 0,0088г масляної кислоти. Вміст масляної кислоти в 100 г силосу розраховують за формулою:

Х=а*б*0,0088*10/20

Де Х – вміст масляної кислоти в 100г корму; а – кількість 0,1 N розчину Ba(OH)₂, затраченого на титрування 20 мл відстою, мл; б- об’єм, що займає в циліндрі суміш фільтрату, розчину калію, кальцію і гасу, мл.

Якісна проба на наявність аміаку в силосі (проба на гниття).

Для визначення аміаку наливають в широку пробірку 1-2 мл реактиву, що складається з 1 частини кріпкої соляної кислоти (густина 1,19), 3 частин 96%-вого спирту і 1 частини ефіру. На 1-2 см від поверхні реактиву на загнутому дроті поміщають шматочок силосу і спостерігають на світлі. При гнитті силосу і наявності вільного аміаку утворюється хмарка білого туману з хлористого амонію.

Визначення аміачних сполук. 25г силосу поміщають в мірну колбу на 250 мл і на 3/4 об’єму заливають дистильованою водою, ретельно перемішуть і доливають водою до мітки, настоюють протягом 5 годин при 25^оС. Одержану витяжку фільтрують через паперовий фільтр. До 10 мл фільтрату добавляють 10 крапель реактиву Неслера. Поява яскраво-жовтого чи оранжевого забарвлення вказує на наявність аміачних сполук, а утворення цегляно- червоного осаду- на значний їх вміст.

Визначення хлоридів і сульфатів (забруднення силосованого корму). Якщо силосований корм чи силос забруднений екскрементами тварин, гноївкою, землею, то при дослідженні витяжки можна виявити не лише аміак, а і хлориди та сульфати.

Для виявлення хлоридів 10 ml витяжки підкисляють декількома краплями HNO₃ і прибавляємо 10 крапель 5% -ного розчину азотнокислого срібла. Поява білого осаду у вигляді пластівців свідчить про наявність хлоридів.

При визначенні сульфатів до 10 ml фільтрату додають 5 крапель розведеної 1:3 соляної кислоти і добавляють 10 крапель 10%-ного розчину хлористого барію. Поява білої каламуті свідчить про наявність сірчаної кислоти.

Визначення в силосі токсину B.botulinus проводять на білих мишах чи морських свинках. Для проби половину екстракту з силосу нагрівають до 80^оС для розрушення токсину (інактивація), іншу половину використовують в звичайному вигляді. Морським свинкам вводять 1,5 –2,5 ml екстракту через рот з заштруба без голки. Двом тваринам дають неактивований, а двом інактивований екстракт. Свинки, які одержували непрогрітий екстракт, при наявності у ньому токсину хворіють і гинуть протягом перших двох діб, (а іноді через 10 –12). Загибель тварин, які одержували непрогрітий екстракт, і нормальний стан тих, що одержували інактивований, свідчить про наявність в силосі токсину B. botulinus.