13.4.2. Рубки догляду в лісах зелених зон

У лісогосподарських частинах зелених зон рубки догляду проводяться так само, як і в звичайних лісах. У лісопаркових частинах зелених зон метою рубань є формування стійких декоративних насаджень. Тому доглядові рубання мають ландшафтний характер і передбачають залежно від типу ландшафту різноманітне змішування порід, вирощування особливо примітних дерев за розмірами, формою стовбура, кори, за рахунок поєднання різних за складом і віком ділянок лісу і групового розміщення в них дерев.

Основу лісопаркового насадження мають становити здорові дерева різних порід з правильної форми стовбурами з добре розвинутими кронами, які відповідають лісорослинним умовам за своїми біоекологічними характеристиками. Кількість головних порід, за якими проводиться догляд, може бути більшою, ніж у звичайних лісах. Породи, які в інших насадженнях є другорядними, у лісопарках зелених зон можуть бути головними.

Декоративну цінність дерев лісопарку можна поліпшити нерівномірним їх розподілом на території ділянки, а також шляхом створення розривів між окремими ділянками, або розширення “вікон”.

У чистих за складом молодняках спочатку проводять зріджування густих рядів і куртин деревостану, пізніше формують групи навколо кращих фонових дерев. У групах проводять рівномірну вирубку дерев зі зниженням зімкнутості до 0,6-0,7. У низькоповнотних насадженнях, де неможливо досягти групового розміщення дерев, окремі групи можуть формуватися з дерев другого ярусу.

Із підросту і підліску доцільно формувати біогрупи із залишенням в центрі високих чагарників. Їх можна залишати у вигляді розкиданих на площі груп.

У лісах, які мають бальнеологічне значення та в курортних лісах, доглядові рубання у молодому віці ведуться аналогічно до звичайних лісів. У старшому віці рубання мають санітарний характер.

13.4.3. Реконструктивні та санітарні рубки

У похідних малоцінних насадженнях першочерговим завданням є проведення реконструктивних рубань. Реконструкції підлягають передусім малоцінні дубово-грабинникові насадження, що зростають у передгірному поясі на схилах Зовнішньої та Внутрішньої гряд. У цих умовах найбільш продуктивної породою є сосна кримська, яка має високу біологічну стійкість та найвищий приріст деревини. Особливо ефективною є сосна кримська після заміни малоцінного дубняках у сухих суборах.

У насадженнях із рівним рельєфом і на схилах до 8 реконструкцію доцільно проводити способом суцільної заміни малоцінних деревостанів, на схилах 9-15 - кулісним способом із шириною куліс 20-30 м та шириною смуг такої самої ширини, на схилах більше 15 - способом нарізування терас впоперек схилу.

Більшість лісових насаджень Криму мають незадовільний санітарний стан, що зумовлено надмірним випасанням худоби, інтенсивними рубаннями і утворенням чагарникових заростей. Дубові насадження і насадження інших листяних порід пошкоджуються листогризучими комахами, мучнистою росою. В унікальних ялівцевих насадженнях у дуже сухих і сухих ялівцево-чорнососнових сугрудках поширений ялівцеядник. У букових лісах, особливо в прияйлинських бучинах і субучинах, інтенсивно розвиваються стовбурні гнилі. Тому одним із важливих лісогосподарських заходів у насадженнях незадовільного санітарного стану є вибіркові санітарні рубки, які повинні бути спрямовані на підвищення водоохоронно-захисної та санітарно-гігієнічної ролі лісів. У лісах Південобережного округу необхідно систематично здійснювати профілактичні заходи для захисту лісів від пожеж, проводити своєчасно вибіркові санітарні рубки та ліквідацію захаращеності.

При проведенні рубок на еродованих гірських схилах доцільно враховувати ступінь порушення лісорослинних умов – сильний, середній та слабкий.

На сильно порушених ділянках (з вимоїнами й ярами понад 85% площі) під реконструкцією виділяють рідколісся фісташки дикої з ялівцем високим у судібровах.

До середньопорушених відносять деревостани з повнотою меншою 0,6 од. (шибляки з грабини, дуба пухнастого й рідколісся із глоду, груші, кизил). До слабопорушених відносять ділянки дуже сухих і сухих ялівцевих суборів (В_0-1), на яких триває подальша їх деградація (Ю.В. Плугатар, 2008).

Для припинення ерозійних процесів практикують терасування гірських схилів. Ширина терас від 2.3 до 4.5м і зворотним ухилом 3⁰. У малозімкнених насадженнях на схилах крутизною до 20⁰ тераси нарізають з мінімальною шириною 3.3 м і зворотним ухилом полотна тераси 3⁰, а на крутіших схилах відповідно 3,6м і 4-6⁰.

При реконструкції малоцінних насаджень рекомендується садити один ряд з розміщенням його не менше 1м від гребня насипного укосу на пологих схилах (до 20⁰) і на відстані 1,4м – на крутих. При рекострукції зімкнених насаджень висотою понад п’ять метрів рекомендуються дворядні посадки на терасах із стійких деревних порід.

Доцільно відмітити, що в гірських лісах Криму ще з 1956 року всі види головних та лісовідновних рубок було заборонено. Тому основними лісогосподарськими заходами в лісах Криму є рубки формування та оздоровлення лісів.