2.3.2. Типи заплавних лісів Полісся

Для заплавних рік Полісся найбільш характерним є такі типи лісу з відповідними варіантами заплавності:

1. Свіжий сосновий бір, А₂-С, З^І, З^ІІ;

2. Вологий осокоровий субір, В₃-Т,З^І, З^ІІ;

3. Свіжа в’язова судіброва, С₂-ВД, З^І, З^ІІ;

4. Вологий тополевий сугруд, С₃-Тб, З^ІІ, З^ІІІ;

5. Сирий чорновільховий сугруд, С₄-Вл, З^ІІ, З^ІІІ, З^IV;

6. Cвіжа в’язово-ясенева діброва, D₂-ВЯД, З^І, З^ІІ;

7. Волога в’язова діброва, D₃-ВД, З^І, З^ІІ;

8. Волога в’язово-ясенева діброва, D₃- ВЯД, З^І, З^ІІ;

9. Свіжа грабова діброва, D₂-ГД, З^І, З^ІІ;

10. Волога грабова діброва, D₃-ГД, З^І, З^ІІ;

11. Сирий тополево-вербовий груд, D₄-ТчВб, З^ІІІ, З^IV-V;

12. Мокрий вербовий груд, D₅-Вб, З^ІІІ, З^IV, З^V;

13. Cирий чорновільховий груд, D₄-Вл, З^ІІІ, З^IV, З^V;

14. Мокрий чорновільховий груд, D₅-Вл, З^ІІІ, З^IV, З^V.

Досить розповсюдженими у заплавах рік Полісся є сирі та мокрі чорновільхові сугрудки і груди, які формуються в притерасній заплаві на лісових лучно-болотних та торф’яних ґрунтах. У вказаних типах лісу переважають порослеві вільшанники І^а-ІІІ бонітетів. У домішці з вільхою часто зростає береза повисла, і навіть в’яз, ясен звичайний, дуб (у D₄) і інші породи. У підліску – свидина криваво-червона, калина, бересклет європейський та бузина чорна.

Значні площі в заплавах займають також вологі тополеві сугрудки, сирі тополево-вербові груди і мокрі вербові груди. На невеликих площах формуються вологі осокорові субори (у прируслових заплавах).

На бідних піщаних і супіщаних дернових і дерново-підзолистих ґрунтах на невеликих площах зростають деревостани, що належать до свіжих соснових борів і суборів. Вони зустрічаються в заплавах окремими вкрапленнями в прирусловій і центральній заплаві (З^І).

В Придеснянському Поліссі досить часто зустрічаються свіжі і вологі грабові діброви.

2.3.3. Особливості ведення лісового господарства з

врахуванням структури ландшафтів та водозборів рік

Як констатує В.П.Ткач (1999), при вдосконаленні лісівничих заходів у заплавах рік необхідно спиратися на такі визначальні положення:

1. Системи лісогосподарювання повинні бути спрямованні на посилення багатогранних екологозахисних функцій лісів і базутись на принципах невиснажливого і сталого лісокористування.

2. Системи лісогосподарювання повинні бути узгодженими з системами ведення господарства на інших ланках водозбірних басейнів.

3. Системи лісогосподарських заходів повинні бути узгодженими із загальнодержавною стратегією природокористування.

У рекомендаціях ІХ Всесвітнього лісового конгресу (Мехіко, 1985) вперше було визнано, що первинною одиницею ведення лісового господарства є елементарний водозбір. Перехід господарювання на водозбірний рівень повинен здійснюватися у кілька етапів. На першому етапі визначаються нормативи, що дають можливість встановити мінімальну площу водозбору, просторова організація та структура водозбору. На другому етапі визначається стратегія оптимізації структури водозбору, в тому числі лісистості. На третьому – впроваджуються системи господарювання, що враховують специфічні особливості конкретного водозбору.

При організації лісового господарства враховується характер розміщення лісів різного цільового призначення, вирішуються питання оптимізації вікової структури породного складу лісів, доцільного розміщення тих чи інших рубок на водозборі, тощо. На цій основі розробляються та впроваджуються системи ведення лісового господарства, у тому числі і цільові програми лісовирощування.

Лісистість заплав є складовою частиною лісистості водозборів рік. Рівень мінімальної лісистості заплав не повинен бути нижчим 15 %.

В основу сучасної організації та ведення лісового господарства як в заплавних лісах, так і лісах України, покладено поділ лісів на групи і категорії захисності. Проте, система поділу лісів не відповідає в повній мірі сучасним поглядам на ліси як на багатофункціональні системи.

Лісові насадження на водозборі умовно можна поділити на системи масивних лісових насаджень та системи захисних лісових смуг. У заплавних лісах за переважаючими функціями доцільно виділити такі системи масивних лісових насаджень:

1. рекреаційно-середовищнозахисні; 2) експлуатаційно-рекреаційно-середовищнозахисні; 3) рекреаційно-середовищнозахисно-експлуатаційні. Кожна із наведених систем включає чотири типи цільових насаджень:

   1. заповідно-генетичні; 2) середовищнозахисні; 3) рекреаційні;

4. експлуатаційні. Господарська діяльність у цільових насадженнях істотно відрізняється Ткач В.П., 1999.

Кожна система господарських заходів повинна передбачати формування певної системи масивних лісових насаджень, що складається з насаджень певного цільового призначення. Наведемо в загальних рисах коротку характеристику цих систем насаджень.

І. Рекреаційно-середовищнозахисна система насаджень.

Для цієї системи переважаючими будуть середовищнозахисні та рекреаційні насадження, проте експлуатаційні насадження тут можуть формуватися на невеликих площах. Дана система насаджень домінуватиме в аграрних заплавних ландшафтах, що належать до водозборів з низькою лісистістю.

ІІ. Експлуатаційно-рекреаційно-середовищнозахисна система насаджень охоплює приблизно однакові площі цільових типів насаджень, або з перевагою рекреаційних і середовищнозахисних. Ця система буде домінуючою в лісоаграрних – заплавних ландшафтах, а також в лісових заплавних ландшафтах.

ІІІ. Рекреаційно-середовищнозахисно-експлуатаційна система насаджень характеризується перевагою частки насаджень експлуатаційного цільового призначення. Вона переважатиме в лісових заплавних ландшафтах з високою лісистістю водозборів.

Для різних типів заплавних ландшафтів співвідношення площ систем лісових насаджень і систем цільових захисних смуг буде різним, що визначатиме і різну стратегію господарювання. В аграрних ландшафтах переважаючими будуть системи цільових захисних лісосмуг, а тому основною буде діяльність щодо захисного лісорозведення.

Таким чином, головною метою лісового господарства є створення на річкових водозборах, в тому числі в їх заплавах, оптимальної лісистості та структури лісових ресурсів з високою деревинною та середовищетвірною продуктивністю.

Важливу роль у системах лісового господарювання відіграють рубки, пов’язані з веденням лісового господарства (рубки догляду, санітарні, лісовідновні, реконструктивні, тощо). Ці рубки повинні бути направлені на формування викопродуктивних і стійких насаджень, що ефективно виконують різноманітні функції. Рубки догляду необхідно поступово переводити на неформальну програмно-цільову основу, при якій режим вирощування деревостанів регламентується нормативами допустимого варіювання кількості дерев, середніх діаметрів порід та складу насаджень до і після рубки. При проведені рубок догляду необхідно дотримуватись нормативів щодо їх проведення, викладених у правилах рубань лісу, для рівнинних лісів України.

У насадженнях експлуатаційного цільового призначення основним способом рубки залишається суцільний вузьколісосічний. Ширина лісосіки у вербових та вільхових насадженнях у всіх природних зонах не повинна перевищувати 50 м; у насадженнях інших порід (заплавних ландшафтів) – Степу – 50 м, Лісостепу і Поліссі – 100 м. Напрямок лісосіки – під прямим кутом до русла, сезон рубки – зимовий.

Важливим елементом головних рубок є їх вік, який доцільно диференціювати за класами бонітету або за групами типів лісу і узгоджувати зі створенням госпсекцій. Для заплавних насаджень оптимальні віки рубок наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Оптимальні віки рубок заплавних насаджень

Деревна порода	Клас бонітету	Полісся, Лісостеп	Степ
Дуб насіннєвий	ІІІ і вище	131-140	101-110
	IV і нижче	71-80	71-80
Дуб паростковий	ІІ і вище	101-110	91-100
	ІІІ і нижче	71-80	71-80
Вільха чорна	Всі бонітети	51-60	51-60
Верба біла	Всі бонітети	31-35	26-30
Тополя чорна	Всі бонітети	26-30	26-30
Тополя біла	Всі бонітети	36-40	36-40

У мішаних природних різновікових насіннєво-порослевих насадженнях (дубових) необхідно проводити вибіркові, поступові та комбіновані рубки лісу

ЛЕКЦІЯ 3. РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЛІСОСТЕПУ