Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з регіонального.doc
Скачиваний:
92
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
2.16 Mб
Скачать

3.4.3.2. Виправлення і зміна березняків

Березняки формуються найчастіше на зрубах. в процесі зміни порід.

Березняки з підростом цінних порід до 1-1,5 тис. шт/га дерев або груп реконструюють шляхом суцільного освітлення підросту сосни і дуба вирубуванням берези і чагарників. За наявності більшої кількості підросту цінних порід (4-5 тис. шт/га і більше) проводять часткове освітлення сосни і дуба полосами, куртинами. Пізніше проводять доглядові рубання.

Березняки з недостатньою кількістю підросту (менше 1 тис. шт/га) вирубують повністю (при висоті берези до 4 м), підготовлюють грунт полосами 8-10 м через 3-5 м і садять сосну 4-5 рядів з розміщенням 1,5х0,7 м.

Березняки з вікнами і галявинами за наявності сосни засаджують сосною площадками у вікнах 1400-450 площадок на 1 га.

У березняках без підросту цінних порід застосовують коридорний метод створення культур. Для цього вирубують і розкорчовують коридори до 10-12 м ширини з освітленням березових куліс 3-5 м. Посадку проводять в полоси по 5-6 рядів сосни у типі С3 через 2-3 полоси висаджують полосу дуба з кленом і липою.

3.4.3.3. Реконструкція грабняків

Низькоповнотні грабняки (Лісостепу) підлягають реконструкції шляхом створення часткових лісових культур. У паросткових грабняках висотою до 2-3 м вирубують коридори шириною 2-3 м через 4-6 м. Підготовку ґрунту – полосами 0,8-1,0 м ширини. Посадка культур дуба в полоси по схемі: 3-4 ряди дуба, 1 ряд ясена, модрини або смереки.

Грабняки висотою більше 3 м повністю вирубують. Ґрунти підготовляють полосами шириною 80, 100 см. Посадка культур як сказано вище.

3.4.4. Санітарні рубки

Санітарні рубки у насадженнях Лісостепу проводять на основі відповідних планів у лісах усіх груп і категорій захисності. Рубки проводять в максимально стислі терміни з урахуванням стану насаджень, особливостей розвитку шкідників та внаслідок стихійних природних явищ і техногенних впливів. Вибіркові, суцільні санітарні рубки та ліквідацію захаращеності в лісах Лісостепу проводять відповідно до “Санітарних правил в лісах України” (1995).

ЛЕКЦІЯ 4. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПЛАВНОГО ЛІСІВНИЦТВА

4.1. Поняття про заплави рік.

Заплава річки є найбільш низькою частиною річкової долини, яка періодично затоплюється під час паводків та повеней. Природні умови в долинах рік є специфічними і обумовлені багатьма факторами: геоморфологічною будовою заплави, затопленням високими водами в паводок і повінь, ерозійними та акумулятивними процесами.

Розвиток вчення про заплави починається з праць В.В. Докучаєва, який описав способи утворення річкових долин (1878). Створення першої теорії про заплави пов’язують з іменами В.Р. Вільямса, який виділив три основні геоморфологічні частини заплави і яким відповідає сучасний поділ заплави на прируслову, центральну і притерасну. Він вперше виявив причинні зв’язки між гідрологічним режимом рік, характером процесу седиментації в різних зонах заплави, рельєфом заплави і різними типами рослинних формацій.

Вперше розгорнута типологія заплав була розроблена Р.А. Єленевським (1936). Вона передбачала класифікацію заплав за геоморфологічними ознаками на чотири ієрархічні рівні: клас, група типів, підгрупа типів і тип. Серед груп типів були виділені сегментно-гривиста, острівна і обвалована заплава. Так, острівна заплава є характерною для дельтової частини річки. Відтак, кожний тип заплави формує певний тип умов місцезростання, який визначає породний склад та продуктивність природних лісових біоценозів.

Відповідно до геологічного напрямку в дослідженнях заплав пропонується виділяти в заплаві чотири зони:

  1. зона формування прируслових валів;

  2. зона прирічкова;

  3. внутрішня зона заплави – характеризується сповільненим осадовідкладенням руслового алювію;

  4. зона вторинних відкладень водоймищ заплави.

Між руслом і заплавою протікає безперервний обмін наносів – з одного боку відбувається підмив ярів і ерозія поверхні заплави, з другого – велика кількість наносів, переважно намулу, осідає в заплаві під час повені.

Осідання руслових відкладень у заплаві обумовлює постійну зміну рельєфу, інтенсивну динаміку гідрологічних і ґрунтових процесів. Це необхідно враховувати не тільки при визначенні типів лісу, але й при проектуванні певних лісомеліоративних і лісогосподарських заходів у заплавах рік.