15.3. Лісовідновлення та лісорозведення

У зонах радіоактивного забруднення лісокультурні роботи виконують без обмежень при щільності забруднення ґрунту ¹³⁷С_s до 15,0 К_і/км² з суворим дотриманням правил виробничої гігієни і радіаційного захисту. Технічне проектування лісових культур має здійснюватися на основі матеріалів лісовпорядкування, радіаційного обстеження лісів, достатнього вивчення ґрунтових умов лісокультурного фонду і наступної розробки способів створення лісокультур.

Раціональні технологічні процеси лісовідновлення повинні визначатися “Правилами відновлення лісів і лісорозведення”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996р., №97.

У першу чергу створюють культури на ділянках з високопродуктивними ґрунтами, на незадернілих свіжих зрубах і землях, що вийшли з сільгоспкористування, та розташованих поблизу населених пунктів, мережі доріг, вздовж річок і водоймищ.

При штучному лісовідновленні необхідно створювати змішані насадження. Спосіб змішування і склад порід слід встановлювати залежно від типів лісорослинних умов, категорій і стану лісокультурних площ, наявності природного поновлення, його чисельності і породного складу, застосування комплексу механізмів та інших факторів. Асортимент висаджуваних деревно – чагарникових порід повинен відповідати типам лісорослинних умов і цільовому призначенню насадження.

При створенні лісових культур із шпилькових порід доцільно вводити куліси із листяних порід шириною 10-15м. Мінімальна густота культур при закладенні їх стандартним садивним матеріалом має становити не менше 4 тис. садивних місць на 1га з підвищенням її до 7-8 тис. шт. /га в більш сухих умовах зростання. Основним способом лісовідновлення на забруднених радіонуклідами площах може бути природне поновлення. Заходи сприяння природному поновленню на цих територіях залишаються традиційними. Найбільш дієвим серед них є мінералізація поверхні ґрунту, яку слід проводити насамперед у свіжих борах і суборах (А₂,В₂), вологих суборах (В₃), свіжих складних суборах (С₂).

При мінералізації в сухих борах і суборах надґрунтовий покрив і підстилку слід видаляти смугами шириною до 0,3м, в умовах А₂,В₂,С₂ – смугами шириною до 1,0м. Для мінералізації ґрунту застосовують спеціальні покривоздирачі, дискові розпушувачі, уніфіковані фрези.

Для обробітку ґрунту на яружно – балкових площах можливе застосування спеціальних плугів і культиваторів. У районах з достатньою кількістю опадів та відсутністю загрози весняно – літніх посух, а також на площах з товщиною підстилки менше 3см можливе підсівання насіння деревних порід.

15.4. Охорона та захист лісу в зонах радіоактивного забруднення

Лісові пожежі на радіоактивно забруднених територіях являють собою значну загрозу внаслідок вторинного перенесення радіоактивних частинок на значні віддалі. Тому для ефективної охорони лісів від пожеж необхідно проводити протипожежну роз’яснювальну роботу, організаційно – технічні і профілактичні протипожежні заходи, а також застосовувати всі наявні засоби оперативного виявлення і гасіння лісових пожеж.

Всі ліси з радіоактивним забрудненням ґрунту 1,1-15,0 К_і/км² слід відносити на один клас пожежної небезпеки вище, ніж прийнято за шкалою при щільності забруднення ґрунту понад 15,1 К_і/км² - до першого класу пожежної небезпеки.

При протипожежному впорядкуванні лісів рекомендується створення значно більшої кількості об’єктів протипожежної безпеки. Протипожежні проекти повинні передбачати:

• створення протипожежної мережі в насадженнях першого класу пожежної безпеки з протипожежних розривів шириною 20-50м та відстанню між ними до двох кілометрів:

• створення мінералізованих смуг (доріг) посередині кожного розриву, а з двох боків - протипожежних узлісь з листяних порід; мінералізовані смуги шириною більше 1,5м створюють у всіх хвойних масивах уздовж доріг, на межах з молодняками та уздовж лісу;

• влаштування штучних пожежних водойм із запасами води не меншим 100м³ та віддаленістю їх від природних до двох кілометрів;

• вчасно проводити санітарні заходи і утримувати дороги у належному стані.

Здійснюють протипожежну охорону лісів дистанційним методом і наземним патрулюванням. При гасінні лісових пожеж застосовують різноманітні способи і технічні засоби. Основні особливості при гасінні полягають у захисті пожежників від впливу радіоактивних аерозолей, а також радіонуклідів наявних у попелі і недопалі.

Захист лісу від шкідників та хвороб в умовах радіоактивного забруднення полягає в підтриманні у належному санітарному стані насаджень та проведенні систематичного нагляду в період вегетації.

У лісостанах зі щільністю забруднення ґрунту до 15 К_і/км^{2 137}С_s лісозахисні роботи проводять відповідно до діючих “Санітарних правил в лісах України”, “Положення про організацію захисту лісів від шкідників і хвороб” та інших спеціальних інструкцій і настанов. Обов’язковою умовою при цьому є дотримання заходів індивідуального захисту і гігієни працівників. У насадженнях із радіоактивним забрудненням ґрунту понад 15 К_і/км² лісопатологічний нагляд (моніторинг) рекомендується проводити дистанційним методом із подальшим уточненням інформації наземним методом.

Для боротьби зі шкідниками і хворобами застосовують хімічні, біологічні, лісогосподарські і механічні методи. При забрудненні ґрунтів понад 15 К_і/км^{2 137}С₃ у насадженнях планують і проводять авіахімборотьбу у великих вогнищах розмноження шкідливих комах, коли загроза знищення хвої становить 30% і більше, а листя – 50%.