9.1. Класифікація захисних лісонасаджень та напрямки ведення лісового господарства

Сукупність всіх степових захисних насаджень-полезахисні лісові смуги, протиерозійні насадження на прибалкових і надрічкових схилах, яружно балкових системах та берегах річок, захисні лісонасадження водосховищ, каналів, лісові масиви комплексного призначення, зелені зони, насадження на меліоративному фонді, рекультивованих землях, пісках, придорожні смуги має різноцільове призначення. Кожен вид насаджень має провідну функцію, проте всі вони поліфункціональні і виконують різноманітні природоохоронні, середовищетвірні, соціальні та сировинні функції.

За лісівничими та захисно-меліоративними характеристиками лісові насадження у Степу запропоновано класифікувати за такими сукупностями (Д.І. Фурдичко і ін., 2006):

За просторово-цільовими формами: - полезахисні лісові смуги на рівнинах і близьких до них місцях;

• смугові і різної величини та конфігурації масивні протиерозійні насадження на прибалкових і природних схилах, балках і берегах річкових долин;

• придорожні смугові та смугово-алейні насадження (вздовж авто- та колійних доріг);

За складом: дубові, робінієві, ясеневі, гледичієві тощо;

За поколінними: насіннєві і похідного першого порядку;

За умовами місцезростання: спорадично забезпечені вологою (вологодефіцитні); відносно вологозабезпечні (свіжі, вологі та сирі умови); хронічно вологодефіцитні (дуже сухі та засолені місця);

За віком та періодом розвитку: насадження до 50 років, 60-110 років і представлені насіннєвим і першим похідним поколінням (ІV, ІІІ, ІІ періодів розвитку);

За структурою: деревно-чагарникові, деревно-тіньові і чисто деревні;

За степенем продувності (полезахисні лісосмуги): щільні, ажурні і продувні.

За характеристикою узлісь: з широкими закритими, щільними, що розростаються; з узліссями, що самі утворюються, і без них.

За покриттям грунту підстилкою та її потужністю: переважають насадження з суцільною багаторічною різної потужності пухкою підстилкою;

За необхідними лісогосподарськими заходами: переважають насадження, у яких необхідні рубки догляду різного лісівничого і захисно-меліоративного змісту.

Виходячи із стану довкілля та соціально-екологічних вимог до використання і відтворення лісів, для кожної із природних зон визначають один або кілька основних напрямів ведення лісового господарства: експлуатаційний, водоохоронний, ґрунтозахисний, агролісомеліоративний, середовищезахисний, урбозахисний та рекреаційний.

Стан насаджень і ступінь виконання ними свого призначення, залежить від рівня ведення господарства в них, від цільової спрямованості лісогосподарських заходів, формування у кожному конкретному випадку насаджень певної цільової структури. Тому потрібно якнайшвидше виводити насадження на максимально високі рівні. Функціональних властивостей, а потім підтримувати їх у стані високої життєздатності.

9.2. Системи і принципи лісогосподарських заходів у захисних лісонасадженнях

Ліси Степу мають надзвичайно велике народногосподарське значення, оскільки виконують такі важливі функції, як полезахисна, протиерозійна, водорегулююча, кліматополіпшуюча, санітарно-гігієнічна. Особливо зростає роль насаджень в роки зі сильними посухами, суховіями, а також соціальна роль лісів для промислових і густонаселених районів. Тому для раціонального використання лісових ресурсів Степу лісове господарство потрібно вести за лісомеліоративно-полезахисною, захисно-рекреаційною та лісомеліоративно-рекреаційною (для Південного Степу) системи.

Системи лісівничих заходів у захисних лісонасадженнях включає комплекс лісогосподарських та організаційно-господарських заходів, а саме:

• охорона насаджень від потрав худобою, різних пошкоджень, захаращеності, забруднень тощо;

• захист насаджень від шкідників та хвороб;

• рубки догляду та своєчасні санітарні рубки з метою їх оздоровлення;

• догляд за узліссям; регулювання мікрорельєфу за межами насаджень, що прилягають до меж, різних узлісь, доріг.

• відновлювальні рубки у насадженнях зі зниженими захисними функціями для відновлення їхніх захисних властивостей;

• інтенсифікація господарювання та оптимізація існуючої системи насаджень.

Цільове призначення захисних лісонасаджень, їх екологія, розвиток, відновлювальна здатність, санітарний та захисно-меліоративний стан зумовлюють собою, наступні принципи лісогосподарських заходів щодо їх вирощування і використання: збереження (належної охорони і захисту від несприятливих умов); необхідності регулювання розвитку насаджень відповідними екологічними, агротехнічними, лісогосподарськими, лісозахисними, лісоохоронними заходами,; відповідності лісогосподарських заходів особливостям насаджень; диференціація заходів у насадженнях різного цільового призначення; профілактика небажаних явищ (всихання від комах, знищення пожежами); цільові спрямованості (поліфункціональна роль); інтенсифікація – якнайшвидше виведення насаджень на максимально високі рівні функціональних властивостей; оптимізації існуючої системи насаджень.