Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції з регіонального.doc
Скачиваний:
93
Добавлен:
20.11.2018
Размер:
2.16 Mб
Скачать

2.2.2. Головні рубання лісу

У лісах Полісся найпоширенішими є суцільно лісосічні рубки (близько 90 % обсягу лісокористування). Вони здійснюються: в стиглих деревостанах, які не забезпечують з певних причин достатньої кількості життєздатного підросту головних порід і вимагають штучного відновлення; у насадженнях пошкоджених пожежами, хворобами та шкідниками; при проведенні реконструкції малоцінних лісостанів із заміною їх більш цінними породами. Суцільнолісосічні рубки раціональні для одновікових деревостанів зі світлолюбних порід, які успішно відновлюються природним шляхом.

У лісах Полісся доцільно ширше застосовувати поступові та вибіркові рубки. У свіжих і вологих суборах Полісся важливе застосування поступових і групово-вибіркових рубань у зв’язку з рясним самосівом і підростом сосни під наметом лісостанів. Ці рубки, як основні, передбачені для лісів І групи. Проте широкого застосування в рівнинних лісах Полісся ще не набули.

В.К.Алексеев (1927) лісосічну систему господарства вважав причиною засихання дуба, а тому в чистих та мішаних дубняках рекомендував застосовувати вибіркову систему.

У насадженнях сосни свіжих типів лісу доцільно застосовувати насіннєво-лісосічні та групово-поступові рубки (за наявності групового самосіву). У різно вікових лісостанах з рівномірним груповим розміщенням дерев, можна застосовувати поступові рубки у 2-3 прийоми.

2.3. Особливості рубань у заплавних лісах Полісся

2.3.1. Лісорослинні умови та заплавні типи лісу

Розробка лісогосподарських заходів у заплавних лісах повинна

базуватися на науково-обгрунтованій типологічній оцінці заплавних місцезростань. П.С. Погребняк (1955) зазначив, що заплави рік необхідно виділяти в особливу категорію місцезростань, оскільки вони характеризуються контрастністю водного режиму, рухомістю ґрунтового субстрату, додатковим зволоженням, його ритмічною пульсацією і періодичним порушенням цього режиму. Залежно від рельєфу окремі ділянки заплави затоплюються на різний проміжок часу. Тому, на думку вченого, необхідно розрізняти три категорії заплавності: короткострокову, середню і тривалу. Відповідно до цієї градації типи лісу того або іншого трофотопу можуть позначатися за допомогою індексів (І, ІІ, ІІІ), наприклад, - СІ0-5; ВІІ1-5; АІІІ2-5. Ці індекси використовують як показники тривалості затоплення.

В.П.Ткач (1999), враховуючи неоднорідність рельєфу заплави, режим затоплення та ступінь дренованості грунтів, для заплавних умов рекомендує виділяти такі варіанти едафотопу (заплавності):

  1. добре дреновані ділянки з короткостроковим затопленням (до 15 днів) – ЗІ;

  2. добре дреновані ділянки з середнім затопленням (до 30 днів) – 3ІІ;

  3. добре дреновані ділянки з тривалим затопленням (до 60 днів і більше) – 3ІІІ;

  4. погано дреновані ділянки з тривалим затопленням (до 60 днів і більше) – 3IV.

  5. погано дреновані ділянки з дуже тривалим затопленням (більше 60 днів) – 3V.

За наявності в ґрунтах і ґрунтових водах солей доцільно виділяти також запропоновані О.С.Мігуновою (1978) варіанти засолення місцезростань:

  1. слабозасолені – hІ;

  2. середньозасолені - hІІ;

  3. сильнозасолені - hІІІ.

Така індексація заплавних варіантів дозволяє в зручній формі позначати типи місцезростань. Наприклад, тип лісорослинних умов, позначений індексом D2, ЗІ; hІ, розшифровуються так: слабо засолений свіжий груд з короткостроковим затопленням і доброю дренованістю грунтів.