3. Ліси і типи лісу Закарпатських рівнин та передгір’їв

Територія округу включає лісорослинні райони дубових рівнинних лісів та дубово-букових передгірних лісів, які займають 28% території. Природні умови району різноманітні. Рельєф північно-східної частини представлений смугою височин Вулканічних Карпат та міжгірних улоговин (700-1000м н.р.м.). Територія низовини (116-120м н.р.м.)представлена плоскою рівниною.

В Закарпатській низовині поширені дерново-глейові гумусові родючі ґрунти, на підвищених ділянках дерново-опідзолені, а в пониженнях торф’яно – болотисті. У передгірській частині сформовані світло-бурі та бурі лісові глейові ґрунти.

Клімат помірно теплий та теплий. Кількість опадів на рівнині становить 600-700мм. Літо тепле, тривале, зима коротка.

Ліси району характеризуються різноманітним породним складом. Лісотвірними породами є бук, дуб звичайний та скельний. Більша частина лісів штучного походження. У передгірських умовах поширені дубово-букові ліси. Переважаючими типами лісу в передгірських умовах є вологі та свіжі букові діброви й судіброви, свіжі й вологі грабові бучини і субучини. В них формуються головним чином дубово-букові деревостани, в яких домінують дуб скельний, в домішці – граб, дуб звичайний, явір, ясен, черешня, клен. Продуктивність корінних деревостанів, висока – І-І^а бонітету. Запаси деревостанів сягають 600м³/га.

Внаслідок господарської діяльності площі корінних дубово-букових деревостанів скоротились. Більші площі займають чисті порослеві грабняки, букняки, смеречники.

Домінуючими типами лісу на Притисенській низовині є вологі, сирі та свіжі грабові діброви та судіброви. Основна порода – дуб звичайний, у домішці з яким зростають граб, ясен, липа та інші породи. Граб формує другий ярус. У заплавах річок зустрічається вільха, ясен звичайний, тополя канадська, чисті дубняки, ясен болотний, ясен зелений. Продуктивність насаджень у заплавних лісах, за винятком вільхи чорної і тополі канадської, невисока – ІІ-ІІІ бонітету. У підліску заплавних лісів переважає верба козяча, крушина ламка, клен татарський, бузина чорна.

11.4. Проблеми та регіональні системи ведення лісового господарства у гірських лісах Карпат

Для Передкарпатського округу характерна комплексна форма організації лісового господарства. Вона сформувалась на основі лісовирощування, лісозаготівель і побічного користування лісом. Проте експлуатаційне значення лісів не велике, оскільки стиглі ліси у віковій структурі займають лише кілька відсотків, пристигаючі теж виснаженні надмірними рубками і становлять лише 10% замість 20%, як того вимагають лісівничі нормативи (Генсірук С.А., 1998).

Лісозаготівлі проводяться головним чином у експлуатаційних лісах, які в Прикарпатті займають близько 63%, 60% обсягу деревини одержують від рубок догляду. Високою ефективністю в лісовому господарстві округу відзначається побічне користування. Природно – кліматичні умови і географічне положення регіону є сприятливі для широкого використання лісів у рекреаційних цілях.

Основною лісогосподарською проблемою округу є підвищення продуктивності лісів, посилення їх середовищетвірної і рекреаційної функцій на основі інтенсифікації лісового господарства. Важливими питаннями є також поліпшення породного складу лісів, введення в культури швидкорослих, цінних в господарському відношенні порід, поліпшення і розширення сировинної бази побічного користування.

Для регіону характерна захисно – експлуатаційна система лісового господарства.

У Гірськокарпатському окрузі лісогосподарське виробництво проводиться шляхом лісозаготівель, лісовирощування та побічного користування. Основна лісогосподарська проблема – це підвищення біологічної стійкості і продуктивності лісів, їх ґрунтозахисних, водорегулюючих і рекреаційних функцій лісу на основі інтенсифікації виробництва. Для округу характерною є захисно – рекреаційна система господарства.

У районі Зовнішніх Карпат розвинута комплексна форма організації господарства, причому рівень її розвитку значно вищий, ніж в інших районах округу. Комплексне господарство базується на лісовирощуванні, лісозаготівлі, побічному користуванні і деревообробці .

Значні площі лісів району віднесені до поле- і ґрунтозахисних та водоохоронних, які мають крім того, велике санітарно – гігієнічне значення. Тут на досить значних площах розміщенні ліси зелених зон, курортні ліси. Створено національний природний парк “ Сколівські Бескиди. ” Тому захисні функції лісових насаджень в цих умовах, як і в інших районах округу, переважають над експлуатаційними.

Головною лісогосподарською проблемою району є відновлення корінних, найбільш продуктивних і біологічно – стійких деревостанів, оскільки цей район є основним лісозаготівельним районом у Карпатах. На долю головних рубань припадає 50% загального обсягу користування. У господарстві району широко розвинута галузь побічного користування. Важливе значення в лісовому фонді має реконструкція монокультур смереки і вільхи сірої.

У районі Стрийсько – Міжгірської Верховини ведення лісового господарства має також комплексний характер. Важливими ланками господарювання є лісовирощування, лісозаготівля, побічне користування лісом і частково переробка деревини. Значна частина лісів району віднесена до гірських ґрунтозахисних і водоохоронних.

Оскільки в районі Стрийсько – Міжгірської Верховини беруть початок численні гірські ріки, природно – захисні функції лісових насаджень тут домінують над експлуатаційними. У лісах різних категорій захисності лісовідновні заходи повинні бути спрямовані на створення біологічно – стійких і естетично цінних деревостанів.

Для району Полонинських Карпат характерна комплексна форма господарства, яка базується на лісовирощуванні, і переробці деревини. Експлуатаційне значення лісів невелике. Високою ефективністю відзначається побічне користування ( бджільництво, сінокосіння ). Ліси мають важливе захисне значення, тут беруть початок численні Закарпатські ріки. Тому природоохоронні функції лісонасаджень є переважаючими.

Головним лісогосподарським завданням у районі є відтворення корінних букових, буково-грабових і буково-яворових лісів, а також підвищення верхньої межі лісу ( Генсірук С.А., 1998 ).

Високогірний район характеризується обмеженим користуванням ресурсів лісу. Ліси тут мають важливе ґрунтозахисне значення, виконують гідрологічні функції. В гірських лісах району беруть початок багато річок. Тому тут домінують природо-захисні функції лісу. Основне лісогосподарське завдання району – охорона і відтворення корінних смерекових, букових, ялицево-смерекових і ялицево-буково-смерекових лісів. Важливе значення має відновлення верхньої межі гірськососнового і зеленовільхового криволісся, роль якого важко переоцінити. Інтенсивне використання високогірних лісів смерекової зони Карпат з рекреаційною метою вимагає підвищення їх біологічної стійкості та продуктивності. Для району характерна особливо – захисна система ведення лісового господарства.

Основна проблема лісового господарства округу Закарпатських рівнин та передгір’їв –підвищення продуктивності лісів та посилення водоохоронно – захисних властивостей лісу на базі вдосконалення лісогосподарських заходів та інтенсифікації виробництва. Значну увагу в цих умовах слід приділити поліпшенню породної структури лісів, відтворення продуктів побічного користування та мисливської фауни.

Експлуатаційне значення цих лісів невелике, що зумовлене виснаженням лісових ресурсів в минулі роки. Більша частина деревини заготовляється рубками поліпшення якісного складу лісів. Для регіону характерна комплексна форма організації виробництва та захисно – експлуатаційна система господарства.