Хід практичного заняття

У сучасному менеджменті виокремлюють кілька видів ефективності: внутрішню, зовнішню, загальну, ринкову, стратегічну (цільову), витратну, оперативну, ефективність інноваційного проекту.

Внутрішня ефективність — ефективність з точки зору використання внутрішніх можливостей організації (управління її внутрішніми ресурсами).

Зовнішня ефективність — ефективність з погляду використання зовнішніх можливостей організації. Ця складова великою мірою зумовлена станом організаційного оточення, особливо його інституційними складовими і здатністю організації пристосуватись до його змін, тому її ще називають адаптивною ефективністю.

Загальна ефективність — сукупність внутрішньої і зовнішньої ефективності. Високої загальної ефективності можливо досягнути за рахунок гнучкої системи управління організацією, яка дає змогу оперативно перерозподіляти її ресурси відповідно до змін зовнішнього середовища.

Ринкова ефективність. Показує, наскільки повно організація задовольняє потреби споживачів порівняно з альтернативними способами їхнього задоволення.

Ринкова ефективність враховує те, що будь-яка організаційна діяльність націлена на задоволення потреб ринку. Невміння пристосувати організацію, її працівників, технологію до змін у структурі попиту спричиняє її низьку загальну ефективність. Тому менеджери мають спрямувати свої зусилля на розроблення іншої концепції бізнесу; вибір нової стратегії, переосмислення відносин між керівниками та персоналом тощо.

Стратегічна ефективність. Належить до категорій стратегічного управління і відображає здатність організації реалізувати обрану стратегію. Для її визначення використовують три групи показників. Перша відображає стан попиту у формі потенційно можливих темпів його зростання; друга характеризує динаміку економічних цілей підприємства (темпи зростання обсягу продажу, прибутку, рентабельності вкладень тощо); третя — динаміку групових цілей (зростання дивідендів, заробітної плати, кількості робочих місць).

Оперативна ефективність. Відображає економічність способів перетворення ресурсів у процесі виробничої діяльності підприємства. її можна охарактеризувати як здатність організації працювати з мінімальним використанням ресурсів. Якщо розглядати оперативну ефективність стосовно функцій, які випливають зі стратегічних цілей організації, то можна стверджувати, що оперативна ефективність організації забезпечує її стратегічну ефективність.

Ефективність інноваційного проекту. Характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і результатів, пов'язаних із реалізацією проекту.

Систему критеріїв, за якими може оцінюватись ефективність діяльності організації, наведено у табл. 5.1.

Отже, система показників ефективності управління повинна ґрунтуватися на зіставленні досягнутих організацією результатів у їх вартісному еквіваленті з величиною управлінських зусиль. Управлінські зусилля певною мірою можуть бути оцінені у кількісному вираженні через величину витрат на управління (табл. 5.2).

Чим меншими є ці витрати з розрахунку на одиницю продукції, тим ефективнішою вважається система менеджменту організації.

Але при цьому процес слід розглядати у динаміці, зважаючи на те, що витрати стрибкоподібно зростають у разі придбання сучасних засобів опрацювання інформації. Якщо у наступному після цього періоді істотно зросли обсяги виробництва та продажу продукції, збільшилася маса прибутку, то ефективність управління підвищилась.

Цей показник може набувати різного змісту, залежно від того, яка величина виступає у якості загального результату діяльності підприємства — обсяг виробництва, обсяг реалізації продукції чи сума прибутку.

До кількісних показників ефективності системи управління відносять і економію живої та уречевленої праці у ній, яка полягає у скороченні трудомісткості виконання управлінських операцій та процедур. Йдеться про зменшення кількості зайнятих в апараті управління. Тому ще одним поширеним показником ефективності системи менеджменту є відношення загального результату виробництва (обсягу реалізації продукції, суми валового прибутку) до кількості працівників апарату управління.

Крім названих кількісних показників, які оцінюють здатність системи менеджменту забезпечувати кращий загальний результат діяльності організації, використовують й інші. Загалом система кількісних показників ефективності може включати показники, наведені у табл. 5.З.

Однак результативність та ефективність управління залежить від системності дій працівників функціональних служб та підрозділів, від раціонального розподілу між ними повноважень та обов'язків, від ступеня досконалості управлінських процедур тощо. З огляду на це для оцінювання діяльності працівників апарату управління використовують якісні показники, що характеризують специфіку управлінської праці.

Часто виникає потреба не лише в оцінці ефективності всієї системи управління, але і в оцінці результативності роботи окремих її працівників. Така оцінка дає змогу керівництву визначити їх внесок у загальні результати роботи підприємства і зробити відповідні зміни у системі мотивації їхньої праці. Оцінювання слід проводити з урахуванням зони відповідальності кожного менеджера щодо його посадових обов'язків.

Так, для фінансового менеджера важливо ефективно керувати фінансовими потоками підприємства, його доходами і витратами, забезпечувати достатній рівень ліквідності його фондів та оборотності оборотних коштів, зростання рентабельності активів і капіталу підприємства, ринкової вартості його акцій, мінімізувати дебіторську та кредиторську заборгованість підприємства, рівень його фінансових ризиків, уникати штрафних санкцій щодо підприємства, оптимізувати його податкові платежі тощо.

Для менеджера з маркетингу важливими показниками роботи є: процент просування на ринок нових видів продукції, продовження життєвого циклу товару, що випускається підприємством; впровадження ефективних форм перед- і післяпродажного обслуговування споживачів, збільшення частки ринку; ефективність рекламної кампанії (співвідношення витрат на рекламу з можливим збільшенням доходів від продажу продукції); розроблення нових методів просування продукції, освоєння нових каналів руху товарів тощо.

Аналогічні показники можна визначити для кожного працівника апарату управління, який має чітко окреслене коло обов'язків. Але різні показники мають різну вагомість, яка визначається стратегічними чи тактичними цілями підприємства. Зокрема, на підприємстві, що обрало наступальну стратегію, для менеджера з маркетингу важливими будуть показники виведення на ринок нової продукції чи захоплення нових сегментів ринку, ефективність рекламних заходів тощо. Коли ж підприємство реалізує оборонну стратегію, більшу увагу слід приділяти показникам продовження життєвого циклу товару, розробленню нових форм післяпродажного обслуговування, нових методів стимулювання збуту.

Отже, система оцінювання ефективності роботи менеджерів різних управлінських рівнів і функціональних сфер передбачає:

визначення у контексті загальної стратегії організації цілей окремих підрозділів і оформлення їх у вигляді системи планових показників, що мають числовий вимір і часові обмеження;

встановлення експертним шляхом значущості кожного показника у загальній їх кількості (сума вагомостей дорівнює 1);

визначення вищим керівником по завершенні планового періоду ступеня досягнення кожного показника конкретною структурною одиницею, якою керує менеджер, роботу котрого оцінюють; цей показник може вимірюватися за п'ятибальною шкалою.

загальна максимальна кількість балів, яка може бути набрана менеджером з урахуванням кількості оцінюваних сфер діяльності й найвищої оцінки результатів його роботи за п'ятибальною шкалою.

Обґрунтування ефективності реалізації рішень щодо здійснення організаційних змін

Обґрунтування ефективності реалізації управлінського рішення передбачає зіставлення отриманих внаслідок реалізації рішення результатів із витратами, необхідними для його реалізації. Якщо результат реалізації рішення щодо вдосконалення тих чи інших аспектів діяльності виявляється протягом поточного року, процес зіставлення не викликає труднощів. Як правило, кінцевим результатом є приріст маси валового прибутку, а витрати (зазвичай одноразові) визначаються на основі кошторису проекту. Перевищення результатів над витратами свідчить про ефективність такого рішення.

Отже, норма рентабельності визначається як таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегральному ефекту, розрахованому на економічний термін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Часто керівництву підприємства доводиться приймати рішення щодо виведення на ринок нової продукції. Такий бізнес-проект передбачає застосування методики оцінки зони беззбиткового господарювання та запасу фінансової міцності. За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймається той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності.

Загалом ефективність здійснення організаційних змін може оцінюватися за допомогою різних методик, які в основному ґрунтуються на співвідношенні досягнутих економічних результатів і витрат, що супроводжують ці зміни. Проте необхідно враховувати і соціальні результати, які відображають вплив організаційних змін на людську компоненту організації. Позитивні соціальні результати підвищують рівень задоволення потреб працівників, мотивуючи тим самим збільшення їх внеску в досягнення організаційних цілей.

Задачі "Оцінка економічної ефективності нових заходів служби менеджмент персоналу"

Методичні рекомендації

1. Основними загальними показниками економічної ефективності діяльності підрозділів керування персоналом є:

• ріст продуктивності праці;

• річний економічний ефект (економія приведених витрат). При розрахунках економічної ефективності кадрових заходів використовуються й інші (частки) показники, у тому числі:

• зниження трудомісткості продукції;

• відносна економія (вивільнення) чисельності працівників;

• приріст обсягів виробництва, економія по елементах собівартості продукції;

• економія робочого часу.

2. Приріст продуктивності прані (П) визначається через показники:

• вироблення продукції на один працюючого;

• економії чисельності працівників;

• зниження трудомісткості продукції.

Приріст продуктивності праці (у відсотках) у результаті економії чисельності працівників розраховується по формулі:

П = Эч*100/(Чср-Эч), (1)

Эч — відносна економія (вивільнення) чисельності працюючих після впровадження заходу, чіл.;

Чср — розрахункова средньоспискова чисельність працюючих (обчислена на обсяг виробництва перспективного періоду по виробленню базисного періоду).

Вплив зниження трудомісткості на ріст продуктивності праці:

П=100хТ/(100-Т) (2)

чи П = (Т1/Т2-1)х100, (3)

Т — відсоток зниження трудомісткості продукції, що випускається, у результаті впровадження заходу;

Т1 і Т2; — трудомісткість продукції до і після впровадження заходу, чіл.-година.

Річний економічний ефект (Ег) (економія приведених витрат) у карбованцях розраховується по формулі:

Эг = (С1-С2) х В2-Ен х Зед, (4)

СІ і С2; — собівартість одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходу (поточні витрати), грн.;

В2 - річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходу в натуральному вираженні;

Ен — нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (величина, зворотна нормативного строку окупності Тн);

Зед — одноразові витрати, зв'язані з розробкою і впровадженням заходу, руб. Нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефекту (Ен) кадрових заходів дорівнює 0,15, нормативний строк окупності (Тн) - 6,2 роки.

Строк окупності одноразових витрат (Тед) і зворотна йому величина коефіцієнт ефективності (Е) визначаються по формулах:

Тед= Зед/(С1-С2) *В2 (5)

Е=(С1-С2)*В2/Зед=1/Тед (6)

3. Часткові показники економічної ефективності кадрових заходів у залежності від використовуваних вихідних даних розраховуються за наступними формулами:

Зниження трудомісткості продукції (Ст), н-час.:

Ст = ∑(t1-t2) х B2, (7)

де t1 і t2 — трудомісткість одиниці продукції (робіт) до і після впровадження

заходу, н-год.

Відносна економія (вивільнення) чисельності працюючих (Эч), чол.:

а) за рахунок скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат праці: Эч = (Ф2/Ф1-1) * Ч1, (8)

де Ф1 і Ф2 — фонд робочого часу в середньому на одного працюючого до і

після впровадження заходу, година;

Ч1 - чисельність працюючих до впровадження заходу, чол.;

або

Эч = [(Б1 - Б2) / (100 - Б2)] х Ч1,

де Б1 і Б2; — утрати робочого часу до і після впровадження заходу, %;

б) за рахунок приросту обсягу виробництва:

Эч = Ч1(1+Р/100)-Ч2, (10)

де Ч1 і Ч2 — чисельність працюючих у даному підрозділі до і після впровадження заходу, чол.;

Р — приріст обсягу виробництва .у результаті впровадження заходу, %;

в) за рахунок приросту вироблення на один робітника в результаті підвищення кваліфікації (при незмінних нормах виробітку):

Эч=Чнв*Рнв/100, (11)

де Чнв - чисельність робітників, що підвищили відсоток виконання норм виробітку (часу) у результаті підвищення кваліфікації, чол.;

Рнв — приріст відсотка виконання норм виробітку (часу), %

Рнв = (Рнв2-Рнв1)/Рнв1*100, (12)

де Рнв1 і Рнв2 - виконання норм виробітку (часу) до і після підвищення кваліфікації, %.

Економія робочого часу в зв'язку зі скороченням втрат і непродуктивних витрат часу (Эвр), чол.-годин.:

Эвр = б*Ч*Ф, (13)

де б - скорочення втрат і непродуктивних витрат часу на один робітника протягом зміни, година.;

Ч — чисельність робітників, у яких скорочуються втрати і непродуктивні витрати часу, чіл.;

Ф - річний фонд робочого часу одного робітника, дні. Приріст обсягу виробництва (Р), %:

Р = (У2-В1)/В1х100. (14)

Економія від зниження собівартості продукції (Эс), грн., у тому числі:

річна економія заробітної плати за рахунок зменшення чисельності працівників, руб.:

Эс = Эч*Зср-ΔФср, (15)

де Эч — абсолютне вивільнення чисельності працівників, чіл.;

Зср — середньорічна зарплата одного працівника до впровадження заходу,

грн.;

ΔФср — приріст фонду зарплати, викликаний упровадженням заходу, грн.; - зменшення плинності робочої сили, викликаною незадоволеністю організацією й умовами праці:

, (16)

Кт1 — фактичний коефіцієнт плинності, %;

Кт2 — очікуваний коефіцієнт плинності, %;

— середньорічний збиток, заподіюваний підприємству плинністю робочої сили, грн.

Економія в зв'язку зі скороченням професійної захворюваності і виробничого

травматизму (Эн), грн.:

Эн=(Н1-Н2) * (17)

де Н1 і Н2 — утрати робочого часу по тимчасовій непрацездатності протягом року до і після впровадження заходу, дні;

- середній денний розмір збитку підприємства в зв'язку з травмами і

виробничо обумовленими захворюваннями, грн. (у тому числі виплата посібників по непрацездатності, пенсій по інвалідності, витрати на придбання устаткування й ін., витрати на санаторно-курортне лікування й ін.).

Економія від зниження собівартості на умовно-постійних витратах (Эсу)

Эсу=У*(В1-В2)/В1 (18)

або

Эсу=У*Р/100, (19)

де У — річна сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції базисного періоду, грн.

Економія від зниження питомих капіталовкладень у результаті кращого використання устаткування (Эку):

Эку = Ен*Фб*Р/100, (20)

де Фб — балансова вартість устаткування, на якому збільшився випуск продукції в результаті впровадження заходу, грн.

Задача 1

Виходите дані. На промисловому підприємстві для підвищення кваліфікації робітників і освоєння ними впроваджуваних нових технологій організовані курси цільового призначення. Вихідні дані приведеш в табл. 1.

Таблиця 1

Найменування	Од. виміру	Кількість
1. Чисельність слюсарів-збирачів	чол.	400
2. Средньооблікова чисельність робітників, розрахункова	чол.	500
3. Чисельність робітників не виконуючих норму виробітку	чол.	80
4. Середній % виконання норм виробітку: - до впровадження - після впровадження	% %	92 100
5. Чисельність робочих виконуючих норми виробітку на 100-105%	чол.	120
6. Середній % виконання норми виробітку: - до впровадження - після впровадження	% %	103 115
7. Питома вага продукції робітників даної групи в об'ємі виробництва цеху	%	40
8. Собівартість річного випуску продукції	грн	28000000
9. Питома вага умовно-постійних витрат у собівартості	%	30
10. Витрати на навчання	грн	28000

Постановка задачі. Необхідно розрахувати економічну ефективність

підвищення кваліфікації робітників.

Проведемо необхідні допоміжні розрахунки в табл. 2

Рішення

Таблиця 2

Показники	Варіанти
	Базисний	Проектований
Питома вага робітників, що не виконують норму виробітку , %
Збільшення % виконання норм виробітку робітниками, що не виконували раніше норми, % (формула 12)
Питома вага робітників, що виконують норми виробітку на 100-105%
Збільшення % виконання норм виробітку даною групою робітників, % (формула 12)

1. Відносна економія чисельності робітників, чол. (формула II)-

2. Приріст продуктивності праці, % (формула І):

3. Приріст обсягу виробництва буде дорівнює приросту продуктивності праці, тобто 4,4%, оскільки чисельність робітників залишилася незмінної:

р = 4,4%.

4. Економія ш умовно-постійних витратах, грн. (формула 19)-

5. Річний економічний ефект, гр. (формула 4):

Эг = 147840 - 0,16 х 28000 = 143360.

Відповідь: річний економічний ефект від підвищення кваліфікації робітників склав 143360 гр.