§ 6. Огляд і фіксація слідів ніг та автотранспортних засобів

Сліди ніг (взуття)

У процесі розслідування кримінальних справ про злочини суб'єкти криміналістичної діяльності досить часто виявляють слі­ди ніг (взуття), залишені злочинцем, потерпілими, свідками. Слі­ди ніг (взуття) можуть бути статичними і динамічними, об'ємними

46

і поверхневими, локальними і периферичними. Сліди ніг можна також класифікувати на такі групи:

1. сліди босих ніг;

2. сліди ніг, взутих у шкарпетки або панчохи;

3. сліди взуття.

За слідами ніг можна ідентифікувати людину або її взуття. У по­верхневому сліді ступні ноги відображуються, як правило, дві від­носно великі ділянки, що з'єднані між собою смугою. Такими ді­лянками є п'ята і плесно (рис. 10).

1 ' ,.

Рис. 10. Назва і розміри ступні: 1-2 - загальна довжина сліду;

3-4 - ширина плесни; 5-6 - ширина склепіння; 7-8 - ширина п'яти

Рис. 11. Назва і розміри підошви

взуття:

1-2 - довжина підошви; 3-4 - ширина

підошви; 5-6 - ширина підошви

в найвищому місці; 7-8 - ширина

підбору; 9-2 - довжина підбору

Стопа ноги людини має папілярні лінії, завдяки їм і є можли­вою ідентифікація. Якщо при огляді місця події виявлено сліди ніг, взутих у панчохи, вони можуть бути придатні лише для групової ідентифікації. Сліди взутих ніг найчастіше потрапляють у сферу криміналістичних досліджень.

Огляд і вивчення сліду взуття на місці події проводиться з метою:

1. з'ясування особливостей цього взуття;

2. вимірів, копіювання сліду та описання в протоколі результатів;

3. використання отриманих даних для оперативного пошуку злочинця.

Сліди взуття - це утворення, що виникли під час ходьби. Узагальнено можна дійти висновку, що механізм ходи людини

47

1-1

Рис. 12. Механізм утворення слідів під час ходьби:

А - гіпсова копія, Б - слід у ґрунті 1, 2,3 - спрямування зусиль людини при ходьбі

в результаті її зусиль такий: нога у взутті спочатку опускається на п'яту, а вже потім на всю площину підошви і відштовхується від площини носком (рис. 12).

Сліди взуття мають загальні й окремі ознаки (див. рис. 11). До загальних ознак сліду взуття можна віднести:

1. довжину сліду взуття;

2. довжину підошви взуття за віссю сліду;

3. ширину підошви взуття в найширшому місці;

4. ширину підошви взуття в найвужчому місці;

5. довжину підбора (корка) за віссю сліду;

6. ширину підбора (корка) в найширшому місці.

Окремі ознаки сліду взуття є найважливішими для процесу ідентифікації. До окремих ознак сліду взуття віднесено:

1. особливості окремих частин сліду;

2. дефекти поверхні підошви.

За слідом взуття на місці події можна встановити:

1. зріст людини, яка залишила слід (довжину підошви потрібно помножити на 7 — результат приблизний);

2. вік, стать (за розмірами, формою взуття);

3. приблизну вагу людини. -•

Ознаки ходи людини відображаються в стежці (доріжці) слідів ніг. Стежка слідів ніг — сукупність слідів ніг однієї людини, утво­рена послідовно правою і лівою ногою в процесі ходи або бігу. У стежці слідів ніг реалізуються анатомічні й функціональні озна­ки людини. Стежка слідів ніг завжди має напрямок (лінія напрям­ку руху), довжину, ширину кроку і кут розвернення ступні (рис. 13).

48

Рис. 13. Стежка слідів ніг:

1) А Б - лінія напрямку руху; 2) 1,2,3,4- лінія ходи; 3) 1-2 - довжина правого кроку; 4) 2-3 - довжина лівого кроку;5) І- кут розвернення ступні лівої ноги; 6) п- кут розвернення ступні правої ноги; '

7) 1,1-1 і 2-1,2 - ширина кроку

Довжина кроку — відстань між двома послідовно залишеними слідами ніг за лінією напрямку руху. Довжина кроку вимірюється окремо для лівої й правої ноги. Крок середнього зросту чоловіка за умов звичної ходи дорівнює в середньому 73-83 см. Крок за умов бігу в середньому має довжину до 1 м і більше. Лівий крок при­близно на 1—2 см менший за правий. У лівші правий крок менший за лівий. Жінки мають довжину кроку меншу від чоловіків на 4—9 см. За довжиною кроку можна побіжно визначити зріст люди­ни. Чим довший крок, тим більший зріст людини, і навпаки.

Ширина кроку визначає розташування ніг у процесі ходи та встановлюється відстанню між слідами підборів (корків) (п'ят) правої та лівої ніг за лінією, перпендикулярною до лінії напрямку руху. Типова ширина розташування ніг - 11-16 см.

Кут розвернення ступні утворюється завдяки з'єднанню лінії напрямку руху (стежки слідів) і повздовжньою віссю сліду (правої, лівої ноги). Кут розвернення ступні характеризує звичку людини в процесі ходи ставити ноги:

1. носками в бік (позитивний кут);

2. носками всередину (негативний кут); -

3. ступні ніг паралельні одна одній. ;

У жінок кут розвернення ступні дорівнює приблизно» 10—20 у чоловіків— 15—25°.

Фіксація, слідів взуття (ніг)

Фіксація слідів взуття — ніг (фр. /іхаіїоп — лат. /іхш — твердий, міцний) є закріплення слідів взуття в певному положенні завдяки ви­готовленню різними способами малюнків, креслень, схем фотографу­вання, а також криміналістичних копій (гіпсових, полімерних тощо), об'ємних і копій поверхневих слідів.

49

Є дві взаємозв 'язані форми способів фіксації слідів взуття — про­цесуальна і криміналістична.

Процесуальна форма способу фіксації слідів взуття передбачає обов'язкове їх протоколювання в процесі проведення слідчої дії — огляду. При проведенні огляду слідів взуття може застосовуватися за правилами вимірювальне фотографування, кіно-, відеозапис.

Криміналістична форма способу фіксації слідів взуття охоплює два напрями діяльності:

1. виготовлення гіпсових копій з об'ємних слідів;

2. копіювання поверхневих слідів.

Протоколювання як процесуальна форма способу фіксації слі­дів взуття є видом створення носія інформації, де має бути вказано:

1. місце виявлення слідів взуття;

2. вид і розміри сліду взуття;

3. дані вимірів елементів ходи; ,, , ,,,

4. індивідуальні особливості підошви взуття;

5. криміналістичні способи фіксації слідів взуття, у тому числі із застосуванням вимірювального фотографування, кіно-, відеоза- пису, а також упакування вилученого.

Типова фіксація об'ємних слідів взуття (ніг) проводиться за до­помогою гіпсу та силіконових паст «У» або «К». Це обумовлено труднощами їх вилучення і зберігання в натуральному вигляді з причин особливостей слідосприймаючої поверхні. Якщо слідо-сприймаюча поверхня грунту, де виявлено слід взуття, пухка, лег­ка, то потрібно закріпити її «цементуючими» розчинами — пер­хлорвінілової смоли в ацетоні, ацетилцелюлози в ацетоні, каніфо­лі в ацетоні, целулоїду в ацетоні. Слід взуття необхідно обробити розбризкуванням відповідного розчину (його дрібними паропо­дібними частинками) за допомогою спеціального пристрою.

При використанні гіпсового матеріалу для вилучення об'ємних слідів взуття (ніг) з ґрунту, що є надто вологим, поверхню такого сліду бажано посипати тонкою плівкою гіпсового порошку. Це дасть змогу попередньо зафіксувати слід, відібравши з його по­верхні частину вологи, і запобігти руйнуванню індивідуальних оз­нак. У разі, коли слід неглибокий, а грунт пухкий, є потреба обме­жувати його «фундаментом» — рамкою з будь-якого тонкого мате­ріалу, або насипом глини, землі. Після того об'ємний слід взуття необхідно залити у два шари сметаноподібним гіпсовим розчином. Спочатку порошок гіпсу змішують з водою у неглибокій ємності, у співвідношенні 1:1. Потім у слід по всій його площині повільно, але поступово і безупинно заливають перший пласт гіпсового роз­чину на 3—4 мм. Через 2—4 хв на зафіксований перший шар гіпсо­вої копії підошви сліду взуття по всій його довжині неодмінно по­трібно покласти як «арматурний матеріал» для міцності сухі, діа-

50

метром до 8 мм, палички чи шматочки гілок. До «арматурного ма­теріалу» прив'язують двома зав'язаними кінцями міцну нитку дов­жиною до 25 см. Протилежний бік нитки є суцільним і завчасно пронизаним з допомогою голки через фрагмент цупкого паперу розміром 15 на 15 см. На вказаному папері згодом буде зроблено напис про час, місце, виявлення сліду взуття (ноги) та спосіб його виявлення, фіксації та вилучення. Після цього на «арматурний ма­теріал» сліду виливають другий шар однорідного сметаноподібно-го гіпсового розчину. Загальна фіксація (затвердіння гіпсу) сліду взуття (ноги) триватиме до 30 хв (рис. 14-15).

Рис. 15. Гіпсова копія сліду цього взуття

Рис. 14. Взуття, в якому була осо­ба, що залишила слід на ґрунті

Слід вилучається, але поводитися з ним необхідно обережно, оскільки його просихання триватиме при кімнатній температурі ще до трьох годин.

Для фіксації сліду взуття силіконовою пастою до неї додають наповнювач певного кольору. Пасту і наповнювач перемішують до однорідної маси і додають каталізатор № 18 (до пасти «К» - 15%, до пасти «У» - 6%). Використовують приготовлену масу - компа­унд за аналогією з гіпсовим розчином. Його затвердіння триває близько 30 хв при температурі +20°...-20°С. При і = 0° С силіконо­ва паста «К» не утворює складної речовини, здатної до вираженої фіксації, щоб відбивати індивідуальні ознаки сліду. Для фіксації об'ємних слідів взуття (ніг) використовуються також матеріали СКТН, СІЕЛАСТтаін.

На слідокопіювальну плівку, спеціальну дактилоплівку можуть

51

переноситися (вилучатися) поверхневі сліди взуття (ніг) або їх окремі фрагменти, що утворені завдяки нашаруванню чи відшару­ванню пилу (пороху, бруду тощо) на твердій поверхні слідосприй-маючого об'єкта. З цією метою використовують також липкий па­пір або листову сиру гуму, один бік якої по всій площині потрібно зачистити грубозернистим наждачним папером чи іншим спе­ціальним матеріалом.

Отже, на поверхневий слід взуття (ноги) прикладають зачище­ним боком листову, сиру гуму (липкий папір), яку поступово щіль­но втискають упродовж 2—3 хв.

Сліди транспортних засобів (транспортна трасологія) л

Досить важливе місце за своїм обсягом і криміналістичним зна­ченням у розкритті та розслідуванні злочинів надається слідам транспортних засобів. Сліди транспортних засобів у криміналіс­тичному їх розумінні вивчає трасологія. Найчастіше сліди транс­портних засобів є об'єктом дослідження при розслідуванні пору­шення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транс­порту особами, які керують транспортними засобами, а також злочинів, у процесі вчинення яких використовуються транспортні засоби.

Слідами транспортних засобів є матеріальні зміни, що стали на­слідком відображення на слідосприймаючій поверхні коліс, шин, траків, паливно-мастильних, охолоджувальних, інших речовин, різні частини і шматки автомобіля, виявлені на місці події, а також сліди вказаних елементів на перепонах, тілі та одязі потерпілих.

Сліди коліс (траків) транспортних засобів — найбільш важливі. Залежно від технічного стану автомобіля, особливостей його управління, погодних та інших умов, у момент слідоутворення ко­ліс розрізняють сліди прокочування і ковзання. Сліди прокочування коліс утворюються при їх обертанні й одночасному поступовому пе­ресуванні, коли кожний елемент рельєфу шини залишає свій індивіду­альний відбиток. Сліди ковзання коліс виникають на слідосприймаю­чій поверхні при їх пробуксовуванні або повному блокуванні під час гальмування, коли автотранспортний засіб таким чином рухається слідосприймаючою поверхнею, залишаючи «смугові» відбитки.

За механізмом утворення сліди прокочування схожі зі статич­ними слідами. В умовах, коли слідосприймаюча поверхня — грунт, відбитки рельєфу шини зазнають деформації, і це тому, що ґрунто-зачіплювачі, коли виходять зі сліду, згладжують його краї. Отже, сліди ковзання коліс утворюються від того, що при їх пробуксову-

52

ванні чи повному блокуванні в процесі гальмування транспорту, який рухається на слідосприймаючій поверхні, залишаються «сму­гові» відбитки у формі пересмуг.

Класифікують сліди коліс автотранспорту на поверхневі й об'ємні.

Поверхневі сліди коліс автотранспорту - це сліди нашарування і відшарування, що утворюються в тому випадку, коли контактую­чі об'єкти за твердістю приблизно однакові й характеризуються довжиною і шириною. Наприклад, водій на автомашині проїхав у негоду польовим шляхом, а потім виїхав на трасу.

Об'ємні сліди коліс автотранспорту — це сліди, що утворюють­ся в процесі контактної взаємодії шин і грунту чи іншого ґрунто-подібного слідосприймаючого об'єкта через його деформацію, що характеризуються довжиною, шириною і глибиною — параметра­ми, які можуть зазнавати змін.

Сліди ходової частини транспорту — це система даних про бігову доріжку (слід протектора), колію і базу, за якими можна визначити: напрямок і режим руху (гальмування, зупинка, пробуксовування), вид і модель шини, а також відрізнити вид і модель транспорту.

Сліди ходової частини транспорту визначаються на основі замі­рів і опису в протоколі при їх огляді.

Колією є відстань між однойменними місцями слідів правого і ліво­го коліс одного транспортного засобу. Колія вантажних автомобілів фактично утворюється задніми (спареними) колесами, які частко­во або повністю розширюють параметри слідів передніх коліс та дещо змінюють їх відбитки. Тому вірогідніше передню колію — слід коліс транспорту — визначити в місцях завертань, де колія пе­редніх і задніх коліс не збігається, хоч за таких умов колія передніх коліс дещо деформується.

Руховий шлях — це частина протектора шини, що має спеціальну форму (малюнок) для кращого контакту зі шляхом (слідосприймаючою поверхнею). Параметри рухового шляху сліду коліс вимірюють у міс­цях, де відбитки протектора шини достатньо відображені, зокрема: конфігурація, локалізація, дані ґрунтозачіплювачів. Згадані показ­ники також фіксують, застосовуючи засоби криміналістичної техні­ки — фотографування, кіно-, відеозапис.

База — відстань між передньою і задньою віссю, яку можна вимі­ряти, коли транспорт не рухається або коли здійснюється його завертання із застосуванням руху назад, на основі наукових даних відповідно до встановлених норм про належність до певного транспортного засобу ширини колії, моделі й бази протектора.

Сліди, що утворюються від автотранспорту, за якими можна визначити його напрямок, класифікуються на три групи:

1) сліди протектора шини (малюнок «ялинка» — повернутий відкритою частиною в бік руху);

53

2. сліди паливно-мастильних, охолоджувальних, гальмівних, інших речовин, що капають (протікають) з автомобіля під час ру­ ху; набирають загостреної форми і спрямовані вузьким кінцем у бік руху;

3. сліди на слідосприймаючій поверхні, що утворені без упред­ метнення (матеріалізації), а внаслідок зміни навколишньої обста­ новки в процесі руху автотранспорту:

а) стебла трави мають поволоку (прим'ятину) за напрямком руху;

б) волога, «вивезена» з калюж, указує на напрямок руху;

в) тверді матеріали (цегла, камінь, метал тощо), втиснуті шинами в ґрунт, мають з боку напрямку руху невелику пустоту в заглибині;

г) частинки сипкого ґрунту розкидаються в різні боки віялом, розгорнутим у бік, протилежний напрямку руху.

Сліди транспортних засобів в основному є видимими, а тому їх виявлення здійснюється візуально і дає можливість висунути пев­ні версії і спланувати розслідування. Усі ознаки слідів транспорт­них засобів необхідно виявити, виміряти та зафіксувати, застосу­вавши метод лінійної панорами, у тому числі окремо масштабним способом, фрагменти шляху, де більш-менш чітко відбилася фор­ма протектора. Якщо слід протектора відбився на грунті так, що є об'ємним і має індивідуальні ознаки, його можна вилучити, виго­товивши гіпсову копію чи копію з полімерних матеріалів.

Трасологічна експертиза

Відомо, що трасологія є розділом криміналістичної техніки, яка вивчає і розробляє теоретичні основи і закономірності виникнен­ня слідів, що відображають механізм скоєння злочину, рекоменда­ції щодо застосування методів і засобів їх виявлення, вилучення і дослідження з метою встановлення обставин, що мають значення для розкриття, розслідування і попередження злочинів. Як скла­дова криміналістики, трасологія має тісний зв'язок з проблемою трасологічних експертних досліджень, у тому числі об'ємних і по­верхневих слідів ніг (взуття), автотранспортних засобів. Так, за­фіксовані та вилучені об'ємні й поверхневі сліди взуття (ніг), як правило, використовуються для встановлення фактичних обста­вин кримінальної справи про злочин завдяки призначенню і про­веденню трасологічної ідентифікаційної експертизи. Відповідні експертні дослідження дозволяють:

1. визначити механізм утворення слідів взуття (ніг);

2. ідентифікувати взуття в разі його вилучення у підозрюваного;

3) виявити за стежкою слідів ніг (взуття) загальні ознаки особи. Трасологічна експертиза слідів взуття (ніг) людини дає можли­ вість вирішити такі питання:

54

1) який механізм утворення слідів взуття (ніг); 2) сліди взуття (ніг), виявлені на місці події, залишені при пере­суванні звичайною ходою, бігом;

3. чи придатні для ототожнення сліди взуття (ніг), що виявлені на місці події;

4. чи не залишені на місці події сліди босих ніг даною особою;

5. взуттям якого розміру залишені сліди, що виявлені на місці події;

6. різним чи одним взуттям залишені сліди, що виявлені на міс­ ці події;

7. жіночим чи чоловічим взуттям залишені сліди, що виявлені на місці події (тип, фасон, модель);

8. чи не залишені виявлені на місці події сліди ногами даної особи, на яких були одягнені шкарпетки (колготи, панчохи тощо);

9. чи не залишені сліди, що виявлені й вилучені з місця події взуттям, вилученим у даної особи;

10) чи однакові елементи стежки слідів ніг (довжина правого кроку, довжина лівого кроку, кут розвернення ступні лівої ноги, кут розвернення ступні правої ноги, ширина кроку та ін.), що ви­ явлені на місці події з елементами зразків стежки слідів цієї ж осо­ би, одержаних для експертного дослідження.

Автотехнінна експертиза призначається для дослідження об­ставин, що стосуються механізму дорожньо-транспортної події, окремих її питань, а також технічного стану транспортних засобів, їх деталей, вузлів і агрегатів.

На практиці відповідні проблеми відносять також до предмета трасологічної експертизи. Перед експертами, зокрема, ставлять такі запитання:

1. якому типу транспортного засобу належать сліди на місці події;

2. чи не утворений слід на місці події автошиною, наданою на експертизу;

3. шиною якої моделі утворено слід на місці події;

4. колесами якого транспортного засобу утворено сліди на одя­ зі потерпілого, його тілі;

5. чи була технічна можливість у конкретній шляховій транс­ портній ситуації запобігти шляхову транспортну подію;

6. яка причина того, що система гальм автомобіля (трактора) не функціонує;

7. коли виникла зіпсованість системи управління кермом (галь­ мами, електрообладнанням тощо) автомобіля — до чи в процесі шляхової транспортної події;

8. чи можна було виявити зіпсованість певної системи, механіз­ му автомобіля до шляхової транспортної події;

55

9) яким на момент зіткнення був напрямок дії сил автомобілів;

10) яким було розташування автомобіля і потерпілого під час наїзду на останнього.

У процесі розслідування кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керували транспортними засобами, можуть призначати­ся також комплексні медико-автотехнічні експертизи, комплексні трасологічні й автотехнічні експертизи.

Таким чином, трасологічна ідентифікаційна експертиза є перед­баченим чинним кримінально-процесуальним законодавством дослі­дженням, у процесі якого виявляються ознаки зовнішньої будови слі-доутворюючого об'єкта з подальшим виявленням ознак внутрішньої будови слідовідображення, а також проводиться оцінка збігу чи від­мінностей зовнішньої будови об'єкта та сліду і формулюється висно­вок про тотожність чи відмінність.