§ 45. Методика розслідування грабежів та розбійних нападів

Криміналістична характеристика грабежів та розбійних нападів

Злочинні діяння, що кваліфікуються як грабежі й розбої, у ро­зумінні криміналістичної характеристики, мають подібні ознаки, які формують систему відомостей про ці види злочину: їх суб'єк­тів, мотиви, предмет посягання, обставини, злочинні способи, прийоми та методи значущі для їх виявлення і розкриття. Так що ж таке грабіж і розбій? Відповідно до ст. 186 КК України, грабіж — відкрите викрадення чужого майна, учинене без застосування на­сильства чи з поєднанням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого. А згідно зі ст. 187 КК України, розбій — напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Є комплекс особливостей, що дозволяють відмежувати грабежі й розбої від крадіжок: по-перше, відкритий характер дій злочинців є тією типовою ознакою, що суттєво в правовому значенні відрізняє грабежі й розбої від крадіжок. Тобто, і грабежі, і розбої злочинці вчиняють не таємно, а, безсумнівно, в умовах очевидності; по-друге, указані дії мають насильницько-різнобіжний характер і су­проводжуються застосуванням фізичного та психічного насиль­ства. Зрозуміло, що належно оцінити дії злочинця щодо ознак на­сильницького характеру можна за умови, коли всебічно, повно і об'єктивно їх дослідити. Грабежі й розбої, як правило, супрово­джуються комплексом дій суб'єкта щодо їх готування, учинення і приховання, які обумовлені суб'єктивними й об'єктивними фак­торами. До комплексу зазначених дій можна віднести:

1. вибір і від стеження імовірного потерпілого;

2. вибір місця скоєння злочинного діяння;

3. вибір і вивчення сприятливих умов;

4. використання способів проникнення;

5. використання інших підготовчих дій;

6. використання авто-, мототранспорту, мобільного зв'язку, за­ собів зруду, інструментів;

7. використання обману, спиртних напоїв, наркотичних засобів

тощо;

8) застосування холодної, вогнепальної зброї, сипких та отруто-

болісних речовин тощо;

9) попередня змова групи осіб з розподілом ролей;

10. напад у зручному місці;

11. маскування злочинцями своєї зовнішності;

12. погрози потерпілим, знущання над ними;

13. приховання вчиненого злочину — знищення слідів, інших речових доказів, скрадання викраденого майна та майна, яким від­ повідна особа заволоділа злочинними діями.

Насправді, саме з цих причин у криміналістичній характерис­тиці грабежів і розбоїв достатньо важливою складовою є спосіб їх

учинення.

Наступною важливою складовою криміналістичної характерис­тики грабежів і розбоїв є дані про обставини місця їх учинення, де можуть бути виявлені ті чи інші матеріальні сліди цих злочинів. Переважно — це сліди рук, ніг (взуття), крові, різні предмети, що належать злочинцям або потерпілим. Межі огляду місця події ба­жано розширити в напрямках можливих місць підходу злочинців до потерпілого та відходу. І це з тих причин, що сліди грабежу і роз­бою можуть бути виявлені на значній відстані від місця безпосеред­ньої події. На місцях події залишається мало слідів злочину, інших речових доказів. Як правило, грабежі й розбійні напади вчинюють­ся організованими групами у вечірній час, у містах і селищах, де не­велика кількість перехожих.

Обставини місця вчинення грабежів і розбійних нападів мають безпосередній зв'язок з відповідними способами злочинних діянь:

1. напад на осіб з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, із застосуванням насильства чи з використанням обману;

2. напад на відкритій місцевості, у під'їздах будинків, дворах із застосуванням чи погрозою застосування насильства;

3. напад на відкритій місцевості або в приміщеннях без застосу­ вання насильства — несподіване виривання з рук потерпілого його

майна;

4. напад на осіб у вагонах поїздів, на водному та іншому транс­ порті;

5. напад на продавців, касирів, працівників банків, фінансових та інших установ у відповідних приміщеннях;

6. напад на осіб — водіїв таксі.

Щодо предмета злочинного посягання, то більшість грабежів і розбійних нападів скоюють з метою заволодіння чужим майном

(предметами одягу — шарфи, шапки тощо, продуктами харчуван­ня, невеликими сумами грошей). Однак в окремих випадках згада­ні злочинні діяння можуть учинятися з метою заволодіння чужим майном у великих чи особливо великих розмірах. Предметом зло­чинного посягання може бути також майно комерційних, держав­них організацій — пункти обміну валюти, місця торгівлі, аптеки тощо. Такі злочинні діяння — грабежі й розбійні напади завчасно готуються і вчинюються організованими групами.

Особи, які вчиняють грабежі й розбійні напади, в більшості — ніде не працюють, зловживають спиртними напоями, уживають наркотичні засоби і мають вік від 17 до 40 років. Серед указаних осіб значний відсоток становлять раніше судимі, зокрема за інші злочини. Вони характеризуються низьким рівнем у виробничому суспільному, духовному житті та мають низький освітній рівень. У тому разі, коли особа злочинця встановлена, потрібно з'ясувати наявність судимості, психічних захворювань. Якщо у вчиненні грабежу, розбійного нападу брали умисну спільну участь декілька суб'єктів злочину, потрібно встановити коло діяльності кожного з них, визначивши повний склад групи з урахуванням вимог ста­тей 27, 28 КК України.

Особливості порушення кримінальної справи. Типові ситуації початкового етапу розслідування

Приводи до порушення кримінальної справи за ознаками гра­бежу або розбійного нападу — це передбачені чинним криміналь­но-процесуальним законодавством джерела, з яких органи дізнан­ня, слідчий, прокурор, судця і суд одержують відомості щодо цих учинених чи підготовлюваних злочинних діянь і уповноважені по­рушити кримінальну справу про відповідні злочини. Отже, заяви потерпілих або їхніх родичів, а також заяви або повідомлення під­приємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян, повідомлення тих, хто затримав підозрювану особу на місці вчинення злочину, явка з по­винною, повідомлення, надруковані в пресі, є приводами до пору­шення кримінальної справи про грабежі й розбійні напади. Крім того, досить часто приводами до порушення кримінальних справ про вказані злочини є повідомлення медичних закладів, що нада­ли допомогу потерпілим, а також безпосереднє виявлення органа­ми дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Опитування заявника з метою перевірки зробленої ним заяви про подію, що має ознаки грабежу або розбійного нападу, завжди здійснюється після подання зазначеного документа. Органи, до

яких надійшла така заява, повідомлення, зобов'язані вжити необ­хідних заходів щодо охорони місця події та встановлення особи потерпілого. Заявникові та потерпілому пропонується пояснити обставини події, а згодом також надається можливість особисто, власноручно написати свої пояснення. Органи дізнання повинні оперативно та раціонально організувати розшук підозрюваних, у тому числі по «гарячих слідах», тому опитування заявника, а також особи, щодо якої злочинці застосували насильство, потрібно про­водити швидко і змістовно.

Доцільно оперативно-розшукову діяльність, опитування заяв­ника та підозрюваних, потерпілих проводити одночасно. Тобто, одержавши необхідні дані, одні правоохоронці ведуть розшук пі­дозрюваних, інші — проводять опитування так, щоб отримані ними відомості були інформативними (багаті за змістом). Ті, хто проводить опитування особи, до якої злочинці застосовували на­сильство, мають переконатися в наявності на її тілі ушкоджень, а також пошкоджень на предметах її одягу, інших речах. Крім відіб­рання пояснень у заявника, потерпілого і розшуку підозрюваних, органи дізнання мають вжити дієвих заходів щодо встановлення можливих очевидців указаних подій, звертаючи при цьому увагу на такі обставини:

1. хто з громадян-пішоходів, водіїв авто-, мототранспорту сис­ тематично (в основному) рухається неподалік від місця події з ура­ хуванням потрібного часу;

1. хто з громадян проживає або працює неподалік від місця події;

2. чи вчинялися правопорушення, злочини за останні роки в мікрорайоні, де сталася розслідувана подія, і якщо так, то хто саме був очевидцем події.

Якщо на підставі встановлених даних кримінальна справа про грабіж чи розбійний напад не може бути відразу порушена, то пере­вірка заяви або повідомлення має здійснюватися в термін не більше десяти днів. Проте кримінальна справа про грабіж і розбійний напад порушується за фактом їх учинення тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак цього злочину. До­сить часто на початковому етапі досудового слідства кримінальних справ про грабежі й розбійні напади утворюються слідчі ситуації, які сприяють швидкому і повному їх розкриттю та розслідуванню або навпаки. Отже, найчастіше виникають, а тому є типовими на початковому етапі досудового розслідування кримінальних справ про грабежі й розбійні напади, такі слідчі ситуації:

1. відомостей про особу, яка вчинила злочин, майже нема або зовсім нема;

2. особу, підозрювану у вчиненні злочину, не затримано, однак є відомості, які дозволяють організувати її розшук і затримання;

3. підозрювану особу затримано під час вчинення або відразу ж після грабежу чи розбійного нападу;

4. особу, підозрювану у вчиненні грабежу або розбійного напа­ ду, затримано через певний проміжок часу (декілька днів, тижнів, місяців);

5. одних осіб злочинної групи — підозрюваних у вчиненні гра­ бежу чи розбійного нападу — затримано, інших не затримано, ві­ домості щодо них є (або нема).

Слідчі дії суб'єктів криміналістичної діяльності на початковому етапі розслідування кримінальних справ про грабежі й розбійні напади мають характерні особливості, що обумовлені процесуаль­ною формою та слідчою ситуацією. Це, зокрема: затримання пі­дозрюваного, його особистий обшук і освідування; огляд місця події; огляд одягу потерпілого і підозрюваного та призначення криміналістичної експертизи; допит потерпілого; допит підозрю­ваного; допити свідків-очевидців; обшук за місцем проживання підозрюваного; призначення судово-медичної експертизи (підо­зрюваному, потерпілому). Слідчий може призначити інші експер­тизи.

З урахуванням умов і обставин з метою встановлення підозрю­ваних і розшуку викраденого на відповідному етапі досудового розслідування кримінальної справи про грабіж або розбійний на­пад можуть тривати оперативно-розшукові заходи. Доцільно про­водити також оперативно-тактичні комбінації — як поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій з метою вирішення конкретного завдання. Наприклад: спостереження за підозрюва­ним напередодні його затримання, у місцях можливого збуту май­на, яким він незаконно заволодів.

Особливості тактики початкових слідчих дій

На початковому етапі досудового розслідування кримінальної справи про грабіж і розбійний напад важливе значення має огляд місця події як невідкладна слідча дія, що складається з безпосеред­нього сприйняття слідчим обстановки місця події. Зрозуміло, що метою зазначеної діяльності слідчого є виявлення, фіксація та ви­лучення слідів і речових доказів, а також установлення інших обставин, що мають значення для розслідування грабежу і розбій­ного нападу. Однак використання для огляду місця події тактики як особливої процесуально-криміналістичної форми реалізації будь-якої іншої слідчої дії є недоречним. І це тому, що тактика за­стосовується там, де є протидія. Тому є сприйнятливим те, що в

336

криміналістиці для огляду місця події доречно застосовувати по­няття «мавикзія». Це означає, що порядок проведення огляду міс­ця події — грабежу або розбійного нападу є процес, здійснення якого узвичайнено наукою і практикою. Матеріальні сліди грабе­жу чи розбійного нападу можна виявити, якщо належно організу­вати проведення огляду місця події, куди доцільно запросити по­терпілого, експертів-криміналістів. Часто при огляді місця події — грабежу і розбійного нападу — виявляють сліди взуття (ніг), крові, сліди боротьби та різні предмети, у тому числі частини одягу, всі­ляких речей, що належали потерпілому або підозрюваному. Необ­хідно також оглядати навколишню місцевість у напрямках можли­вих підходів і відходів злочинця, його одяг і речі, а також одяг і речі потерпілого.

Допит потерпілого в кримінальних справах про грабежі й роз­бійні напади — слідча дія, спрямована на отримання слідчим без­посередньо від особи, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду, показань про відомі їй обставини та інші дані, що мають значення для встановлення істини. Тому допит по­терпілого від грабежу або розбійного нападу потрібно проводити невідкладно. Потерпілого необхідно ґрунтовно, у подробицях до­питати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого:

1. про час, місце і обставини вчинення грабежу або розбійного нападу;

2. звідки прибув злочинець і які індивідуальні ознаки він мав та що в нього було при собі;

3. чи зможе потерпілий впізнати злочинця і якщо так, то за яки­ ми ознаками;

4. що мав при собі потерпілий?

5. який механізм учинення події грабежу чи розбійного нападу;

6. які дії скоював злочинець і який опір чинив потерпший;

7. чи мав злочинець при собі зброю, інші предмети і якщо так, то що саме;

8. хто міг бути очевидцем злочину;

9. який характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікуван­ ня потерпілого.

Це означає, що потерпілого в разі лікування, у тому числі стаці­онарного, доведеться допитувати додатково на наступному етапі. З тактичних міркувань запитання: «У зв'язку з чим ви (потерпі­лий) були в місці, де щодо вас скоєно грабіж чи розбійний напад?» та інші подібні їм запитання варто ставити на закінчення допиту. Якщо потерпілий навіть уперше бачив злочинця, доцільно з допо­могою його показань сформувати його «словесний портрет» або

337

«композиційний портрет». При цьому раціонально зафіксувати особливі прикмети підозрюваного — сліди на шкірі від зарубцьова-них ран (шрами, рубці), зморшки, бородавки тощо.

Потрібно провести освідування або судово-медичне освідуван-ня потерпілого, а також для встановлення тяжкості й характеру ті­лесних ушкоджень обов'язково призначити судово-медичну екс­пертизу.

Допит свідків-очевидців (якщо вони є) також має своїм завдан­ням отримання показань про відомі їм обставини та інші дані, зна­чущі для досудового розслідування грабежів та розбійних нападів. Допит свідків-очевидців у кримінальній справі про грабежі й роз­бійні напади рекомендовано проводити терміново. При проведен­ні допиту таких свідків-очевидців бажано застосовувати відеоза-пис, що дозволить позитивно вплинути на їх психіку і позбутися ймовірно-негативної, майбутньої психічної дії підозрюваних, обвинувачених, членів інших злочинних груп та заінтересованих у цьому осіб. У ході допиту з'ясовуються питання:

1. що саме свідки бачили і чули (який вигляд мав потерпілий і злочинець);

2. які обставини склалися на момент учинення події злочину грабежу або розбійного нападу (час, місце, спосіб та ін.);

3. напрямок підходу і відходу злочинця, які мав індивідуальні ознаки та як був одягнений;

4. як діяв злочинець і як поводив себе потерпілий;

5. якщо свідок брав участь у затриманні підозрюваного, то як останній поводив себе після затримання;

6. чи зможе свідок упізнати злочинця і якщо так, то за якими ознаками.

Наступні слідчі дії

Поступово часові періоди подальшого процесу розслідування кримінальних справ про грабежі й розбійні напади змінюють один одного, хоч і становлять єдину систему слідчих, оперативно-роз-шукових та інших дій відповідно до типових слідчих ситуацій. То­му на наступному етапі досудового розслідування грабежів і роз­бійних нападів, як правило, проводяться такі слідчі дії: допити свідків; допити обвинувачених; допити віч-на-віч; відтворення обстановки і обставин події; призначення і проведення різних екс­пертиз: судово-медичні (живих осіб та речових доказів), криміна­лістичні — судово-балістичні, експертизи холодної зброї; матеріа­лознавчі; трасологічні; судово-хімічні (експертиза наркотичних речовин), судово-психіатрична і судово-психологічна експертизи (за необхідності). З тактичних міркувань заслуговує на особливу

338

увагу проблематика дотримання права обвинуваченого при при­значенні й проведенні експертизи та пред'явленні йому матеріалів експертизи, а також ознайомлення потерпілого з матеріалами від­повідної кримінальної справи.

Практика підтверджує, що на наступному етапі досудового слідства кримінальних справ про грабежі й розбійні напади як свідки допитуються:

1) усі інші особи, яким відомі будь-які відомості про обставини події злочину, інші обставини, у тому числі такі, що характеризу­ють особу обвинуваченого;

2) керівники державних, колективних і приватних інституцій;

3) рідні й знайомі підозрюваних, обвинувачених;

4) рідні й знайомі потерпілого;

5) працівники підприємств, установ і організацій, де був учинений грабіж або розбійний напад;

6) вартові (охоронники) господарських структур різної форми власності.

Питання, що з'ясовуються при допиті цих учасників криміна­лістичної діяльності, є майже тотожними тим, які ставляться перед потерпілим.

Допит обвинуваченого має бути точним і упредметнено визна­ченим. З цих причин до проведення допиту обвинуваченого необ­хідно ретельно готуватися, тим більше, що переважно обвинуваче­ний заперечує свою вину у вчиненні зазначеного злочину, а в про­веденні слідчої дії бере участь захисник. Якщо обвинувачений визнає свою вину, він має в деталях розповісти про всі обставини вчинення злочину: коли в нього виник умисел та як він готувався до його реалізації; з ким мав попередню розмову щодо вчинення грабежу чи розбійного нападу; який механізм учинення злочинних дій; як він приховував сліди злочину і хто йому допомагав у цьому. Якщо обвинувачений заявляє, що грабежу або розбійного нападу не вчиняв, необхідно вжити тактичних заходів, аби він власноруч­но, деталізовано записав свої показання, вказавши, де він перебу­вав у момент учинення злочину, що робив, і хто може підтвердити цей факт. У подальшому в ході допиту обвинуваченого доцільно застосувати тактичні прийоми, що базуються на психолого-кримі-налістичному механізмі їх реалізації з метою доказування обста­вин, у тому числі пред'явлення доказів. Тут є доречним також за­стосувати щодо допитуваного слідчу кмітливість. Це — специфічні прийоми психічного, психологічного, емоційного впливу слідчо­го. Такі прийоми в процесі допиту спрямовані на отримання від обвинуваченого правдивих показань проти його волі завдяки ство­ренню обстановки, в якій допитуваний неправильно зрозумів слідчу ситуацію. Це, наприклад, дезінформація обвинуваченого

339

без обману. При цьому слідчий не використовує погроз, насиль­ства та інших незаконних заходів.

Судово-медична експертиза речових доказів призначається, якщо на одязі підозрюваного, потерпілого або на місці події було виявлено сліди крові й слини, а також волосся, інші виділення ор­ганізму та недопалки. На вирішення судово-медичної експертизи речових доказів виносяться такі питання:

1. чи є на наданих експертові предметах сліди крові, слини і якщо так, то до якої групи вони належать;

1. надане на експертизу волосся належить людині чи тварині;

2. якщо надане на експертизу волосся належить людині, то во­ но випало чи вирване.

Як бачимо, у мотивованій постанові про призначення експер­тизи слідчий на вирішення експертам виносить питання про схо­жість крові, інших виділень організму, а також волосся.

Судово-балістична експертиза (судова експертиза вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів пострілу) призначається для ідентифі­кації зброї (установлення тотожності або різниці), з якої було зроблено постріл, установлення місця, де перебувала відповідна особа, напрямку пострілу, кута, під яким куля пробила перепону, дистанції пострілу, траєкторії руху кулі під тиском порохових газів, способи виготовлення зброї (саморобний, заводський), чи був проведений постріл з конкретної зброї із застосуванням досліджу­ваної гільзи і кулі та ін.

Експертиза холодної зброї проводиться для визначення питань: чи належить поданий на експертизу об'єкт до холодної зброї, який спосіб виготовлення досліджуваного об'єкта та його конструктив­ний тип, криміналістичне дослідження тілесних ушкоджень, на­несених холодною зброєю або предметами, що використовували­ся замість неї (розбита пляшка, скло, цвях, шило тощо).

Матеріалознавчі експертизи не належать до криміналістичних експертиз. Предметом їхнього дослідження є мікрооб'єкти, що бу­ли виявлені на одязі підозрюваного і потерпілого, які контактува­ли між собою. Наприклад: мікрооб'єкти тканини одягу підозрюва­ного, виявлені на одязі потерпілого або в інших місцях, де діяв підозрюваний, вчиняючи злочин. Предметом дослідження матері­алознавчої експертизи можуть бути також мікрочастинки шкіри підозрюваного, що залишилися під нігтями потерпілого, який чи­нив опір або навпаки. Трасологічні експертизи дають можливість дослідити сліди-відображення, сліди-предмети і сліди-речовини. Так, з допомогою трасологічної експертизи в кримінальних спра­вах про грабежі й розбійні напади встановлюється, наприклад: чи залишені сліди шин конкретним транспортним засобом, а сліди взуття (ніг), рук — конкретною особою.