§ 44. Методика розслідування крадіжок чужого майна

Криміналістична характеристика крадіжок

Конституція України (ст. 41) передбачає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Однак найбільш розповсюдженими злочинами завжди були і є крадіжки — таємне викрадення чужого майна. Таємність діяння передбачає, що крадіжка — це умисне, з корисливих мотивів, про­типравне вилучення чужого майна, вчинене для вигоди конкрет­ної особи чи інших осіб. Таємне вилучення особою своєї речі з чу­жого володіння не є крадіжкою.

Особливості розслідування крадіжок визначаються криміналіс­тичною характеристикою цих злочинів, яка охоплює:

1. злочинне діяння;

2. способи його підготування, учинення і приховання;

3. механізм слідоутворення в широкому розумінні;

4. особливості особи суб'єкта злочину і потерпілого;

5. зв'язки між переліченими елементами криміналістичної ха­ рактеристики.

Важливим структурним елементом криміналістичної характе­ристики крадіжки є обстановка вчинення цього злочину. Вона включає місце і час скоєння крадіжки, предмет злочинного пося­гання, матеріальні елементи навколишнього середовища (доступ­ність майна, що викрадається, наявність/відсутність охорони, скупчення великої кількості людей і т. д.). Безпосереднім місцем учинення крадіжок особистого майна найчастіше є: квартири; бу­динки, які належать громадянам на праві індивідуальної власнос­ті; гуртожитки; вокзали; вулиці і т. ін. Типові місця вчинення кра­діжок державного комунального чи громадського майна — це різні промислові підприємства, установи, підприємства торгівлі, гро­мадського харчування. Вибір злочинцем місця крадіжки визнача­ється доступністю предметів, на які здійснюється посягання, а та­кож можливістю швидкого і непоміченого їх викрадення. Певну роль тут відіграє безпорадність потерпілих (залишення ключів під килимком біля дверей і т. п.).

Наступна ознака — час учинення злочину, точне встановлення якого допомагає слідчому визначити шляхи пошуку доказів, окреслити коло підозрюваних осіб. Крадіжки переважно учиня­ються в робочі дні з 8.00 до 18.00 коли громадяни працюють.

Іншим важливим елементом обстановки вчинення крадіжки є предмет злочинного посягання. Предметом крадіжки можуть бути

327

речі, одяг, гроші, цінності, радіоапаратура, автомобілі, продукти харчування, спиртне та ін. За способом учинення крадіжки явля­ють собою таємне викрадення чужого майна. Тому від характеру дій злочинців для досягнення мети злочинного посягання всі спо­соби крадіжок можна поділити на дві основні групи:

1. способи, пов'язані з проникненням у приміщення;

2. способи, не пов'язані з проникненням у приміщення. Указані групи можна поділити на підгрупи. Так, перша група

поділяється на три підгрупи:

1. крадіжки, учинені шляхом таємного проникнення в примі­ щення, що супроводжуються зрудом;

2. крадіжки, учинені шляхом проникнення в приміщення без зруду;

3. крадіжки, учинені шляхом відкритого проникнення в примі­ щення (на виду чи із згоди потерпілого шляхом обману дітей, літ­ ніх людей).

Способи крадіжки, що не пов'язані з проникненням у примі­щення, можна класифікувати на три основні підгрупи:

1. крадіжки з автомобілів;

2. крадіжки транспортних засобів;

3. крадіжки кишенькових злодіїв у місцях скупчення людей (громадський транспорт у містах, черги до кас магазинів, кінотеат­ рів тощо).

У криміналістичній характеристиці крадіжок важливе місце по­сідають дані про особу злочинця. Для осіб, які вчиняють крадіжки, характерні стійкі антигромадські орієнтації й звички. Усіх осіб, що вчиняють крадіжки залежно від указаних даних і способу вчинен­ня злочину, умовно можна поділити на чотири групи:

1. неповнолітні злочинці;

1. примітивні злочинці (учиняють крадіжки без технічних за­ собів);

2. кваліфіковані злочинці;

3. професіональні злодії.

Частину крадіжок учиняють неповнолітні, яких втягують до співучасті у відповідній злочинній діяльності, як правило, дорослі, а також особи, що вживають наркотичні засоби і зловживають алкоголем. Значно зросла частина крадіжок, що учиняються жін­ками та особами, які звільнилися з установ виконання покарань. Загальноосвітній рівень злочинців-крадіїв досить низький; майже 30% з них не мають постійного місця проживання.

У криміналістичній характеристиці крадіжок важливе місце по­сідають дані про особу потерпілого, тому слідчий має встановити зв'язок у системі «злочинець — потерпілий».

У процесі розслідування крадіжок до числа обставин, що підля-

гають установленню, відносять: час, місце, спосіб та інші обстави­ни вчинення цього злочину; предмет крадіжки (його ознаки, вар­тість; хто власник викраденого; спосіб учинення крадіжки; вин­ність обвинуваченого і мотиви злочину; види співучасті; обстави­ни, що впливають на ступінь і характер відповідальності кожного обвинуваченого, а також інші обставини, шо характеризують його особу; місце, час і спосіб збуту краденого; обставини, які пом'як­шують і обтяжують покарання винних; причини й умови, які сприяли вчиненню крадіжки).

Порушення кримінальної справи

Обгрунтованість і своєчасність порушення кримінальної справи за фактом крадіжки є гарантованим, раціональним і ефективним шляхом швидкого і повного розкриття цього злочину та викриття винних, фактором дотримання законності. Своєчасність порушен­ня кримінальної справи за фактом крадіжки сприяє швидкому і якісному проведенню початкових слідчих дій і оперативно-розшу-кових заходів. Відправним моментом для порушення кримінальної справи за фактом крадіжки є отримання чи виявлення органами дізнання, слідчим даних про вчинений злочин. При цьому достат­ньо встановити факти, що утворюють ознаки цього складу злочи­ну: сліди пролому, що вказують на проникнення в приміщення; по­рушення звичної обстановки у квартирі; зникнення майна та ін.

За наявності достатнього об'єму необхідних даних про вчинен­ня крадіжки слідчий має негайно порушити кримінальну справу і приступити до її розслідування. Коли даних недостатньо, виникає об'єктивна необхідність у проведенні дослідчої перевірки, мета якої забезпечити своєчасність і обґрунтованість порушення кримі­нальної справи за фактом крадіжки. її змістом (предметом) є з'ясування законності приводів і підстав до порушення криміналь­ної справи, установлення достатності чи відсутності обставин, які виключають провадження досудового слідства в імовірно поруше­ній кримінальній справі.

Порядок (мавикзія) проведення дослідної перевірки залежить від часу отримання повідомлення про крадіжку, обставин, що під­лягають доказуванню. Так, після денної телефонної бесіди необ­хідно з'ясувати характер події та негайно провести огляд місця по­дії з метою виявлення і фіксування слідів злочину. Паралельно з оглядом оперативні працівники встановлюють свідків серед осіб, Що проживають чи працюють в цьому будинку (мікрорайоні). Як-Що під час огляду виявлено достатньо даних, які вказують на озна­ки крадіжки, то вживаються заходи до переслідування і затриман­ня злочинця по «гарячих слідах». У тих випадках, коли повідом-

лення про злочин надійшло через тривалий час після вчинення злочину (причинами можуть бути несвоєчасне виявлення — по­вернення з відпустки) чи мало місце несвоєчасне повідомлення, то доцільно спочатку скласти протокол усної заяви. У заявника бе­реться пояснення. Необхідно детально викласти відомі обставини події, з'ясувати причини пізнього повідомлення про крадіжку. По­тім проводиться огляд місця події, під час якого можна виявити: ознаки, характерні для крадіжки, обставини, що сприяли злочину, встановити свідків та ін. Якщо в ході перевірки виявлено ознаки крадіжки, необхідно порушити кримінальну справу і приступити до її розслідування. Для наявності складу злочину розмір шкоди, завданої відповідним діянням, має становити не менш як 51 грн. вартості викраденого майна.

Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування крадіжок

Виділяють декілька типових ситуацій, які визначають основні напрями діяльності слідчого і оперативних працівників у конкрет­ній кримінальній справі. Перша ситуація виникає за наявності ін­формації про крадіжку й особу, що її вчинила, яка затримана на місці злочину чи відразу ж після його вчинення. Збирання і закріп­лення доказів відбувається за визначеною процесуальною формою і направляється на встановлення причетності особи до вчинення крадіжки. При цьому слідчий висуває ту чи іншу версію — залежно від слідчої ситуації. Основна діяльність слідчого й оперативних працівників у даному разі будуть спрямовані на те, щоб:

1. затримати підозрювану особу;

2. провести обшук затриманої особи і вилучити викрадене май­ но, оглянути його та приєднати відповідною постановою до спра­ ви як речові докази;

3. допитати підозрюваного, а також осіб, які виявили крадіжку, злочинця та затримати його;

4. оглянути місце події з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів;

5. провести очні ставки, якщо в показаннях допитаних осіб є суттєві суперечності;

6. провести обшук за місцем проживання підозрюваного та в інших місцях;

7. доручити органам дізнання оперативно зібрати дані, що ха­ рактеризують особу підозрюваного.

Друга ситуація виникає, коли особа злочинця встановлена, але вона зникла і переховується від слідства. За цих ситуативних умов

діяльність слідчого і оперативних працівників має бути спрямо­вана на встановлення даних, що характеризують розшукувану осо­бу, її зв'язки, можливе місце переховування. При цьому слідчий має висунути і перевірити версії, що стосуються встановленого місця перебування зниклого злочинця. Відповідно до цього почат­кові слідчі дії будуть спрямовані на те, щоб:

1. оглянути місце події;

2. допитати потерпілого, свідків;

3. допитати осіб (родичів, знайомих, свідків), які мають дані про обставини, що характеризують особу злочинця;

4. накласти арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію, що надходитиме підозрюваному;

5. у встановленій процесуальній формі забезпечити прослухо- вування телефонних розмов;

6. дати доручення органам дізнання про вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів щодо розшуку зниклого підозрю­ ваного (обвинуваченого).

Третя ситуація виникає, коли дані про особу, яка вчинила кра­діжку, відсутні. За цих умов пошук злочинця надто обтяжливий, а версії слідчого мають бути спрямовані на встановлення соціально­го середовища, в якому злочинець може перебувати. Слідчий ви­суває такі типові версії щодо встановлення соціального середови­ща, в якому може бути злочинець:

1. крадіжку вчинили неповнолітні;

1. крадіжку вчинили наркомани, особи, що зловживають спиртними напоями;

2. крадіжку вчинили примітивні злочинці, які не мають постій­ ного місця проживання і роботи;

2. крадіжку вчинили раніше судимі за аналогічні злочини;

3. крадіжку вчинили знайомі потерпілого, його товариші по роботі;

4. учинення крадіжки було викликано віктимною поведінкою потерпілого;

5. крадіжку вчинили кваліфіковані злочинці або професіональ­ ні злодії.

Зрозуміло, що, висуваючи ту чи іншу версію, слідчий має вра­ховувати спосіб вчинення крадіжки, місце, час, предмет злочин­ного посягання, поведінку потерпілого та інші обставини. Почат­кові слідчі дії будуть спрямовані на те, щоб:

1. оглянути місце події;

2. за результатами огляду місця події призначити криміналіс­ тичні експертизи;

3. допитати потерпілого, осіб, що заявили про злочин, інших свідків;

1. вести пошук імовірних свідків учинення крадіжки;

2. проводити оперативно-тактичні комбінації;

3. у разі крадіжок державного, комунального майна вимагати проведення ревізій, інвентаризацій;

4. установити оперативними можливостями осіб, що вчинили крадіжку.