§ 9. Судова фотографія і відеозапис Фіксація і дослідження візуальної інформації

З метою швидкого, повного і всебічного розкриття злочинів, викриття винних та розслідування відповідних кримінальних справ суб'єкти криміналістичної діяльності застосовують фікса­цію і дослідження візуальної інформації. Зазначена інформація з урахуванням чинної процесуальної форми може бути зафіксована фотографуванням, кіно- та відеозаписом.

Візуальною інформацією є ті фактичні дані, що сприймаються

органами зору суб'єкта криміналістичної діяльності, у тому числі з використанням оптичних приладів. Але практиці відомі випадки, коли суб'єкти криміналістичної діяльності за тих чи інших умов на час провадження слідчої дії (огляду місця події) не змогли вияви­ти знаряддя вчинення злочину, інші речові докази. Та в подальшо­му, переглядаючи фіксовану інформацію на фотографіях, відеоза-писах, вони виявляли зазначені докази, завдяки чому згодом злочини розкривали.

Наприклад, слідчий прокуратури району проводив огляд місця події — квартири і виявленого там з ознаками насильницької смер­ті трупа громадянина В. При проведенні слідчої дії застосовувало­ся фотографування, проводилося вимірювання, був складений план і креслення оглянутого місця та окремих предметів. Але зна­ряддя, яким учинявся злочин, інших речових доказів слідчий не виявив. Через декілька годин після огляду місця події й трупа по­терпілого слідчий виготовив фотографії і, коли почав комбінувати фототаблицю, щоб додати її до протоколу, виявив на одній з фо­тографій чітко зафіксоване фотозображення кастета.

Відразу ж було організовано проведення додаткового огляду місця події. Однак позитивного результату це не дало. Допитую­чи М., підозрюваного у вчиненні умисного вбивства, слідчий за­стосував щодо нього психолого-криміналістичний вплив: несподі­вано візуально, у присутності захисника, вьш показав підозрюва­ному фототаблицю, де на одній з фотографій був зафіксований кастет. Підозрюваний враз нахилив голову і на запитання слідчого: «Де ви взяли і куди поділи цей предмет?», дав таку відповідь: «Кас­тет я купив у сусіда, а потім, коли все сталося, поклав його в тру­ну». При ексгумації трупа кастет дійсно було виявлено. Як бачимо, слідчий допустив суттєві порушення законності, неналежно огля­нувши місце події. Проте фіксація фотографуванням візуальної інформації при огляді місця події дозволила розкрити умисне вбивство потерпілого і викрити винного.

У практиці майже аналогічні випадки траплялися при застосу­ванні відеозапису як фіксації візуальної інформації при огляді місця події. Звідси можна зробити висновок, хоч законодавець передбачає і завжди буде передбачати, що ніякі докази для суду, прокурора, слідчого й особи, яка проводить дізнання, не мають й не будуть ма­ти наперед встановленої сили та доказова сила одного фото-, кіно-, відеозапису може бути вагоміша за безліч слів з розповідей (пока­зань) допитуваної особи як учасника криміналістичної діяльності про факти, які стосуються конкретної кримінальної справи, а також особи підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

Фіксація візуальної інформації в процесі розкриття та розсліду­вання злочинів — це передбачений чинним кримінально-процесу-

89

альним законодавством захід, який може застосовуватися суб'єк­том криміналістичної діяльності при проведенні слідчих дій, сут­ність якого має відповідати принципу — усі фактичні дані, спри­йняті його органом зору, закріплюються фотографуванням, кіно-, відеозаписом.

Дослідження зафіксованої візуальної інформації з урахуванням процесуально-криміналістичних форм можливе як діяльність слідчого та експертна діяльність.

Поняття, завдання та різновиди криміналістичної фотографії

Судження про криміналістичну фотографію, судову фотогра­фію, судово-оперативну фотографію, судово-дослідницьку фото­графію майже тотожні, однак усе ж мають деякі розбіжності. Вва­жається, що криміналістична фотографія — це система наукових правил, принципів та розроблених на їх основі фотографічних ме­тодів і засобів, що використовуються для фіксації й дослідження криміналістичних об'єктів і поєднані в розділі криміналістичної техніки.

Практично однотипним за своїм значенням є визначення, а от­же, і завдання судової фотографії. Зокрема, судовою фотографією є та галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, принципи, прийоми і методи виявлення, фіксації й до­слідження доказів. Щодо поняття судово-оперативної фотографії, то воно за своїм значенням виходить за межі чинних процесуаль­них форм і охоплює не тільки слідчу, а й оперативно-розшукову діяльність. Тому вважається, що судово-оперативна фотографія — це сукупність методів, засобів, прийомів, що використовуються в процесі провадження слідчих чи оперативно-розшуковихдій, фік­сації обстановки, слідів та інших об'єктів.

Судово-дослідницька фотографія також має ознаки, що відріз­няють її від інших за завданнями. Наприклад, є визнаним, що су­дово-дослідницька фотографія — це науково обґрунтована система спеціальних методів, прийомів і засобів, що використовуються в процесі провадження судових експертиз з метою одержання нових фактів.

У широкому ж розумінні, судово-дослідницька фотографія — це спеціальні методи фотографування в лабораторних умовах (фото­графічна зміна контрастів, кольороподіл і кольорова трансфор­мація, мікрофотографічне дослідження, фотографування в неви­димих променях спектра та ін.), що застосовуються в процесі про­ведення експертних досліджень з метою розширення пізнавальної

90

можливості особи та дозволяють виявляти ознаки і властивості об'єктів, які побачити за умов звичайного візуального спостере­ження неможливо.

В окремих підручниках вживається також визначення криміна­лістична оперативна фотографія.'

Фіксуюча фотографія

Чинне кримінально-процесуальне законодавство має суттєві недоліки щодо врегулювання проблеми застосування фотографу­вання при проведенні слідчих дій. Лише в процесуальних нормах (статті 85, 191, 194, 195 КПК України), що передбачають порядок проведення огляду та відтворення обстановки і обставин події, суб'єктові криміналістичної діяльності надається можливість за­стосовувати фотографування на відміну від звукозапису, кінозапи-су, відеозапису.

Фіксуюча фотографія є системою наукових положень, способів і прийомів, що використовуються при зніманні криміналістичних об'єктів, ходу і результатів слідчих дій та при проведенні оператив-но-розшукових заходів.

Вважається, що є такі способи фіксуючої фотографії:

1. чорно-біла або кольорова фотографія;

2. цифрова фотографія;

3. панорамне фотографування;

4. упізнавальне фотографування; , . ,

5. вимірювальне фотографування; ,-.-..

6. стереофотографування;

7. макрофотографування;

8. телезапис;

9. репродуктивне фотографування.

Чорно-біла або кольорова фотографія — звичайний традиційний фотозапис з використанням фотоапаратів різних конструкцій та світлочутливих матеріалів. Застосовується в аматорській, худож­ній та хронікальній діяльності.

Цифрова фотографія є різновидом електронної фотографії, що базується на оптоелектронному перетворенні зображення завдяки методу отримання нерухомих зображень, коли відповідна інфор­мація записується на носії в цифровій формі. Технологія цифрово­го фотографування дозволяє вдосконалити отримувані позитиви (фотозображення). При цьому використовуються комп'ютерні

¹ Наприклад, Криминалистика: Учеб. для вузов / И. Ф. Герасішов, Л. Я. Драп-кин, Е. П. Ищенко и др.; Под ред. И. Ф. Герасішова, Л. Я. Драпкина.— М.: Спарк, 2000.- С. 102. (672 с).

91

системи. Цифрова технологія дає можливість також виготовляти позитиви на фотопапері. Отже, цифрова фотографія, порівняно з чорно-білою, кольоровою, є якіснішою, досконалою.

Панорамний фотозапис є методом фотографування об'єктів, які мають велику довжину та великий кут за горизонтом. За цих умов зображення об'єктів, що фотографуються, не вміщуються в межі кадру. Тому потрібно виготовити декілька зображень об'єкта, а са­ме — поелементно. З цих елементів — фотозображень необхідно змонтувати єдине фотопанорамне зображення (декілька фотогра­фій комбінуються у єдине ціле), тобто кожний наступний кадр фактично є продовженням попереднього. У даному разі пересу­вання фотоапарата потрібно проводити за лінією горизонту. Пано­рамна фотофіксація може бути лінійною або колом. При першому і другому способах панорамного фотозапису фотокамеру потрібно пересувати по одній площині, але в ході використання методу ко­ла таке пересування має дорівнювати 360°.

Упізнавальне фотографування криміналістичних об'єктів (лю­дей, трупів, предметів) проводиться з метою подальшого їх ото­тожнення, криміналістичної реєстрації та розшуку. Фотокартки виготовляють щодо природної величини криміналістичного об'єкта у співвідношенні 1:7. У повний зріст особа фотографуєть­ся у масштабі 1:20 природної величини. Принципи цього фотогра­фування дають змогу точно і повно фіксувати ті ознаки, що згодом дозволять ідентифікувати об'єкт.

При впізнавальному фотографуванні особи проводять два види фотозапису: у фас (спереду) і у профіль (збоку). Останнім часом у криміналістиці поширилося поняття визначення форми обличчя анфас: кругле; квадратне; прямокутне; трикутне, повернуте кутом вниз; трикутне, повернуте основою вниз; овальне.

Для криміналістичної реєстрації злочинців їх фотографування проводять у правий профіль. Однак при фотографуванні невпізна­них трупів доцільно зафіксувати обличчя і в правий, і в лівий про­філь. Правила впізнавального фотографування передбачають, що фотографована особа має бути на нейтрально сірому фоні та рів­ному освітленні, без головного убору, окулярів, а голова — у верти­кальному положенні. Бажано також фотографування особи про­водити в стані 3/4 повороту праворуч, на весь зріст.

Перед упізнанням трупа потрібно за допомогою судового меди­ка провести поновлення зовнішнього вигляду потерпілого (ре­ставрація, туалет трупа). При цьому потрібно відкрити потерпіло­му очі (зафіксувати з допомогою спеціального липкого матеріалу нижні й верхні повіки), помити обличчя, обробити його косметич­ними засобами, причесати волосся.

Вимірювальне фотографування застосовується з метою визна-

92

чення за певних умов реальних розмірів об'єктів та відстані між ними з використанням фотограмметричних методів (прикладна фотограмметрія). Відповідні способи фотографування поширені в геодезії, картографії, геології, військовій справі. Методи вимірю­вального фотографування запроваджено в криміналістику. Це, зокрема:

1. масштабне фотографування з лінійним та глибинним вира­ зом величини у співвідношенні до стандартних величин;

2. стереофотограмметричне фотографування.

Глибинний масштаб є стрічковий та квадратний. Для встанов­лення істинно реальних величин, зафіксованих на позитивах об'єктивів, фотографії потрібно дешифрувати — визначити мате­матичні залежності між зображенням дрібних позначень на фото­графіях та закріплених об'єктах.

Сутність масштабного фотографування полягає в тому, що при належному освітленні напередодні відповідної фіксації об'єкта поруч з ним (на одній площині) потрібно покласти масштабну лінійку, яка потім буде чітко зображена на позитиві разом з об'єктом.

Застосування глибинного масштабу передбачає таку законо­мірність: якщо відстань від об'єкта до фотоапарата відома, то роз­міри об'єкта можливо вирахувати за його зображенням, і це тому, що зображення зменшується в міру віддалення криміналістичного об'єкта від об'єктива фотоапарата. А за спеціально розробленими формулами можна вирахувати зменшення криміналістичного об'єкта.

Використання стрічкового масштабу полягає в тому, що кримі­налістичний об'єкт фотографується з масштабною стрічкою. Таку стрічку розміщують у глибину від фотоапарата, паралельно осі його об'єктива.

Фотографування криміналістичного об'єкта з використанням квадратного масштабу передбачає, що відповідний масштаб (контрастно пофарбований аркуш картону) необхідно помістити в кадр з фрагментом, кратним фокусній відстані об'єктива. Розта­шування квадратного масштабу має бути таким, щоб він був у центрі кадру. Отримані таким методом позитиви дешифруються за спеціальними формулами. При цьому на позитиви наноситься ко­ординатна сітка. Провести дешифрування надто складно. З цих причин квадратний масштаб не набув поширення при застосуван­ні фотографування при провадженні слідчих дій.

Монофотограмметричне фотографування також використову­ється для визначення розмірів сфотографованих криміналістич­них об'єктів і відстаней між ними за окремими (одиночними) позитивами. При цьому застосовуються мірні позначки, що роз-

93

ставляються на ділянці, яка фотографується. Розмір криміналіс­тичного об'єкта визначається за його фотографією — зображен­ням мірних позначок, що базується на залежності величини їх зображень від відстані фотографування. Модифікації монофо-тограмметричного методу фотографування є різними. Найчасті­ше вони використовуються в діяльності правоохоронних органів європейських держав, при автотранспортних подіях, різних ка­тастрофах.

Стервофотографування за можливості застосовується суб'єкта­ми криміналістичної діяльності при огляді місця події та окремих предметів, відтворенні обстановки і обставин події. І хоч чинне кримінально-процесуальне законодавство є недосконалим і не передбачає можливості застосування фотографування при прове­денні інших слідчих дій, на практиці відповідна фіксація вико­ристовується (у тому числі стереофотографування) у процесі впі­знання, обшуків, очних ставок, а також при проведенні експерт­них досліджень. Стереофотографування також застосовуються з метою визначення розмірів об'єктів, відстаней між ними. Стерео­фотографування базується на властивості зору формувати зобра­ження об'єкта на основі двох різних зображень, що надходять одночасно від правого і лівого ока і забезпечують просторове сприйняття об'єктів у трьох вимірах. Звичайним фотоапаратом стереофотографування виконати неможливо, його проведення є реальним за умови застосування спеціальних апаратів та стерео-насадки (частина апарата).

Фіксація об'єктів за допомогою стереофотографування перед­бачає, що умови фотографування мають бути однакові, а апарат потрібно переміщувати за лінією горизонту після першого фото-запису на базову відстань 65 мм. Зафіксовані об'єкти за таких умов можна оглянути, використовуючи фільтри — окуляри, спе­ціальні стереоскопи (стаціонарні — непересувні та пересувні) тощо.

Стереофотографування має нові розробки. Так, використову­ючи спеціальну фотоплівку, також можна проводити стереофо­тографування, а його позитиви розглядати без використання фільтрів — окулярів та спеціальних стереоскопів. Одним із мето­дів нових розробок стереофотографування із застосуванням спе­ціальної плівки є лінзово-растровий. Позитиви з такої фотоплів­ки матеріалізуються за допомогою двох об'єктивів, розміщених один від одного на певній стандартній відстані. Стереоскопічний ефект буде утворюватися при огляді позитива (фотографії) обома очима.

Макрофотографування є способом отримання зображень ма­лих об'єктів у натуральну величину або зі збільшенням без вико-

94

ристання мікроскопа. Криміналістичними об'єктами макрофо­тографування, як правило, є сліди на стріляних гільзах, кулях, сліди знарядь зруду, сліди папілярних візерунків пальців рук. Макрофотографування має відповідати певним правилам, сут­ність яких залежить від конструктивної особливості спеціально­го фотоапарата. Макрофотографування можна проводити і зви­чайним фотоапаратом з послуговуванням подовжувальних кілець, макроприставок. Так, криміналістичний об'єкт необхідно розташовувати на незначній відстані від фотооб'єктива, а фото­плівка у фотоапараті (електронний перетворювач) має бути на відстані, більшій ніж при звичайному фотографуванні. Макро­фотографування може проводитися зі звичайним фотоапаратом, але з фотооб'єктивами, призначеними для макрофотографуван­ня. Фіксуючи хід і результати огляду місця події за допомогою макрофотографування, криміналісти використовують подовжу­вальні кільця, комплекти яких входять у спеціальні набори. Застосування спеціального набору в комплекті або його частин передбачає збільшення відстані від криміналістичного об'єкта до фотоплівки, а це, у свою чергу, потребує збільшення освітлення об'єкта.

Телезапис — це спосіб отримання зображень криміналістичних об'єктів, віддалених у необхідному масштабі із застосуванням дов-гофокусних об'єктивів. Телезапис у процесі розслідування кримі­нальної справи про злочин може використовуватися при прове­денні найрізноманітніших за своїм процесуально-криміналістич­ним характером слідчих і оперативно-розшукових дій: наприклад, при затриманні злочинця в місцях скупчення людей (стадіони, місця парадів, демонстрацій тощо), а також, коли криміналістич­ний об'єкт (предмет) знаходиться на значній відстані й доступ до нього при огляді місця події утруднений. Телезапис проводиться телеоб'єктивами МТО-500 та ін.

Репродуктивне фотографування — це відтворення текстів, фото­графій, схем, документів, виконаних на рівній площині. Репро­дуктивне фотографування може бути виконано чотирма основни­ми способами:

1. звичайним фотоапаратом або за допомогою спеціального репродуктивного устаткування;

1. електрофотографічним методом (ксерокс);

2. без застосування фотоапарата, рефлексним методом з вико­ ристанням спеціального фотопаперу;

3. електронним методом отримання зображень (скануючі при­ строї, цифрові фотоапарати).

95

Прийоми фотографування

Прийомами фотографування є сукупність правил, що дозволя­ють якісніше, ефективніше використовувати різні методи (спосо­би) при відповідних видах фотозапису криміналістичних об'єктів. Фотографування криміналістичних об'єктів можна класифіку­вати на: орієнтуюче, оглядове, вузлове і детальне. Послідовність фотографування ходу і результатів слідчої дії залежить від двох чинників — процесуальної форми, визначеної в кримінально-про-цесуальному законодавстві, та обраної криміналістичної тактики. Орієнтуюче фотографування проводиться з метою фіксації за­гального виду місця події. Орієнтуюче фотографування можна про­водити також з використанням методу панорамування. Метод панорамування є одним із методів криміналістичної фотографії, що застосовується для фотофіксації об'єктів, які мають протяжність або великі розміри, і здійснюється шляхом фотографування об'єкта частинами з наступним монтажем відбитків у цілісну панораму. Па­норамування як метод криміналістичного фотозапису називають також панорамною фотографією. Отже, панорамна фотографія є способом фотографування великих у площині об'єктів, у тому чис­лі декількох взаємопов'язаних зображень об'єкта — панорами, якщо об'єкт відповідно до масштабів не вміщується в межах кадру.

Оглядове фотографування передбачає фіксування з різних боків самого «місця події» без навколишньої обстановки з урахуванням конкретних умов. З урахуванням конкретної ситуації при оглядо­вому фотографуванні можливе застосування вимірювальних спо­собів фотозапису.

Вузлове фотографування — вид криміналістичного фотографу­вання, призначений для фіксації найважливіших у кримінальному відношенні об'єктів обстановки місця події. При вузловому фото­графуванні фіксація криміналістичних об'єктів - слідів, предме­тів, проводиться в їх груповому, комплексному накопиченні та просторовому розташуванні. Це означає, що від кількості кримі­налістичних об'єктів, їх розміщення залежить кількість вузлових фотографій. Використання способів криміналістичного фотогра­фування при вузловому зніманні — необмежене.

Детальне фотографування — особливий вид фотографування, що застосовується суб'єктами криміналістичної діяльності при провадженні слідчих дій відповідно до встановленої кримінально-процесуальної форми з метою фіксації окремих слідів та інших важливих особливостей місця події. Детальне фотографування не­обхідно проводити з використанням масштабних лінійок та інших пристроїв. Це дасть можливість об'єктивно встановити реальні розміри зафіксованого об'єкта.

Особливості застосування відеозапису

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що фіксація ходу і результатів слідчих дій можлива також із засто­суванням відеозапису. Використання відеозапису при проведенні слідчих дій дозволяє деталізовано зафіксувати зорову (візуальну) і звукову інформацію щодо процесу і наслідків слідчої дії. Зміст і форми зафіксованої відеозаписом інформації певною мірою є об'єктивним носієм даних про обставини, що стосуються кримі­нальної справи про злочин. Зокрема, проблема психолого-кримі-налістичного спрямування — емоційний стан учасників і суб'єктів криміналістичної діяльності. Для відеозапису проведення слідчої дії на практиці в основному застосовуються відеокамери інозем­ного виробництва для побутового призначення.

Органи досудового слідства мають право, застосовуючи техніч­ні засоби для фіксації слідчих дій, залучати з цією метою спеціаліс-та-оператора, не заінтересованого в результатах справи. Тобто, за­стосування відеозапису як додаткового засобу фіксації слідчої дії є правом, а не обов'язком слідчого. Учасники слідчої дії до її почат­ку попереджаються про застосування відеозапису, що зазначаєть­ся в протоколі. Перед проведенням слідчої дії, перебіг і результати якої будуть фіксуватися з використанням відеозапису, потрібно розробити її план, тобто систему організаційних, процесуальних і тактичних рішень. У цьому плані необхідно:

1. визначити за можливості об'єкти, які потрібно буде зафіксу­ вати;

2. передбачити підготування відеоапаратури, відеокасет тощо;

3. зазначити потребу в імовірному використанні іншої криміна­ лістичної техніки;

4. занотувати необхідність підготовки манекенів, макетів зброї, знарядь вчинення злочину, інструментів, автотранспорту.

Навіть з урахуванням слідчої ситуації суб'єкт криміналістичної діяльності не в змозі в повному обсязі передбачити ймовірно мож­ливий хід слідчої дії. Особливо це стосується процесу відтворення обстановки і обставин події з метою перевірки й уточнення ре­зультатів допиту підозрюваного, обвинуваченого.

Так, при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за фак­том умисного вбивства працівника охоронної фірми П., який зник з невідомих причин, було допитано як підозрюваного К. У проце­сі допиту К. зізнався, що в групі з іншою особою за попередньою змовою на замовлення вчинив умисне вбивство П. Підозрюваний К. погодився показати місце вчинення злочину та місце в парку, де заховано труп потерпілого. Слідчий склав детальний план відтво­рення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису,

96

4 5-12

97

разом зі спеціалістом запланував прийоми запису. Але при вико­нанні згаданої слідчої дії труп потерпілого не виявили, а зафіксо­вана відеозаписом інформація про емоціональний стан підозрю­ваного дозволила зробити правильний висновок, що останній розповідав правду. Це дало можливість згодом встановити, що організатор злочину труп потерпілого переховав.

Отже, завчасно передбачити можливий хід слідчої дії надто складно, проте застосування відеозапису суттєво сприяє швидко­му і повному розкриттю злочинів.

Початок фіксації будь-якої слідчої дії при застосуванні відеоза­пису має розпочинатися одночасно з першої фази реального вияву відповідної криміналістичної діяльності, узгодженої з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Це означає, що по­чаткове місце проведення слідчої дії (наприклад, при проведенні відтворення обстановки та обставин події — кабінет слідчого) і є початковим місцем застосування відеозапису для її фіксування. У разі необхідності хід слідчої дії може послідовно тривати зі змі­ною місця у просторі відповідно до подій злочину та інших обста­вин, що підлягають доказуванню.

Так, зокрема, при проведенні огляду місця події (приміщення, місцевості), виявляючи сліди злочину та інші речові докази, з'ясо­вуючи обстановку злочину, а також інші обставини, які мають зна­чення для справи, потрібно діяти поетапно, застосовуючи певні прийоми і методи (концентричний, ексцентричний, фронталь­ний).

Зрозуміло, що така специфічна криміналістична діяльність передбачає необхідність певного пересування у просторі, а отже, і фіксації із застосуванням відеоапаратури відповідної візуальної інформації. Відеозапис потрібно розпочинати з робочого (дослідницького) етапу огляду місця події. Однак у практиці трапляється, коли відеозапис доцільно застосовувати до закін­чення події — масових заворушень, пожеж, терористичних актів. Отож, на початку слідчої дії її фіксацію потрібно розпочинати з панорамного зображення всіх суб'єктів і учасників криміналіс­тичної діяльності (слідчий, спеціаліст, поняті, підозрюваний, пе­рекладач та ін.).

Проте цей прийом відеозапису не може бути застосований при пред'явленні особи для впізнання та проведенні інших слідчих дій. Потім неодмінно має бути зафіксовано великим планом особа, яка проводить слідчу дію (слідчий, начальник слідчого відділу, проку­рор). Зазначений суб'єкт криміналістичної діяльності має чітко, голосно назвати свою посаду, прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і час, місце перебування, а також повідомити, яка слід­ча дія проводиться і в якій кримінальній справі. У подальшому він

послідовно називає кожного з учасників слідчої дії, роз'ясняючи йому права і обов'язки. Спеціаліст-оператор у цей час консеквент­но фіксує учасників слідчої дії великим планом, а потім — навко­лишню обстановку.

Перерви у відеозаписі при відтворенні обстановки і обставин події є цілком закономірними. Однак у протоколі слідчої дії обов'язково зазначається час перерви і поновлення відеозапису.

Особа, яка проводить слідчу дію, має вголос коментувати ви­явлені сліди, інші речові докази, а також обставини, які мають значення для кримінальної справи, указуючи місце і спосіб їх ви­явлення, окремі та загальні ознаки, способи фіксації та вилучен­ня. Одночасно потрібно також прокоментувати місце розташу­вання слідів. Належна інформація має бути також зазначена в протоколі.

Після того, як проведено відеозапис всіх етапів слідчої дії, він демонструється в кабінеті слідчого чи в іншому місці всім її учас­никам, про що зазначається в протоколі. Відеозапис поновлю­ється. Особа, яка проводить слідчу дію, звертається до інших суб'єктів та учасників криміналістичної діяльності, ставить їм за­питання щодо відповідності ходу і результатів слідчої дії змісту ві­деозапису, запитує, чи мають вони зауваження та доповнення. За­питання особи, яка проводить слідчу дію, і відповіді її учасників фіксуються за допомогою відеозапису. Зауваження і доповнення зазначаються в протоколі. Не виключено, що слідчий прийме рі­шення провести повторну (додаткову) слідчу дію. Однак відеоза­пис слідчої дії завершується переважно записом відповідей її учасників на запитання слідчого.

У протоколі обов'язково зазначаються час початку і закінчен­ня слідчої дії та відеозапису. Відеокасету потрібно запакувати у спеціальний конверт, вона є додатком до протоколу слідчої дії. У подальшому при розслідуванні кримінальної справи про зло­чин, у разі необхідності, відеозапис проведення слідчої дії може бути використаний для психолого-криміналістичного впливу на учасників криміналістичної діяльності.

Процесуальний візуальний показ указаних відеозаписів підоз­рюваним, обвинуваченим, свідкам, потерпілим позитивно діє на них, обумовлюючи об'єктивність, правдивість. Це сприяє швид­кому і повному розкриттю та розслідуванню злочинів. Про таке використання відеозапису зазначається в протоколі проведення відповідної слідчої дії, наприклад, у протоколі допиту підозрюва­ного. Якщо матеріали відеозапису проведення слідчих дій не є са­мостійним джерелом доказів, то випадкові відеозаписи вчинено­го злочину, навпаки, є речовими доказами, а отже, і процесуаль­ними джерелами доказів.

4 99