§ 14. Тактичні прийоми, засновані на даних психології

Поняття і загальна характеристика ;

тактичних прийомів

Тактичний прийом (гр. ШкііШ іавзд — приводити в порядок) — це науково обумовлений спосіб у межах законних заходів, метод про­вадження суб'єктом криміналістичної діяльності будь-якої слідчої дії, що обирається з урахуванням конкретної слідчої ситуації та спрямований на підвищення ефективності окремих слідчих дій або повного, всебічного і об'єктивного розслідування кримінальної справи про злочин.

Тактичні прийоми, що засновані на даних психології, мають особливу характеристику. Специфічні якості й властивості тактич­них прийомів проведення слідчих дій, засновані на даних психоло­гії, є надзвичайно важливими засобами поліпшення якості прове­дення окремих слідчих дій підвищення ефективності розслідування злочинів, виконання завдань кримінального судочинства.

Характеристика тактичних прийомів, заснованих на даних пси­хології, залежить від того, яку саме слідчу чи процесуальну дію не­обхідно провести і на якому етапі досудового слідства. Тактичні прийоми, що засновані на даних психології, можна класифікувати за різними ознаками (див. табл. 9). Перша група таких прийомів — умовні. Вони застосовуються суб'єктами криміналістичної діяль­ності при виконанні таких слідчих дій:

1. огляді місця події;

2. при порушенні кримінальної справи, а також процесуаль­ них дій;

3. при складанні суб'єктом криміналістичної діяльності прото­ колу, в якому записується зроблена заява або повідомлення пред­ ставників влади, громадськості чи окремих громадян про вчине­ ний або підготовлений злочин;

4. при складанні суб'єктом криміналістичної діяльності прото­ колу в разі явки особи з повинною.

Умовні тактичні прийоми, засновані на даних психології,

127

_тш

Таблиця 9 Система тактичних прийомів у процесі досудового слідства

	Класифікація тактичних прийомів	Норми КПК		Словесне позначення КПК
		96		Явка з повинною
	Умовні тактичні	190-192		Огляд місця події
	прийоми	94,95, 130				Порушення кримінальної справи
		167-169		свідка	глухого
					німого
					неповнолітнього
		171		потерпілого
		201		експерта		Допити
				підозрюваного
		143		обвинуваченого
	Комплексний блок реальних	131-132, 142		пред'явлення обвинувачення
	тактичних прийомів	172,173				Допит віч-на-віч
		174	176	особи		Пред'явлення для
		175	протокол	предметів		впізнання
!і		177-186				Обшук, виїмка
		194				Відтворення обставин події
	.	190-192				Огляд, освідування
		196				Проведення експертизи
		202				Пред'явлення експертизи
	Завершальні	217		Ознайомлення потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача з матеріалами справи
	тактичні прийоми	218		Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи
		220		Протокол про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і про пред'явлення йому та його захисникові матеріалів справи

неофіційно встановлені й не визнані в криміналістиці, тому є зро­зумілими тільки для суб'єктів криміналістичної діяльності. Розу­міння значущості умовних тактичних прийомів, заснованих на да­них психології, приходить з досвідом. При спілкуванні суб'єкта криміналістичної діяльності з представником влади, громадськос­ті чи окремим громадянином, які повідомляють про вчинений або підготовлений злочин, щодо них можуть бути застосовані умовні тактичні прийоми, засновані на даних психології. Умовність як ха­рактерна ознака зазначеної специфічної криміналістичної діяль­ності відповідних суб'єктів дає об'єктивні підстави визнати, що в межах цього процесу доцільно застосовувати термін «мавикзія» (ма — майстерність, ви — використання, к — криміналістичних, з — знань), але не тактика.

Отож, перша група прийомів, заснованих на даних психології, яка й використовується в процесуальній діяльності, повинна мати назву прийоми «мавикзії». Як спеціальний процесуально-кримі­налістичний спосіб діяльності, прийоми мавикзії спрямовані на піднесення ефективності інформування про обставини, що будуть згодом підлягати доказуванню. Адже придатність заяви і повідом­лення про злочин до порушення кримінальної справи залежить від достатності даних, що вказують на наявність ознак злочину.

Друга група тактичних прийомів, заснованих на даних психоло­гії,— це реальні тактичні прийоми. У своїй сукупності реальні так­тичні прийоми, засновані на даних психології, становлять ком­плексний блок дій. До відповідної групи входять проблеми прове­дення всіх слідчих дій — від моменту порушення кримінальної справи до оголошення обвинуваченому про закінчення слідства. Комплексний блок реальних тактичних прийомів, заснований на даних психології, досить складний, він має підвиди, які, у свою чергу, залежать від процесуального стану особи, з якою проводять слідчу дію (це, зокрема: свідки, потерпілі, експерти, підозрювані, обвинувачені).

Наприклад, суб'єкт криміналістичної діяльності може допиту­вати особу як свідка, згодом як підозрюваного, обвинуваченого, а також проводити з участю обвинуваченого допит віч-на-віч, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, огляд і освідування, пред'явлення матеріалів експертизи. Ці ж слідчі дії він може проводити зі свідками, потерпілими. Зрозу­міло, що суб'єктові криміналістичної діяльності необхідно, по-перше, при обранні тактичних прийомів, заснованих наданих пси­хології, враховувати і процесуальне становище особи. І, по-друге, багато що залежить від того, яку саме слідчу дію має намір викона­ти суб'єкт криміналістичної діяльності. Використання тактичних прийомів, заснованих на даних психології, не повинно вводити

128

5 5—12

129

учасника криміналістичної діяльності, наприклад, допитуваного, підозрюваного, обвинуваченого, у стан безпорадності — нездатнос­ті або невміння керувати своєю свідомістю і поведінкою. Відповід­ні тактичні прийоми не повинні позбавляти учасника криміналіс­тичної діяльності здатності до свідомої саморегуляції поведінки, регулюючої функції мозку. Суб'єкт криміналістичної діяльності, що реалізує тактичні прийоми, засновані на даних психології, зо­бов'язаний дотримуватися законності, тобто його дії мають бути правомірними, не суперечити закону, морально-етичним нормам. Крім того, сам суб'єкт криміналістичної діяльності має бути спе­ціально на це уповноважений.

Третя група тактичних прийомів, заснованих на даних психоло­гії, становить завершальний блок відповідних тактичних прийо­мів. Ця група об'єднує тактичні прийоми, які суб'єкт криміналіс­тичної діяльності використовує при пред'явленні обвинуваченому матеріалів експертизи, оголошенні потерпілому, обвинуваченому про закінчення досудового слідства; при ознайомленні їх з матері­алами справи.

Тактичні прийоми, що засновані на даних психології, мають своїм завданням позитивно вплинути на учасників криміналістич­ної діяльності в процесі проведення конкретної слідчої дії, з тим, щоб злочин був розкритий, винні викриті й притягнуті до кримі­нальної відповідальності. Психологічний вплив на учасників кри­міналістичної діяльності не може переростати в насильство, погрози та інші незаконні заходи. Психологічний вплив від засто­сування тактичних прийомів передбачає, що учасник криміналіс­тичної діяльності має змінити свою поведінку, установки, наміри, уяви, оцінки тощо. Використання тактичних прийомів, заснова­них на даних психології, передбачає спрямований і неспрямова-ний вплив на учасника криміналістичної діяльності.

Спрямований психологічний вплив передбачає, що слідчий зо­бов'язаний переконувати учасника криміналістичної діяльності, тобто цілеспрямовано впливати на його свідомість. Такий вплив сприятиме формуванню в учасника криміналістичної діяльності по­зитивних морально-психологічних рис та подоланню його негатив­ної поведінки. Тактичні прийоми, що засновані наданих психології, дадуть позитивний ефект у тому разі, якщо психічний стан суб'єкта криміналістичної діяльності буде характеризуватися стійкими по­глядами, відвертістю, прямодушністю, задушевністю, щиросердніс­тю, упевненістю в правильності свого світогляду. Знання і мотиви застосування відповідним суб'єктом належних зусиль мають справ­ляти суттєвий вплив на мислення та дії учасника криміналістичної діяльності, формувати в нього стан готовності до активності, спря­мованої на виконання завдань кримінального судочинства.

130

Упровадження тактичних прийомів, що засновані на даних пси­хології, має відбуватися поважно, солідно, культурно і вражаюче. Суб'єкт криміналістичної діяльності, обираючи відповідний так­тичний прийом, ставить перед собою завдання досягти певного по­зитивного результату від учасника криміналістичної діяльності.

Неспрямований психологічний вплив подібного завдання не має. Але позитивний результат має місце і проявляється в дії меха­нізму наслідування. Суб'єкт криміналістичної діяльності може застосувати прямий і побіжний вплив:

а) прямий вплив передбачає, що суб'єкт криміналістичної діяльності відкрито пропонує учасникові відповідного процесу змінити свою поведінку;

б) побіжний вплив безпосередньо спрямований не на учасника криміналістичної діяльності, а на середовище, яке його оточує.

:„н Психічний і психологічний вплив, їх співвідношення

Психіка (гр. рзуНікоз — душа) - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Людська психіка є ре­зультатом біологічного і соціального розвитку, а її явища можливі завдяки вияву рефлекторної роботи мозку. Указана функція харак­теризується як психічний процес. Однак психічні процеси можли­ві в. результаті того, що в організмі людини триває єдине відобра­ження об'єктивної дійсності за допомогою центральної нервової системи. Отже, психічні процеси є особливим виявом рефлектор­ної роботи мозку людини. Фізіологічною основою психіки є дина­міка процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Розглядають вісім таких основних психічних функцій особистості: сприйняття, пам'ять, мислення, уява, інте­лект, свідомість, емоції, воля. Психічні функції особистості мають якісно-кількісний рівень, що поділяється на три класи: низький, нормальний (середній) і високий (табл. 10).

Психічні функції особистості в кожному з трьох класів якісно-кількісного рівня мають свої характерологічні особливості. Так, психічна функція сприйняття за умов низького якісно-кількісно­го рівня відзначається тим, що поріг перцепції (лат. регсерпо — сприймання) такої людини є нижчим за психофізіологічний. За умов нормального (середнього) якісно-кількісного рівня психіч­них функцій сприйняття особистістю здійснюється відповідно до психофізіологічних норм, а при високому рівні — більш загостре­не сприйняття органами відчуття особи реальності.

5

131

Таблиця 10

Класифікація психічних функцій особистості

№	Ісихічні функції особистості	Якісно кількісний рівень психічних функцій особистості
		Низький	Нормальний (середній)	Високий
1	Сприйняття	Поріг перцепції нижчий за психо­фізичний	Відповідно до психофі­зіологічних норм	Більш загострене сприйняття орга­нами чуття реаль­ності
2	Пам'ять	Знижена можли­вість фіксації й утримання інфор­мації	Не виділяється серед інших здатністю збері­гати і відтворювати по­дії минулого	Велика сила вия­ву, інтенсивності щодо збереження і відтворення то­го, що відбулося в минулому
3	Мислення	Непродуктивне, загальмоване, аморфне, непослі­довне	Аналіз, синтез, абстра­гування, порівняння та узагальнення забезпе­чують продуктивність інтелектуальної діяль­ності на рівні 10 90-110	Актуалізація сут­тєвої ознаки предметів явищ та ситуації відбу­вається миттєво
4	Уява	Неналежне фор­мування єдиного образу (напри­клад, Всесвіту, складу злочину тощо)	Вільне створення одного образу	Вільне маніпулю­вання великою кількістю різних за змістом образів
5	Інтелект	Ю90	Ю 90-110	Ю120-150
6	Свідомість	Обмежена свідо­мість, «тунельне сприйняття»	Нормальна свідомість
7	Емоци	Монотонно-одно­манітні	Адекватне емоційне реагування на реаль­ність	Вразливість, під­вищена чутли­вість
8	Воля	Неможливість повною мірою ке­рувати своїми дія­ми - вагання, не­рішучість	Може керувати своїми діями	Наполегливість, упертість щодо прийняття і реалі­зації (втілення) рі­шень

132

Надзвичайність розумової діяльності людини визначається її пам'яттю — закріпленням, збереженням у мозку того, що відбуло­ся в минулому. Пам'ять є психічною функцією особистості, яка специфічно констатується на кожному з класів якісно-кількісного рівня. На першому, низькому рівні психічних функцій пам'ять особи короткочасно зберігає те, що відбулося та неналежно його репродукує. Це означає, що у особи знижена можливість фіксува­ти і утримувати в пам'яті інформацію. Другий, нормальний (серед­ній) рівень психічних функцій особистості характеризується щодо пам'яті тим, що людина не виділяється серед інших здатністю збе­рігати і відтворювати події минулого. І навпаки, при третьому, на­ступному рівні психічних функцій особи її пам'яті властива вели­ка сила вияву, інтенсивності щодо збереження і відтворення подій минулого. Є особистості, які завдяки їхній пам'яті мають енцик­лопедичні знання, тобто володіють всілякою інформацією, про яку довідалися за тих чи інших умов. Однак існують певні реалії — об'єкти буття, які не кожна людина утримає у своїй пам'яті (на­приклад, система знань такої науки, як опір матеріалів). Слідчому це особливо необхідно знати при допиті учасників криміналістич­ної діяльності.

Щодо такої психічної функції особистості, як мислення, то при низькому її якісно-кількісному рівні думки відзначаються непро­дуктивністю, загальмованістю, крім того, вони є непослідовними і аморфними. Коли ж рівень психічних функцій нормальний, то мислення супроводжуються аналізом, синтезом, абстрагуванням, порівнянням та узагальненням, які забезпечують продуктивність інтелектуальної діяльності ІО 90-110. У складних життєвих ситуа­ціях в осіб з низьким ІО (менше 90) може страждати процес перед­бачення результатів і наслідків своєї діяльності. При загальмова­ному та непродуктивному мисленні в екстремальних ситуаціях у таких осіб порушується можливість логічного осмислення самої події, що триває, та можливість вибору адекватної цим обставинам поведінки. При високому якісно-кількісному рівні психічних функцій особистості мислення триває при миттєвій актуалізації суттєвої ознаки предметів, явищ та ситуацій.

Має свої особливості й уява як психічна функція особистості, яка за обставин низького якісно-кількісного рівня характеризу­ється неналежним формуванням єдиного образу. Психічний про­цес уяви у створенні цілісного образу не відповідає природним ти­повим правилам. Особа, наприклад, не може уявити, що таке склад злочину, відтворення обстановки і обставин події. При нор­мальному рівні психічних функцій уява виділяється як вільне створення одного образу, а при високому рівні — як вільне маніпу­лювання великою кількістю різних за змістом образів.

133

З урахуванням слідчої ситуації в кримінальній справі слідчий за умов загострення суперечностей між учасниками криміналістич­ної діяльності та іншими особами уявив, запланував, а потім реа­лізував комплекс тактичних прийомів, комбінацій, завдяки чому швидко і повно розкрив і розслідував злочин.

Інтелект (лат. іпіеііесіш— розуміння, розум, пізнання) є мисли-тельні, розумові здібності людини, що визначаються коефіцієнтом інтелектуальної діяльності (10). Коефіцієнт інтелектуальної діяль­ності за умов низького якісно-кількісного рівня психічних функцій особистості становить 90 10 (одиниць), нормального (середньо­го) — 90—110 10 (одиниць), високого - 120-150 10 (одиниць).

Свідомість є також психічною функцією особистості, яка поля­гає у відображенні об'єктивних властивостей предметів, явищ бут­тя, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленевому їх плануванні й передбаченні наслідків, у регулюван­ні взаємовідносин із соціальною дійсністю і природою. У контек­сті якісно-кількісного рівня свідомість може бути обмеженою, тобто функціонувати в режимі «тунельного сприйняття», і на рівні нормальної здатності осмислено сприймати навколишнє.

Емоції (лат. етоуео — хвилюю, збуджую) — це психічні стани і процеси у особи, в яких реалізуються її ситуативні переживання. Емоції як психічні функції особистості так само мають трисистем-ний якісно-кількісний рівень. За умов низького рівня психічних функцій особистості, емоції, як правило, є монотонно-одноманіт­ними, а при нормальному (середньому) рівні триває адекватне емоційне реагування на реальність. За високого рівня психічних функцій особистості емоції вирізняються вразливістю, підвище­ною чутливістю.

Воля - це свідома саморегуляція особою своєї поведінки і діяль­ності, що полягає у здатності активно домагатися поставленої мети, переборюючи перешкоди. Воля як психічна функція особистості за обставин її низького якісно-кількісного рівня характеризується не­можливістю особи повною мірою керувати своїми діями. Це супро­воджується ваганням, нерішучістю, підставою чого є боротьба мо­тивів. Другий — нормальний (середній) рівень психічних функцій особистості має такі характерні риси, коли особа може керувати своїми діями, тобто воля повною мірою виконує дві взаємопов'яза­ні функції — спонукальну і гальмівну, що виявляється у спрямову­ванні активності, її посиленні, стримуванні дій та рухів. Третій — ви­сокий рівень психічних функцій особистості відзначається тим, що вона проявляє наполегливість, упертість щодо прийняття і реаліза­ції рішень. Високий рівень волі особи визначається її здатністю наполегливо, невідступно, невтомно втілювати в життя свідомо поставлену мету, долаючи зовнішні й внутрішні завади, перепони.

134

Психічні функції особистості: пізнавальні, емоційні та вольові. На грунті психічних процесів у людини розвинуто психічні влас­тивості — відчуття, сприймання тощо та психічні стани. Прикла­дом психічного стану є настрій. Психічний вплив — це константа міжособистісної взаємодії.

Суб'єкт криміналістичної діяльності має враховувати, в якому психічному стані перебуває свідок, потерпілий, підозрюваний, об­винувачений, коли застосовує щодо них психічний вплив. Саме так, психічний вплив. Традиційно в Україні серед криміналістів вважається, що психічні дії слідчого щодо учасника криміналіс­тичної діяльності є недопустимими. Однак чи евентуальний (лат. егепіш - випадок, можливий у якому випадку) з боку суб'єкта кри­міналістичної діяльності психічний вплив на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого? Коли суб'єкт криміналістичної діяльності впливає на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвину­ваченого, він застосовує щодо них у психологічному розумінні специфічний вид розумово-вольових дій. Такі дії є виявом харак­теру і поведінки суб'єкта криміналістичної діяльності, необхідною складовою його процесуально-криміналістичної роботи (рис. 60), а основою дій є психічні функції особистості.

Вплив			Психічний стан учасника криміналістичної		Результат
психологічний	психічний				позитивний	негативний
			ДІЯЛЬНОСТІ		-—.

Джерело психічних явищ - об'єктивна реальність, що існує поза свідомістю людини

Рис. 60. Схема механізму впливу суб'єкта криміналістичної діяльності на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого

Втім, нині напрацьовано методи психологічного впливу як засіб розв'язання завдань у сфері кримінального судочинства, але в їхній основі все ж таки — психічний вплив. Це, зокрема: методи передачі інформації; переконання і навіювання; постановка і варіювання мислительних завдань; прикладу; рефлексії; емоційного експери­менту; керованих психологічних станів; психологічних пасток та ін.

Особистими якостями (психічними властивостями) суб'єкт криміналістичної діяльності може впливати на учасників кримі­нального процесу, зокрема, такими психічними функціями, як: сприйняття, пам'ять, мислення, уява, інтелект, свідомість, емоції, воля. Інша річ, психози — розлади функціонування головного моз­ку, що виявляються в порушенні вищої нервової діяльності, зни­женні самосвідомості.

135

Отже, психічний вплив у процесі досудового та судового слід­ства цілком імовірний за умови, що він буде здійснюватися в ме­жах чинного кримінально-процесуального законодавства. Це, на­приклад, процесуальний візуальний показ підозрюваному, обви­нуваченому об'єктів — слідів злочину, інших речових доказів, предметів криміналістичної техніки під час проведення відповід­ної слідчої дії. Такий психічний вплив має позитивно діяти на за­значених осіб, обумовлюючи правдивість показань допитуваних. Проблематика психічного впливу в кримінальному судочинстві є надто складною. Існують передумови та завдання, форми і види психічного впливу в досудовому і судовому слідстві.

Незаконними заходами психічного впливу суб'єкта криміналіс­тичної діяльності можуть бути: обман; підказування; обіцянка пом'якшити покарання; обіцянка звільнити від кримінальної від­повідальності чи з-під варти після давання бажаних слідчому по­казань, дозволити побачення з родичами; дуже тривалий, розрахо­ваний на знесилення обвинуваченого допит; навмисне створення при допиті обстановки, яку обвинувачений не може терпіти через свій хворобливий стан.

Безумовно, що в ході тривалого розвитку теорії й практики кри­мінального судочинства, криміналістики відбулася фактична під­міна згаданих понять. Замість вислову «психічний вплив» суб'єкти криміналістичної діяльності почали і продовжують вживати нині словосполучення «психологічний вплив» (До речі, так вважає пе­реважна більшість опитаних нами психологів).

А отже, актуальним є з'ясування проблеми: співвідношення «психічного» (психіка — душа, психічний — функція мозку) і «пси­хологічного» (наука про психічну діяльність) впливу.