§ 1. Предмет, завдання, система і методи криміналістики та її зв'язок з іншими науками

Предмет і завдання криміналістики

Один з основоположників криміналістики Ганс Гросс (1847-1915) зумів показати значення наукового застосування да­них інших наук для розслідування злочинів, тим самим суттєво сприяв її формуванню. Він уперше застосував термін «криміналіс­тика» (лат. сгітіпаііз — те, що стосується злочину).

Криміналістика як навчальна дисципліна будується на основі криміналістики як науки, кримінально-процесуального права, спеціальних знань інших наук, практичної діяльності в боротьбі зі злочинністю.

Предмет криміналістики надто складний. Із зазначених причин науковці дають різні визначення предмета даної науки, і до сього­дні це питання є дискусійним. Ми вважаємо, що криміналістика є наукою (а не галуззю права) про характеристики злочинів, що сприяють їх розкриттю і розслідуванню: про сліди злочинів, зако­номірності їх виникнення, виявлення, фіксацію (збирання), вилу­чення, дослідження і використання та реєстрацію, а також техніку, тактику й методику відповідного розслідування з урахуванням чинного кримінально-процесуального законодавства, спеціаль­них знань інших наук, практичної діяльності. До предмета кримі­налістики, як бачимо, входить проблема виникнення слідів, їх ви­явлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказів.

Таким чином, предмет криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між: собою:

1. закономірності виникнення слідів;

2. виявлення (відшукання) слідів;

, 3) збирання (фіксація і закріплення) слідів; ~ ' 4) вилучення слідів, визнання їх речовими доказами, приєднан­ая до справи й дослідження;

5) зберігання речових доказів; 6) дослідження речових доказів;

7) оцінка речових доказів;

8) використання речових доказів у процесі доказування в кри­мінальній справі про злочин.

Отже, предмет криміналістики - це досить упорядкована і проблематична система, а її компоненти (розділи) мають об'єк­тивний і закономірний зв'язок. Предмет криміналістики як науки поділяється на дві частини. Перша частина предмета криміналіс­тики охоплює три групи необхідних елементів (закономірностей), між якими є об'єктивно існуючий зв'язок. Це: елементи механізму злочину; елементи виникнення інформації про злочин і осіб, при­четних до його вчинення; елементи збирання (виявлення, вилу­чення), дослідження, оцінки і використання доказів. Друга части­на предмета криміналістики охоплює спеціальні засоби і методи дослідження доказів і запобігання злочинам.

Об'єктом криміналістичної науки є злочинна діяльність і діяль­ність правоохоронних органів, спрямована на розкриття та розслі­дування цих злочинів, їх попередження.

Завдання криміналістики закономірно формуються на основі завдань кримінального судочинства. Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильно­го застосування закону. Отже, боротьба зі злочинністю, її засобами і методами — головне завдання криміналістики.

Спеціальними завданнями криміналістики є:

1. вивчення об'єктивних закономірностей, що становлять предмет криміналістики, та розробка загальних науково-методо­ логічних основ;

2. удосконалення існуючих і розробка нових, техніко-криміна- лістичних засобів і методів виявлення, вилучення, дослідження, оцінки і використання доказів;

3. удосконалення і розробка організаційних, тактичних, мето­ дичних основ досудового слідства та криміналістичної експертизи;

4. удосконалення існуючих і розробка нових криміналістичних засобів і методів запобігання злочинам;

5. вивчення, удосконалення і застосування закордонного досві­ ду, криміналістичних засобів і методів процесуального викорис­ тання доказів.

Система криміналістики

Система криміналістики — це спеціальна форма (порядок) орга­нізації розділів (частин) цієї науки, які мають об'єктивні стійкі зв'язки.

Система криміналістики формувалася й вдосконалювалася впродовж періоду її виникнення і розвитку. Цей процес фактично триває і нині. У криміналістиці можна виділити такі розділи.

1. Вступ у криміналістику передбачає висвітлення таких струк-

8

турних елементів: положення про предмет цієї науки, її завдання, структура, місце в системі інших наук. Вступ у криміналістику нази­вають також методологічною основою або загальною теорією кри­міналістики: Загальна теорія криміналістики — це впорядкована су­купність концепцій, категорій, методів, понять, принципів, які ста­новлять її методологічну сутність. Комплекс методологічної бази становить: вступ до теорії криміналістики, проблеми криміналіс­тичних теорій, трирівнева система методів криміналістики, вчення про криміналістичну термінологію, криміналістична систематика.

2. Криміналістична техніка — це і розділ відповідної науки, і су­ купність технічних засобів, які використовуються в процесі роз­ криття, розслідування і попередження злочинів. До елементів кри­ міналістичної техніки належать: криміналістична фотографія, кіно- і відеозапис; криміналістична трасологія; криміналістичне зброєзнавство; криміналістичне дослідження документів; кримі­ налістична габітоскопія; криміналістична одорологія; криміналіс­ тична фоноскопія і вокалографія.

3. Криміналістична тактика дозволяє найраціональніше про­ вадити окремі слідчі й судові дії. Отже, криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить систему наукових поло­ жень і розроблених на їх основі рекомендацій щодо проведення окремих слідчих і судових дій, спрямованих на збирання й дослі­ дження доказів. Криміналістична тактика поділяється на дві час­ тини. До складу першої частини (загальні положення криміналіс­ тичної тактики) входять: поняття, сутність і зміст криміналістич­ ної тактики; джерела криміналістичної тактики та її зв'язок з іншими складовими криміналістики; основні поняття криміналіс­ тичної тактики (тактико-криміналістичний прийом і рекоменда­ ція, тактична й оперативно-тактична комбінація).

До складу другої частини (тактика окремих слідчих дій) вхо­дять: джерела криміналістичної тактики (норми кримінально-процесуального законодавства, позитивний досвід розкриття і розслідування злочинів, принципи домінанти інших розділів кри­міналістики, спеціальні закономірності знання інших наук); слід­чі дії, спрямовані на збирання й використання доказів; тактико-криміналістичні прийоми, що забезпечують повну ефективність слідчих дій; тактико-криміналістичні прийоми і рекомендації, що надають можливість реалізувати проблему профілактики злочинів.

4. Організація розкриття і розслідування злочинів є самостійним розділом науки криміналістики, що перебуває у стадії становлення і конструюється з наукових положень і рекомендацій щодо проблем планування розслідування; взаємодії слідчого з оперативно-розшу- ковим апаратом, іншими службами внутрішніх справ; використання Допомоги громадян. Структура організації розкриття і розслідування

злочинів складається з двох частин. Перша частина вбирає в себе загальні положення, друга — криміналістичні версії й планування розслідування, криміналістичну реєстрацію, розшукову роботу слід­чого, взаємодію слідчого зі співробітниками карного розшуку, кри­міналістами, фахівцями, використання допомоги населення.

5. Методика розслідування окремих видів і груп злочинів (криміналістична методика) — це складова частина криміналісти­ки (розділ), в якій розглядаються методи й засоби розкриття і розслідування конкретних видів і груп злочинів з урахуванням їх криміналістичної характеристики і типових слідчих ситуацій. Є загальновизнаним, що криміналістична методика — це система наукових положень, на основі яких розроблено рекомендації що­до розкриття і розслідування злочинів конкретних видів і груп.

Конструктивна особливість криміналістичної методики в тому, що вона має дві частини. До першої частини входять загальні поло­ження, до другої — розслідування конкретних видів і груп злочинів (окремі методики). Зміст першої й другої частин криміналістичної методики щільно взаємозв'язаний. До першої частини криміналіс­тичної методики, зокрема, входять: криміналістична характеристика злочинів; криміналістична класифікація злочинів, слідча ситуація; етапи розслідування злочинів та ін. До другої частини криміналістич­ної методики (окремі методики) входять: методи розслідування зло­чинів проти життя та здоров'я особи; злочинів проти статевої свобо­ди та статевої недоторканності особи; злочинів проти власності; зло­чинів у сфері господарської діяльності тощо.

Методи криміналістики

Основою методології криміналістики є теорія пізнання, а її мето­ди становлять багаторівневу систему, в якій чітко виділяються та­кі чотири рівні:

1. метод, заснований на філософії діалектичного розвитку;

2. загальнонаукові методи криміналістики;

3. спеціальні методи криміналістики;

4. комбіновані методи криміналістики.

Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, ще на­зивають методом матеріалістичної діалектики. Цей метод є голов­ним у криміналістичній науці. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, охоплює проблему загальнолюдських цін­ностей. Його застосування супроводжується використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження. Метод, заснований на філо­софії діалектичного розвитку тотожно, цілком відповідно віддзер­калює зв'язки і відносини в природному і соціальному бутті неви-

10

черпного й нескінченного світу. Основа реальної матеріалістичної діалектики, в контексті методології криміналістики, полягає в то­му, що вона справді є базою для всіх інших методів. Тобто метод матеріалістичної діалектики поширює чинність своїх найбільш за­гальних законів розвитку природи, суспільства і мислення на під­несення, удосконалення інших методів чотирирівневої системи пізнання в криміналістичній методології.

Загальнонаукові методи криміналістики віднесено до наступно­го рівня методології пізнання цієї науки. Загальнонауковими ме­тодами, зокрема, є: спостереження, вимірювання, опис, порівнян­ня, моделювання, експеримент, а також такі методи, як матема­тичний, кібернетичний.

Спеціальні методи криміналістики належать до третього рівня її методології пізнання. Залежно від свого призначення спеціальні методи криміналістики поділяють на три групи: техніко-криміна-лістичні; структурно-криміналістичні; практично-криміналістичні.

Техніко-криміналістичний і структурно-криміналістичний мето­ди були запозичені з інших наук, а практично-криміналістичний метод сформувався в процесі слідчої практики. Практично-кримі­налістичними методами, зокрема, є: методи «системи координат», послідовність, орієнтації у просторі, застосування неусвідомлюва-ного «побутового» гіпнотичного впливу; ідентифікації за ідеаль­ними слідами та ін.

Комбіновані методи криміналістики становлять наступний, чет­вертий рівень методології її пізнання. Ними є три попередніх ме­тоди в будь-якому їх співвідношенні. Наприклад, до комбінованих методів криміналістики віднесено ситуацію, коли здійснюється поєднання методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філо­софії діалектичного розвитку, і спеціальних методів: системно-структурного, порівняльного, соціологічного та практично-кримі­налістичні методи.

Зв'язок криміналістики з іншими науками

Базовою проблемою в криміналістиці, проблемою, яка зачіпає теоретичні й практичні аспекти, є питання її природи, місця цієї науки в загальній системі наукових знань. Криміналістика хоч і не є галуззю права, але має правову сутність, відповідна концепція сформувалася в середині XX ст. Внутрішня основа сутності кримі­налістики як правової науки виявляється в єдності чотирьох вузло­вих концептуальних положень:

1. криміналістика започатковувалася в межах кримінально- процесуальної науки;

2. предмет і об'єкт пізнання криміналістики належать до обста-

11

вин події злочину, тобто тих, що підлягають доведення в кримі­нальній справі;

3. норми матеріального і процесуального права є фундаментом для криміналістики, а тому її рекомендації мають правовий або близький до нього характер;

4. завдання і функції криміналістики входять до компетенції органів дізнання, досудового слідства.

Визнання криміналістики правовою наукою, виникло не відразу. На етапі становлення криміналістики як самостійної науки вважа­лося, що за своєю природою — це технічна, природничо-технічна наука. Щодо зв'язку криміналістики з іншими науками, то, передовсім, необхідно зазначити її монолітність з філософією, логі­кою, психологією, етикою. Так, базу криміналістичної методології становить система методів теорії пізнання, заснованих на філософії діалектичного розвитку загальнолюдських цінностей, вона впливає на окремі криміналістичні теорії, зокрема на теорію ідентифікації та діагностики. Хід криміналістичного мислення неможливий без ви­користання логіки, зокрема, аналізу, синтезу, абстракції, узагаль­нення. Психологія дієво використовується для реалізації криміна­лістичної тактики, організації розкриття та розслідування злочинів, методики розслідування окремих видів і груп злочинів. Криміналіс­тичні засоби й методи розробляються і застосовуються з урахуван­ням сукупності норм поведінки, моралі, що є визнаними в державі та суспільстві. Йдеться, насамперед, про криміналістичну методику, про заборону домагатися показань від учасників криміналістичної діяльності шляхом погроз, насильства, інших незаконних заходів, які завжди суперечать нормам етики.

Цілком закономірним є вплив на криміналістику такої науки, як теорія держави і права. Однак такий вплив здійснюється не без­посередньо, а через інші правові науки.

Розроблювані криміналістикою тактичні, методичні, психоло­гічні прийоми розслідування окремих видів, груп злочинів засто­совуються в межах кримінального процесу і не можуть суперечити його нормам. Однак такий вплив має і зворотну дію. Запровадже­ні криміналістичною практикою дієві, законні, тактичні прийоми згодом знайшли свою реалізацію в нормах чинного КПК України. Кримінальне право також має тісний зв'язок з криміналістикою. Адже від правильної кваліфікації вчиненого діяння залежить обран­ня відповідної методики розслідування. Утрачають чинність одні кримінальні кодекси України і набирають її інші, а отже, виникає закономірна потреба в розробці нових методик розслідування.

Кримінологія як наука вивчає злочинність і конкретний злочин, їх причини й умови, особу злочинця і потерпілого, шляхи і засоби попередження злочинності. Цей важливий процес рівнобіжно і

12

специфічно вивчає і криміналістика, яка, однак, не акцентує ува­ги на проблемах причин злочинності й злочину, що мають соціаль­ний характер.

Цивільне право також має зв'язок з криміналістикою. Перш за все,— це використання можливостей криміналістичних експертиз у вирішенні цивільних спорів — трасологічних, ідентифікаційних, криміналістичного дослідження письма та ін.

Теорія оперативно-розшукової діяльності п спеціальна техніка як навчальні дисципліни також пов'язані з криміналістикою. Належний зв'язок цих дисциплін з криміналістикою простежується на двох рів­нях. По-перше, на рівні їх виникнення. Адже оперативно-розшукова діяльність і спеціальна техніка — «молоді» науки, які запозичили ба­гато положень криміналістичної тактики і криміналістичної техніки, оскільки як дисципліни вони виникли пізніше, ніж криміналістика. По-друге, зв'язок — як дисциплін — оперативно-розшукової діяль­ності та спеціальної техніки з криміналістикою простежується на рів­ні їх процесуального завдання. Адже принцип отримання доказової інформації є головним завданням правоохоронців — співробітників компетентних оперативних служб і суб'єктів криміналістичної діяль­ності,— завданням, яке зближує названі дисципліни.

Судова медицина має безпосередній зв'язок з криміналістикою в багатоаспектному контексті. «Родинність стосунків» судової ме­дицини і криміналістики підтверджується і нормами криміналь-но-процесуального законодавства і теоретичними розробками та тактичною діяльністю. Це стосується, наприклад, тактики огляду місця події з участю судово-медичного експерта. І це тому, що найчастіше зовнішній огляд трупа є складовою огляду місця події. При цьому важливими є проблеми: участь лікаря-спеціаліста, судово-медичного експерта у провадженні окремих слідчих дій; теорії ідентифікації, при дослідженні слідів пострілу на різних пе­репонах; при експертизі трупа; інші експертні дослідження.

Судово-експертні дисципліни — судова біологія, хімія, фізика — є самостійними, оскільки при їх провадженні використовуються спеціальні знання біології, хімії, фізики та інших наук. Отже, судо­во-експертні дисципліни знову ж таки мають наукові взаємини з криміналістикою. Це, зокрема, виявляється в об'єкті, предметі, змісті дослідження названих дисциплін.

Іншомовна термінологія в криміналістиці

Важливість і значущість іншомовної термінології в криміналіс­тиці як науці можна розглядати: у період становлення і розвитку криміналістики; у сучасний період. Таке дослідження має здійс­нюватися через призму завдань і функцій криміналістики, її мето-

13

дів, системи. До криміналістики ввійшли криміналістичні термі­ни, утворені з елементів давньогрецької й латинської мов, а також слова, що прийшли в українську мову, а звідси - і в юриспру­денцію кримінально-процесуального циклу з іноземних мов — французької, німецької, англійської, італійської та ін. Частина криміналістичних термінів і слів є спільними для багатьох мов, наприклад, алібі, версія, корупція, детонація, документ, портрет, експертиза тощо. Із загальної кількості іншомовних термінів, ви­користаних у цьому навчальному посібнику, переважають латин­ські, грецькі, французькі (табл. 1).

Таблиця 1 Кількісні дані щодо іншомовних термінів, використаних у посібнику

Мова	Кількість	%	Мова	Кількість	%
Латинська	53	46,9	Італійська	3	2,65
Грецька	31	27,44	Голландська	1	0,89
Французька	13	11,5	Перська	1	0,89
Німецька	5	4,42	Малайська	1	0,89
Англійська	5	4,42	Усього	113	100

Окремі криміналістичні терміни мають подвійне походження, наприклад: організація - від фр. ог§апішіоп, від гр.- об'єднання когось, чогось в одне ціле. Це стосується і криміналістичних по­нять, зокрема: габітоскопія — від лат. НаЬііиз — зовнішній вигляд людини, її будова тіла і гр. 5сорео — розглядати чи габітологія від лат. ИаЬііиз — зовнішній вигляд людини, її будова тіла і гр. Іо&о$ — поняття; судово-бухгалтерська експертиза - від нім. Виск — книга та каііеп — тримати, а також лат. ехрегіш — досвідчений; версія — від гр. уєгзіоп, що походить від лат. мепаге — видозмінювати, зважува­ти. Є криміналістичні терміни, які мають потрійне походження, наприклад, томпак - від нім. ТотЬак, фр. іотЬас та мал. іатЬа§а -мідь (табл. 2).

Інколи в літературних джерелах при тлумаченні походження кри­міналістичних термінів за основу беруться різні іншомовні слова або їх варіації. Це стосується, зокрема, і терміна криміналістика. Так, у Словнику іншомовних слів (1955 р. видання), пояснюючи слово криміналістика, вживається лат. сгітіпаііз — злочинний, а в підруч­нику «Криміналістика» (за ред. А. Г. Філіппова, 2000 р.) використо­вується лат. сгітеп - злочин (див. визначення «криміналістика»).

Як бачимо з табл. 2, зміст іншомовної термінології для кримі­налістики як науки має певне соціальне значення. Іншомовні тер­міни функціонують практично в усій системі криміналістики:

14

Таблиця 2

Слова і терміни іншомовного походження, що використовуються у криміналістичних визначеннях, та їх переклад

Слова і терміни іншомовного походження, їх переклад	Мова похо­дження	Вживання україн­ською мовою
аиіотаіиз - самострільний	гр.	автомат
сгітеп - злочин, сгітіпаїіз - злочинний	лат.	криміналістика
сотЬіпаШп - поєднання	лат.	комбінація
сопШіиз - зіткнення	лат.	конфлікт
бакіуіоз - палець + зкорео - дивлюсь	Ф-	дактилоскопія
сіупатікоз - відноситься до сили,силовий	гр.	динамічні
ехрегіиз - досвідчений	лат.	експерт
ЬаЬіїиз - зовнішній вигляд, риси, Іодов - учення, поняття	лат. гр.	габітологія
Ьурпоз - сон	гр.	гіпноз
МепЬіїісаге - ототожнення	лат.	ідентифікація
тесіісіпа - наука лікувати	лат.	медицина
теїЬойиз - дослідження	гр.	методика
тікгоз - малий + оЬ'іесЬит - предмет	гр. лат.	мікрооб'єкт
ойог - запах, Іодоз - учення, поняття	лат. гр.	одорологія
орегаію - дія	лат.	оперативно
ргосеззиз - проходження, просування	лат.	кримінальний процес
рап - усе + Ьогата - вид, видовище	гр.	панорама
рзеисіоз - брехня +опута - ім'я	Ф-	псевдонім
рЬоз ірЬоіоз) - світло + дгарпо - пишу	гр.	фотографування
ргорЬуШікоз - запобіжний	гр.	профілактика
рєгірЬегеіа - коло	гр.	периферія
рзусЬе - душа + Іодоз - учення, поняття	гр.	психологія
різіоіеі - коротка ручна вогнепальна зброя	фр.	пістолет
рогігаіі - живописне, скульптурне, фотогра­фічне зображення визначеної людини	фр.	портрет
гісоспеі - відскік кулі, шроту під кутом від по­верхні, в яку влучає	фр.	рикошет
зШоз - стоячий	гр.	статичні
іаШке іаззо - приводити в порядок	гр.	тактика
Сгаита - рана	гр.	травма
іуре + іуроз - відбиток, форма, зразок	фр. гр.	тип
І/ЄГ5/0Л + чегзаге - видозмінювати, зважувати	фр. лат.	версія

15

у теоретичних і методичних основах; криміналістичній техніці й тактиці; в організації розкриття і розслідування злочинів; методи­ці розслідування окремих видів і груп злочинів. На іншомовні тер­міни за обсягом та силою їх наповнення у загалі вітчизняної кри­міналістичної термінології припадає до 23%. Вони, зокрема, є зна­чущими у частинах вітчизняних слів, словосполученнях.

Аналіз термінології, поданої в табл. 2, свідчить, що за характе­ром змісту іншомовні терміни, що використовуються у вітчизня­ній криміналістиці, можна поділити на два основних види: термі­ни безпосередньо криміналістичні; терміни другорядні.

Таким чином, іншомовна термінологія в криміналістиці в пері­од її становлення і формування та в сучасний період є справді важ­ливою, оскільки сприяє системній комунікабельності фахівців різ­них держав у ході розкриття та розслідування злочинів. Це особ­ливо потрібно у відповідному процесі пізнання подій минулого й сучасного, що потребує від суб'єктів криміналістичної діяльності швидкого та якісного використання криміналістичних знань. От­же, доцільно запровадити курс «Іншомовна термінологія в кримі­налістиці».