§ 20. Зміст тактики допиту

Система тактичних прийомів допиту та їх класифікація

Слово «тактика», як уже зазначалося, у перекладі з гр. «Шкііке» означає «приводити в порядок». У криміналістику термін «такти­ка» прийшов з військової галузі знань, де означає «мистецтво ко­мандувати військами». Отже, у військових тактика досліджує особливості, зміст, характер військових подій, боїв, а також запро­ваджує ті чи інші способи підготовки бою та прийоми його прове­дення.

Конфліктна ситуація в процесі досудового слідства в криміналь­ній справі про будь-який злочин можлива завжди. Адже досудове слідство провадиться, відповідно до ст. 111 КПК України, в усіх справах про злочини, за винятком справ про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 і ст. 425 КПК України. Певна кількість кримінальних справ, а відповідно і учасників криміналістичної діяльності (потер­пілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених), потребує при про­вадженні слідчих дій застосування системи тактичних прийомів.

У процесі розслідування кримінальної справи про злочин, як правило, застосовується система тактичних прийомів. Це, зокре­ма, стосується і такої слідчої дії, як допит. Система (гр. зузіета — ціле, складене з частин) тактичних прийомів допиту — це порядок, зумовлений плановим правильним розташуванням у певному зв'язку процесуально-криміналістичних способів проведення до­питу, що має своїм завданням доказування чи спростування обста­вин, заснованих на психолого-криміналістичному механізмі його реалізації. У даному випадку йдеться про науковий, логічно обґрунтований, законний порядок сукупності методів спеціальної діяльності слідчого. Це, зокрема, такі методи: психологічні, мо­рально-етичні, «побутово-гіпнотичні» — неусвідомлювані, звичай­но-гіпнотичні, навіювання, реальної логічної послідовності та ін. Нині серед криміналістів щодо проблеми тактичних прийомів пе­реважає думка, що це «тактичні прийоми спілкування» — час, міс­це, технічні засоби тощо. Суб'єкт криміналістичної діяльності на основі власного досвіду виробляє оптимальний стиль спілкування з допитуваною особою. Однак цей стиль має різноманітні проце­суально-криміналістичні (індивідуально-владні) характеристики, а саме:

1. стиль допиту дізнавача;

2. стиль допиту оперативного працівника;

3. стиль допиту слідчого;

164

4. стиль допиту начальника слідчого відділу;

5. стиль допиту прокурора;

6. стиль допиту судді.

Кожний із суб'єктів криміналістичної діяльності застосовує притаманні йому тактичні прийоми допиту.

Підготування до допиту має декілька стадій. їх кількість не є чіт­ко визначеною і залежить від умов і обставин на будь-якому етапі досудового слідства кримінальної справи про злочин, тобто - від слідчої ситуації. Крім того, допит учасників криміналістичної діяльності (потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених) рег­ламентується різними кримінально-процесуальними нормами. Це означає, що в тактиці допиту учасників криміналістичної діяльнос­ті є відмінність. Підготування до допиту кожного з них передбачає проведення суб'єктами криміналістичної діяльності цілої системи заходів, які забезпечать отримання від допитуваного об'єктивної інформації про обставини, що належать до кримінальної справи про злочин.

Таким чином, підготування до допиту передбачає такі типові складові:

1. вивчення матеріалів кримінальної справи з метою уточнення обставин, які можуть бути відомі ймовірним учасникам криміна­ лістичної діяльності — свідкам, потерпілим, підозрюваним, обви­ нуваченим;

2. вирішення питання про місце і час проведення допиту;

3. вивчення особи допитуваного;

4. набуття знань із спеціальних проблем, якщо це необхідно;

5. складання плану допиту;

6. створення нормальних обставин допиту.

Підготування до допиту - це не процесуальна організаційно-управлінська робота слідчого, а спрямована на те, щоб у майбут­ньому отримати (зафіксувати в протоколі) від допитуваної особи -учасника чи суб'єкта криміналістичної діяльності правдивих усних свідчень, що мають значення в кримінальній справі про зло­чин. Елементи підготування до допиту не є вичерпними.

Тактичні прийоми допиту учасника криміналістичної діяль­ності спрямовані на розв'язання окремих завдань у процесі розслі­дування кримінальної справи про злочин. Так, суб'єкт криміналіс­тичної діяльності, застосовуючи при допиті тактичні прийоми, визначає та планує той обсяг процесуально-криміналістичної роботи, який необхідно виконати для забезпечення реалізації окремих, спеціальних та загальних завдань кримінального судо­чинства. Щодо вирішення окремих завдань, на які спрямовано тактичні прийоми допиту учасника криміналістичної діяльності, то вони передбачають таке:

165

1. краще відтворення допитуваним сприйнятого;

2. викриття свідомо неправдивих показань;

3. виявлення помилок і суперечностей в показаннях допитува­ ного;

4. одержання правдивих показань.

Фактори, що визначають доцільність

застосування тактичних прийомів допиту

в конкретній ситуації

Доцільність застосування тактичних прийомів допиту в кон­кретній слідчій ситуації, яка може бути неконфліктною і кон­фліктною, обумовлюється факторами, що є рушійною силою від­повідного інтелектуального процесу суб'єкта криміналістичної діяльності. Адже, наприклад, плануючи допит підозрюваного при розслідуванні кримінальної справи про зґвалтування, слідчий за тих чи інших умов приймає тактичне рішення щодо мети тактич­ного впливу. Водночас, він бере до уваги чинники (фактори), що визначають, які науково обумовлені способи провадження допиту підозрюваного використати в межах законних заходів.

Отже, на доцільність застосування тактичних прийомів допиту в конкретній слідчій ситуації впливають суттєві й несуттєві обста­вини буття, утому числі природні, соціальні, національні, фізіоло­гічні, психологічні та комбіновані. Фактори, що визначають ра­ціональність використання тактичних прийомів допиту в процесі розслідування злочину, усе ж характеризуються, як правило, станом комбінації. При підготуванні до допиту суб'єкт криміна­лістичної діяльності має уважно аналізувати слідчу ситуацію з тим, щоб передбачити необхідність застосування певних тактичних прийомів. Аналогічно він має проаналізувати і конфліктну ситуа­цію. Поєднання слідчої й конфліктної ситуацій можливе в різних співвідношеннях.

Конкретна ситуація в процесі досудового слідства кримінальної справи про злочин — це реально існуючі, інколи досить точні обста­вини, що мають відношення до події злочину (п. 1 ст. 64 КПК Ук­раїни) і встановлені зібраними доказами, можливо, в сукупності із загостренням суперечностей між учасниками та суб'єктами криміналістичної діяльності. Конкретна ситуація в процесі досу­дового слідства у справі про злочин кожного разу зазнає тран­сформації.

Це поняття є більш мінливим, локальним, порівняно із слідчою ситуацією. Конкретна ситуація залежить від конфліктних, некон-фліктних і комбінованих ситуацій, доведеності обставин, які сто-

166

суються події злочину, вини особи, яка вчинила цей злочин, та ін­ших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначення слідчим тактики допиту, послідовності й зміс­ту тактичних прийомів залежить від конкретної ситуації.

Тактичні прийоми як науково обумовлені способи провадження будь-якої слідчої дії при розслідуванні злочинів, у тому числі допи­ту, є типовими, форми яких відповідають певним групам. Це озна­чає, що з урахуванням природних, соціальних національних, фізіо­логічних, психологічних і комбінованих факторів слідчий аналізує типові спеціальні дії або систему таких дій, які дадуть можливість за відповідних умов підвищити ефективність допиту і розслідування злочину взагалі.

Кожний з названих факторів, що визначають доцільність засто­сування тактичних прийомів допиту в конкретній слідчій ситуації, має систему складових, яка не є сталою. Так, психологічні фактори залежать від комплексу постійних психічних властивостей учасни­ків, суб'єктів криміналістичної діяльності та інших осіб, що вияв­ляються в їх ставленні до процесу розслідування кримінальної справи про злочин. Багато що в проблемі психологічних факторів, що визначають доцільність застосування тактичних прийомів до­питу, залежить від біологічних чинників, які гармонізуються в су­купності з психічними властивостями тієї чи іншої особи. Адже біологічні фактори є незаперечними. Тому складовою психічних факторів є, насамперед, тип нервової системи допитуваного, його захисника та інших учасників слідчої дії, діяльність основних пси­хічних функцій кожного з них, їх якісно-кількісний рівень. І це то­му, що проходження психічних процесів у конкретної особи має

свої ознаки.

Близькими до психологічних є фізіологічні фактори, що визна­чають доцільність застосування тактичних прийомів допиту. Йдеться про фізіологічні основи складних психічних явищ, потреб і мотивів, сприймань і відчуттів, пам'яті та уяви, інтелектуальних і мовних дій. Фізіологічні фактори охоплюють також внутрішні ме­ханізми психічних процесів учасників і суб'єктів криміналістичної діяльності, які причетні до допиту. Для слідчого важливо з'ясувати питання: що лежить в основі поведінки допитуваного і які фізіоло­гічні механізми його психіки?

Соціальні фактори, що визначають доцільність застосування тактичних прийомів допиту в конкретній ситуації,— це сукупність суспільних і психологічних умов, в яких перебувають причетні до згаданого процесу суб'єкти і учасники криміналістичної діяль­ності. До суспільних умов входять: групи, колективи, соціальні прошарки, інші спільності. Наприклад, перед тим як обрати не­обхідну форму психолого-криміналістичного впливу при допиті

167

підозрюваного, слідчий має враховувати інформацію про те: 1) в яких суспільних умовах повсякчас перебуває така особа; 2) які соціально-психологічні процеси — матеріальні й духовні є реаль­ними в зазначених соціальних групах. Соціальні фактори багато в чому закладені в підсвідомість допитуваного, вони, зокрема, ви­являються в інтенсивності, характері й обсязі, взаєморозумінні, рівні спілкування з навколишнім світом. Вони також залежать від рівня інтелекту допитуваного, його зв'язків, запитів, інтересів та соціальних функцій.

Національні фактори також впливають на визначення застосу­вання тих чи інших тактичних прийомів допиту в конкретній ситу­ації. Національні фактори є узагальнюючим поняттям, яке відоб­ражає динамічну сукупність психічних якостей певної спільності людей - народ, плем'я, народність, об'єднаних єдиною мовою і територією, внутрішніми економічними зв'язками, ознаками культури і характеру. Національні риси культури і характеру є при­таманними особам кожної національності.

Природні фактори також необхідно враховувати слідчому при визначенні доцільності застосування щодо допитуваного певних тактичних прийомів. Це тому, що будь-яка матеріальна дійсність, природа є об'єктом людської практики і пізнання. Причому, при­родні фактори є двох основних видів. Перший вид — природний фактор «у чистому вигляді». Наприклад, у весняний період води навколишніх річок розлилися навкруги і свідок не мав реальної змоги своєчасно з'явитися на виклик слідчого. Згодом, допитуючи згаданого свідка, слідчий має врахувати, що природні умови пе­решкоджали допитуваному прибути в зазначений раніше день і час, а тому щодо способів провадження допиту необхідно бути обачливим.

До другого виду природних факторів належать умови олюдне­ного органічного й неорганічного світу у всій сукупності й зв'яз­ках. Олюднення природи відбувається у формах її освоєння — практичного, теоретичного, емоційно-психологічного. Сфера вза­ємодії суспільства і природи обумовлює формування, збагачення свідомості людини, а отже, веде до нових науково обумовлених способів провадження слідчих дій, пов'язаних з виявленням, фік­сацією, вилученням, дослідженням та перевіркою доказів, а також тактичних прийомів допиту в конкретній ситуації. Причини вико­ристання олюдненої природи як природного фактора для визна­чення кола тактичних прийомів допиту зрозумілі. Адже в процесі практичного перетворення природи відбувається трансформація матеріального в ідеальне.

168