§ 2. Криміналістична ідентифікація і діагностика

Поняття і значення криміналістичної ідентифікації

Криміналістична ідентифікація (лат. Шепіі/ісаге — ототожнен­ня) — це вчення, сутність якого полягає в процесі встановлення ін­дивідуальної тотожності об'єктів, що мають значення для розкрит­тя злочину, його досудового та судового слідства. Криміналістична ідентифікація відповідно до її завдання, змісту має різноплановий характер, а конкретизація в кожному випадку залежить від обста­вин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. Криміналістичну ідентифікацію водночас необхідно розглядати в шести напрямах. Зокрема, як: криміналістичне вчення; спеціаль­не завдання; процес дослідження; продукт діяльності (наслідки); оцінку; додаткове дослідження і кінцевий результат.

Криміналістична ідентифікація як криміналістичне вчення — це сукупність систематизованих науково-теоретичних положень про закономірності встановлення тотожності об'єктів (що вони одні й ті самі в різний час), які використовуються для отримання доказів у кримінальній справі про злочин.

16

Завдання криміналістичної ідентифікації — це спланований об­сяг роботи щодо встановлення тотожності об'єкта (що він один і той самий в різний час) з метою отримання доказів у кримінальній справі про злочин. Криміналістична ідентифікація як процес до­слідження — це послідовне наукове вивчення певного об'єкта на предмет встановлення за окремими ознаками (характеристиками) наявності чи відсутності його тотожності, що він один і той са­мий — одиничний, і відомості про нього мають значення для об­ставин, що підлягають доведенню в кримінальній справі про зло­чин.

Кінцевий результат ідентифікації — установлення (ототожнен­ня) за ознаками і властивостями лише одного (окремого) об'єкта. Однак об'єкт, що розшукується, може і не мати ідентифікаційних ознак та властивостей, а з цих причин — не може бути виділений як одиничний. Це означає, що необхідно ототожнити групову на­лежність об'єкта. Потрібно зазначити, що належність об'єкта до певної групи встановлюється також у тому разі, коли в сліді відби­лася тільки частина ознак.

Значення криміналістичної ідентифікації можна визначити завдяки використанню результатів відповідних досліджень у про­цесі розкриття та розслідування кримінальних справ про злочини. Хоч і в меншому еквіваленті доказової сили, все ж є важливим для процесу розкриття і розслідування злочинів зміст установлених результатів групової належності об'єктів. Висновки криміналіс­тичної ідентифікації застосовуються в практиці розслідування злочинів і розшуку злочинців.

Об'єкти криміналістичної ідентифікації

Згідно з визначеною кримінально-процесуальною формою (ст. 65 КПК України) та положеннями теорії кримінально-проце­суального права, доказами в кримінальній справі про злочин є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом по­рядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто, будь-яка матеріальна дійс­ність буття, що потрапила в поле зору кримінального судочинства, фактично може бути об'єктом криміналістичної ідентифікації. Проте, такий об'єкт має бути наділений певною кількістю ознак і властивостей, з урахуванням яких його можна виокремити з мате­ріального світу у встановленому процесуальному порядку. Усю су­купність об'єктів матеріального буггя можна класифікувати на дві основні групи: ідентифікуючі та ідентифіковані. Ідентифікуючим

17

об'єктом є об'єкт, за допомогою якого віршується завдання іден­тифікації. Ідентифікований об'єкт — це той матеріальний об'єкт, установлення тотожності якого є головним завданням ідентифіка­ції. Ідентифікуючі об'єкти класифікуються на шукані й ті, шо перевіряються, а ідентифіковані — на досліджувані й зразки для порівняння. Досліджуваними об'єктами (сліди) називають ще об'єкти невідомого походження, тоді як зразки для порівняння -об'єктами відомого походження.

Спробуємо розглянути зазначені поняття на такому прикладі. При огляді місця події — квартири, а також виявленого там з озна­ками насильницької смерті трупа громадянки Р. слідчий побачив на підлозі комірки слід підошви спортивного взуття правої ноги підозрюваної особи. Слід мав загальні й окремі ознаки. У цьому випадку ідентифікованим об'єктом є слід взуття; за ознаками на ньому можна уявити шуканий ідентифікуючий об'єкт — взуття, яким був залишений даний слід. У процесі розслідування умисно­го вбивства було виявлено і вилучено по одній парі спортивного взуття в чотирьох підозрюваних, що вчинили вказаний злочин за попередньою змовою. Це означає, що на місці вчинення злочину кожним вилученим взуттям для правої ноги міг бути залишений слід. Указані об'єкти будуть ідентифікуючі, тобто ті, що перевіря­ються. Для порівняльного дослідження у взуття, що перевіряється, відбираються необхідні для експертного дослідження зразки -ідентифіковані зразки. Під час порівняльного дослідження вста­новлюється збіг загальних і окремих ознак досліджуваного та од­ного з експериментальних слідів. Так установлюється ідентифіку­ючий шуканий об'єкт — конкретне взуття правої ноги.

Таким чином, об'єкти криміналістичної ідентифікації — це ті предмети (речі), тварини, особи, установлення тотожності яких набуває істинного значення для кримінальної справи про злочин завдяки виконанню суб'єктами криміналістичної діяльності своїх процесуальних функцій.

Форми і види криміналістичної ідентифікації

Криміналістичну ідентифікацію можна класифікувати за чо­тирма формами: процесуальною, аналогією, непроцесуальною і змі­шаною. Процесуальна форма криміналістичної ідентифікації визна­чена кримінально-процесуальним законодавством. Наприклад, пред'явлення особи для впізнання є спробою ідентифікувати її за ознаками зовнішності.

Форма криміналістичної ідентифікації за аналогією передбачає проведення слідчих дій, не врегульованих законом. Причиною цього є те, що в кримінально-процесуальному законі є прогалини,

зокрема, не передбачені чинним кримінально-процесуальним за­конодавством упізнання за звуковими та шумовими ознаками; за одорологічними ознаками; впізнання місцевості. Так, впізнання за звуковими та шумовими ознаками — слідча дія, не регламенто­вана законом, сутність якої полягає у пред'явленні у встановлено­му кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) явищ, викликаних коливальними рухами повітря чи іншого сере­довища (звуки голосу, пострілу, звук музики, шум потягу, шум у за­лі тощо) упізнаючому — учаснику криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху. Упізнання за одорологічними оз­наками є також слідчою дією, не регламентованою законом, зміст якої в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеко­лон тощо), у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) упізнаючому — учаснику криміналістичної діяльності й упізнання їх органами нюху за ознаками запаху.

Діяльність оперативних підрозділів, що спрямована на розшук злочинців, потерпілих, свідків, будь-якої інформації про злочин з використанням фотографій, описових ознак, має криміналістичну ідентифікаційну природу.

Змішана форма криміналістичної ідентифікаціїпередбачає поєд­нання в будь-якій пропорції попередніх форм. Наприклад, про­вадження органами дізнання розшуку злочинців, потерпілих за дорученням слідчого в розслідуваній ним справі.

У криміналістиці існує поняття форми ототожнення людини за ознаками зовнішності. Це, зокрема, установлений для суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності процес, сутність якого ха­рактеризується трьома напрямами і складається з упізнавання, оперативного узнавання, експертної ідентифікації й проводиться при оперативно-розшуковій діяльності та досудовому слідстві кримінальних справ про злочин.

Види криміналістичної ідентифікації можна класифікувати за:

1. характером отриманих результатів;

2. ознаками (властивостями) ідентифікованих об'єктів;

3. сутністю ототожнюваних об'єктів.

Перша класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (характер отриманих результатів) має два підвиди. їх основою є ре­зультати зазначеної діяльності. Так, перший підвид утворюють ідентифікаційні об'єкти, що мають ознаки і властивості, повною мірою придатні для їх ідентифікації, й можуть бути виділені як одиничні. Другий підвид становлять об'єкти, що можуть бути ідентифіковані за належністю лише до певної групи.

Друга класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації має три підвиди, кожен з яких характеризується специфічними риса­ми, притаманними об'єкту. Це, зокрема, структура (склад) об'єк-

19

та; ідентифікація за ознаками зовнішньої форми; ідентифікація об'єкта за його динамічними характеристиками.

Третя класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (сутність уточнених об'єктів) на відміну від двох попередніх стосу­ється самої природи ідентифікуючого об'єкта. Види криміналіс­тичної ідентифікації визначаються залежно від того, що саме під­лягає ототожненню. Остаточної думки серед криміналістів щодо кількості груп (видів) криміналістичної ідентифікації не існує. Криміналістична ідентифікація може бути таких видів:

1. за матеріально фіксованим відображенням;

2. цілого за частинами;

3. за уявним образом;

4. за слідами запаху;

5. за описанням ознак.

Ідентифікація об'єктів за їх матеріально фіксованим відображен­ням є найпоширенішим видом криміналістичної ідентифікації і, як правило, здійснюється шляхом проведення експертиз. При цьому триває ототожнення об'єктів за їх фотозображеннями, інди­відуальною каліграфією, слідами рук, ніг, зубів людини, знарядь зруду та інструментів.

Ідентифікація цілого за частинами є видом криміналістичної ідентифікації, що складається з установлення тотожності об'єкта, поділеного на частини у зв'язку з подіями злочину. У разі іденти­фікації цілого за частинами ідентифікуючим об'єктом є той пред­мет, яким він був до поділу. Ідентифікованими ж об'єктами є час­тини. Фрагментовані елементи об'єкта при ідентифікації цілого за частинами поєднують між собою. При цьому вивчають взаємний збіг ознак зовнішньої будови на різних поверхнях, а в разі необхід­ності — і внутрішню будову (клаптики документів, частинки скла фар автомобілів, деталі тощо).

Ідентифікація за уявніш образом є видом криміналістичної іден­тифікації, процесом ототожнення за ознаками і властивостями ідентифікаційного об'єкта, що зберігся в пам'яті впізнаючого. Іден­тифікація за уявним образом дає змогу ототожнити об'єкт (живих осіб, трупів, тварин і предмети) при пред'явленні для впізнання. Це означає, що пред'явлений для впізнання об'єкт завжди є ідентифі­куючим, тоді як уявний образ упізнаючого - ідентифікований.

Ідентифікація за слідами запаху [упізнання (виявлення) за одорологіч-ними ознаками (лат. ойог— запах)У є видом криміналістичної ідентифі­кації об'єктів за аналогією. Цей вид ідентифікації має три підвиди:

1. виявлення з допомогою службово-розшукової собаки за слі­ дом запаху предметів і людей, що перебували на місці події;

2. упізнання учасником криміналістичної діяльності (підозрю­ ваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком) його органами нюху

20

об'єктів (одеколон, пар-

за ознаками запаху різних матеріальних фуми, спиртні напої тощо);

3) проведення одорологічних експер­тиз.

Рис. 1. Словесний портрет злочинця:

(чоловік віком 22-25 років, зріст близько 185 см, облич­чя середньої повноти, близьке до прямокутного, волосся коротке, світле, можливо, фарбоване, очі се­редні, світлі, ніс, губи - се­редні, статура середня, спортивного виду)

Ідентифікація за описанням ознак — вид криміналістичної ідентифікації об'єктів, основою якого є інформація, що зафіксована в матеріалах криміналь­ної справи як свідчення учасників кри­міналістичної діяльності. Так, потерпі­лий і свідки в ході їх допитів розповіли в довільній формі про зовнішній вигляд злочинця. За характеристикою цих ознак суб'єкти криміналістичної діяль­ності виготовили словесний портрет злочинця. Згодом завдяки словесному портрету злочинця було затримано. На­приклад, Дарницьким районним управ­лінням міського управління МВС Украї­ни в м. Києві за підозрою у вчиненні вбивства малолітньої дівчинки розшуку­валася особа — передбачуваний злочи­нець за словесним портретом (рис. 1).

Рис. 2. Композиційний портрет підозрюваного у підпалах мар­шрутних таксі у Вінниці: (чоловік віком близько 20 років, зріст 175 см, худорлявої статури, волосся темне, коротке, обличчя худорляве, продовгувате. Одягне­ний в потерту джинсову куртку чорного кольору, джинси чорні, прошиті жовтою ниткою)

На практиці досить часто для розшуку та ідентифікації злочинців використовуються композиційні портрети. При цьому застосовуєть­ся особливий вид упізнання - опе­ративне узнавання, при проведенні якого не є обов'язковим дотриман­ня процесуальних форм з причин об'єктивної неможливості їх вико­нання. І це тому, що особа, яка під­лягає впізнанню, має бути розшу­кана. Як свідчить досвід правоохо­ронної системи, композиційні пор­трети підозрюваних у вчиненні злочинів є найбільш раціональни­ми. Так, за композиційним портре­том розшукувався підозрюваний у вчиненні підпалів у маршрутних таксі в м. Вінниця у вересні — жовтні 2003 р. (рис. 2).

21

Криміналістична діагностика

Криміналістична діагностика (гр. аЧапозШоз — здатний розпі­знавати) — це система знань про способи визначення обставин події злочину — час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння. Однак є узагальнені типові, проблемні питання криміна­лістичної діагностики (табл. 3).

Таблиця З

Спрямування діагностичних досліджень

пертним дослідженням і має свої особливі стадії: підготовчу, аналі­тичну, узагальнюючу, фіксування результатів. Стадія порівняння при експертному діагностичному дослідженні, як правило, відсут­ня. І це зрозуміло чому. Адже стадія порівняння є складовою мето­дики криміналістичного ідентифікаційного дослідження, а зав­дання вказаного періоду експертного дослідження полягає в то­му, щоб за комплексом ознак встановити збіг або розрізнення

об'єктів.

Таким чином, криміналістична діагностика є різновидом експерт­них досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин.

Типові питання криміналістичної діагностики належать до системи знань про
способи визначення обставин події злочину						інші обставини, що підлягають доведенню в кримінальній справі
слідоутворюючого характеру				час, місце.спосіб
Чи є на даному предметі сліди?	Який механізм утворення цих слідів?	До якої групи (виду] належать предмет, що за­лишив слід?	Чи придатні сліди для іден­тифікації слідоутворюючого об'єкта?	В який час доби, пори року і в якому місці відбулася подія?	Чи здатна особа завдяки своєї пам'яті ідентифікува­ти об'єкт?	Які мотиви вчинення обви­нуваченим злочину?

Характерні питання з проблем криміналістичної діагностики є комплексним утворенням. Щодо способу визначення обставин події злочину, то за слідоутворюючим характером у практиці часто ставляться такі запитання з тематики криміналістичної діагности­ки: чи є на даному предметі сліди, який механізм утворення цих слідів, до якої групи (виду) належить предмет, що залишив слід, чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, в який час доби, пори року і в якому місці сталася подія, чи здатна особа завдяки своїй пам'яті ідентифікувати об'єкт. Типовими пи­таннями криміналістичної діагностики з інших обставин, що під­лягають доведенню в кримінальній справі, є: які мотиви, мета вчи­нення обвинуваченим злочину, хто є співучасниками вчинення злочинного діяння, установлення суб'єктивної сторони злочину — умисел чи необережність, їх форма.

Процес криміналістичного діагностичного дослідження є екс-

22

Розділ II КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА