§ 43. Методика розслідування зґвалтувань

Криміналістична характеристика

Зґвалтувань. Обставини, що їх необхідно

встановити

Зґвалтування — учинення статевого акту природним способом між особами різної статі всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них через застосування фізичного насильства, погрози раптово-швидкого застосування такого насильства чи з викорис-

¹ Лист від 10.01.2003 р. № 06/1-95 щодо можливостей використання сучасних технологій операторів мобільного зв'язку під час розкриття умисного вбивства (Генеральна прокуратура України).— 2003 р.

314

танням безпорадного стану потерпілої особи. Закінченим злочи­ном зґвалтування вважається з моменту початку статевого акту. Кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування як тяжко­го злочину передбачена ст. 152 КК України.

До системи типових ознак криміналістичної характеристики зґвалтування, що мають значення для розслідування цього злочи­ну, насамперед віднесені відповідні методики, прийоми і засоби, що сприяють пізнанню предмета злочинного посягання. Потерпі­лим (предметом) злочинного посягання зґвалтування є статева не­доторканність конкретної особи жіночої або чоловічої статі, якій заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. При визнанні потерпілою від зґвалтування особою до уваги не береться її попе­редня поведінка, у тому числі й аморальна, а також факт перебу­вання в незареєстрованому або юридичному шлюбі чи шлюбі за контрактом з особою, яка вчинила це злочинне діяння.

Наступним елементом криміналістичної характеристики зґвал­тування є спосіб учинення цього злочинного діяння як обумовле­ний суб'єктивними й об'єктивними факторами комплекс дій що­до його готування, учинення і приховання. Готування до зґвалту­вання як одна зі стадій його вчинення є попередньою злочинною діяльністю, що являє собою умисне створення умов для подаль­шого здійснення цього злочину. Готуванням до зґвалтування від­повідно до ст. 14 КК України є: підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчи­нення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створен­ня умов для вчинення цього злочину. Готуючись до зґвалтування потерпілої особи, злочинець може застосовувати різні способи її вибору та вистежування.

При зґвалтуванні потерпілої особи фізичне насильство щодо неї може проявлятися в різних формах, у тому числі: від утримання си­лою до позбавлення життя. Злочинець може подолати опір потер­пілої особи, погрожуючи вбивством, або використовуючи її безпо­радний стан. Доведення потерпілої особи до безпорадного стану виконується з допомогою алкоголю, наркотичних та інших засобів, у тому числі різних видів снотворного, психотропних речовин.

Статистичні дані свідчать, що фізичне насильство при зґвалту­ваннях потерпілих осіб застосовується злочинцями в 70% від загаль­ної кількості зґвалтувань. Крім фізичного насильства, при зґвалту­ванні щодо потерпілої особи може бути застосовано також психічне насильство. Так, погрози застосування фізичного насильства до по­терпілої особи як засіб подолання її опору і є видом психічного насильства. У правовому значенні погроза застосування фізичного насильства характеризується як дійсно насправді існуюча, навіть без свідомої участі злочинця в цьому психічному процесі. Тобто, відпо-

315

відний психічний процес у злочинця триває незалежно від прийня­того ним рішення — задуманого чи його реалізації. При зґвалтуван­ні мають місце такі основні види психічного насильства:

1. викликати у потерпілої особи почуття занепокоєння, триво­ ги, страху через залякування рухами, жестами, спрямуванням зору, демонстрацією холодної або вогнепальної зброї, інших предметів, у тому числі тих, які використовуються як зброя;

2. використати раптово-швидке фізичне насильство до потер­ пілої особи або до її родичів;

3. використати обставини як сукупність факторів, за яких від­ бувається подія злочину (зґвалтування) — місцевість, що є нелюд­ ною та малолюдною; члени злочинної групи обступили потерпілу особу; нічна пора тощо;

4. цілеспрямований вплив на волю і почуття потерпілої особи через гіпноз.

Вважається, що гіпноз — це метод медичної маніпуляції. Однак практика знає окремі випадки, коли гіпнотичний вплив викорис­товувався заінтересованими в цьому особами як насильство щодо потерпілої від зґвалтування особи. Статистичні дані свідчать, що психічне насильство при зґвалтуваннях потерпілих осіб застосову­ється злочинцями в 20% від загальної кількості зґвалтувань. Спосо­би вчинення даних злочинних діянь за ознаками їх форми, тобто механізму здійснення, потрібно класифікувати за такими видами:

1. зґвалтування потерпілої особи як незнайомої;

2. зґвалтування потерпілої особи, учинене після нетривалого спілкування з нею;

3. зґвалтування потерпілої особи у зв'язку зі спільним прове­ денням вільного часу;

4. зґвалтування потерпілої особи, з якою злочинець перебував у родинних стосунках, у тому числі малолітньої й неповнолітньої;

5. зґвалтування потерпілої особи — знайомих, сусідів, спільни­ ків за місцем праці або навчання.

Значна кількість групових зґвалтувань учиняється неповноліт­німи, які вживають алкоголь, наркотичні засоби.

Приховання злочинного діяння — зґвалтування є однією з форм діяльності злочинця. Приховання зґвалтування спрямовано на усунення або утруднення можливості виявлення цього злочину чи злочинця. Інколи з метою приховати факт зґвалтування злочинець учиняє умисне вбивство потерпілої особи. Приховання зґвалту­вання як злочину може становити систему взаємозв'язаних дій, за­інтересованих у цьому осіб, у тому числі всіх видів співучасників, з урахуванням стадій його вчинення.

Обставини, за яких учиняються зґвалтування (час, місце) також є елементами криміналістичної характеристики даного злочину.

Місцями зґвалтування найчастіше є: паркові зони, відкрита місце­вість, поля, квартири потерпілої особи або злочинця, під'їзди будинків, дахи, підвали, різні сховища, будівлі, інші приміщення тощо. Інколи місця вчинення зґвалтувань у певних осіб є аналогіч­ними або повторюються. Це зумовлюється психічним комплексом злочинця. Найтиповіший час учинення зґвалтувань — денна, вечір­ня та нічна пора. Типовість часу вчинення зґвалтування залежить від особи злочинця, вибраного нею місця та її стосунків з потерпі­лою особою. Так, частина зґвалтувань, місцем учинення яких є лі­си, лісопарки, поля, учиняються в денний період доби, у теплий період року (весна, літо, початок осені).

Ще одним елементом криміналістичної характеристики зґвал­тування є особа злочинця. Дані щодо особи злочинця в кри­мінальних справах про зґвалтування становлять широке коло со­ціально-системної ієрархії: національна, соціальна група; вік; освіта; професія; фізіологічні, соціально-психологічні, індивіду­ально-психологічні особливості. Досить часто зґвалтування вчиняють особи у віці від 16 до 30 років. Особи, вік яких понад 30 років, учиняють зґвалтування в 12% від загальної їх кількості. Переважна більшість осіб, що вчинили зґвалтування, раніше при­тягалися до адміністративної або кримінальної відповідальності, зловживали алкоголем, уживали наркотичні засоби. Частина осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення зґвалтувань,— з відхиленнями у психіці. їм притаманна психопа­тія — паталогічна форма психічної діяльності, що характеризуєть­ся дисгармонією в емоційно-вольовій проблематиці та у сфері по­тягів. Такі особи — збудливі психопати — є дратівливими і харак­теризуються безпідставними нападами гніву. Частина ґвалтівни­ків — олігофрени, відзначаються недорозвиненістю складних форм психічної діяльності. Однак деякі ґвалтівники, утому числі «серійні», за місцем роботи і за місцем проживання, а також у сім'ї, характеризуються задовільно, але все ж ведуть безладне ста­теве життя.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, в процесі розслідування кримінальної справи про зґвалтування не­обхідно встановити:

1. чи мали місце статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням без­ порадного стану потерпшої особи чи замах на зґвалтування;

2. хто є потерпілою особою від злочинного діяння — зґвалту­ вання;

3. що є місцем учинення злочинного діяння — зґвалтування;

4. в який період часу було вчинено злочинне діяння — зґвалту­ вання;

317

5. хто конкретно вчинив злочинне діяння — зґвалтування — і як він характеризується;

6. якщо злочинне діяння — зґвалтування вчинено групою осіб, то яка участь кожного з них як співучасника;

7. чи мало місце при зґвалтуванні фізичне, психічне насильство щодо потерпілої особи чи використання її безпорадного стану;

8. чи потерпіла особа чинила опір ґвалтівникові, і якщо так, то який саме;

5. які наслідки для потерпілої особи спричинило зґвалтування;

10) які причини й умови сприяли вчиненню зґвалтування.

За тих чи інших слідчих ситуацій при розслідуванні криміналь­ної справи про зґвалтування коло обставин, що підлягають доказу­ванню, може розширюватися за обсягом, складом та змістом. Усе залежить від типової слідчої ситуації при досудовому розслідуван­ні зґвалтування, а саме: розкрито відповідний злочин чи ні.

Тактика початкових слідчих дій

Огляд місця події — зґвалтування потерпілої особи — є невід­кладною, початковою слідчою дією, що може бути проведена до порушення кримінальної справи. Порядок огляду місця зґвалту­вання потерпілої особи як місця події багато в чому визначається відомостями про особу злочинця. І це з тих причин, що саме ґвал­тівник — свідомо чи несвідомо — вибирає місце вчинюваного ним злочинного діяння. Якщо є така можливість, варто запросити для участі в огляді місця події потерпілу особу. Однак буває, що потер­піла особа не знає місця її зґвалтування, але пояснює, що зазначе­ний злочин щодо неї вчинила група осіб. Якщо хтось із членів такої групи встановлений і дає згоду показати місце вчиненого злочину, то огляд місця події доцільно провести з його участю. При огляді місця події слідчий виявляє перебування там потерпілої особи і пі­дозрюваного за: слідами-відображеннями, слідами-предметами і слідами-речовинами. Це, зокрема, можуть бути сліди боротьби між потерпілою особою і підозрюваним — сліди пальців рук; порушен­ня обстановки (меблів, предметів побуту, оздоби, якими прикраше­но і обставлено житло, приміщення); речі або їх частини, що нале­жали потерпілій особі чи підозрюваному; сліди крові, сперми, слини, поту, інших виділень організму. Для участі в огляді місця по­дії — зґвалтування потерпілої особи — потрібно також залучати спе­ціалістів — судових медиків, криміналістів. Особливу увагу суб'єк­ти криміналістичної діяльності мають зосередити на тій площині (меблі для лежання, ліжка тощо), де безпосередньо мало місце зґвалтування. Там, зокрема, можуть бути виявлені сліди злочину, у тому числі сліди-предмети.

318

Наприклад, потерпіла В. заявила слідчому прокуратури району, що її зґвалтував водій автомашини К. Водій К. заперечував своє знайомство з В. і пояснював, що бачить її вперше. Згодом В. уточ­нила, що під час насильницького статевого акту вона втратила од­ну свою сережку. При огляді салону автомобіля, що належав К., там дійсно було виявлено і вилучено сережку. З часом проведеними слідчими діями було встановлено, що вилучена сережка належа­ла В. Указаний предмет мав суттєве значення для розкриття відпо­відного злочину.

При огляді місця зґвалтування потерпілої особи необхідно при­діляти увагу тому, щоб знайти мікросліди — маловидимі та візуаль­но невидимі матеріального характеру утворення, які можна вияви­ти, вилучити і використати для розкриття і розслідування цього злочину, застосовуючи технічні засоби та спеціальні експертні ме­тоди дослідження. Це можуть бути, наприклад, частинки одягу по­терпілої особи та підозрюваного.

На початку допиту потерпіла особа попереджається слідчим, що за свідомо неправдиве показання під час провадження досудового слідства передбачено кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України. Прийняття слідчим тактичних рішень щодо проведення тієї чи іншої слідчої дії, у тому числі допиту потерпілої особи, на початковому етапі досудового слідства кримінальної справи про зґвалтування залежить від його обґрунтованого припу­щення про наявність обставин і розвиток розслідуваної події, що призвела до вчинення злочину, дій конкретних осіб і наявність у цих діях складу злочину, передбаченого ст. 152 КК України.

Отже, проведення тих чи інших слідчих дій при розслідуванні зґвалтувань залежить від слідчих ситуацій та висунутих на їхній основі версій. Найтиповішими в даному разі є такі версії:

1. зґвалтування заявника як потерпілої особи мало місце за обставин, на які він указує;

2. мали місце добровільні статеві зносини заявника з іншою особою, але з тих чи інших причин заявник інтерпретує їх як зґвалтування;

3. статевих зносин у заявника з указаною ним особою не було, але заявник зробив свідомо неправдиве повідомлення про те, що його було зґвалтовано;

4. статеві зносини у заявника з указаною ним особою були ра­ ніше, добровільно, але нині заявник зробив свідомо неправдиве повідомлення про те, що його було зґвалтовано;

5. заявник був зґвалтований невідомою йому особою, але свідо­ мо неправдиво повідомляє про те, що його зґвалтувала конкретна особа.

Бажано до допиту здійснити судово-медичне освідування

319

потерпілої особи та призначити і провести судово-медичну екс­пертизу. Відповідна експертиза призначається майже одночасно із порушенням кримінальної справи за фактом зґвалтування особи. Досить часто при перевірці заяви або повідомлення про зґвалту­вання певної особи слідчий відповідним листом інформує судово-медичного експерта про певні події й просить обстежити потерпі­лу особу. При цьому слідчий перед експертом ставить запитання, які є майже аналогічні запитанням, котрі окреслюють предмет майбутньої судово-медичної експертизи. Так, призначаючи судо­во-медичну експертизу потерпілої особи (жінки), слідчий ставить перед собою мету з'ясувати:

1. які тілесні ушкодження є в потерпілої, їхній характер і дав­ ність, а також розташування, тяжкість;

2. якщо на тілі потерпілої є тілесні ушкодження, то чи характер­ ні вони для зґвалтування;

3. чи порушена дівоча плівка в потерпілої, яка давність пору­ шення;

4. чи могла бути порушена дівоча плівка потерпілої без статевих зносин;

5. чи мала потерпіла не так давно статеві зносини і якщо мала, то коли саме;

6. чи немає в піхві потерпілої або на її тілі сперми, а якщо є, то яка її група;

7. чи незаражена потерпіла венеричною хворобою і якщо так, то яка давність зараження;

8. якщо потерпіла особа є неповнолітня або малолітня, то чи досягла вона статевої зрілості.

Допит потерпілих є однією з перших слідчих дій при розсліду­ванні зґвалтувань. Допитувана потерпіла особа може перебувати в різних психічних станах, що відбивають її порівняно тривалі ду­шевні переживання у зв'язку з учиненим щодо неї злочином. На­приклад, потерпіла від зґвалтування особа перебуває в психічному стані душевної орієнтованості, в основі якого лежать негативні емоції. Такий емоційний тонус потерпілої від зґвалтування особи може утримуватися протягом певного часу.

Крім того, допит потерпілої особи зачіпає тематику її особис­того життя: інтереси, інтимні обставини, здоров'я, спрямованість на певні об'єкти чи діяльність. Тому при допиті потерпілої від зґвалтування особи слідчий має особливо дотримуватися правил пристойності, виявляти уважність, люб'язність, чемність, вихова­ність, підтримувати її морально. Головне для слідчого під час до­питу потерпілої від зґвалтування особи — не допускати «часових періодів тривалої тиші». Це особливо пригнічує потерпілу особу. Отже, поведінка слідчого має бути активною, відзначатися незви-

чайною енергією, старанністю, турботою і навіть видимим бать­ківським співчуттям. Допит має відзначатися також глибокою де­талізацією. Проте потерпілій особі потрібно пояснити, що пока­зання про відомі їй обставини будуть зберігатися в таємниці, а кримінальна справа розглядатиметься в закритому судовому засі-| данні. Під час допиту потерпілої особи необхідно встановити такі відомості:

1. де і коли вчинено зґвалтування та хто скоїв цей злочин;

1. якщо потерпіла особа раніше була знайома з ґвалтівником, то де і коли познайомилася з ним і які стосунки підтримувала;

2. у разі, коли заява про зґвалтування була зроблена через де­ який час після зазначеної події, потрібно з'ясувати причини такої поведінки потерпілої особи;

2. чи мав місце статевий акт;

3. якщо зґвалтування вчинено групою осіб, то який вид спів­ участі кожного з них;

4. які конкретні, деталізовані дії чинив ґвалтівник (співучасни­ ки) і що говорив;

5. чи потерпіла особа чинила опір ґвалтівникові і якщо так, то який саме;

6. які тілесні ушкодження отримала потерпіла особа від ґвалтів­ ника і які заподіяла йому;

3. кому розповідала потерпіла особа про те, що трапилося з нею;

10. хто ще володіє будь-якими відомостями, що можуть мати значення для розслідуваної кримінальної справи;

11. чи мала потерпіла особа до зґвалтування статеві зносини і якщо так, то коли востаннє;

10. які наслідки для потерпілої особи спричинило зґвалтування;

13) чому потерпіла особа виявилася в місці, де була зґвалтована. Необхідно також вилучити й оглянути одяг потерпілої особи,

звернувши при цьому увагу на його можливі пошкодження. Огляд одягу потерпілої особи доцільно проводити із застосуванням засо­бів криміналістичної техніки, що дозволить виявити сліди крові, слини, сперми, інших виділень організму ґвалтівника. На одязі потерпілої особи також може бути вилучено волосся злочинця, мікрочастинки його одягу, землі та інших матеріальних предметів з місця події. До речі, з цією метою вилучається та оглядається і одяг підозрюваного. У подальшому, використовуючи одяг потерпі­лої особи і підозрюваного як предмет дослідження, у тому числі експертного, потрібно призначити також такі типові експертизи: судово-медичну експертизу речових доказів; матеріалознавчу екс­пертизу; геноідентифікаційну експертизу, а також трасологічні й зброєзнавчі експертизи.

Якщо при розслідуванні кримінальної справи про зґвалтування

П 5-12

призначається судово-медична експертиза речових доказів, то для її вирішення закономірними є такі питання:

1. чи є на досліджуваних предметах сліди крові, слини, сперми, яка їхня група і тип;

2. які інші особливості має кров, що виявлена на досліджуваних предметах або на тілі потерпілої особи, її одязі;

3. як давно утворилися сліди крові на досліджуваних пред­ метах;

4. чи може належати підозрюваному кров, сперма, слина, що виявлені на досліджуваних предметах або на тілі потерпілої особи;

5. чи належить волосся, виявлене на певному предметі або на тілі потерпілої особи, людині;

6. якщо волосся, що виявлено на певному предметі або на тілі потерпілої особи, належить людині, то воно вирвано чи випало;

7. волосся, що виявлено на певному предметі або на тілі потер­ пілої особи, належить чоловікові чи жінці;

8. чи подібне волосся, що виявлено на певному предметі або на тілі потерпілої особи, її одязі, до волосся підозрюваної особи?

Обсяг досліджень матеріалознавчої експертизи при розслідуван­ні кримінальних справ про зґвалтування надто об'ємний. Усе зале­жить від того, які саме сліди-предмети, сліди-речовини були вияв­лені. Так, об'єктом матеріалознавчої експертизи при розслідуванні зґвалтувань можуть бути: наркотичні засоби; харчові продукти; тю­тюн; полімерні, паливно-мастильні матеріали; волокна; волокнис­ті матеріали. Досить часто перелічені об'єкти виявляють у формі помітних та візуально невидимих мікрослідів. Механізм утворення таких мікрослідів обумовлений тим, що мікрочастинки за умов учинення злочинного діяння відокремилися від цілого. Напри­клад, окремі волокна одягу ґвалтівника залишилися на одязі потер­пілої особи при його контакті з нею. Або: на місцевості, де була зґвалтована потерпіла особа, виявлено сліди тютюну, наркотичних засобів, а також паливно-мастильних матеріалів від автомобіля. Експерти використовують при проведенні матеріалознавчих екс­пертиз біологічні, фізичні, хімічні та інші методи дослідження.

Останнім часом при розслідуванні кримінальних справ про зґвалтування набувають поширення геноідентифікаційні експер­тизи, основним завданням яких є ідентифікувати конкретну особу на основі генетичної інформації, що є в біологічних частинках — шматочках шкіри, а також у рідинах — слині, крові, поту. Напри­клад, потерпіла особа — жінка чинила активний опір ґвалтівнико­ві й відразу ж після вчиненого щодо неї злочину повідомила про це правоохоронним органам. Опитуючи заявницю Р., слідчий проку­ратури району виявив під нігтями потерпілої особи залишки шкі­ри ґвалтівника, які вилучив. Через годину підозрювану особу

затримали. У затриманої підозрюваної особи, у встановленому за­коном порядку, були відібрані зразки шкіри для порівняльного дослідження. Пізніше виявилося, що шкіри, вилученої під нігтями пальців рук потерпілої Р. як біологічного матеріалу, було достатньо і за кількістю, і за якістю для проведення геноідентифікаційної експертизи. Так, особа ґвалтівника була ідентифікована. З часом Ю. визнав себе винним у зґвалтуванні Р.

Особистий обшук підозрюваного у вчиненні зґвалтування по­терпілої особи дозволяє виявити:

1. холодну, вогнепальну зброю, інші предмети, які використо­ вувалися для застосування фізичного, психічного насильства;

2. медичні препарати, наркотичні засоби;

3. предмети, що викривають сексуальну орієнтацію підозрюваного;

4. предмети, що належать потерпілій особі;

5. предмети, що не належать затриманому (можливо, він заво­ лодів ними при вчиненні інших злочинів).

Важливо вилучити при особистому обшуку затриманого підо­зрюваного всі наявні при ньому предмети — ключі, ручки, гребінці, клаптики паперу з можливими записами, записні книжки тощо. Належність кожного вилученого в підозрюваної особи предмета підлягає ретельній перевірці, у тому числі й малопомітних предме­тів. Підлягає вилученню також особистий одяг підозрюваної особи.

Відразу ж після затримання підозрюваної особи проводиться її допит. Під час допиту необхідно перш за все з 'ясувати взаємовідноси­ни підозрюваного з потерпілою особою, а саме:

1. коли, де і за яких обставин підозрюваний познайомився з по­ терпілою особою;

2. чи були раніше між підозрюваним і потерпілою особою сек­ суальні контакти і якщо так, то коли вони розпочалися;

3) як давно підозрюваний зустрічався з потерпілою особою

востаннє;

4. як підозрюваний і потерпіла особа проводили вільний час ра­ ніше, хто був разом з ними;

5. чи мали місце статеві зносини між підозрюваним і потерпі­ лою особою в період часу, на який вказує остання, і якщо так, то були вони добровільні чи супроводжувалися застосуванням на­ сильства;

6. яке конкретне місце статевих зносин, коли вони відбулися

в часі;

7) чи чинила потерпіла особа опір і якщо так, то який; -; 8) як поводила себе потерпіла особа після зґвалтування; і 9) у що були одягнені потерпіла особа і підозрюваний;

10) якщо зґвалтування було вчинено групою осіб, то який вид співучасті кожної з них.

Тактика допиту підозрюваного залежить від таких обставин:

1. підозрюваний повністю визнає себе винним у вчиненому зґвалтуванні;

2. підозрюваний частково визнає себе винним у вчиненому зґвалтуванні;

3) підозрюваний не визнає себе винним у зґвалтуванні заявника.

Утому разі, коли підозрюваний визнає свою вину, йому пропону­ють дати деталізовані показання про час, місце і обставини вчинено­го зґвалтування, а також про характер застосованого насильства та опір потерпілої. Якщо підозрюваний заявляє, що статеві зносини між ним і заявником були добровільні або заперечує факт статевих зносин, слідчий має планомірно у процесі допиту пред'явити зібра­ні в кримінальній справі докази. Такими доказами можуть бути, зокрема: висновки експертів, показання свідків, потерпілої особи, речові докази, протокол огляду місця події, протоколи інших слідчих дій, протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваже­ними органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

При обшуку за місцем проживання підозрюваного може бути виявлено одяг, в який він був одягнений при вчиненні зґвалтуван­ня, будь-які предмети-докази знайомства та підтримання стосун­ків підозрюваного і потерпілої особи.

Допит свідків-очевидців у кримінальній справі про зґвалтуван­ня потерпілої особи провадиться не часто. Як правило, такими свідками-очевидцями є особи, які проживають неподалік від міс­ця вчинення зґвалтування — сусіди, перехожі громадяни, колеги за місцем праці. Інколи свідки-очевидці беруть участь у затриманні підозрюваного. Сутність допиту свідків-очевидців в основному стосується безпосередньо механізму події злочину: 1) що саме во­ни чули і бачили; 2) який вигляд мали потерпіла особа і підозрю­ваний; 3) чи чинила потерпіла особа опір і якщо так, то який саме; 4) який вигляд мала потерпіла особа після події, чи просила вона допомоги; 5) якщо свідок брав участь у затриманні підозрюваного, то як себе поводив підозрюваний.

Якщо злочинець не відомий потерпілій, але з її допомогою вда­лося сформувати його «словесний портрет», то це дає змогу орга­нізувати дієві оперативно-розшукові заходи щодо встановлення і затримання злочинця.

Подальші слідчі дії

Наступні етапи розслідування кримінальної справи про зґвал­тування потерпілої особи характеризуються як єдина, ціла система слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Співвідношення вказаної діяльності дозується відповідно до чинної кримінально-

процесуальної форми з урахуванням типових слідчих ситуацій. Перш за все,— це допит свідків, на яких указують потерпіла особа і підозрюваний та які встановлені в процесі досудового слідства, у тому числі проведеними оперативно-розшуковими заходами. Найчастіше свідками, на яких указує потерпіла особа і підозрюва­ний, є: їхні родичі, сусіди, знайомі, колеги за місцем праці. Слід­чий повинен ретельно підготуватися до допиту свідків, щоб у ході допиту бути педантичним і небагатослівним. Це дозволить уник­нути несвідомого розголошення даних досудового слідства та да­них інтимного життя потерпілої особи, а також підозрюваного (обвинуваченого). У тому разі, коли свідки знали підозрюваного чи потерпшу особу, їх потрібно допитати про факти, що характе­ризують цих осіб. Це, зокрема: з якого часу вони знають потерпі­лого чи потерпілу особу; яке коло їхніх друзів, знайомих; який спосіб життя вони ведуть; які стосунки були між ними.

Трапляється: потерпіла змінює свої показання і заявляє, що добровільно мала статеві зносини з підозрюваним. За такої ситуа­ції слідчий має з'ясувати в допитуваних свідків, чи не зустрічалася потерпіла або її батьки, брати, сестри з підозрюваним, членами його сім'ї, рідними після події, що розслідується. Обов'язково та­кож потрібно встановити, чи не мали місце з боку заінтересованих у цьому осіб залякування потерпілої, обіцянки матеріальної вина­городи тощо.

У кримінальних справах про зґвалтування на наступних етапах розслідування, особливо коли злочин учинявся групою осіб, дуже часто проводиться відтворення обстановки і обставин події. Ця слідча дія дозволяє перевірити й уточнити результати допиту підо­зрюваних (обвинувачених). Якщо зґвалтування потерпілої особи було вчинено на місцевості, бажано використати тактичні прийоми «послідовність» та «система координат». Так, застосування тактич­ного прийому «система координат» при відтворенні обстановки і обставин події з участю членів злочинної групи, причетних до зґвалтування потерпілої, є особливо раціональною. Ця особлива процесуально-криміналістична форма реалізації окремої додатко­вої слідчої дії позитивно діє на кожного підозрюваного (обвинува­ченого) завдяки візуальному («пасивному») показу їм спеціальних засобів — записок, що зберігаються в замаскованому контейнері. Використання тактичного прийому «система координат» при відтворенні обстановки і обставин події з участю членів злочин­ної групи, що брали участь у зґвалтуванні потерпілої особи, здій­снюється за принципом — психічний вплив учасника криміналіс­тичної діяльності без обману. Наприклад, якщо встановлено в процесі розслідування кримінальної справи, що у зґвалтуванні потерпілої особи брало участь чотири підозрювані, слідчий окремо з кожним з них здійснює відтворення обстановки й обставин події. Бажано, щоб перший підозрюваний, з яким проводиться відповідна слідча дія, був найбільш психічно сприятливо налаш­тований щодо процесу розслідування кримінальної справи про зґвалтування. У процесі слідчої дії безпосередньо на місці вчи­нення зґвалтування, на яке показує підозрюваний, за пропози­цією слідчого, він пише на папері приблизно такий текст: «У цьо­му місці, у лісному масиві, за 120 метрів на північ від церкви, що в селищі міського типу Оратів Вінницької області, я — Сліпчен-ко К. О. у групі з Колісником В. П., Шереметом Л. 3. і Василен-ком М. Ш. 25 травня 2003 року, приблизно о 14 годині дня, зґвал­тували громадянку Т.».

Після цього підозрюваний поміщає відповідну записку в кон­тейнер (це може бути звичайна пластикова пляшка) і заховує йо­го в ґрунт на певну глибину (до 50 см). Згодом слідчий проводить аналогічну слідчу дію з наступним членом злочинної групи — пі­дозрюваним Колісником В. П., який показує слідчому й учасни­кам відтворення обстановки та обставин події місце, де була зґвалтована Т. і розповідає про обставини вчиненого злочину. При цьому він не знає, що там на глибині 50 см є контейнер із запис­кою, написаною його попередником — співучасником учинення зґвалтування. Слідчий дає підозрюваному Коліснику В. П. лопату і пропонує копати до глибини 0,5 м, що той і робить. Несподіва­но для себе Колісник знаходить невідомий для нього предмет — контейнер. Слідчий знову пропонує відкрити контейнер і вилучи­ти те, що там є. Колісник В. П. виконує прохання слідчого і зго­дом читає записку, написану його попередником — підозрюваним Сліпченком К. О. Інформація, викладена в записці, суттєво впли­ває на психіку Колісника В. П. і створює в нього перебільшене уявлення про інформованість слідчого. Однотипні тактичні при­йоми слідчий має провести з підозрюваними Шереметом Л. 3. і Василенком М. Ш.

На наступних етапах досудового розслідування кримінальної справи про зґвалтування потерпілої особи досить часто проводять­ся також допити віч-на-віч, пред'явлення для впізнання, призна­чаються судово-психіатричні експертизи для визначення психіч­ного стану обвинуваченого, а також додаткові та повторні експер­тизи. Слідчий ознайомлює обвинуваченого з його правами при призначенні й проведенні кожної експертизи та пред'являє для ознайомлення матеріали експертизи.