§ 28. Проведення допиту віч-на-віч

Призначення та порядок проведення допиту віч-на-віч

Відповідно до визначеного порядку розслідування криміналь­ної справи про злочин слідчий має право провести допит віч-на-віч (очну ставку) між двома раніше допитаними особами, у пока­заннях яких є суперечності (ст. 172 КПК України). Отож, прове­дення допиту віч-на-віч — це право, а не обов'язок слідчого. Належне право у слідчого виникає в тому разі, якщо:

1. дві особи були раніше допитані;

2. у показаннях цих раніше допитаних осіб є суперечності.

Основне завдання допиту віч-на-віч — перевірка правдивості по­казань, які раніше були одержані від особи. А другорядне — у разі необхідності провести цю слідчу дію між будь-якими раніше допитаними особами. Причому такі особи можуть посідати як однакове, так і різне процесуальне становище. Наприклад, допит віч-на-віч може бути проведений між двома свідками, між двома підозрюваними, між двома обвинуваченими, між двома потерпі­лими, а також між потерпілим і свідком, потерпілим і підозрюва­ним. Винятком є експерт. Його показання не є самостійним дже­релом доказів.

Призначення допиту віч-на-віч полягає в тому, щоб перевірити правдивість раніше одержаних показань, а не усунути суперечнос­ті в показаннях двох раніше допитаних осіб. Такою суперечністю є стан протиріччя розповідей двох раніше допитаних осіб про важ­ливі факти, що стосуються конкретної кримінальної справи про злочин, а також розповідей особи підозрюваного, обвинувачено­го, потерпілого, які не узгоджуються між особою.

Допит віч-на-віч є допоміжною слідчою дією, яка передбачає, що суб'єкт криміналістичної діяльності одночасно допитує двох раніше допитуваних осіб (свідків, потерпілих, підозрюваних, об­винувачених), але відповідно до черги. Такий допит стосується обставин, в яких були істотно суперечливі показання, і має мету перевірити правдивість одержаних показань, що мають значення для кримінальної справи про злочин, щодо якої провадиться досу-дове слідство.

На перший погляд, проведення допиту віч-на-віч у слідчого особливих труднощів не викликає, адже призначення такого до­питу не в усуненні суперечностей між двома раніше допитаними особами, а в перевірці раніше одержаних від них показань. На по­чатку допиту віч-на-віч слідчий має встановити, чи знають один

199

одного викликані особи, а також, в яких стосунках вони перебува­ють. Крім того, свідки попереджаються про кримінальну відпові­дальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань.

Потерпілий попереджається за давання свідомо неправдивих показань. Свідкам і потерпілим роз'яснюється їхнє право не дава­ти показань і пояснень щодо себе, членів сім'ї й близьких родичів відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України.

У процесі проведення допиту віч-на-віч можуть бути присутні перекладач, законний представник, захисник та ін. Тим особам, які викликані слідчим, щоб провести між ними допит віч-на-віч, по черзі пропонується дати показання для перевірки правдивості раніше даних показань. Право слідчого вирішувати — кому першо­му відповідати на поставлені запитання. При цьому слідчий оці­нює показання за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом (ст. 65 КПК України). Тобто, слідчий вирішує, хто дав на допиті попередньо правдиві показання і потім на очній ставці дає цій особі можливість першій відповісти на запитання. Після того, як слідчий отримає від обох учасників допиту віч-на-віч відповіді, він має право поставити кожному з них додаткові запитання один одному.

У тому разі, коли запитання не стосуються кримінальної спра­ви, слідчий не дозволяє відповідати на них, про що фіксується у протоколі. Доцільно, щоб і запитання слідчого, і відповіді допи­туваної особи в ході допиту віч-на-віч були короткими, лаконічни­ми. Перегляд окремих фрагментів відео-, кінозаписів, прослухову-вання звукозапису можливе в процесі проведення допиту віч-на-віч за тих умов, коли допитувані особи дали показання вже в ході допиту віч-на-віч, і ці показання записані в протоколі (статті 173, 85-1, 85-2 КПК України).

У процесі проведення допиту віч-на-віч слідчий має право ого­лосити попередні показання осіб, між якими проводиться допит віч-на-віч, але в незначних межах. Процес допиту віч-на-віч фік­сується в протоколі в тій послідовності, в якій він справді відбував­ся. Напередодні допиту віч-на-віч слідчий має обов'язково склас­ти план. Практика показує, що є два види ведення протоколу допиту віч-на-віч: звичайна, послідовна; аркуш протоколу по вер­тикалі ділиться на дві половини. Ліворуч записуються показання та запитання однієї особи, праворуч — іншої. Кожна з цих осіб під­писує протокол. Його підписують й інші особи, присутні при про­веденні допиту віч-на-віч.

200

Підготування до допиту віч-на-віч

Підготування до допиту віч-на-віч — це попередня, непроце-суальна діяльність слідчого, який використовує сукупність набу­тих ним знань, навичок в обсязі належних прав і обов'язків з ме­тою вирішення питань наиоптимальнішоі організації проведення вказаної слідчої дії з участю двох раніше допитаних осіб, у пока­заннях яких є суперечності. Безсумнівно, при цьому слідчий реалізує свої повноваження, зміст яких спрямований на впо­рядкування подальшої організаційно-управлінської форми: по-перше,— на провадження конкретної слідчої дії; по-друге,— на комплексний процес розкриття і розслідування злочину.

Таким чином, завдання підготування до проведення конкрет­ної слідчої дії — допиту віч-на-віч повністю відповідає завданням кримінального судочинства — швидко і повно розкрити та розслі­дувати злочин, викрити винних, забезпечити правильне застосу­вання закону. Слідчий має визначити, на якому саме етапі проце­су розслідування кримінальної справи про злочин тактично до­цільно виконати провадження допиту віч-на-віч. Є однаково шкідливими як надмірна поспішність у проведенні допиту віч-на-віч, так і його відкладання. Усе залежить від слідчої ситуації, що склалася, тобто від поєднання тих чи інших умов і обставин.

Підготування до допиту віч-на-віч полягає в тому, що слідчий зав­часно має визначити:

1. між якими двома раніше допитаними особами (суб'єктами криміналістичної діяльності) і з якою метою потрібно провести допит віч-на-віч, які суперечності (спірні питання; становище, за якого що-небудь одне виключає інше) є в їх показаннях, що необ­ хідно усунути;

2. за допомогою яких запитань, поставлених учасникам допиту віч-на-віч, можна вирішити наявні суперечності.

Слідчому доцільно завчасно сформулювати в плані запитання, які дозволять з'ясувати причини суперечностей у показаннях та їх уточненнях. Підготування до допиту віч-на-віч розпочинається з того, що слідчий складає план цієї слідчої дії.

План складається з єдиною метою — досягти якісного результа­ту при перевірці правдивості раніше одержаних показань від осіб, Що викликаються для допиту віч-на-віч. Важливим при цьому є визначення часу і місця проведення допиту віч-на-віч, підготуван­ня технічних засобів: магнітофона, пристроїв для перегляду відео-, кінозаписів. Надзвичайно важливим є вивчення матеріалів кримі­нальної справи. Потрібно точно знати, які матеріали будуть циту­ватися, в яких обсягах і де саме вони розміщені (том, сторінка). Якщо обвинувачений перебуває в СІЗО, ІТТ, потрібно завчасно

201

потурбуватися про те, щоб забезпечити доступ туди іншої особи (потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого, законного представника неповнолітнього та ін.).

Психологія поведінки учасників допиту віч-на-віч

Психологія поведінки учасників допиту віч-на-віч є результатом переважно усвідомлених дій. Учасники допиту віч-на-віч заінте­ресовані індивідуально в результатах цієї слідчої дії. У даному випадку поведінка учасників допиту віч-на-віч дістає правову та моральну оцінку. Поведінка раніше допитаних осіб, між якими проводиться допит віч-на-віч, може бути непослідовною і навіть непередбаченою. їхні вчинки можуть бути немотивованими або, навпаки, послідовними. Кожний з учасників допиту віч-на-віч має свою психологію (лінію) поведінки, яка характеризується специ­фічними рисами і закономірностями і залежить від таких чинників:

1. процесуального стану особи;

2. матеріальних умов життя;

3. типу нервової системи;

4. структури і спрямованості психіки.

Поведінка слідчого, який проводить допит віч-на-віч, обумов­лена закономірностями виникнення і діяльності його психіки, які є складовими відповідної процесуальної діяльності. Слідчий має діяти як службова особа з урахуванням вимог закону, тобто, насам­перед, дотримуватися законності і досягти мети проведення допи­ту віч-на-віч: перевірити правдивість раніше одержаних показань.

Психологічна структура поведінки учасників допиту віч-на-віч складається з інтелектуального, емоційного і вольового чинників, загальних і специфічних закономірностей його психіки, супереч­ливих процесів соціалізації. Так, поведінка учасника допиту віч-на-віч залежить від його мисленнєвих здібностей.

Емоційний чинник поведінки учасника допиту віч-на-віч перед­бачає, що він виявляє своє позитивне або негативне ставлення до ін­шого допитуваного (його захисника, педагога, лікаря, батьків чи ін­ших законних представників, перекладача), слідчого, інших суб'єк­тів та учасників криміналістичної діяльності, самого себе. Учасник допиту віч-на-віч, що наділений вольовими рисами, є активним і, переборюючи перешкоди, прагне до досягнення поставленої мети.

При проведенні допиту віч-на-віч важливе значення має «ефект присутності» — вплив особи — учасника криміналістичної діяль­ності, яка знає реальні обставини події,— на обвинуваченого, який дає показання, під час проведення допиту.

202

Тактичні заходи в ході допиту віч-на-віч

Перевірка правдивості раніше одержаних показань у процесі проведення допиту віч-на-віч передбачає застосування відповід­ним суб'єктом криміналістичної діяльності комплексу тактичних заходів.

Тактика допиту віч-на-віч є особливою процесуально-криміна­лістичною формою допиту між двома раніше допитаними особа­ми, у показаннях яких є суперечності, процес якого відбувається: під сильним психічним впливом допитуваних один на одного; складним інформаційним обміном; можливістю зміни показань; підвищеним рівнем тактичного ризику; специфічною діяльністю слідчого. Такі тактичні заходи мають бути науково обґрунтовани­ми, відповідати або не суперечити вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства, обиратися з урахуванням конкрет­ної слідчої ситуації. Комплекс тактичних заходів щодо допиту на очній ставці не є стабільним, типовим.

Тактичні заходи слідчого в ході допиту віч-на-віч спрямовані на перевірку правдивості раніше одержаних показань, а тому усунути з їх допомогою протиріччя в показаннях не завжди є реальним. Але все ж у криміналістичному розумінні мета застосовуваних слідчим при допиті віч-на-віч тактичних заходів має двохаспектнии характер:

1. з'ясувати правильність, точність, істинність попередньо отриманих свідчень від учасників криміналістичної діяльності (за винятком експерта), якщо в них є суперечності;

2. позбутися суперечностей у показаннях між двома раніше до­ питаними особами.

Тому особливість тактики допиту віч-на-віч як процесуально-криміналістичної форми обумовлюється системою ознак.

Діяльність слідчого при проведенні допиту віч-на-віч буде ефективною за умови, якщо буде охоплювати такі складові:

1. підготування до допиту віч-на-віч;

2. додержання тактики проведення допиту віч-на-віч в умовах безконфліктної ситуації;

3. додержання тактики проведення допиту віч-на-віч в умовах конфліктної ситуації;

4. застосування тактичних комбінацій у процесі проведення до­ питу віч-на-віч;

5. врахування особливостей проведення допиту віч-на-віч з участю захисника;

6. фіксації процесу і результатів допиту віч-на-віч.

Кожний з перелічених компонентів має свої особливості. Однак, передусім, зауважимо, що, крім визначення мети допиту

203

віч-на-віч, слідчий має визначити, на якому етапі слідства провес­ти відповідну слідчу дію. З тактичних міркувань допит віч-на-віч — складна, допоміжна слідча дія, проведення якої вимагає ретельно­го підготування слідчого. Так, слідчий повинен точно встановити наявність істотних суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб, а також записати такі суперечності у план допиту. Проте в хо­ді допиту віч-на-віч з тактичних міркувань слідчий не повинен оголошувати раніше дані показання кожного з допитуваних і за­питувати, чи підтверджує він свої показання. І це тому, що така послідовність дій слідчого негативно психічно вплине на учасни­ків допиту віч-на-віч. Безсумнівно, кожний з допитуваних може заявити, що підтримує раніше дані ним показання. Зрозуміло, що така криміналістична форма проведення допиту віч-на-віч є не тільки недоцільною, а навіть і шкідливою.

Трапляються непоодинокі випадки, коли слідчий під час прове­дення допиту віч-на-віч реалізує свої процесуальні повноваження в досить пасивній формі, а його діяльність зводиться до того, що він лише фіксує в протоколі показання допитуваних. Ініціативу щодо спрямування допиту віч-на-віч беруть на себе допитувані особи, що є порушенням законності.

Проблематичним є питання застосування слідчим тактичних за­ходів у ході допиту віч-на-віч у конфліктній ситуації як винятковій її різновидності. За таких умов інтереси двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності, не збігаються, і вони, зви­чайно ж, прагнуть до протилежної мети, керуючись передовсім на­мірами індивідуального характеру. Інколи стан міжособистісних відносин двох раніше допитаних осіб є вкрай негативним. Напри­клад, такі відносини можуть бути між обвинуваченим і потерпілим або ж навіть між двома свідками. На практиці при допиті віч-на-віч використовується типовий порядок тактичних заходів.

Як уже зазначалося, з формальних тактичних міркувань слідчий в конфліктній і безконфліктній ситуації пропонує першому дати показання — відомості про факти тому учасникові допиту віч-на-віч, хто, на його думку, раніше при допиті розповів правду. Адже са­ме для з'ясування цих фактичних даних і проводиться допит віч-на-віч. Записавши в протокол відповідь, слідчий звертається до ін­шого учасника допиту віч-на-віч із запитанням — чи підтверджує він показання першого допитаного. Проте такий тактичний захід не завжди є раціональним. Інколи з урахуванням слідчої ситуації доцільно діяти навпаки.

Наприклад, у багатоепізодній кримінальній справі про злочини до відповідальності притягаються п'ять осіб, які взяті під варту. Свідками злочинних діянь обвинувачених є п'ятнадцять осіб. Шес­теро з них мають інтереси, які збігаються з інтересами обвинуваче-

204

них. Слідчому надійшла оперативна інформація, що взяті під варту вживають активних заходів, аби перешкодити досудовому слідству. Слідчий приймає тактичне рішення — тактичним впливом на слід­чу ситуацію в цілому чи на окрему її складову дезінформувати об­винувачених, аби вони вважали, що слідство безсиле і припинили чинити опір. З цією метою слідчий вибирає з кола свідків особу, яка заінтересована, аби злочини залишилися нерозкритими, і в основ­ному дає неправдиві показання (але в її показаннях і показаннях обвинуваченого все ж є деякі суперечності) і проводить між нею і обвинуваченим допит віч-на-віч. Слідчий пропонує першому дати показання вказаному свідкові. У результаті обвинувачений переко­нується, що «ситуація стабілізувалася», і протидія слідству на пев­ний час припиняється. Тим часом, слідчий вживає необхідних так­тичних заходів для швидкого і повного розкриття злочинів та вик­риття винних. Однак є загальновизнаним: слідчий має бути впев­нений в тому, що учасник допиту віч-на-віч, який дає неправдиві показання, зможе негативно вплинути на іншого учасника, який розповідає правду.

Є грубим порушенням: допит віч-на-віч осіб, які раніше не бу­ли допитані.