§ 10. Криміналістична габітологія та реєстрація

Поняття і значення криміналістичної

габітології (габітоскопії) як галузі

криміналістичної техніки

Криміналістична габітологія (лат. сгітеп — злочин + НаЬііиз — зовнішній вигляд людини, її будова тіла + гр. Іо§оз — вчення) — це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анато­мії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних поло­жень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, досліджен­ня і використання відповідних ознак для ототожнення особи.

Отже, серед криміналістів нині є загальновизнаним, що габіто­логія вивчає сліди — ознаки зовнішньої будови людини та їх вико­ристання в процесі досудового та судового слідства. Однозначно­го підходу щодо використання терміна «габітологія» не існує. Кри­міналісти застосовують також термін «габітоскопія».

Криміналістична габітоскопія (лат. сгітеп — злочин + НаЬНиз — зовнішній вигляд людини, її будова тіла + гр. зсорео — розгляда­ти) — це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають зна­чення для провадження досудового слідства в кримінальних спра­вах про злочини та їх попередження. Як бачимо, габітоскопія ви­вчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовніш­ності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи.

Що стосується історичного аспекту проблеми, то, наприклад, на початку 90-х років минулого століття в підручнику з криміна­лістики був передбачений спеціальний розділ «Криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності». Ототожнення особи за ознаками зовнішності можливе тільки тому, що кожна людина наділена від природи неповторною сукупністю ознак зов­нішності, і ці ознаки притаманні тільки цій людині на відповідно­му етапі її розвитку. Зміни в зовнішності людини можуть трапити­ся з різних причин, у тому числі умисно.

Людина наділена даними, що забезпечують її життєдіяльність, їх можна класифікувати за трьома видами: фізичні, біологічні, со­ціальні. Це означає, що людині притаманні відповідно три види

100

слідів. Отже, на місці події людина (злочинець, потерпілий, сві­док) залишає сліди, які мають інформацію про неї.

1. Фізичні дані характеризують будову тіла людини.

2. Біологічні дані характеризують функціональну діяльність лю­ дини як біологічного механізму в соціальному середовищі.

3. Соціальні дані характеризують людину як суб'єкта правовід­ носин, суспільних відносин.

Фізичні дані людини, у свою чергу, є двох видів: зовнішні (анато­мічні) і внутрішні (структурні). Зовнішні (анатомічні) дані харак­теризують будову тіла людини (голови, обличчя, рук, ніг, зубів, шкіряних покривів та ін.). Внутрішні (структурні) дані характери­зують зовнішню будову тканин, органів, різних виділень людсько­го організму.

Біологічні дані людини є трьох видів: динамічні, голосові й мов­ні. Динамічні дані означають рухові навички, що проявляються під час руху людини, в індивідуальній каліграфії, при жестикуля­ції, у голосі, манері поведінки. Голос — дані людини, джерело зву­кових слідів. Завдяки голосу можна формувати індивідуальні комплекси ознак — ідентифікувати людину за голосом, звуковою мовою. Мова — дані людини, що є засобом спілкування з іншими. Криміналістами досліджується усна і письмова мова.

Соціальні дані людини характеризують її як особу. Усі соціальні дані можна об'єднати в окремі класи: персонографічні, психофі­зіологічні, психічні, світосприймальні, виробничо-ділові, мораль­но-побутові.

Персонографічні дані — прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата народження, місце народження, національність тощо.

Психофізіологічні дані характеризують:

1. стан людини — веселість, збудливість, пригніченість;

2. тип нервової діяльності людини — сангвінік, холерик, флег­ матик, меланхолік;

3) фізичні вади людини — глухота, сліпота, різні каліцтва. Психічні дані є сталими душевними якостями індивіда, що набу-

ваються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання — відчуття, сприймання, увага, пам'ять, почуття, мовлення, уява, мис­лення, воля. Система психічних даних може впливати на темпера­мент та характер людини, її психічні якості: енергійність, рішучість, запальність, мужність, сміливість, працьовитість тощо.

Світосприймальні дані характеризують духовне, ідейне обличчя людини (ідейність, принциповість, вірність). Вони дозволяють визначити: заангажованість, вподобання особи, прихільність до певних ідей, ідеології; переконання, погляди, дотримування пев­них принципів; стійкість і незмінність у своїх почуттях, відноси­нах, у виконанні обов'язків, повинності.

101

Виробничо-ділові дані характеризують ставлення людини до праці: працездатність, ощадливість, марнотратство, безгосподар­ність, жадібність, користолюбство. Виробничо-ділові дані визна­чають властивість особи, спроможність виконувати певну діяль­ність, також її психічний стан і позитивні та негативні моральні риси. Виробничо-ділові дані як психологічні установки орієнту­ють особу до здійснення певних дій, живлять її прагнення.

Морально-побутові дані характеризують людину в побуті, сім'ї, малому колективі. Це показники системи норм і принципів поведінки особи у ставленні до членів сім'ї, родини, іншої малої соціальної групи. Відповідні показники стосуються міцних зв'яз­ків між указаними членами суспільства або навпаки. Це, зокре­ма, єдність цілей, міжособистісних, ідейних, ділових, організа­ційних стосунків, високий рівень спілкування. Згуртовуючим фактором морально-побутових даних, що характеризують особу в побуті, сім'ї, малому колективі, є мета - передбачення в її сві­домості результату, на здобуття якого спрямована належна діяль­ність.

Ознаки і дані зовнішності є головним компонентом криміна­лістичної габітології, їх потрібно віднести до фізичного виду габі-тологічної характеристики. Зовнішній вигляд людини завжди ви­користовувався для її розшуку і ототожнення. При цьому суб'єкти криміналістичної діяльності брали до уваги зовнішні ознаки і дані людини. Зовнішні ознаки людини поділяють на анатомічні та внутрішньоструктурні.

Анатомічні ознаки людини — це природжені її особливості (розмір і розташування окремих частин тіла). Кожна група об'єк­тів дослідження становить підрозділ криміналістичної габітології: дактилоскопія (гр. а'акіііоз — палець), дентоскопія (лат. йепіо — зу­би), дермоскопія кримінальна (лат. Легша — шкіра).

Отже, криміналістична габітологія вивчає: габітоскопію — вчення про зовнішність, дактилоскопію, дентоскопію, криміна­лістичну дермоскопію обличчя. У процесі становлення та розвит­ку криміналістики як науки ознаки зовнішності людини піддава­лися класифікації. Розроблялася методика опису ознак.

Спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності вперше дослідив і запропонував французький криміналіст А. Бер-тільон. Він назвав її «словесний портрет», запропонував описува­ти анатомічні ознаки, характеризуючи зовнішню будову тіла, фізі­ологічну діяльність.

У даний час у практичній діяльності ознаки «словесного пор­трету» використовуються як система опису свідками і потерпілими зовнішності підозрюваного у вчиненні злочину з метою його впі­знання (ідентифікації) та затримання. Так, за «словесним портре-

Рис. 55. Словесний портрет

том» (див. рис. 55) розшукується вико­навець убивства на замовлення 35 літ­нього киянина Олександра X., яке було скоєно 24 травня 2004 року біля спорт-комлексу «Схід» у Дарницькому районі м. Києва. Підозрюваний — чоловік ві­ком 35—40 років, зріст близько 170 см, міцної статури, обличчя коловидне «червоного» кольору, волосся чорне, коротке, очі темні, ніс і губи середні. Був одягнений у джинси чорного ко­льору, такого ж кольору куртку з синіми

вставками.

Найбільш повну класифікацію ознак зовнішності людини зро­бив у 1976 р. П. П. Цвєтков. Вчений класифікував ознаки зовніш­ності людини на три групи:

1. загальнофізичні — стать, вік;

2. демографічні - тип раси, національність;

3. анатомічні — зріст, статура, угодованість, голова, волосся, об­ личчя, шия, плечі, груди, спина, руки, ноги.

Кожна група ознак має більш детальну класифікацію.