§ 33. Криміналістична версія і планування слідства

Криміналістична версія :

У процесі досудового слідства слідчий в порядку, передбачено­му кримінально-процесуальним законом, збирає докази — різні фактичні дані, на підставі яких він установлює:

1. наявність суспільно небезпечного діяння;

2. винність особи, яка вчинила це діяння;

3. інші обставини, що мають значення для правильного вирі­ шення справи.

Вивчаючи подію злочину, слідчий на основі загального методу пізнання (діалектична логіка) використовує закони, принципи і методи формальної логіки. Його остаточні висновки є також інди­відуальним баченням проблеми.

Якщо подію злочину, умовно аналізуючи, поділити на складові, простіші частини, і піддати кожну з цих частин, методом синтезу, вивченню і порівнянню одну з одною, то висновок про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, буде індивіду­альним. Такий логічний підсумок міркувань слідчого є версією — обґрунтованим його припущенням як суб'єкта криміналістичної діяльності про наявність, обставини і розвиток розслідуваної по­дії, що призвела до вчинення злочину, дій конкретних осіб і наяв­ність у цих діях складу конкретного злочину.

Версія слідчого, в широкому розумінні (фр. уетіоп від лат. уегза-ге — видозмінювати, зважувати) — це науково гіпотетичний обґрунтований здогад, припущення суб'єкта або учасника кримі­налістичної діяльності, що ґрунтується на ймовірності, можливос­ті щодо наявності обставин і розвитку розслідуваної події, що призвела до вчинення злочину, дій конкретних осіб і наявності у цих діях складу конкретного злочину чи їх невинуватості.

Розмежування між гіпотезами і версіями полягає в тому, що гіпо­тези будуються на основі наукового узагальнення і висновку з при­воду явищ природи чи суспільного життя: закономірностей розвит­ку суспільства, змісту історичних подій, будови матерії тощо.

224

Версії, зокрема слідчі, висуваються як передбачення про дрібні­ші факти, наприклад, про подію злочину та його окремі обставини. За логічною структурою і пізнавальним значенням слідчі версії сут­тєво не відрізняються від гіпотез. Для конструювання слідчої версії використовується головним чином метод індуктивного індивіду­ального висновку, але не для встановлення факту, а для передба­чення, яке вимагає перевірки за методом дедукції — висновку від загального до конкретного. Слідча версія базується на фактичних даних, тобто на відомостях про певні обставини. Слідча версія що­до винних осіб про вчинення, наприклад, масових заворушень у місті, не може будуватися тільки на абстрактній можливості, що значна частина чоловічого населення даного міста причетна до їх вчинення, бо фізична можливість учинити цей злочин могла бути в багатьох. Зрозуміло, що слідча версія не може сліпо будуватися на абстрактній можливості, вона повторно має базуватися на відомос­тях про певні обставини.

Побудова слідчих версій абстрактно, без їх обґрунтування відо­мостями про певні обставини призведе до даремної трати сил і ча­су, до порушення законності. Однак буде неправильним вимагати обов'язкового обґрунтування в кожній версії доказового матеріалу. Важливу роль при цьому відіграє розумна ініціатива слідчого. Для побудови слідчих версій досить часто слугують докази — відомості, добуті з процесуальних джерел слідчих дій та з офіційно отриманих документів від організацій, посадових осіб, громадян. В окремих випадках версії будуються на основі даних, отриманих шляхом опе-ративно-розшукових дій, наприклад, спостереження, використан­ня оперативно-розшукової собаки. Побудова версій можлива на основі відомостей, отриманих з випадкових джерел, наприклад, слухів, які є в обігу населення, анонімних дзвінків, листів. У дано­му випадку йдеться тільки про версії, а висновки мають робитися на основі доказів, отриманих процесуальним шляхом.

Важливим джерелом побудови версій є відомості, отримані від громадськості, а також засобів масової інформації, у тому числі за­кордонних. Наприклад, один німецький часопис, коментуючи та­ку подію, як смерть гетьманича Данила Скоропадського, писав, що його отруїв 23 лютого 1957 р. у Великобританії агент КДБ СРСР «Сергій».

Версії, що отримані від окремих громадян, можна оформити процесуальним шляхом, наприклад, допитати свідка.

Підставою для побудови версій може інколи послужити анало­гія, що виникла дедуктивним шляхом, коли за схожістю окремих обставин робиться висновок-передбачення (версія) про однорід­ність об'єктів, що вивчаються. Наприклад, кримінальна справа порушена за випадком пожежі, що виникла з невідомих причин

^{8 5}-¹² 225

і знищила матеріальні цінності у складі. З практики відомо, що винними інколи є матеріально-відповідальні особи, які вчиняють підпали з метою приховування слідів злочинів. Якщо йти від за­гального до конкретного, можна висунути версію про підпал, вчи­нений матеріально-відповідальною особою.

Розробляючи версії у справі в цілому чи за окремою обстави­ ною, необхідно висунути не одну, а всі версії, реально можливі вда­ ній ситуації. У результаті перевірки мають відпасти висунуті версії, крім однієї. У ході перевірки версії можуть об'єднуватися, розвива­ тися, поглиблюватися. Слідча практика свідчить, що знань логіки для успішного розслідування злочинів недостатньо, інколи потріб­ но міркувати, здогадуватися. Правильне конструювання версій, знання предмета доказування (ст. 65 КПК України), сукупність зі­ браних доказів, що дають повну й об'єктивну картину обставин — все це дає можливість вважати розслідування закінченим. -

Класифікація слідчих версій

Слідчі версії можна будувати щодо розслідуваної події в цілому (наприклад, убивство з метою пограбування і т. ін.). Такі версії на­зиваються загальними. Слідчі версії можуть стосуватися того чи іншого боку злочину. Наприклад, за суб'єктом злочину може бути версія, що вбивство з метою пограбування вчинив колишній коха­нець жертви. Версія може бути і в такій формі — чоловік високого зросту (сліди чоловічого взуття великого розміру), схильний до ви­пивки (залишена пляшка від горілки). Можуть бути сконструйова­ні версії за об'єктивною стороною, за місцем вчинення злочину, часом і т. ін.

Версії можуть будуватися стосовно дрібних, допоміжних обста­вин, які в кримінальному і кримінально-процесуальному аспекті малозначущі, але мають значення в доказуванні певної обставини (Наприклад, у таких обставинах, як марка зброї: відстань, з якої здійснено постріл, час перебування свідка в певному місці тощо). Для складу злочину не має значення, чи було вбито чоловіка з піс­толета системи «наган» або «ТТ». Ця обставина не є суттєвою для кримінально-процесуальної характеристики події. Закон (ст. 65 КПК України) вимагає доведення, що вбивство вчинено з пістоле­та. Але якщо злочинець невідомий, важливо встановити систему пістолета, кому він належав. Версії стосовно деталей події доціль­но виокремлювати в категорію окремих версій — гіпотез (передба­чень) суб'єкта криміналістичної діяльності щодо встановлення обставин, які підлягають обов'язковому доведенню в криміналь­ній справі за окремими елементами складу злочину чи іншими автономними ознаками. Якщо версії будуються у зв'язку із завдан-

226

ням установлення розшукуваних осіб і предметів, їх називають розшуковими версіями.

У методиці розслідування використовується також поняття типових версій. У криміналістиці типова версія (фр. ґуре від гр. їуроз — відбиток, форма, зразок + уегзіоп від лат. уепаге — видо­змінювати, зважувати) — це версія суб'єкта або учасника криміна­лістичної діяльності з метою доказування чи спростування обста­вини, що підлягають обов'язковому доведенню відповідно до ст. 64 КПК України. Поділ версій на види є умовним, адже досить часто важко визначити межу між версіями різних видів.

Будувати припущення щодо розслідуваного злочину може не тільки слідчий, але кожен, кому відомі ті чи інші дані. У цьому розумінні можна говорити про «версії обвинуваченого», «версії потерпілого» тощо, але вони не є слідчими, допоки слідчий не прийме їх і не визнає за необхідне перевірити. Якщо обвинуваче­ний дає пояснення і не обмежується питаннями пред'явленого йому обвинувачення, а будує обґрунтовані припущення (запере­чує свою винність), слідчий зобов'язаний перевірити версію обви­нуваченого, що випливає з його показань.

Суд до висновків слідчого, викладених в обвинувальному ви­сновку, ставиться як до «версії обвинувачення», яку необхідно пе­ревірити. Суд може самостійно висунути версії з приводу тієї чи іншої досліджуваної обставини. Такі версії називаються судовими версіями. Перевірка версії за методом дедукції полягає в наступно­му. Якщо версія відповідає дійсності (хід подій був такий, як це окреслює версія) чи винною є дійсно конкретна особа, то, крім ознак, що послужили підставою для побудови версії, мають бути інші ознаки. За сукупністю цих ознак має бути переконливий ви­сновок, що версія підтвердилась.

Суб'єкт криміналістичної діяльності може висувати версію що­до декількох подій одного злочину та подій різних злочинів. Така версія називається комплексною. Комплексна версія (від лат. сот-ріехт — зв'язок + фр. уєгзіоп від лат. уегзаге — видозмінювати, зва­жувати) є різновидністю криміналістичної версії, що висунута від­повідним суб'єктом стосовно декількох подій.

Таким чином, криміналістична версія — це аргументований, мо­тивований здогад, підозріння, припущення суб'єктів криміналіс­тичної діяльності, що має можливі, допустимі пояснення вже виявлених даних і дозволяє на їх основі шляхом припущення вста­новити ще невідомі обставини, які є значущими для кримінальної

справи про злочин.

Суб'єкти й учасники криміналістичної діяльності досить часто не погоджуються з версіями щодо розслідуваної події (злочину) і мають протилежну думку. їхні міркування фактично є контрвер-

227

сією. Контрверсія (лат. сопіте — проти + фр. уетоп від лат. уегза-ге — видозмінювати) — це різновидність криміналістичної версії, що висунута відповідним суб'єктом чи учасником криміналістич­ної діяльності або іншою заінтересованою особою з допомогою логічної операції заперечення основної версії для виконання важ­ливої функції попередження однобічності й необ'єктивності роз­слідування.

Організація і планування слідства

Планом розслідування кримінальної справи про злочин (лат. ріапиз — плоский рівний) є система організаційних, процесу­альних і тактичних рішень, які передбачають порядок, терміни, способи, засоби, конкретних виконавців процесуальних та непро-цесуальних дій. При плануванні розслідування злочину багато що залежить від тактичних прийомів. Відповідними тактичними при­йомами з організації планомірного розслідування кримінальної справи про злочин, розробленими на основі наукової організації праці, є:

1) планування досудового слідства кримінальної справи про злочин;

2. мобілізація і розставлення сил;

3. взаємодія слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;

4. організація дослідження обставин, що підлягають доказуван­ ню в кримінальній справі;

5. організація дослідження матеріальної обстановки.

Важливість зазначених тактичних прийомів з організації плано­мірного розслідування злочину цілком об'єктивна. Адже організа­ція розслідування є вагомою складовою в обсязі належних прав і обов'язків слідчого — повноважень, зміст яких становить вирішен­ня питань найоптимальнішої організаційно-управлінської форми розслідування, розподілу обов'язків між слідчими слідчої групи та їх виконання.

Тобто, організація розслідування кримінальної справи про зло­чин — це застосування суб'єктами криміналістичної діяльності тактичних прийомів щодо планомірного досудового слідства, кри­мінальної справи про злочин, які розроблені на основі науково організованої методики праці, взаємодії слідчих і оперативно-роз­шукових дій, дослідження матеріальної обстановки.

Належна організація розслідування кримінальної справи про злочин упорядковує слідчу ситуацію. Організаційно-процесуаль­ною, упорядкованою слідчою ситуацією є різновидність складної слідчої ситуації, що характеризується специфічним співвідношен­ням суттєвих організаційно-управлінських та кримінально-проце-

228

суальних труднощів у ході досудового слідства кримінальної спра­ви про злочин, браком об'єктивних ресурсів і суб'єктивних мож­ливостей слідчого для їх подолання.

Планування розслідування як практичний прийом застосо­вується в організації слідства у справі в цілому і у провадженні окремих слідчих дій є в основних рисах єдиним для цілого і для частини розслідування. Тобто, планування розслідування в кримі­нальній справі про злочин має суцільний характер. Планування слідства є передбаченням роботи з відповідними розрахунками та організаційним забезпеченням її оптимального виконання стосов­но мети, затрати часу і засобів.

Отже, планування розслідування, в широкому розумінні,— це скла­дова проблема організації досудового слідства кримінальної справи про злочин, що являє собою визначену законодавством процесуальну форму, а також: відповідні шляхи, засоби і способи.

Планування розслідування злочину може бути письмовим і умовно письмовим (комп'ютерний набір). Письмові плани є тіль­ки технічною частиною планування. План має бути науково обґрунтованим дієвим та ефективним. Відповідно до принципів наукової організації праці планування розслідування кримінальної справи про злочин має віддзеркалювати:

1. загальну мету і проміжні завдання;

2. етапи діяльності;

3. конкретні дії на кожному етапі, необхідні для вирішення зав­ дань і досягнення мети кримінального судочинства;

4. засоби й умови, які передбачаються для цих дій;

5. терміни і місце виконання; ^:

6. склад учасників кожної дії;

7. мобілізацію і розставлення сил, розподіл обов'язків у кож­ ній дії;

8. контроль і облік виконання;

9. підведення підсумків.

Письмове планування може бути сітковим, концентрованим ка­лендарним. Сіткове планування є методом планування суб'єкта криміналістичної діяльності у складній, багатоепізодній кримі­нальній справі про злочин, завдання якого полягає у складанні за допомогою умовних схематичних позначень сіткового графіка з указівкою повного переліку запланованих робіт, з урахуванням ча­су, необхідного для їх проведення (табл. 12).

Концентрованим календарним плануванням є метод плануван­ня, що дозволяє узгодити проведення всіх слідчих дій і заходів у кримінальних справах про злочин шляхом чіткого їх провадження з урахуванням основних положень досудового слідства (його стро­ків) та запобіжних заходів. В таблиці 13 відтворено концентрова-

229

Таблиця 12