§ 25. Тактика допиту свідків та потерпілих у конфліктних ситуаціях

Особливості допиту, обумовлені процесуальним становищем свідків . та потерпілих у конфліктних ситуаціях

За домінантою кримінально-процесуального законодавства України, свідком може бути особа, якій відомі обставини, що мають відношення до розслідуваної кримінальної справи про зло­чин. Фактично свідків допитують у процесі розслідування всіх кримінальних справ, показання свідків — найбільш поширений вид джерел доказів. І це тому, що КПК України встановлює міні­мальні обмеження для осіб, які можуть бути допитані як свідки. За допомогою свідків вдається встановити факти, які неможливо до­вести завдяки провадженню інших слідчих дій. Предметом допиту свідка можуть бути обставини, які він особисто сприймав чи чув від інших осіб, а також факти, які характеризують особу підозрю­ваного, обвинуваченого. Процесуальне становище свідків може бу­ти таке:

1. запідозрені (до того, як вони офіційно, у передбаченому за­ коном порядку, визнані підозрюваними, обвинуваченими);

2. потерпілі (до того як вони офіційно, у передбаченому зако­ ном порядку, визнані потерпілими);

3. цивільні позивачі, цивільні відповідачі;

4. законні представники підозрюваного, обвинуваченого, по­ терпілого;

5. особи, офіційно визнані обвинуваченими — у тих випадках, коли справа щодо них була закрита, виділена в окреме проваджен­ ня або розглянута раніше, ніж щодо інших осіб, причетних до вчи­ нення того ж злочину (наприклад, особа звільняється від кримі­ нальної відповідальності згідно зі ст. 255 КПК України).

186

Процесуальне становище потерпілих може бути таке:

1. підозрювані, обвинувачені (якщо вони визнані такими у встановленому законом порядку);

2. підозрювані, обвинувачені (якщо вони визнані такими у встановленому законом порядку, в іншій кримінальній справі, яка згодом буде об'єднана в одне провадження);

3. близькі родичі вбитого;

4. законні представники підозрюваного, обвинуваченого.

Процесуальне становище свідка, потерпілого обумовлює і пев­ні особливості, що їх необхідно враховувати під час допиту. Особ­ливості полягають у тому, що кожна з них має специфічні риси. Залежно від процесуального становища свідка, потерпілого обира­ються і тактичні прийоми допиту. Важливим положенням є необ­хідність установлення психологічного контакту слідчого зі свід­ком, потерпілим. Зокрема, залежно від процесуального становища свідка, потерпілого існує різної сили психологічна напруга. Тому слідчий має докласти всіх зусиль, щоб подолати почуття роздрату­вання допитуваної особи. Роздратування за умов конфліктної слідчої ситуації — особлива різновидність складної слідчої ситуа­ції, що характеризується певним станом міжособистісних відно­син двох або більше суб'єктів, учасників криміналістичної діяль­ності, що мають інтереси, які не збігаються, та прагнуть до досяг­нення протилежної мети, керуючись індивідуальними планами і намірами.

Допит свідка, потерпілого в конфліктній ситуації, з урахуван­ням їхнього процесуального становища, є слідчою дією, спрямо­ваною на отримання слідчим від допитуваного учасника криміна­лістичної діяльності (який має інший реальний або ймовірний процесуальний стан) в установленому кримінально-процесуаль­ною формою порядку показань із застосуванням тактичних при­йомів про відомі йому обставини та інші дані, що мають значення для розслідування кримінальної справи про злочин. Напередодні допиту слідчий повинен обов'яково з'ясувати процесуальне стано­вище свідка, потерпілого. Відповідно до цього потрібно скласти необхідний план допиту, де передбачити з'ясування таких питань:

1. в яких обставинах потрібно допитати свідка, потерпілого;

2. які матеріали є в кримінальній справі про злочин;

3. запитання, які необхідно поставити, чи пред'явити доказ.

Процесуальне становище свідка, потерпілого впливає на визна­чення місця їхнього допиту, зокрема, якщо особа офіційно визна­на обвинуваченою і тримається в СІЗО, але її необхідно допитати як свідка або потерпілого в іншій кримінальній справі, то, зрозу­міло, що місцем допиту буде місце позбавлення волі. Тактика до­питу в конфліктній ситуації свідка, потерпілого, з урахуванням їх-

187

нього процесуального становища, залежить від об'єктивних і суб'єктивних обставин, має бути науково обґрунтованою і обумов­люватися конкретною слідчою ситуацією.

Право відмови від давання показань і методи з'ясування причин відмови

Збереження професійної таємниці є тим засобом, який перед­бачено кримінально-процесуальним законом і дозволяє забезпе­чити охорону прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та виконання завдань самого судо­чинства. Гарантією збереження професійної таємниці є процесу­альна форма. Отже, кримінально-процесуальне законодавство перед­бачає коло тих осіб, які не підлягають допиту як свідки відповідно до ст. 69 КПК України. Це, зокрема:

1. адвокати та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

2. нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності;

1. захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

3. представник потерпшого, позивача, відповідача — про обста­ вини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підза­ хисним або довірителем;

4. особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судо­ во-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значен­ ня, і давати показання про них;

5. свідок, який дає показання під псевдонімом щодо дійсних даних про його особу.

Законодавець дає чіткий перелік тих професій та вад, які за пев­них умов позбавляють слідчого права допиту. Право відмови від да­вання показань чітко визначені процесуальною формою (ст. 69 КПК Ук­раїни). Право відмовитися давати показання мають, зокрема:

1. члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрю­ ваного, обвинуваченого, підсудного;

2. особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину;

3. особи, які мають право дипломатичної недоторканності, не можуть бути допитані без їх згоди;

4) працівники дипломатичних представництв не можуть бути допитані без згоди дипломатичного представництва.

188

Перед допитом відповідні посадові особи зобов'язані роз'ясни­ти право відмовитися давати показання, про що зазначається в протоколі. Професійна таємниця і право відмови віддавання пока­зань суттєво впливають на процес та результати слідства. Слідчий має виявляти та усувати причини, які є підставою для відмови від давання показань та давання неправдивих показань у конфліктній ситуації. Є різні методи з'ясування слідчим таких причин.

Типовими методами з'ясування в конфліктній ситуації суб'єк­том криміналістичної діяльності причин відмови давати показан­ня та давання неправдивих показань є:

1. вільна бесіда слідчого з допитуваним;

2. контакт слідчого з членами сім'ї, родичами допитуваного;

1. контакт слідчого із сусідами, членами трудового колективу, де працює відповідна особа;

3. інформація з ЖЕКу;

2. інформація від підрозділів, що проводять оперативно-розшу- кові заходи.

Відповідна інформація може збиратися процесуальним і непро-цесуальним шляхом. Крім того, слідчий має право використати свої повноваження відповідно до ст. 114 КПК України, дати орга­нам дізнання доручення і вказівки про проведення розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при прова­дженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки є обов'язко­вими. Якщо до кримінальної відповідальності притягаються де­кілька обвинувачених, вони взяті під варту і між ними є суттєві протиріччя, у такому разі не завадить спробувати налагодити «міст», аби з'ясувати причини відмови давання показань свідків чи давання ними неправдивих свідчень. Допитувані свідки, потерпілі мають завжди виявити інтерес до результатів досудового слідства кримінальних справ про злочини. Слідчому важливо з'ясувати ха­рактеристику відповідної заінтересованості й докласти зусиль, щоб використати в інтересах слідства. Зрозуміло, що є дві межі, які окреслюють заінтересованість допитуваних у результатах розсліду­вання:

1. ліберальна міра покарання винному;

2. максимальна міра покарання винному.

Допитувані учасники криміналістичної діяльності можуть бай­дуже ставитися до результатів слідства.

189