§ 19. Характер і значення підготування до допиту

Складові підготування до допиту

Успіх допиту в основному визначається завчасним підготуван­ням. Термін «підготування» означає зробити попередньо певні дії для влаштування організації допиту, тобто йдеться про те, щоб да­ти суб'єктові криміналістичної діяльності необхідні знання, аби він був готовим насамперед привабити до себе допитуваного. Є дев'ять складових підготування до допиту, тісно пов'язаних між собою:

1. визначення тих обставин, які потрібно встановити (вивчення матеріалів кримінальної справи про злочин);

2. вивчення особи, яку необхідно допитати;

3. визначення часу, місця допиту і способу виклику на допит;

4. створення необхідної психологічної та матеріалістично-ре­ чової обстановки для допиту;

5. поглиблене вивчення спеціальних проблем, які можуть ви­ никнути в процесі допиту (бухгалтерський облік, агрономія, охо­ рона здоров'я та ін.);

6. визначення кола учасників допиту — спеціаліста, експерта, захисника, перекладача, педагога, законного представника чи ро­ дича неповнолітнього;

7. підготування необхідних технічних засобів та матеріалів для допиту;

8. складання плану допиту;

9. тактичне забезпечення допиту, тобто завчасне підготування в матеріалах кримінальної справи про злочин тих доказів, які можна буде використати — пред'явити магнітні плівки із записами пока­ зань інших осіб, у тому числі дати можливість прослухати окремі фрагменти цих записів, висновки експертиз, протоколи тощо.

Таким чином, підготування до допиту в процесі досудового слідства кримінальної справи про злочин фактично складається з комплексу тих дій, які забезпечать результативність та ефектив­ність його проведення, тобто отримання від допитуваної особи об'єктивної, правдивої інформації. Кваліфіковане підготування до допиту свідків, потерпілих, підозрілих, обвинувачених дозволить, з одного боку, провести слідчу дію з дотриманням законності та ви-

значити предмет допиту, обставини і факти, що відомі допитувано­му,— з іншого.

Отже, згаданий комплекс складових підготування до допиту — це сукупність тих дій, що фактично становлять одне ціле. У криміна­лістичному розумінні підготування до допиту має свій характер, комплекс тих складових, які необхідно здійснити, аби швидко і пов­но розслідувати і розкрити, злочини, викрити винних та забезпечи­ти правильне застосування закону. Проте, зазначимо: досі немає од­ностайно схваленої класифікації складових підготування до допиту.

Характеристика окремих складових підготування до допиту

Складові підготування до допиту в основному є типовими, ок­ремі з них посідають особливе місце в практиці суб'єктів криміна­лістичної діяльності. До таких окремих складових насамперед належить вивчення особи.

Правильний вибір слідчим тактичних прийомів щодо особи, яка буде допитана, залежить від обсягу інформації про неї. Слідство має цікавити питання: в яких стосунках особа, яку необхідно допитати, перебуває з тими, хто притягується до кримінальної відповідальнос­ті за вчинений злочин. Зрозуміло, що інформації біографічного характеру тут буде замало (час, місце народження, освіта, місце ро­боти, проживання). Для слідчого є важливою інформація, що харак­теризує моральний, культурний рівень особи, яку необхідно допи­тати, її психічні властивості, спосіб минулого і теперішнього життя. Є також важливою інформація щодо фізичних і психічних вад, рів­ня спеціальних знань, звичок того учасника криміналістичної діяльності, якого планується допитати. Збирання зазначеної інфор­мації потребує чимало часу, оскільки фактично необхідно викорис­тати для цієї мети найрізноманітніші джерела. Досить часто обста­вини складаються так, що особу потрібно допитати негайно. За таких умов суб'єкт криміналістичної діяльності оцінює особу на основі матеріалів кримінальної справи про злочин. Заповнюючи анкетну частину протоколу допиту, він має отримати якомога біль­ше інформації від особи. Тому є доцільним спрямувати бесіду на вільну тематику, не фіксуючи її в протоколі допиту. Можливі джере­ла надходження відомостей щодо особи, яку необхідно допитати, доцільно класифікувати на чотири групи:

1. показання інших учасників досудового слідства;

2. оперативні дані;

3. характеристики з місць роботи, проживання, навчання;

4. інформація з архівних кримінальних справ.

160

5—12

161

Вивчення, дослідження окремих складових підготування до допиту є реально можливим при застосуванні методу наукового дослідження — аналізу. Відомо, що аналіз — один з тих методів, що веде до поглибленого пізнання буття. Аналіз (гр. апаіуві$ — розкладання, розподіл, розбирання) показань допитаного — це логічний прийом, метод дослідження, коли ніби здійснюється розкладання предмета на частини. У подальшому кожна із скла­дових досліджується суб'єктом криміналістичної діяльності ок­ремо з тією метою, щоб відповідні елементи (складові) поєднати в ціле.

Показання — це повідомлення допитуваної особи про обстави­ни, які мають значення для кримінальної справи про злочин. По­казання є самостійним джерелом доказів. Аналіз показань допита­ної особи — це основний спосіб їх перевірки. Кожна із складових показань особи в процесі аналізу порівнюється з іншими доказами та їх джерелами.

Аналіз показань має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному їх розгляді. У теорії кримінального процесу функ­ціонує концепція аналізу доказів, відповідна проблема виникає при обговоренні питань оцінки доказів (ст. 67 КПК України).

Важливим методом вивчення, дослідження показань є синтез. Поєднання в єдине ціле всіх складових показань допитаної особи, добутих аналізом — це і є синтез.

Існують різноманітні форми аналізу показань. Залежно від то­го, яку мету ставить перед собою суб'єкт криміналістичної діяль­ності та який процесуальний стан допитуваної особи — учасника криміналістичної діяльності, визначається форма аналізу пока­зань.

Застосування аналізу й синтезу в оцінці показань у процесі під­готування до допиту має свою історію. Це — щільно пов'язані з ін­шими процесами мислення психологічні операції суб'єкта кримі­налістичної діяльності, зокрема, абстрагування, узагальнення то­що. Зазначені тлумачення на практиці мають місце, коли суб'єкт криміналістичної діяльності, наприклад, висуває версію — одне з можливих припущень у розвитку події, що призвело до вчинення злочину.

Криміналістичний аналіз показань як метод наукового дослі­дження дає можливість у сукупності з іншими компонентами з'ясувати важливі фактичні дані для розслідування кримінальної справи про злочин та перевірити їх. Так, криміналістичний аналіз дозволяє перевірити встановлення фактичної можливості сприй­няття особою певної події; співвідношення окремих частин пока­зань; відповідності показань іншим доказам. Криміналістичний аналіз показань особи, яка допитується, буде об'єктивним у разі

162

особистого спостереження суб'єкта криміналістичної діяльності за особою у процесі її допиту.

При підготуванні до допиту суб'єкт криміналістичної діяль­ності має ознайомитися з матеріалами експертиз. Висновок екс­перта, відповідно до ст. 65 КПК України, є доказом у криміналь­ній справі, як будь-які фактичні дані, на підставі котрих суб'єкт криміналістичної діяльності встановлює факти, що мають зна­чення для правильного вирішення справи. Ознайомлення суб'єкта криміналістичної діяльності з матеріалами експертизи при підготуванні до допиту є досить відповідальним етапом. Ад­же висновок експерта в системі інших доказів слугує як засіб до­казування.

У процесі ознайомлення з матеріалами експертизи суб'єкт криміналістичної діяльності оцінює докази в трьох аспектах. Перший аспект передбачає аналіз умов і методів експертних до­сліджень. Другий аспект визначає, що суб'єкт криміналістичної діяльності порівнює висновки експерта з іншими доказами та їх джерелами. Це може вплинути на прийняття рішення про прова­дження повторних або нових слідчих дій, оперативно-розшуко-вих заходів. Третій аспект означає, що в разі необхідності суб'єкт криміналістичної діяльності може частково або повністю озна­йомити допитувану особу з висновками експерта. У даному разі потрібно пам'ятати вимоги ст. 197 КПК України — дотримання прав обвинуваченого при призначенні й проведенні експертизи та ст. 202 КПК України — пред'явлення обвинуваченому матеріа­лів експертизи.

Є загальноприйнятим, що матеріали експертизи — це висновок експерта, додатки до нього, об'єкти дослідження, порівняльні зразки, інші матеріали, які використовував експерт, а також про­токоли допиту експерта.

На практиці суб'єкти криміналістичної діяльності досить часто використовують матеріали експертиз, щоб викрити, наприклад, свідка в тому, що він навмисно приховує правду. У даному разі суб'єкт криміналістичної діяльності намагається досягти змін у негативній психологічній установці допитуваної особи та отрима­ти правдиві показання. Багато що при цьому залежить від форми висновку експерта, яка зумовлена його змістом, структурою. Тому форма висновку експерта певним чином впливає на ефективність провадження досудового слідства в усіх кримінальних справах. І це тому, що висновки експерта викладені або у формі категоричній, або припущення.

163