§21. Допит неповнолітніх

; Особливості психології неповнолітніх,

які необхідно враховувати під час допиту

Функціонування психіки у неповнолітніх характеризується свої­ми особливостями. Коли йдеться про діяльність психіки у неповно­літніх, про їх розумовий розвиток, то відповідну проблему необхід­но досліджувати поетапно, відповідно до періодів становлення людини. З 12 вікових стадій людини періоди підліткового та юнаць­кого віку охоплюють період життя від 14 до 18 років. Розумовий роз­виток людини відбувається найінтенсивніше в ранньому дитинстві, у підлітковому та юнацькому віці. Загальновизнано, що розумовий розвиток на кожному етапі становлення людини може то приско­рюватися, то сповільнюватися, затухати. Існують різні шляхи, що сприяють розумовому розвитку людини. Два з них є основними: це стихійний розумовий розвиток людини та свідоме навчання. Розу­мовому розвитку, зокрема, і психічному — взагалі передує навчання. Розумовий розвиток особи необхідно розглядати в сукупності з її психічним розвитком, беручи до уваги інтереси, потреби, емоції, почуття, переживання та інші риси. Стрижнем розумового розвит­ку неповнолітніх є інтелектуальна сфера і пізнавальні здібності.

Неповнолітній може відставати у своєму розумовому та фізич­ному розвитку, бути відлюдним, хворобливим та ін. Крім того, не­повнолітній легше, ніж дорослий, піддається навіюванню, він схильний до фантазування, швидкого стомлювання, неуважності.

Неповнолітнім притаманні, як правило, емоційна збудженість, почуття антипатії, роздратування, відчуження, байдужість, не­сприйнятливість та психологічна агресивність, неврівноваженість. Психічний стан неповнолітнього ускладнюється в разі вживання алкоголю чи наркотичних засобів. Зазначені чинники в сукупнос­ті призводять до необдуманих вчинків неповнолітнього, що вико­ристовують окремі злочинці, а також організовані злочинні фор­мування. Часом неповнолітні мають переважаючий вплив на інших однолітків і тому є організаторами вчинення злочину або керують його підготуванням. Усі ці психологічні особливості не­повнолітніх слідчий має враховувати під час допиту.

Тактика допиту неповнолітніх

Тактика допиту неповнолітнього — це отримання слідчим від Допитуваної неповнолітньої особи усних свідчень, що мають зна­чення для справи, із занесенням їх до протоколу. Тактика допиту

169

неповнолітнього передбачає поєднання різних тактичних прийо­мів, об'єднаних однією метою — з'ясувати факти, які стосуються конкретної кримінальної справи, а також особи підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Тактика допиту неповнолітнього має повністю узгоджуватися з процесуальними вимогами, перед­баченими ст. 168 КПК України.

Отже, тактика допиту неповнолітнього має свої особливості, свою специфіку. Законодавець передбачає, що допит свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого,— віком до 16 років, проводить­ся в присутності педагога, за необхідності — лікаря, батьків чи ін­ших законних представників. Уявіть собі, що всі перелічені особи (педагог, лікар, батьки неповнолітнього) є присутніми в процесі допиту. У таких умовах виконувати слідчому свої обов'язки не просто. Окрім того, нерідко заінтересовані особи налагоджують контакт з батьками неповнолітніх з метою впливу на них, аби неповнолітній свідок змінив свої показання. Усі ці обставини ви­магають від слідчого особливих тактичних підходів.

Починаючи допит, слідчий має психологічно привабити до се­бе неповнолітнього свідка (потерпілого), викликати його на від­верту розмову. Доцільно розмову розпочати на сторонню тему, яка є цікавою для неповнолітнього. Це означає, що слідчий має зав­часно потурбуватися про збирання відповідної інформації. Крім того, слідчому при підготуванні до допиту неповнолітнього необ­хідно: з'ясувати його ставлення до однолітків; дружні стосунки; поведінку в сім'ї; поведінку в школі.

Бажано допитувати неповнолітнього за місцем його проживан­ня чи в школі. Обстановку, подібну до тієї, яка вдома, у школі, можна створити і в іншому місці.

Свідкові, який не досяг 16-річного віку, роз'яснюється його обов'язок говорити тільки правду, але про кримінальну відпові­дальність за відмову від давання показань та за свідомо неправди­ві показання він не попереджається. Йому роз'яснюється також право не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). Про це необхід­но зробити помітку в протоколі. Про відомі обставини у вільній розповіді неповнолітній розповідає неповно, непослідовно. Тому слідчий зобов'язаний допомогти неповнолітньому поновити в пам'яті обставини, свідком яких той був, і зробити це послідовно та детально. І на початку допиту, і в процесі допиту слідчий від-стежує емоційний стан неповнолітнього (емоції — лат. втоуео — хвилюю, збуджую), його психічний стан, те, як реалізуються його ситуативні переживання.

Слідчий аналізує емоції неповнолітнього і відповідно до отрима­них даних робить висновок. В емоціях виявляється позитивне чи не-

170

гативне ставлення неповнолітнього допитуваного до певних об'єк­тів, до інших людей, до самого себе. Інколи неповнолітні відмовля­ються давати показання, перекручують реальні факти. Таку психічну установку неповнолітнього слідчий повинен подолати, беручи до уваги те, що вона спричиняється дією таких факторів:

1. внутрішніх — потреби, ставлення неповнолітнього до себе;

2. зовнішніх — предметна дійсність і соціальні вимоги.

У процесі допиту неповнолітнього, якщо останній відмовляєть­ся давати показання або говорить неправду, перекручує конкретні факти, слідчому необхідно застосувати такі тактичні прийоми, як:

1. стимулювання позитивних якостей неповнолітнього;

2. нейтралізація негативних якостей неповнолітнього;

1. звернутися до неповнолітнього із закликом: бути чесним, порядним, справедливим;

2. звернутися з проханням надати допомогу в боротьбі зі зло­ чинністю.

Слідчий може використовувати при цьому також психологіч­ний вплив — ставити несподівані запитання, пред'являти вагомі докази і т. ін.

Тривалість допиту

Тривалість допиту неповнолітнього — це той проміжок часу, протягом якого відбувається слідча дія, метою якої є отримання суб'єктом криміналістичної діяльності безпосередньо від допиту­ваного, відповідно до чинного кримінально-процесуального зако­нодавства, показань про відомі йому обставини та інші дані, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі про злочин.

Неповнолітній у процесі допиту швидко втомлюється, тому до­пит не повинен бути дуже тривалим. Іноді необхідно зробити пе­рерву в допиті, а в протоколі — зробити відповідну помітку. Чому неповнолітній швидко втомлюється? У підлітковому віці ріст су­дин відстає від росту серця, тому серце працює з більшою силою, ніж у людей інших вікових груп. А отже, серце з більшою силою виштовхує кров судинами, у результаті чого підвищується кров'яний тиск. Як уже зазначалось, неповнолітній легше, ніж до­рослий, піддається навіюванню, є схильним до фантазування, у нього слабка сила волі, витримка. Тому, якщо допит буде тривати кілька годин, це викличе втомлюваність, і допитуваний не все зможе пригадати.

Бажано завчасно, напередодні допиту неповнолітнього, скласти план проведення відповідної слідчої дії. У такому плані потрібно передбачувати ймовірний фізіолого-психологічний стан неповно-

171

літнього, а також обсяг відомостей про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочин, місце допиту, час його початку. Крім того, необхідно також передбачити послідов­ність допиту. Трапляється, що суб'єктам криміналістичної діяль­ності доводиться планувати проведення допиту впродовж декіль­кох днів - поетапно. Інколи це доцільно робити з тактичних мірку­вань, застосовуючи, таким чином, тактичні комбінації при допиті неповнолітнього, у тому числі підозрюваного, обвинуваченого.

Однак усе ж кінцеве рішення щодо тривалості допиту неповно­літнього слідчий приймає в процесі самого допиту, з урахуванням сукупності об'єктивних і суб'єктивних обставин.