§ 5. Фіксація та вилучення слідів рук

Криміналістичне дослідження, слідів пальців рук

Дактилоскопія (гр. йакіуіоз — палець + зкорео — дивлюсь) — це галузь криміналістики, що досліджує побудову шкіряних візерунків людини на долонях її рук з метою використання відповідного відобра­ження для ототожнення особистості, реєстрації та розшуку зло­чинців. Одночасно з терміном дактилоскопія використовуються та­кож інші терміни, а саме: папіляроскопія, лофоскопія, еджескопія. Папіляроскопія охоплює групу об'єктів — ступню, долоню. Едже­скопія і лофоскопія передбачають дослідження нерівностей країв папілярних ліній. Папіло — це сосочок дерми (потожирова прото­ка), що завжди розташований у порі, а кожна їх пара розділена вивідними протоками потових залоз. Папілярні лінії (лат. раріїїа — сосок) — це природні елементи шкіряного рельєфу пальців, по­верхні долонь рук, ступнів, інших частин тіла, що є найбільшими за шириною і висотою лінійні підвищення, розділені дрібними бо­рознами. Рельєф шкіряного покриття неоднаковий. Крім папіляр­них ліній, розділених борознами на долонях, є: 1) флексорні лінії (лінії згинання); 2) зморшки і складки (білі лінії); 3) пори (рис. 3).

Лінії згинання (флексорні) є найбіль­шими на долонях руки. Білі лінії (змор­шки і складки) виникають у результаті втрати еластичності й сухості шкіри або вікових змін. Лінії згинання і білі лінії в процесі ідентифікації мають другорядне, додаткове значення, а основне — папіляр­ні лінії й пори. Останні розміщені на різ­них відстанях одна від одної та від країв папілярних ліній, вони мають різну фор­му. Складнішу і різнорідну будову мають папілярні лінії долоні й нігтьових фалан-гів. Папілярні візерунки наділені трьома основними властивостями, що надають відбиткам пальців суттєвого криміналіс­тичного значення, це: 1) чітка індивіду­альність; 2) стійкість; 3) поновлюваність.

Рис. 3. Вигляд відбитку зовнішнього шару (епі­дермісу) шкіри пальців і долоні руки людини

Індивідуальність (неповторність) від­битків пальців кожної людини визнача­ється винятковістю утворення візерун­ків, що формуються під час внутрішньо-

36

37

утробного розвитку плоду. Французький криміналіст Бальтазар довів, що повторення візерунків шкіри у двох людей можливе, ко­ли число століть буде складатися із 49 цифр. У державах Сходу ін­дивідуальність відбитків пальців використовували вже в XII ст.

Стійкість папілярних візерунків, як і їх властивість, започатковується також у період внутрішнюутробного розвитку, з трьох-чотирьох місяців формування плоду. Стійкість папілярних візерунків визначається тим, що їх основа залишається незмінною впродовж усього життя людини. З віком (ростом) людини змінюються лише розміри візерунків. Папі­лярні візерунки зберігаються після смерті людини до повного розкла­дання її шкіри. Саме за цих умов є можливим ідентифікувати труп.

Поновлюваність папілярних візерунків характеризується повним їх відтворенням у разі умисного чи необережного пошкодження верх­нього шару шкіри. Відомі випадки, коли початково злочинці вдава­лися до того, що хірургічним способом позбавлялися папілярних ві­зерунків на пальцях і долонях своїх рук. Такі медичні операції були надто болючими і дорогими. Але, як з'ясувалося згодом (на велике розчарування злочинців), їхні папілярні візерунки повністю понов­лювалися. При глибокому травмуванні шкіри (дерми) утворюються шрами, рубці, що мають індивідуальні ознаки. На нігтьових фалангах пальців візерунки утворені трьома потоками папілярних ліній, це:

1. лінії рамок візерунка (периферичні);

2. лінії основи візерунка (базисні);

3. центр візерунка.

Місце візерунка, де стикаються вказані три потоки папілярних ліній, називається дельтою (рис. 4).

Рис. 4. Види дельт завиткових візерунків: а - з'єднані, б - роз'єднані, в -розчахнуті

38

Отже, візерунок центра є базою поділу (класифікації) папілярних візерунків нігтьових фалангів пальців. Своєрідність візерунків до­зволяє класифікувати їх за трьома типами: дугові, завиткові, петель-

ні (рис. 5,6, 7). Надзвичайно рідко, але трапляються аномальні (ати­пові) папілярні візерунки нігтьових фалангів пальців рук людини.

Рис. 5. Види дугових папілярних візерунків (залежно від особливостей

будови центра): а - простий, б - шатровий, в - будову центра не визначено

Рис. 6. Завиткові типи папілярних візерунків: а - кругові, б - овальні, в - спіралеподібні

Рис. 7. Петельні типи папілярних візерунків:

а - горизонтальна ульнарна петля; б - вертикальна ульнарна петля; в — петля з опущеною голівкою; г - замкнута петля; г'- паралельні петлі;

д - зустрічні петлі

39

Кожний з названих типів візерунків залежно від особливостей центра має свої види (табл. 5).

Таблиця 5 Систематизування папілярних візерунків

Класифікація папілярних візерунків на нігтьових фалангах

типи

дугові

завиткові

петельні

залежно від особливостей будови центра

спрямуван-

'х

ня НІЖОК

будові/

петлі

СТІ

юві

'со о

ІЬНІ

ПОДІЇ

КОВІ

петлі

про

та а

круг

та-т о

рале

клуб

льні

зрні

СТІ

1 X з: -г:

уті

утічи ІЬНІ

та

X

о

X ,=2

о

СЕ

а.

ВСІ

со

Зазначені типи і види папілярних візерунків на нігтьових фа­лангах при ідентифікації мають лише характер спрямування, тоб­то є загальними. Окремі особливості будови папілярного візерун­ка забезпечують індивідуальну ідентифікацію. Кожна папілярна лінія візерунка нігтьової фаланги має деталі — дрібні морфологічні утворення: злиття ліній, розходження ліній, місточки, початок лі­нії, кінець лінії, острівки, поєднання, злиття і розходження ліній, поєднання двох початків та одного закінчення лінії, гачки, лінії-вигини, фрагменти, переривання лінії, крапка та ін. (рис. 8).

Злиття лінії

Розходження лінії Гачок

Острівець

Переривання лінії

Місточок

Початок лінії VI СЗ Кінець лінії Рис. 8. Окремі ознаки папілярного візерунка

40

Механізм утворення слідів рук та способи їх виявлення

Вважається, що ідентифікація сліду папілярного візерунка можлива, якщо він утворений на рівній площині, структура якої набагато менша від особливості слідоутворюючого об'єкта. При­датними для ідентифікації є поліровані, гладенькі поверхні будь-яких предметів (скло, папір, фарфор, фаянс, поліроване дерево, масляна фарба тощо).

Сліди рук утворюються тому, що папілярні лінії нігтьових фалан-гів організму людини виділяють речовину поту і жиру, яка потрапляє на слідосприймаючі поверхні — папір, скло, фарфор тощо.

Сліди рук можуть бути: поверхневі; об'ємні; нашарування; від­шарування; видимі; маловидимі; невидимі. Так, маловидимі сліди утворюються на поверхні паперу, оскільки папір вбирає виділені організмом людини речовину — піт і жир.

Є три способи виявлення потожирових слідів рук: візуальний, фі­зичний, хімічний.

Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів передбачає ви­конання відповідних дій за допомогою лупи, при цьому потрібно, щоб промені світла освітлювали слід під кутом, на просвічування. Візуальний спосіб виявлення потожирових слідів рук є найбільш простим і доступним.

Фізичний спосіб виявлення потожирових слідів рук використо­вується для пошуку маловидимих і невидимих слідів. Сутність від­повідного способу в тому, що речовина потожирових виділень вбирає в себе застосовувані суб'єктом криміналістичної діяльнос­ті сторонні частинки (порошки) і утримує їх. Такі порошки мають бути:

1. протилежного кольору від поверхні, на якій ведеться пошук сліду;

2. частинками твердого матеріалу, що потовчені дрібно;

3. сухими.

Для виявлення потожирових слідів рук існують три види по­рошків:

1. чорні порошки — сажа, графіт, окиси міді, а також окиси свинцю, заліза поновленого воднем;

2. білі порошки — окис цинку, алюмінієва пудра, каніфолі;

3. порошки поновленого воднем заліза з кольоровими відтінка­ ми та назвою кольорового каміння — рубін, топаз тощо.

Для того щоб фізичним способом виявити на відповідній по­верхні потожирові сліди рук, потрібно за допомогою спеціального пензля нанести порошок та обробити ним таку поверхню. Пензель має бути виготовлений з природного м'якого матеріалу — м'якої

41

білячої або колонкової шерсті. Фізичним способом доцільно вияв­ляти недавні сліди рук.

Існує також дієвий спосіб виявлення потожирових слідів рук за допомогою порошку — окису заліза, поновленого воднем і магніт­ним пензлем, та парів йоду, ціанокрилатів. Пошук потожирових слідів рук із застосуванням парів йоду передбачає, що вказану по­верхню потрібно опрацювати (обдувати) парами кристалічного йоду за допомогою «йодної трубки». Це скляний циліндр, куди за­кладається кристалічний йод. З одного кінця циліндра зафіксова­но гумовий пристрій для створення потоку повітря в циліндрі, з іншого - циліндр має отвір і закривається скляною ватою, щоб за­побігти випаданню кристалів йоду. Кристали йоду необхідно пі­дігрівати, при цьому вони трансформуються в пару. У цей час при натисканні на гумовий пристрій утворюється потік повітря, який виштовхує з циліндра пари йоду. Потрапляючи на потожирові виділення людини, пари йоду вступають у реакцію і надають слі­дам папілярних ліній коричневого кольору.

Хімічний спосіб виявлення невидимих потожирових слідів рук полягає в тому, що поверхню, на якій є слід, необхідно обробити реактивами. Потожирові виділення папілярних ліній наберуть ко­льору реактиву. До таких хімічних реактивів необхідно віднести:

1. розчин азотнокислого срібла в спирті; ,,...;'

2. розчин алоксану в ацетоні; , . . .

3. водна суспензія дисульфідмолібдену (5РК) та ін.

Хімічний реактив потрібно за допомогою пульверизатора на­нести на площину, де має бути слід руки. З часом реактив посту­пово надасть слідам рук відповідного кольору. Кожний хімічний реактив має свої специфічні правила використання. Наприклад, площину, на якій ведеться пошук сліду пальця руки і що просо­чена розчином азотнокислого срібла, бажано обробити теплом. Якщо в процесі огляду місця події на великих, неподільних, цін­них предметах виявлено сліди пальців рук, їх необхідно оброби­ти порошками, а потім сліди скопіювати на дактилоплівку в по­рядку, установленому процесуальною формою. За цих умов сліди пальців рук вважаються вилученими, а дактилоплівку потрібно надіслати на дактилоскопічну експертизу - різновидність трасо-логічної експертизи, що досліджує сліди папілярних візерунків з метою розв'язання завдань ідентифікаційного характеру, а також питань, пов'язаних з утворенням цих слідів. Практичні праців­ники часто як дактилоплівку використовують липку канцеляр­ську плівку. Хімічними реактивами, як правило, виявляють давні сліди.

Якщо сліди пальців рук виявлені з використанням парів йоду на поверхнях, що є нерівними, потрібно застосувати силіконові пас-

42

ти «У» або «К». Для цього слід заливають пастою, а до неї додають каталізатор ортотолідину. За допомогою силіконових паст «К», «У» вилучають також об'ємні сліди рук.

Дактилоскопічні дослідження

Дактилоскопічні дослідження проводять експерти-криміналіс-ти в разі, якщо суб'єкт криміналістичної діяльності призначив від­повідну експертизу. Експертові необхідно надати:

1. вилучені при огляді місця події предмети із слідами пальців рук, у тому числі зафіксовані;

2. скопійовані (вилучені) на дактилоплівку сліди пальців рук;

3. дактилокарти з відбитками пальців рук (рис. 9), а в необхід­ них випадках — з відбитками долонь підозрюваних осіб;

4. у разі необхідності — чисті аркуші паперу, на яких відібрано відбитки нігтьових фалангів пальців рук і долонь (долонь підозрю­ ваних осіб).

Права рука

Вказівний

Середній

Мізинець

Великий

16

16

8

Лінія перегину

Ліва рука

Великий

Вказівний

Середній

Безіменний

Мізинець

1

Рис. 9. Дактилоскопічна карта

Безіменний

43

Завдяки дактилоскопічним дослідженням можна:

1. ідентифікувати і викрити винну особу;

2. установити особу, за допомогою картотечної дактилоскопіч­ ної інформації;

3. установити, що одна особа вчинила декілька злочинів;

4. установити обстановку злочину, а також інші обставини, які мають значення для кримінальної справи.

Сутністю дактилоскопічного дослідження є дактилоскопічна експертиза, у процесі якої експерт досліджує сліди папілярних візе­рунків. Метою дактилоскопічного дослідження є вирішення завдань ідентифікаційного характеру та інших питань щодо утворення до­сліджуваних слідів пальців рук.

При встановленні особи за допомогою даних картотек слідчий отримує дактилоскопічну інформацію — повідомлення криміна­лістичного характеру про побудову шкірних візерунків конкретної людини на долонях її рук з метою використання відповідних даних для ототожнення особистості, реєстрації та розшуку осіб, які вчи­нили злочин. Така інформація зосереджується в дактилоскопічній довідці — документі з даними про відбитки пальців рук конкретної особи після її пошуку в оперативно-довідкових обліках, усіх осіб, узятих під варту і засуджених до позбавлення волі, а також у спеці­альних обліках нерозкритих злочинів.

Існує також дактилоскопічне оперативне дослідження, яке охоплює розгляд і вивчення слідів папілярних візерунків з метою вирішення оперативних завдань прогностично-ідентифікаційного характеру.

Дактилоскопічна формула

Папілярні візерунки пальців рук конкретної особи можуть бути виражені співвідношенням їх величин — дактилоскопічною фор­мулою.

Дактилоскопічна формула — це кодоване вираження у вигляді двох простих дробів загальної характеристики папілярних візерунків паль­ців рук визначеної особи.

Питання щодо змісту дактилоскопічної формули у своєму роз­витку мало два етапи. Спочатку дактилоскопічна формула мала кодове вираження чисельника (літери — типу папілярного візерун­ка) до знаменника (умовної цифри, що характеризує папілярні ві­зерунки пальців рук). Згодом дактилоскопічну формулу почали комбінувати виключно у вигляді дробового кодового вираження цифр. Отже, нині дактилоскопічна формула утворюється з пер­шої — основної та другої — додаткової складових її частин.

Перша складова дактилоскопічної формули є дробом, у чисель-

44

нику якого передбачено сумарні підсумкові дані умовних кодів (букв або цифр) тільки завиткових візерунків парних пальців. Ни­ні такими умовними кодами слугують цифри 1, 2, 4, 8, 16.

У знаменнику вказаного дробу використовуються ті ж умовні кодові вираження непарних пальців. Кожному з пальців обох рук коди надаються за таким принципом: усі десять пальців правої та лівої рук умовно класифікують за п'ятьма парами. До цих пар вхо­дять парний та непарний пальці (табл. 6).

У разі, коли завиткові візерунки пропонованих пальців рук — 2, 4, 1 і 5 відбито на дактилоскопічній карті, то в послідовності умов­них (кодових) позначень у чисельнику сума умовних чисел завит­кових візерунків парних пальців буде становити — 2 + 8, у знамен­нику сума умовних чисел завиткових візерунків непарних пальців буде становити —1 + 16.

Таблиця 6 Класифікація пальців обох рук за кодами (умовні цифрові позначення)

	Пари пальців рук	Правої	Лівої	Коди
1	Безіменний палець [непарний) і мізинець [парний) лівої руки	-	Л	1
2	Указівний [непарний) і середній (парний) пальці лівої руки	-	Л	2
3	Мізинець правої руки (непарний) і великий палець (парний) лівої руки	П	Л	4
4	Середній (непарний) і безіменний (парний) пальці правої руки	П	-	8
5	Великий (непарний) і вказівний (парний) пальці правої руки	п	-	16
	Позначення пальців	рук
	п л -Ґ	———-
		(
	' . . . 5 4	і	2

45

Отже, перша — основна частина дактилоскопічної формули ма­тиме вид: (2 + 8)/(1 + 16)= 10/17. Якщо на всіх пальцях обох рук бу­дуть завиткові візерунки, то дактилоскопічна формула буде 31/31. Друга (додаткова) складова дактилоскопічної формули також є дробом і передбачає ймовірність усіх можливих типів візерунків десяти пальців обох рук. Це означає, що папілярний візерунок кожного пальця позначається кодом — цифрами від 1 до 9.

Незалежно від виду дугові візерунки виділяють цифрою 1. Пе­тельні радіальні візерунки позначають цифрою 2, а петельні уль-нарні — цифрами 3, 4, 5, 6. При цьому вибір конкретного числа для позначення петельних ульнарних візерунків залежить від кількос­ті ліній, розташованих на площині відрахування. Завиткові візе­рунки пальців рук позначаються цифрами 7, 8 і 9. Конкретизація коду знову ж таки залежить від іншого чинника, у даному випад­ку — від розміщення дельт. Якщо на руках є відсутні пальці або пошкоджені візерунки пальців, вони позначаються дійсним чис­лом — нулем, що характеризує відсутність величини. За цих умов у чисельнику умовними кодами (цифрами окремо для кожного пальця) потрібно виділити візерунки пальців правої руки. Анало­гічно в знаменнику умовними кодами (цифрами окремо для кож­ного пальця) необхідно позначити візерунки пальців лівої руки. Зокрема, відповідна додаткова частина формули матиме вираз: 31454/26 987.

Дактилоскопічна формула не є індивідуальною, як папілярні візерунки. Таким чином, завдання дактилоскопічної формули поля­гає не в безпосередньому ототожненні конкретної особи, а у визна­ченні в картотечному реєстрі дактилоскопічної картки (інформації в комп'ютерній системі) тієї особи, що була раніше зареєстрована і перевіряється в даний час.

На думку окремих вчених, проблема дактилоскопічної формули з причин комп'ютеризації в теперішній час в основному має кримі­налістично-історичне значення.