§ 15. Тактичні прийоми, засновані на даних

теорії управління, наукової організації праці.

Організація розслідування злочинів

Поняття і загальна характеристика тактичних прийомів

Тактичним прийомом є науково обумовлений спосіб, метод у межах законних заходів, провадження суб'єктом криміналістичної діяльності будь-якої слідчої дії, що обирається, з урахуванням кон­кретної слідчої ситуації й спрямований на підвищення ефектив­ності окремих слідчих дій або повного, усебічного й об'єктивного розслідування кримінальної справи про злочин.

136

Серед таких науково обумовлених способів і методів є тактичні прийоми, засновані на даних теорії управління, наукової організа­ції праці та логіки. З об'єктивних причин цілком закономірно, що в реальному бутті при розслідуванні конкретної кримінальної справи про злочин суб'єкт криміналістичної діяльності використо­вує систему тактичних прийомів, де досить специфічно поєднано проблеми теорії управління, наукової організації праці та логіки.

Загальна характеристика тактичних прийомів, проведення окремих слідчих дій охоплює:

1. вчення про версії та планування досудового слідства;

2. принципи криміналістичної тактики;

3. засоби криміналістичної тактики і тактики окремих слідчих дій.

Система загальної характеристики тактичних прийомів прове­дення окремих слідчих дій буде збагаченою, досконалішою, якщо її обґрунтувати на принципах та засадах теорії управління, науко­вої організації праці. Є загальновизнаним, що соціальне управ­ління передбачає вплив на суспільство з метою його вдосконален­ня, розвитку та впорядкування, зберігаючи при цьому якісну спе­цифіку. Тобто, соціальне управління — діяльність з організації суспільних процесів, і така діяльність базується на свідомому ви­користанні тих закономірностей, що їм притаманні. Це означає, що соціальне управління впливає на головні структури і сфери суспільного буття. Основна мета відповідного процесу управління полягає в тому, щоб організовано вдосконалювати суспільство. Межі, зміст, мета і принципи соціального управління залежать від соціально-політичного ладу, стану законності в державі. Пробле­ма соціального управління увійшла з часом до контексту так зва­ної теорії управління, яка фактично охоплює всі сфери суспільно­го буття.

Отже, теорія управління — це свідомий і цілеспрямований про­цес впливу на свідомість і поведінку окремих громадян, членів груп, колективів, організацій, усього суспільства, держави з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльнос­ті. Розрізняють стихійне і свідоме управління. Суб'єкт криміналіс­тичної діяльності має враховувати у зв'язку з цим:

1. ціннісні орієнтації, мотиви та інші індивідуальні відмінності учасників та суб'єктів криміналістичної діяльності;

2. створення умов для гармонійного поєднання суспільних і особистісних цілей діяльності вказаних осіб;

3. наявність у слідчого не тільки високого рівня професійних умінь та навичок, але й психологічних, управлінських знань, досвіду;

4. керуючи процесом проведення будь-якої слідчої дії, слідчому необхідно завчасно подбати про морально-етичну, організаційну,

137

ділову та міжособову структуру можливих взаємин учасників та суб'єктів відповідних правовідносин.

Ефективність управління будь-якою слідчою дією залежатиме від того, чи створить суб'єкт криміналістичної діяльності в імовір­ній соціальній групі позитивний психологічний клімат, чи зуміє підвищити рівень згуртованості учасників слідчої дії тощо.

Головним завданням тактичних прийомів, заснованих на даних теорії управління, є досягнення відповідності суб'єктивної діяль­ності свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених вимогам завдань кримінального судочинства, забезпечення оптимального дотримання належної процесуальної форми.

Зміст поняття «тактичні прийоми», заснований на даних теорії управління, інтерпретується досить специфічно в контексті повно­важень слідчого, тобто обсягом належних йому прав і обов'язків. Зміст, мета, принципи і характер відповідних тактичних прийомів визначається економічними відносинами та чинним кримінально-процесуальним законодавством. Багато що залежить від стилю ке­рівництва, лідерства суб'єкта криміналістичної діяльності, його вміння запобігти конфліктним ситуаціям. А в разі необхідності — розв'язати їх.

Учасники слідчої дії, як правило, мають так звану процесуальну «рольову перспективу». І суб'єктові криміналістичної діяльності потрібно пам'ятати про це. Наприклад, понятого можуть виклика­ти до суду і допитати як свідка. Тоді слідчому важливо використати індивідуальні можливості, здібності, психологічну сумісність учас­ників і суб'єктів криміналістичної діяльності.

Наукова організація праці є тим особливим соціальним проце­сом, в основу якого покладено передові досягнення науки і техні­ки. Наукова організація праці використовується і при розслідуван­ні злочинів. Тактичні прийоми, що засновані на даних наукової організації праці, характеризуються такими основними рисами:

1. планування тактичних прийомів;

2. швидка організація роботи;

3. взаємодія слідчих і оперативно-розшукових дій;

4. наукова обґрунтованість способів і методів застосування так­ тичних прийомів.

Відповідно до принципів наукової організації праці тактичні прийоми мають містити:

1. проміжні й загальні завдання кримінального судочинства;

2. етапи розслідування кримінальної справи про злочин;

3. методи, засоби, умови, час і місце проведення тактичних прийомів на кожному з етапів;

4. належну організацію роботи.

138

Організація розслідування злочинів

Організація розслідування кримінальної справи про злочин — це застосування тактичних прийомів щодо планомірного досудо-вого слідства, які розроблені на основі науково організованої методики праці, взаємодії слідчих і оперативно-розшукових дій, дослідження матеріальної обстановки. Типовими елементами ор­ганізації розслідування є: планування, мобілізація сил, чітка взає­модія слідчих і оперативно-розшукових працівників.

Організація досудового слідства кримінальних справ про злочин передбачає якісне, сплановане, продумане провадження кожної слідчої дії. Головне — науковий рівень організації досудового слід­ства кримінальної справи про злочин, дієвість і ефективність. Для організації досудового слідства в кримінальних справах про злочин важливе значення мають повноваження слідчого (ст. 114 КПК Ук­раїни), повноваження начальника слідчого відділу (ст. 114-1 КПК України), прокурорський нагляд (статті 25, 100 КПК України).

Провадження досудового слідства в кримінальній справі про злочин декількома слідчими значно скорочує строки і поліпшує якість розслідування, дозволяє вести його в декількох напрямах і місцях. Кримінально-процесуальне законодавство України (ст. 119 КПК України) закріплює так званий бригадний метод роз­слідування кримінальних справ. Бригадний метод досудового слідства кримінальної справи про злочин — розслідування особли­во складної справи декількома слідчими, один з яких призначаєть­ся старшим за дорученням прокурора чи начальника слідчого підрозділу відомства з метою скорочення строків слідства, поліп­шення його якості, одночасного ведення в декількох місцях і напрямах. Серед суб'єктів криміналістичної діяльності також вжи­вається вислів «слідча група». Практика засвідчує, що в слідчій бригаді може бути інколи до 50 і більше слідчих, хоч законодавець передбачає (ст. 119 КПК України), що розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим. З цих причин вислів «слідча група» є досить поширеним.

Слідча група — спеціальний метод досудового слідства особли­во складної кримінальної справи про злочин, що провадиться де­кількома слідчими, один з яких призначається старшим за дору­ченням прокурора чи начальника слідчого підрозділу відомства з метою скорочення строків слідства, поліпшення його якості, одночасного ведення в декількох місцях і напрямах. Старший слідчої групи виносить постанову про прийняття кримінальної справи про злочин до свого провадження і безпосередньо керує Діями інших слідчих. Таке керівництво групою слідчих насамперед стосується:

139

1. загального планування досудового слідства;

2. наділення повноважень (роботи) кожному з членів групи;

1. обмін інформацією членами слідчої групи (регулярно і на оперативних нарадах).

Між членами групи робота розподіляється старшим слідчим з урахуванням версій, епізодів, кількості обвинувачених, території, на якій вчинювалися злочини. Слідчі слідчої групи обмінюються інформацією. Засобами обміну інформацією між слідчими слідчої групи є:

1. усні повідомлення;

2. систематизовані за епізодами матеріали кримінальної справи;

3. систематизовані матеріали, критерії справи за версіями, осо­ бами;

4. графіки, схеми, відео-, кіно-, звукозаписи.

За розслідування справи відповідає старший слідчий.

У проблематиці організації розслідування злочинів багато що залежить від здійснення належного прокурорського нагляду за до­держанням законів органами, які проводять оперативно-розшуко-ву діяльність, дізнання та досудове слідство. У цьому контексті важливе значення мають накази Генерального прокурора України, в яких певною мірою регламентуються питання організації розслі­дування злочинів.