§ 12. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Поняття техніко-криміналістичного "'' дослідження документів. Види дослідження

••«г-

Як відомо, документ (від лат. сіоситепі — повчальний приклад, взірець, доказ) — це матеріальний об'єкт, в якому зафіксовано ін­формацію про факти, обставини, події, що мають значення для кримінальної справи про злочин. Документи можуть бути: пись­мовими, фото-, фоно-, кіно-, відеодокументами та ін. Письмові документи є об'єктами техніко-криміналістичних досліджень. Останнім часом окремі вчені такі дослідження називають «кримі­налістичне документознавство».

Підробка документів порушує нормальну діяльність установ, підприємств, організацій та спричиняє державі, громадськості й окремим громадянам великих збитків. Це означає, що встановлен­ня способу виготовлення документів або наявності в них частко­вих змін є доволі актуальним і потребує повсякчасного вирішення в усіх сферах суспільного життя, у тому числі при розслідуванні кримінальних та вирішенні цивільних справ.

Коло знань, що становлять сукупність відповідних проблем, утворює предмет судово-технічних досліджень документів, який

111

не має правового змісту. Це, наприклад, система дій щодо встанов­лення належності речовини, штрихів у документів до певної гру­пи; однорідності письмової маси, якою написані (надруковані тексти документів), установлення виробника тощо.

Отже, до предмета техніко-криміналістичного дослідження доку­ментів відносять питання, що вирішуються фахівцями. Це, зокрема:

1. визначення способу виготовлення документів у цілому чи їх окремих частин;

2. встановлення способу підроблення документа та початково­ го його змісту (з багатьох причин документ прочитати неможли­ во — текст повністю або частково заляпаний чорнилом, змитий, вилинялий, вицвів, утратив первісний, природний колір тощо);

3. вивчення, обстеження матеріалів, з яких виготовлено доку­ мент,— папір, тканина, полімерні маси, фарбник, клейкі речовини та ін.;

4. дослідження відбитків штампів, печаток з метою визначення спеціальних дій або системи дій, які дали можливість нанести їх на досліджуваний документ;

5. встановлення тотожності відбитків штампів та печаток (іден­ тифікація);

6. ідентифікація засобів, що використовуються для виготовлен­ ня документа — принтерів, друкарських машинок, касових апара­ тів тощо;

7. ідентифікація особи за індивідуальною каліграфією, у разі якщо частина тексту документа виконана рукописом;

8. визначення давності документа (абсолютної, відносної) або його окремих фрагментів.

Питання встановлення оригіналу документа або його підробки не входить до предмета дослідження техніко-криміналістичної експертизи, оскільки вони мають виключно правовий характер. Визначення першоджерела документа та його підробки вирішу­ється органами досудового слідства та судом.

Техніко-криміналістичне дослідження документів може бути проведено за постановою органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, арбітражу, нотаріату, органів соціального забезпе­чення.

Документи, які підлягають техніко-криміналістичному дослі­дженню, переважно є речовими доказами. Це потребує при корис­туванні ними дотримування певних правил:

1. забороняється за тих чи інших обставин підшивати докумен­ ти (давні, цінні, історично важливі, рідкісні тощо);

2. забороняється на документах робити надписи, помітки, пе­ регинати їх або фіксувати за допомогою клейких речовин, метале­ вих чи інших матеріалів;

3. зберігати документи, що втратили свої попередні власти­ вості, потрібно, розмістивши їх між двома шарами прозорого ма­ теріалу на зразок файла;

4. зберігати документи від вологи, світла, фізичного, хімічного впливу;

5. брати документ потрібно так, щоб не залишити на ньому слі­ дів пальців рук, а також не пошкодити ймовірно наявних слідів;

6. забороняється надавати експертові документи не в тому ста­ ні й вигляді, в якому вони були вилучені;

7. документи мають бути вміщені в конверт (конверти), який перед цим потрібно вшити в кримінальну справу і пронумерувати, про що зазначити в реєстрі матеріалів на початку справи. Напри­ клад: 121 — конверт 1 (лист Петренка В. О. від 25 жовтня 1942 р. на шести аркушах); 129 — конверт 2 (три довідки на ім'я Калюж­ ної Л. П. видані Рубано-Містською сільською радою, Лисянсько- го р-ну Черкаської області 28 червня 1988 р., 13 вересня 1989 р., 22 листопада 1990 р.).

Якщо документи були об'єктами злочинних дій, то при вилу­ченні їх перш за все необхідно оглянути. Кожний документ як офі­ційний діловий папір повинен мати встановлені державним стан­дартом реквізити: відтиски штампів, печаток, фотокартки, захис­ну сітку, номер, серію тощо.

Відомо, що огляд документа - слідча дія, яка полягає у вивчен­ні та дослідженні офіційних, ділових паперів з метою виявлення і фіксації тих ознак, що надають їм виразу речових доказів, які ма­ють значення для правильного вирішення кримінальної справи про злочин.

Огляд документів можна поділити на декілька етапів. Однак традиційно склалося так, що при огляді документа виділяють два основних періоди. Перший період охоплює встановлення наяв­ності співвідношення документа і певної події. Викладена в доку­менті інформація відповідає дійсному стану речей і є правдивою. На першому етапі огляду документа можуть бути виявлені ознаки інтелектуального змісту, що свідчать про його підроблення. Дру­гий етап слідчого огляду документа характеризується виявленням ознак матеріального змісту. При цьому слідчий має використову­вати візуальні та технічні методи. При цьому важливе значення мають основа документа (папір, тканина, полімерні матеріали і т. ін.) та засоби письма — різні фарбники.

Результати огляду документа фіксуються у протоколі відповід­но до вимог чинного кримінально-процесуального законодав­ства.

112

113

Розпізнання способів підроблення документів та основні методи дослідження

Підроблення документів — протиправна діяльність, сутність якої полягає в повній або частковій зміні первісного змісту документа. Під підробленням посвідчення чи іншого офіційного документа необхідно розуміти:

1. виготовлення фальшивого посвідчення чи іншого офіційно­ го документа;

2. внесення у справжній документ неправдивих відомостей;

3. внесення у текст документа змін, які викривляють зміст фак­ тів, що мають юридичну силу і посвідчуються ним.

Складовою документа є відбитки печаток і штампів, тому їх під­роблення буде підробленням самого документа. Найбільш поширеними способами підроблення документів є: дописка, підчи­щення, травлення, змивання, переклеювання фотографій, заміна час­тин документа (сторінок) чи інших його фрагментів та ін.

Дописка є способом зміни первісного змісту документа через внесення до його рукописного тексту нових літер, слів, фраз або письмових знаків. Метою дописки є зміна розуміння змісту доку­мента. Ознаки виявлення дописки можна класифікувати на дві групи: ознаки індивідуальної каліграфії; фізико-хімічні властивос­ті матеріалів штрихів. Проте ознаки індивідуальної каліграфії мо­жуть бути враховані тоді, коли дописано декілька письмових зна­ків або окремі слова. Дописка можлива іншою особою, а не тією, що виконала основний текст документа. Дописка може бути вияв­лена за ознаками несиметричності (неодночасності) виконання записів у документі або за допомогою мікроскопічного досліджен­ня структури штрихів. Так, за допомогою останнього методу мож­на виявити трасологічні ознаки.

Додруковування доцільно виявляти за ознаками розташування ос­новного (початкового) та додрукованого тексту. Це, зокрема, незбіг лінії рядка, подвійність зображення письмового знака, різниця у структурі штрихів (обумовлені якістю стрічки друкарської машин­ки). Розпізнати дописку можна, застосувавши світлофільтри, які дозволять побачити різновиди відповідного кольору фарбника за ступенем яскравості та додаткове забарвлення на тлі основного. Ба­жано також досліджуваний документ освітити ультрафіолетовим або інфрачервоним промінням, і в цей час застосувати фотографу­вання в невидимій зоні спектра. І це тому, що візуально однакові фарбники характеризуються різним ступенем віддзеркалення.

Підчищення документа — це спосіб зміни його змісту, у процесі яко­го триває повне або часткове механічне усунення барвника відповід­ного тексту. Підчищення можна виявити за допомогою таких ознак:

114

1. порушення поверхневого шару основи документа;

2. паперовий шар основи документа в місцях підчищення по­ рівняно з іншою площиною тонший (прозорий);

3. на основі документа можуть бути виявлені залишки фарбни­ ка штрихів знищеного тексту;

4. структура штрихів підробленого тексту відрізняється від по­ переднього;

5. лінії сітки захисту мають пошкодження.

Стоншення шару основи документа можна виявити при його огляді на просвічування. Інколи з метою виявлення підчистки доку­мента раціонально використовувати пари йоду чи обпилення по­рошками. У результаті пари йоду або частини порошку на ділянках, що піддавалися підчищенню, будуть накопичуватися інтенсивніше.

Для виявлення підчищення тексту документа застосовується також фотографування з інфрачервоною люмінесценцією або під­силення контрасту.

Травлення є знебарвленням барвника штрихів тексту документа шляхом впливу на нього неорганічних речовин — лугів, а також не­органічних і органічних речовин — кислот або окиснювачів. Зміна змісту (тексту) документа здійснюється за допомогою хімічних реак­тивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як правило, травлення застосовується, коли основою доку­мента є високоякісний папір — свідоцтва про народження, посвід­чення водія та ін. Є ознаки, за допомогою яких можна виявити змі­ну структури паперу, а отже, спосіб підроблення документа. Основа документа, щодо тексту якого використовувалося травлення, має шорстку поверхню — нерівну, цупку на дотик або потріскану.

Однак візуально виявити ознаки травлення тексту документа до­сить складно. Тому з цією метою застосовуються мікроскопічно-оп­тичні засоби, фотографування з віддзеркаленням ультрафіолетово­го проміння. Так, при дії ультрафіолетового проміння в основному залишки хімічних реактивів на продуктах травлення люмінесцію­ють, при цьому можуть спостерігатися штрихи початкового тексту.

Змивання — це хімічне усунення барвника тексту документа. Як хімічний розчин часто використовують горілку, спирт, одеколон або ацетон, бензол. Змивання тексту документа визначається на­явністю плям, порушенням проклеювання паперу. Наповнювачі паперу міняють також колір, а тому відтінок написаних знову штрихів змінений.

Переклеювання фотографій з посвідчень особи означає, що заін­тересовані в цьому здійснюють підроблення мастичних або ре­льєфних відбитків печаток. При визначенні можливого переклею­вання фотографій необхідно детально перевірити стикування штрихів відбитків печаток та клей, що використовується.

115

Заміна частин документа є способом часткового підроблення його — заміна окремих його аркушів, уклеювання деяких ділянок або переклеювання фотокартки.

Підроблення відбитків друкованих форм способом високого друку

Визнаним фахівцем у сфері криміналістичного дослідження відбитків друкованих форм є С. Д. Павленко, колишній співробіт­ник КНДІСЕ.

Практика засвідчує, що підроблення злочинцями документів поряд з іншими способами здійснюється шляхом використання друкованих форм та їх відбитків. При цьому можуть бути викорис­тані високий, плоский глибокий, трафаретний та комп'ютерний види друку. Цинкографічний спосіб виготовлення друкованих форм є одним з видів високого друку. Отже, підроблення докумен­тів — бланків дипломів про закінчення вищих навчальних закла­дів, посвідчень водія тощо може реалізуватися за допомогою цин­кографічного кліше (рис. 58—59).

ДИПЛОМ

Щ Лі 638242

Цим способом підробляють емблеми для печаток, герби, блан­ки особливо важливих документів. Основним матеріалом для ви-

ВОДИТГ.ЛЬСКОЕ РЕШСІ? 0 Ь	'ДОСТОВЕРЕНИР С О N Р Іі І К Е	СССР ч БЇГ; і; 5 8 Р
		А	' г г и г	.•«меч
М.стожі( і ..' їх	»- 1 _,	в	77/0 фунте») н ЧХ£ЛО свдімпд
ААК V 1 .і 2'і'іЧ		с
		в	ікг бл»« в ендячнх кю
1 гай ~І:" »д і	-д . $" N ч і! -	чЕ

Рис. 59. Посвідчення водія, підроблене цинкографічним способом

готовлення цих кліше слугує цинк, звідки і походить назва відпо­відного способу — цинкографія. Крім цинку, для травлення кліше використовуються алюмінієві, хромові, мідні та інші пластини. Зображення на поверхню форми наноситься фотографічним спо­собом. Фотографічний процес має декілька стадій. Це, зокрема, фотографування оригіналу (отримання негативу), копіювання не­гативу на форму, травлення зображень, механічна обробка кліше та фіксація кліше на колодку.¹

Підроблення документів цинкографічним способом можна ви­явити за такими ознаками. На зворотному боці паперу має бути наявний рельєф. Крім того, на поверхні паперу краї штрихів та розтікання фарбника непропорційні (нерівні), спостерігаються також сторонні рельєфні елементи. Між друкованими елементами відсутні вузькі прогалини (вікна), і це тому, що виготовлені на ме­талі літери «врослися» одна в одну. Друковані елементи є також викривленими, а окремі з них пропущені.

Необхідно зазначити, що підроблення документів цинкогра­фічним способом можна виявити за такими ознаками, як колопо-дібність кутів друкованих елементів та витравлені кислотою штри­хи. Це обумовлено особливостями цинкографічних кліше.

116

Рис. 58. Диплом, підроблений цинкографічним способом

¹ Павленко С. Д. Криминалистическое иселедование оттисков печатньїх форм.- К.: МВД, 1970.- С. 31.

117

Розділ III КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА