§11. Криміналістичне дослідження °ч письма

У Поняття криміналістичного дослідження і письма

Криміналістичне дослідження письма - це галузь криміналістич­ної техніки, яка вивчає завдяки ретельному науковому розгляду за­кономірності письма, процес його дослідження, можливість іден­тифікації людини за індивідуальною каліграфією та вирішує інші завдання індивідуально-каліграфічної експертизи.

До закономірностей письма відносять: питання формування, розвитку і функціонування письмової мови, індивідуальної калі­графії, а також розробку методів їх дослідження. Письмо — це за­сіб фіксації й зберігання думки людини за допомогою спеціально створених умовних графічних знаків, який походить від її звуково­го мовлення і є основним способом спілкування.

¹ Чемерис И. Киллер расстрелял свою жертву на глазах у детей / Сегодня.-25 мая 2004.- С. 2.

102

103

Існує поняття «писемна мова». Вважається, що писемна мо­ва — це діяльність людини, опосередкована системою графічних і мовних знаків. Крім того, є визначення «писемної мови» як ро­зумової і фізичної діяльності людини за допомогою різних роз­ділів мови (синтаксису, орфографії, лексики, стилістики, пунк­туації).

Письмо як засіб фіксації думки людини неможливе без індиві­дуальної каліграфії. Отже, індивідуальна каліграфія (лат. іпйі\ійи-ит — неподільне + гр. каііщгарИіа — гарне писання, краснопис) — стиль написання, що виражений у формі рухів, які реалізуються в рукописі і залежать від набутих особою письмово-рухових нави­чок, їх розвитку. Індивідуальна каліграфія в широкому розумінні — це зафіксована в рукописі, характерна для кожного, хто пише, й основана на його письмово-рухових навичках система рухів, за до­помогою яких виконуються умовні графічні знаки.

Викладене дає підстави дійти висновку, що криміналістичне до­слідження письма поширюється на два основних напрямки ознак — ознаки письмової мови (мовні та інтелектуальні звички, досвід) і ознаки каліграфії (графічне виконання письмових зна­ків). Комплекси ознак обох напрямків (від значення та об'єму) класифікуються на загальні й окремі.

Характеристика ознак письмової мови

Як уже зазначалося, зміст письма, рівень володіння писемною мовою формуються за загальними та окремими ознаками письмо­вої мови. Загальні ознаки письмової мови визначають її фронталь­но, характеризуючи ступінь розвитку: стилістичних, лексичних звичок особи, граматичних навичок.

У даному разі загальні ознаки письмової мови особи уточнюють відповідний спосіб її дії та навіть свого роду манеру поведінки, що стала постійною. Стилістичні навички особи характеризуються ознаками, що визначаються стилем (способом) викладення пись­мової мови та її побудовою в цілому. Стиль письмової мови поді­ляється на: офіційно-діловий, науковий, виробничо-технічний, публіцистичний, літературно-художній, побутовий.

Офіційно-діловий стиль письмової мови використовується в діяльності представників органів державної влади при написанні різних документів. Науковий стиль письмової мови залежить від виду системи знань (галузі), де вона застосовується. Для кожної системи знань властиві своя термінологія, словосполучення і т. ін. Виробничо-технічний стиль письмової мови в кожній галузі також характеризується специфічними мовними особливостями (термі­нами і словосполученнями). Це залежить від роду занять, трудової

104

діяльності особи. Публіцистичний стиль письмової мови викорис­товується у засобах масової інформації.

Літературно-художній стиль письмової мови пов'язаний з діяльністю в галузі художньої літератури. Відповідний стиль вжи­вається при написанні художніх творів. Побутовий стиль пись­мової мови використовується в щоденному спілкуванні людей, характеризується місцевим різновидом загальнонародної мови — діалектами та наріччями.

Ознаки побудови письмової мови в цілому утворюють її загаль­ну конструкцію, яку ще називають архітектонікою, до якої можна віднести, зокрема, питання наявності логічного зв'язку в тексті, або, навпаки,— відсутність такого зв'язку та ін.

Загальна побудова письмової мови визначається такими озна­ками:

1. повнотою, послідовністю і правильністю висвітлення думки;

2. переважаючим типом речень;

3. наявністю або відсутністю абзаців;

4. наявністю скорочень, виправлень;

5. виділенням (акцентуванням) різними способами головних положень — іншим шрифтом, розрядкою, підкресленням тощо;

6. використанням у тексті дужок, трьох крапок, знаків оклику, знаків запитань.

Ступінь розвитку лексичних звичок особи характеризується до­сить специфічними механізмами. Так, загальний словниковий за­пас автора кожного тексту — це ступінь розвитку його лексичних звичок, які визначаються лексичними ознаками.

Останні можна класифікувати за декількома видами. До першого виду лексичних ознак належать слова загальнонародної мови, які використовує автор тексту; до другого виду — слова, що в сукупності становлять різновиди діалектів; а до третього — слова, що обмежені у вживанні та використовуються лише окремими соціальними група­ми. Це, зокрема: діалектизми, професіоналізми, арготизми, вульга­ризми, архаїзми, неологізми, варваризми, екзотизми, жаргонізми.

Граматичні навички є частиною загальних ознак письмової мо­ви. Письмо особи характеризується ступенем розвитку її грама­тичних навичок, володінням українською мовою. Грамотність у автора рукописного тексту може бути високою, середньою й низь­кою, залежно від кількості допущених помилок.

Письмова мова має окремі ознаки, вони проявляються у навич­ках, притаманних виконавцеві рукописного тексту. Такі окремі ознаки мають вияв у її індивідуальних лексичних, граматичних та стилістичних звичках.

Лексичними індивідуальними навичками можуть бути: непра­вильне вживання слів, словосполучень; повторення одних і тих

105

самих слів; вживання непотрібних (зайвих) слів; неправильне ви­користання фразеологізмів; ознаки авторської лексики (вживання професіоналізмів тощо).

До граматичних індивідуальних навичок виконавця тексту може бути віднесено: повтор однорідних орфографічних і пункту­аційних помилок, неправильне вживання дієслів, займенників, прислівників, дієприкметників, прикметників тощо.

Стилістичними індивідуальними навичками є: стиль викладен­ня, характерні схеми побудови письмової мови, наголос тощо, тобто те, що властиво безпосередньому виконавцеві рукописного тексту.

Криміналістичне дослідження індивідуальної

каліграфії ^н

Індивідуальна каліграфія — зафіксована в рукописі, характерна для кожного, хто пише, й основана на його письмово-рухових на­вичках система рухів, за допомогою яких виконуються умовні гра­фічні знаки.

Кожній особі притаманні свої особливості письмово-рухових навичок, які зберігаються, як правило, впродовж усього життя. Індивідуальна каліграфія має загальні та окремі ознаки.

Загальними ознаками індивідуальної каліграфії є прикмети, що характеризують просторову орієнтацію рухів, віддзеркалюють сту­пінь і характер утворення письмово-рухових навичок, а також структуру рухів за траєкторією.

До загальних ознак індивідуальної каліграфії входять такі скла­дові:

1. розміщення тексту в цілому;

2. розміщення самостійних фрагментів (заголовків, підписів тощо); :.., .,

3. відсутність або наявність полів; .,; . .

4. форми лінії письма в рядку (пряма, вигнута); .. ;

5. розміщення рухів при виконанні розділових знаків, інтервал між розділовими знаками; • Ч

6. розмір нового рядка; ; ?і .-..о,-; , •'.!•

7. розмір інтервалу між рядками; ; » ,/, ..:

8. розмір інтервалу між словами; ..

9. розміщення лінії письма щодо бланкового рядка;

10. позиція рядка щодо горизонтального зрізу аркуша; .

11. позиція знаків переносу на лінії рядка.' ....

¹ Криминалистика: Учебник / Под. ред. А. Г. Филиппова.- М: Спарк, 2000.-С. 133-134.

106

Перелічені загальні ознаки індивідуальної каліграфії характе­ризуються її виробленістю і ступенем складності рухів при вико­нанні окремих знаків, а також фронтальною конструкцією. Вони віддзеркалюють ступінь і характер сформованості каліграфічно-рухових навичок конкретної особи. Індивідуальна каліграфія мо­же бути маловиробленою, добре виробленою і високовиробленою.

Ступінь складності рухів визначається залежно від рівня воло­діння письмово-руховими, технічними і графічними навичками при виконанні письмових знаків. Відповідно до цього індивідуаль­на каліграфія може бути простою, спрощеною, ускладненою.

Загальні ознаки індивідуальної каліграфії за траєкторією руху визначаються формою, напрямком, нахилом, розміром і розго­ном.

Зв'язність, складність індивідуальної каліграфії — це здатність виконати без відриву певну кількість письмових знаків. Індиві­дуальна каліграфія за ознаками зв'язності є суцільною і висо-козв'язаною.

Натиск індивідуальної каліграфії — розподіл зусиль при вико­нанні письмових знаків. За ознаками натиску розрізняють індиві­дуальну каліграфію зі слабким натиском, середнім, сильним.

Окремі ознаки індивідуальної каліграфії формують особливості виконання письмових знаків, їх елементів особою-виконавцем ру­кописного тексту. До окремих ознак індивідуальної каліграфії від­носять: форму рухів; спрямованість рухів; протяжність рухів; зв'язність (складність) письмових знаків; кількість рухів; послі­довність рухів; складність рухів.

Саме завдяки окремим ознакам індивідуальної каліграфії мож­на, як правило, установити конкретного виконавця рукописного тексту. І це тому, що окремі ознаки індивідуальної каліграфії мають високий ступінь стійкості. Вони залишаються впродовж життя людини незмінними, однак з об'єктивних або суб'єктивних при­чин можуть піддаватися деяким змінам. Причому деякі зміни ін­дивідуальної каліграфії можуть відбуватися внаслідок умисних дій виконавця або природних змін. У першому випадку особа — вико­навець рукописного тексту маскує свою індивідуальну каліграфію, використовуючи для цього такі форми, як: написання тексту дру­кованим шрифтом, написання тексту іншою рукою, підроблення індивідуальної каліграфії іншої особи. У другому випадку індиві­дуальна каліграфія змінюється в основному з природних причин, і виконавець рукописного тексту не докладає для цього спеціальних зусиль. Указаний вид зміни індивідуальної каліграфії все ж має два підвиди, це:

1) зміна особою індивідуальної каліграфії з причин, обумовле­них зовнішніми обставинами;

107

2) зміна особою індивідуальної каліграфії з причин внутріш­нього її стану.

До першого підвиду зміни індивідуальної каліграфії можна від­нести, наприклад, написання рукописного тексту в незвичайних умовах (під час руху в громадському транспорті, незвичайний пи­шучий інструмент або матеріал, на якому здійснюється напис, не­достатнє освітлення тощо).

До другого підвиду зміни індивідуальної каліграфії можна від­нести: хворобливий стан виконавця рукописного тексту, стан його сп'яніння, вікові особливості тощо.

Установлення виконавця документа

При розслідуванні злочину правильне описання рукописного документа у відповідному протоколі огляду суттєво впливає на встановлення його виконавця. Послідовність описання документа така. Спочатку потрібно вказати назву рукописного документа (довідка, лист тощо), дату його написання і номер. Потім необхід­но зазначити місце виявлення документа, а також матеріал, на якому він виготовлений (папір, тканина тощо), його розмір, колір, наявність пошкоджень, забруднень тощо. Далі вказується характе­ристика тексту (розташування), колір фарбника, початок тексту документа та його закінчення, характеристика загальних і окремих ознак, наявність підписів, печаток, штампів. Бажано при огляді документа застосувати фотографування, кіно-, відеозапис.

Серед інших дій слідчого щодо встановлення виконавця руко­писного документа важливе значення має призначення і проведен­ня судової експертизи індивідуальної каліграфії. Судова експерти­за індивідуальної каліграфії — вид криміналістичної експертизи, що досліджує рукописні тексти, цифрові записи, підписи з метою вирішення ідентифікованих (установлення виконавця тексту або підпису) та діагностичних завдань. У разі потреби слідчий має пра­во винести постанову про вилучення або відібрання зразків індиві­дуальної каліграфії, необхідних для експертного дослідження. Віді­брання таких зразків фіксується в протоколі. Вилучаються «вільні» зразки рукописних текстів у процесі виїмки. І це тому, що такі ру­кописні тексти утворені належною особою в часі до порушення відповідної кримінальної справи. Відібрання ж зразків індивідуаль­ної каліграфії в певної особи здійснюється відповідно до постано­ви слідчого про відібрання таких зразків (експериментальних).

Судова експертиза індивідуальної каліграфії вирішує такі пи­тання:

1) хто з указаних у постанові осіб виконав рукописні записи (підписи в документі), що досліджуються;

108

2. хто виконав підпис від імені певної особи;

3. особа якої статі виконала рукописний текст;

4. в яких умовах, звичних чи ні, виконано текст;

5. чи не виконано рукописний текст перекрученою (спотворе­ ною) індивідуальною каліграфією;

6. чи є автором документа конкретна особа;

7. які характерологічні дані автора тексту (професія, рівень гра­ матичних навичок, рідна мова тощо).

Важливим реквізитом, що надає документу юридичної сили, є виконаний на ньому підпис. Особа, яка підроблює підпис, нама­гається перш за все відтворити зовнішню подібність підпису, що підробляється, з підписом-зразком. При цьому використовуються наслідування індивідуальної каліграфії та підпису особи, від імені якої він виконується, а також певні технічні прийоми і пристосу­вання. Виділяють такі види технічної підробки підписів:

1. попереднє змальовування підпису олівцем з наступним обве­ денням;

2. відтворення підпису через копіювальний папір;

3. копіювання підпису шляхом тиснення з наступним обведен­ ням чорнилом або олівцем;

4. копіювання підпису шляхом просвічування;

5. перенесення фарбника з підпису оригіналу на підроблений документ з допомогою речовин, які мають підвищену копіюваль­ ну властивість;

6. фотомеханічний.¹

Однак встановити виконавця документа шляхом проведення відповідної експертизи не завжди можливо, навіть якщо зміст до­кумента піддається частковій зміні (рис. 56).

Підробка підпису встановлюється за наявності двох груп штри­хів: первинних та вторинних (виникають після обведення). Вияв­лення вказаних штрихів можливе при огляді досліджуваних об'єктів за допомогою оптичних засобів та світлофільтрів. Досліджуваний підпис необхідно порівнювати з «вільними» та експериментальни­ми зразками підписів певної особи і таким чином встановлювати збіг загального виду підпису, ступеня виробленості рухів, темпу, роз­ставлення, зв'язності, напрямку лінії підпису та окремих ознак. Не­рідко підозри щодо підробки підписів є безпідставними (рис. 57).

Експертним дослідженням встановлено, що підпис від імені Сергієнка Г. П. в заповіті від 29 серпня 1987 р. виконано самим Сергієнком Г. П. Експертне дослідження було проведено старшим науковим співробітником КНДІСЕ В. В. Липовським, який мав досвід експертної роботи 31 рік. При порівнянні даного підпису із

Криминалистика/ Подред. А. Н. Васильєва.— М.: Изд-во МГУ, 1980.— С. 195.

109

ґ

.' •' ТГ ~Т

СВІДОЦТВО ШЩ. НАРОДЖЕННЯ

1,2 — форми руху при з'єднанні елементів основного штриха «Г» (у верхній частині — кутоподібна, у нижній — петельна);

3. — літери «Ср» між собою (кутоподібна);

4. — елементів «р» (кутоподібна);

5. — літери «р» з наступним штрихом (петельна);

6. — першого безлітерного штриха з другим (петельна);

7. — безлітерних штрихів у середній частині підпису (дугова);

8. — форми руху при виконанні основного елемента «р» (дугова); 9-у верхній частині безлітерних штрихів (дугова);

10, 11 — «а» в зазначених місцях — кутоподібна та

12. — петельна;

13. — розташування початку руху при виконанні літери «с» від­ носно заключної частини цієї літери;

14. — відносне розташування нижньої частини основного еле­ мента «г» і овалу літери «с» (розміщена нижче овалу);

15. — довжини руху вертикально і горизонтально при виконанні рядкової частини літери «р» і наступного безлітерного штриха (у рядковій частині «Ср» більша).

Рис. 56. Часткова зміна початкового змісту документа. Відповідно

до висновків спеціаліста КНДІСЕ Мороз Т. І., виявити початковий

запис року народження і року отримання свідоцтва № З

на ім'я Воліх Василини Іванівни неможливо

14

¹_{\ УШ7Г} ^; _''

' Рис. 57. Підпис від імені Сергієнка Г. П. в заповіті

від 29 серпня 1987 р. № 787 -

зразками підписів Сергієнка Г. П. було встановлено збіг загально­го виду підпису, ступеня виробленості рухів, темпу (за винятком початкового штриха), розставлення, зв'язності, напрямку лінії підпису і форми її основи, а також таких окремих ознак:

ПО

І!.