Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

237

Правовїдновлювальні дії при виявленні та розслідуванні поля­гають у захисті та поновленні честі, гідності, ділової репутації по­терпілих, юридичної та соціальної реабілітації особи, яку неза­конно обвинувачено у вчиненні злочину. Правовідновлення при виявленні та розслідуванні злочинів реалізується у заходах з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, поновлення статусу та прав потерпілого, з відшкодування йому витрат на стаціонарне лікування тощо. Порядок і розмір відшкодування шкоди визначаються при прийнятті рішення, яке реабілітує особу. При цьому моральна шкода відшкодовується у грошовій формі незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, роль попереднього слідства е надзвичайно важ­ливою у системі правоохоронної діяльності. Від якості вияв­лення і розслідування злочину, надійності доказів у криміналь­ній справі, (достовірності отриманої інформації залежить своєчасність попереднього слідства, а також грунтовність і справедливість судового рішення, а отже рівень захисту прав людини, інтересів держави, охорони правового порядку.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає виявлення злочинів?

2. В чому полягає розслідування злочинів?

3. Які існують типи правових дій, що характеризують

виявлення та розслідування злочинів як правоохоронну діяльність?

4. Наведіть приклади правовстановлюючих, правопримушу-

вальних, правозабезпечувальних та правовідновлювальних дій.

§ 2. Засади виявлення злочинів

Засоби та пошукові процедури, які застосовуються у процесі виявлення злочинів, вивчаються в курсі криміналістики та опе-ративно-розшукової діяльності. Висвітлення цих питань у курсі правоохоронної діяльності полягає у дослідженні організаційних і моральних засад виявлення злочинів.

Органи, які здійснюють виявлення злочинів, орієнтовані на протидію та викриття протиправної діяльності, їхні завдання визначені в КПК, Законі України "Про оперативно-розшукову Діяльність", інших законах, що формулюють правоохорон-

238

Розділ III. Правоохоронні органи України

ну компетенцію з вказаних питань, а також відповідних наста­новах.

Основні завдання органів, які уповноважені виявляти злочи­ни, полягає у пошуку та документуванні протиправної діяльності окремих осіб та груп, у фіксації розвідувально-підривної діяль­ності спеціальних служб іноземних держав та організацій, припи­ненні правопорушень, забезпеченні вимог кримінального судо­чинства, проведенні діяльності в інтересах безпеки суспільства і держави. Подібні завдання становлять предмет спеціальної пра­воохоронної діяльності (див. § 3 глави 1).

Виявлення злочинів, як уже було сказано, є професійно ризикованою діяльністю. Особовий склад органів, що уповнова­жені її здійснювати, виконує при цьому певну оперативну профе­сійну роль (функцію). Особливо вона стосується конкретної посадової особи, зокрема її місця у структурі органу, розподілу праці, інтенсивності та послідовності виконання певних опера­тивних та слідчих дій, виконання процесуальних документів, стилю взаємодії з учасниками розслідування тощо. В основі цієї ролі мають бути такі моральні засади, як правдивість, чесність, відданість інтересам справи та інші. Приниження ролі моральних засад призводить, як правило, до несумлінного виконання своїх обов'язків, неадекватного професійного волевиявлення, перетво­рення оперативно-розшукової діяльності на джерело суспільної небезбеки.

Оперативний працівник, який протистоїть злочинові, має бути, по-перше, активним суб'єктом діяльності, а по-друге, -культивувати особисту готовність (установку) до виконання виключно правомірних службових завдань. Він має вміло використовувати спеціальні знання та досвід, дистанціюватися від позаслужбового впливу і таким чином забезпечувати ґрун­товність та об'єктивність службових рішень. Готовність до вико­нання своїх завдань полягає в постійному засвоєнні нових знань і створенні способу їх оновлення, психологічній адаптації до негативних факторів, негативної інформації (психологічному імунітетові), вмінні працювати в умовах посилення демократич­них засад правосуддя та більш чутливому ставленні учасників кримінального процесу до примусу та проявам насильства.

Органи, що уповноважені виявляти та протидіяти злочинам, чітко визначені в законодавстві, про що йшлося при висвітленні поняття спеціальної правоохоронної діяльності. До них, зокрема, належать:

— органи кримінальної та спеціальної міліції;