Глава 3. Державна податкова служба

229

ганізацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПА функцій та повною мірою використовувати надані їм права¹.

Питання для самоконтролю

1. За якими напрямами правоохоронної діяльності діє ДПС?

2. Дайте характеристику структури ортнів податкової служби України.

3. Яка Посадова особа має право пршіначити та звільнити з посади Голову ДПА ?

4. У чому полягає перевірка додержання податковою законо­давства?

5. Які органи становлять систему податкової міліції?

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" // Відомості Верховної Ради України — 1998 — № 29. - Ст. 190.

Глава 4 Виявлення та розслідування злочинів

§ 1. Поняття виявлення та розслідування злочинів

Виявлення та розслідування злочинів — важливий вид пра­воохоронної діяльності. У процесі її здійснення вирішуються специфічні завдання, спрямовані на повне і швидке розкриття кожного злочину, розшук злочинців та осіб, які зникли, своє­часне притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому суб'єкти цієї діяльності позбавлені права на необгрунтоване обвинувачення та на юридичну помилку. Правоохоронна діяль­ність у сфері виявлення та розслідування злочинів є несумісною із фактами протиправних затримань і арештів, її предмет вклю­чає характерні ознаки професійної діяльності органу (посадової особи), уповноваженого виявляти та (або) розслідувати злочин, окремі форми, етапи та принципи цієї діяльності.

Виявлення та розслідування події злочину — це процес, шо розгортається у часі та просторі, в якому встановлюються, до­сліджуються, оцінюються численні фактичні обставини, здій­снюються цілеспрямовані пошукові перевірочні, контрольні та правові дії. Більшість питань детально розглядається у курсах кримінально-процесуального права, криміналістики та оператив-но-розшукової діяльності. У даній навчальній дисципліні висвіт­люється юридична діяльність, предмет якої полягає у виконанні функції правоохорони.

Виявлення та розслідування злочинів характеризується кіль­кома ознаками. По-перше, охороною прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом правильного застосування адміністративного, кримінального та кримінально-процесуально­го законодавства з тим, щоб жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності. По-друге, державним впливом на злочинність, захистом інтересів держави і суспільства з тим, щоб застосовувати кримінальну відповідальність до винних осіб.

Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів

231

Така діалектична єдність вказаних ознак зумовлена певною єдністю інтересів держави і особи'.

Охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб трансформується у принцип правоохорони, за яким притяг­нення до кримінальної відповідальності невинної особи є непри­пустимим. За ст. 29 Конституції кожна людина має право на сво­боду та особисту недоторканність. При цьому в Основному За­коні підкреслюється, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи відвернути його уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про три­мання під вартою. У порядку додержання цього принципу вста­новлено кримінальну відповідальність за зловживання або юри­дичні помилки, припущені посадовими особами при здійсненні ними виявлення та розслідування злочинів, зокрема за завідомо незаконний арешт, затримання або привід (ст. 371 КК), за при­тягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК), за примушення давати показання (ст. 373 КК). Згідно з Конституцією ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60).

Захист інтересів держави і суспільства також втілюється у принцип правоохорони, за яким відповідальності підлягають лише винні особи. Разом з тим юридична відповідальність має індивідуальний характер. Ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме пра­вопорушення (ст. 61 Конституції ); доводити свою невинуватість у вчиненні злочину не є обов'язком особи, притягнутої до відпо­відальності; обвинувачення за Конституцією не може грунтува­тися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлума­чаться на її користь (ст. 62). Для додержання цього принципу встановлено кримінальну відповідальність за завідомо неправ­дивий донос (ст. 383 КК), завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК). При цьому якщо самим фактом розголошення посадовою особою даних попереднього слідства завдано істотної шкоди державним чи громадським інтересам, це є підставою для

Михайленко О.Р. Расследование преступлений: законності, й обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер. — 1999. — С.45.

г

232

Розділ III. Правоохоронні органи України

притягнення цієї посадової особи до кримінальної відпові­дальності.

Професійна діяльність з виявлення та розслідування злочи­нів має інтегративне значення незалежно від відомчої належності осіб, які є суб'єктами цієї діяльності. Усі вони керуються нормами КПК України. Інші процесуальні процедури з цього приводу мо­жуть лише доповнювати його¹.

Така професійна діяльність вимагає спеціалізації, взаємодії та ґрунтовної правової підготовки. Вона здійснюється за різними типами правових охоронних дій, а саме: правопримушувальними, правовстановлюючими, правозабезпечувальними та правовіднов-лювальними.

Встановлення злочину або особи злочинця (підозрюваного, обвинуваченого) здійснюється за умов різних типів складностей фактичних обставин, з урахуванням очевидного або неочевидно­го типів вчинення злочину. Джерелами інформації про подію злочину можуть бути як у першому, так і у другому випадку фізичні особи (наприклад, потерпілі, очевидці тощо), інформація про фізичні або інші наслідки дій винних осіб, документи, но­татки тощо. Виявленням злочину вважається встановлення події (явища, часу, обставин, особи тощо), зокрема моменту заволодін-ня майном, проникнення у житлове приміщення, нападу на особу і заволодіння її майном, заподіяння розладу здоров'я тощо. Деякі особливості встановлення моменту закінчення події притаманні злочинам, які за складом є формальні (моментом закінчення злочину в таких злочинах вважається сама дія, наприклад, при хуліганстві або розбійному нападі) або матеріальні (моментом закінчення є виникнення шкоди, іншого матеріального наслідку, наприклад, при заподіянні тілесних ушкоджень, крадіжках тощо).

Для очевидних злочинів не характерна висока складність виявлення та розслідування. Встановлення складу злочину при цьому не потребує особливих зусиль у доказуванні. Проте здебільшого подія злочину приховується особою або групою осіб. Це стосується більшості так званих неочевидних злочинів, які вчи­няються у господарський, фінансовій та інших сферах, злочинів, що пов'язані з обігом наркотичних засобів тощо. Виявлення їх, зокрема фінансового шахрайства, несплати податків, інших видів неочевидних (латентних) злочинів, потребує попередньої та до­даткової контрольно-перевірочної роботи. Етіологія "трастових"