Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони 41

заідія податкових процедур, і впровадження тотальних форм контролю за підприємництвом, тобто звуження захисту прав людини.

У сучасних умовах правоохоронна діяльність дедалі більше застосовується як засіб управління та контролю. Поступово роз­ширюється її вплив на банківсько-фінансову сферу, на стан різ­них галузей народного господарства, зокрема на паливно-енерге­тичний комплекс, транспортні перевезення, на приватизацію дер­жавних підприємств, управління підприємствами, у статутному фонді яких є частка державних коштів. При цьому застосовуєть­ся ефективна протидія соціальним відхиленням та правопору­шенням. Зміст впливу правоохорони має на меті лише доповни­ти економічні, фінансові та технічні рішення у процесі соціаль­ного управління, але не замінити їх. Вплив правоохоронних ор­ганів має до того ж запобіжне призначення.

Припиняючи контрабанду та випуск недоброякісної продук­ції, правоохоронні органи докладають зусиль щодо вирішення однієї з ключових проблем економіки — захист вітчизняного то­варовиробника, подолання негативних товарообмінних відносин. Забезпечують захист вітчизняного товаровиробника органи пра­восуддя та практично всі суб'єкти правоохоронної діяльності, а саме: органи прокуратури, служба безпеки, митні органи, прикор­донні війська, органи внутрішніх справ, а також адвокатура.

Спрямованість правоохоронної діяльності проти небажаних соціальних явищ має конструктивний характер, згідно із яким правові рішення лише доповнюють економічні, фінансові та тех­нічні рішення, комплексно впливаючи на припинення та подаль­ше обмеження цих явищ.

Правоохоронна діяльність — важлива складова внутрішньої політики, що здійснюється в державі. Вона є одним із продуктів внутрішньої політики держави, загальні засади якої визначає Верховна Рада України. На сучасному етапі правоохоронна діяльність закономірно забезпечує українське державотворення¹. Ідеологія державотворення вимагає організації оптимального управлінського процесу з питань внутрішньої політики, неупере-дженого провадження у господарських, адміністративних, кримі­нальних та цивільних справах, забезпечення прав і свобод люди-

Див.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К.: Генеза, 1996. — 590, 604, 617—619; Ідеологія державотворення в Україні: історія і су­часність // Матеріали науково-практичної конференції 22—23 листопада 1996 року. _к., 1997.

42

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

ни і громадянина, взаємної відповідальності державних органів і посадових осіб, підкорення законові всіх державних органів і службових осіб. Питання для самоконтролю

1. У чому полягає спрямованість судової та правоохоронної діяльності?

2. Який принцип покладено в основу формування відносин між людиною і державою?

3. Які основні завдання правоохоронної діяльності?

§ 2. Моральність і ефективність діяльності суду та правоохоронних органів

Моральною основою правоохоронної та судової діяльності має бути презумпція довіри до людини та громадянина. Мораль­ність правоохоронної діяльності акумулюється насамперед у кон­ституційних засадах судочинства та в конституційних засобах охоронної діяльності, а саме:

а) додержання державними збройними формуваннями кон­ституційного порядку;

б) невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків пе­редбачених Конституцією;

в) правова, матеріальна та моральна реабілітація громадяни­на, якому завдано шкоди діями органів державної влади. В умо­вах кризи правової моралі і падіння авторитету влади у масовій свідомості необмежене посилення правоохоронних структур і впровадження недемократичних процедур стає причиною неприйняття громадськістю діяльності правоохоронних органів. Це призвело до того, що українське суспільство за короткий історичний термін поділилося на правопорушників і законослух­няну частину населення, а саме: на платників і неплатників податків, на добропорядних і недобропорядних громадян, на страйкарів та штрейкбрехерів тощо. Так, захист правоохоронни­ми органами при вирішенні професійних питань лише одних соціальних верств посилить активізацію тих, хто перебуває на протилежному боці.

Найважливішою моральною складовою діяльності правоохо­ронних органів є їх дійсна деполітизація, створення системи кон­тактів з усіма прошарками населення країни, пошук та культиву­вання довіри до правоохоронних органів.