Глава 1. Основи здійснення правосуддя

75

право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим та ін­шим дослідам (ст. 28 Конституції). Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, перед­бачених законом.

Обшук особи, а також її освідування, коли воно пов'язане з необхідністю оголювати освідувану людину, може проводити лише слідчий тієї ж статі, що й обвинувачений чи освідуваний, у присутності понятих цієї самої статі (статті 184 і 193 КПК).

Відтворення обстановки і обставин події допускається лише за умови, коли виконувані при цьому дії не принижують гідності осіб, які беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я (ст. 194 КПК).

За ст. 185 КПК під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Проте охорона особистого і сімейного життя громадян не поширюється на ті його прояви, які суперечать інтересам інших громадян, держави і суспільства або порушують їх. Критерієм втручання є негативний з позиції суспільства зміст особистого життя, його невідповідність державним та громадським інтере­сам, його антисуспільний характер. Суд може втручатися у сферу особистого і сімейного життя у разі виникнення потреби захищати права і законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Право на свободу та особисту недоторканність. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека ви­знаються найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції). Кожна людина має право на свободу та особисту недо­торканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підста­вах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції).

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосу­вати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний за­хід, обгрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевіре­на судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом

76

Розділ II. Суд України

72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невід­кладно повідомлено про мотив арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захи­щати себе особисто та користуватися правовою допомогою

захисника.

Кожному затриманому гарантується право у будь-який час

оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно пові­домлено родичів заарештованого чи затриманого.

Недоторканність житла. Кожному гарантується недоторкан­ність житла. Не допускається проникнення до житла або до ін­шого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інак­ше як за вмотивованим рішенням суду (ст. ЗО Конституції). Цей принцип характеризує демократизм правового статусу особи в суспільстві і є гарантією охорони матеріальних інтересів та осо­бистого життя громадян. Принцип недоторканності житла прита­манний як кримінальному, так і цивільному судочинству.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановле­ний законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Цей принцип закріплений в ст. 31 Конституції України. Кожному гарантується таємниця листуван­ня, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом (ч. 2

ст. 14^і КПК).

Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Накладення арешту на кореспонденцію та виїмка її в пошто­во-телеграфних установах можуть проводитися лише на підста­вах і в порядку, встановлених законом (п. З ст. 14^і КПК).

Листування, телеграфна та інша кореспонденція, якщо вона містить інформацію про обставини (фактичні дані), що мають^| значення для справи, належать до письмових доказів. •'