Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

29

правоохоронних органів", "Про прокуратуру,."Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про адвокатуру", "Про Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини", "Про нотаріат", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців: та осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ", Положен­ня про порядок комплектування, матеріально-технічного,, вій­ськового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спе­ціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства органів внутрішніх справ України, Положення лрр порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціальне-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю України та інші.

Характеристика законодавства про конституційні (загаль­ні) засади діяльності судів, правоохоронних та правозахисних органів. Правовий простір діяльності судів, прокуратури, міліції, служби безпеки, митниці, прикордонних військ, нотаріату, орга­нів юстиції та адвокатури охоплює практично всі галузі законо­давства. . ' : ; ;

Законодавчі чинники зосереджуються у політико-правових документах* в яких проголошується державна концепція.право* охоронної діяльності, її конституційні засади, програма боротьби зі злочинністю, державні рішення з питань внутрішньої політики, охорони правопорядку та забезпечення стану законності. , ;

Система правоохорони будується на двох рівнях — публічно-правовому та індивідуально-правовому.

На публічно-правовому рівні охоронна діяльність Держави охоплює захист широкого кола громадян, їх конституційні права, законні інтереси фізичних і юридичних осіб. У Конституції України значна частина статей, зокрема статті 3, 5, 6, 8, 13—19, 21-68, 76, 78, 80, 81, 85, 87-89, 92, 95, 98, 101, 105-108, 111, 116, 119, 121—131, 145, 147—153 так чи інакше стосуються різних ас­пектів державної охорони.

Найбільший обсяг повноважень у публічній охоронній сфері має Президент України як глава держави, гарант державного су­веренітету, Верховний Головнокомандувач, політичний керівник Ради національної безпеки і оборони України. Йому належить право призначати суддів (вперше), Генерального прокурора, тре­тину складу Конституційного Суду України, членів Кабінету Мі­ністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Крім того, Пре­зидент здійснює помилування. Адекватною рівневі його повноват

зо

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...

жень є особлива конституційна процедура усунення особи з по­сади Президента країни. Вона передбачена статтями 108 та 111

Конституції України.

При здійсненні правосуддя суди керуються нормами Консти­туції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди на­ділені повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи ін­шого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності

Конституції.

Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку і за­хист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). При цьому питання правоохорони мають вирішуватися виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищо­му державному акті підкреслюється, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджан­ня їх діяльності (ст. 17 ); визначається, що ніхто не може зазна­вати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, перед­бачених Конституцією України; кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інфор­мації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та по­ширенням недостовірної інформації (ст. 32), та формулюється зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи орга­нів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56),

тощо.

Отже, на публічно-правовому рівні закріплюються найважли­віші засади правоохорони та правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також консти­туційне походження компетенції уповноважених органів при здійсненні судової та правоохоронної діяльності. На іидивідуально-правовому рівні у законодавстві права і сво­боди громадянина є об'єктом правового захисту. Захист прав і свобод кореспондується обов'язками судів, правоохоронних та правозахисних органів надавати такий захист та не обмежувати проголошені права і свободи. Суб'єкт цих прав — громадянин — завжди виконує індивідуальні правові ролі (службовець, найма-

ний працівник, підприємець, заявник, потерпілий тощо). В кож­ному конкретному випадку виконання індивідуальної правової ролі законодавець формулює, конкретизує відповідні такій ролі права та обов'язки. Належне виконання таких правових ролей (прав та обов'язків) є невід'ємною частиною правопорядку. При реалізації певної правової ролі можуть виникати конфліктні від­носини. Неналежне її виконання тягне за собою відповідальність, для забезпечення якої передбачено систему доволі суворих санк­цій. Відповідальність настає як наслідок винної дії і є правовою реакцією держави на правопорушення, на невиконання право­порушником певної правової ролі.

Правоохоронні органи у системі захисту прав та інтересів конкретної людини посідають особливе місце. Вони наділені, як було зазначено раніше, спеціальними повноваженнями, їх діяль­ність має владний характер і є різновидом державної влади, що межує з використанням спеціальних повноважень, тобто впрова­дженням конкретно адресованих дозволів, приписів, заборон або впровадженням процедур реалізації юридичної відповідальності. Законодавець моделює повноваження для конкретної правової ситуації (наприклад, для звернення із заявою про вчинення злочину, при поданні позову до суду з питання поновлення на роботі, про вселення в жиле приміщення тощо). У кожній такій ситуації правове становище учасників характеризується розподілом прав та обов'язків, встановленням юридичних наслід­ків реалізації цих прав та обов'язків, межами правового захисту. Тому, наприклад, приймаючи заяву від громадянина про вчине­ний злочин, орган, що її приймає, повинен поставити до відома заявителя про наявність кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення про злочин.

При відновленні порушених прав та законних інтересів гро­мадян, установ, підприємств та організацій захищаються право­відносини, які стали предметом розгляду під час застосування процедур судочинства, а також реалізуються повноваження орга­нів юстиції і адвокатури з правового захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судові рішення з цього приводу є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, система законодавства про правоохоронну та право-захисну діяльність існує як на публічному, так і на приватно­му правових рівнях. Вона стосується визначеного у законодав­стві кола учасників правових відносин, засобів та меж право­охорони та правозахисту; визначає перевагу щодо захисту за­конних інтересів та прав юридичних і фізичних осіб.

32

Розділ І. Загальні положення правоохоронної!:... діяльності

Загальна характеристика законодавства з окремих напря­мів правоохоронної діяльності. З моменту здобуття незалежно­сті в Україні прийнято нормативно-правові акти, які формулю­ють напрями правоохоронної діяльності, функції її суб'єктів, пра­ва та обов'язки конкретних правоохоронних органів та судів.

а) Правосуддя. В чинному законодавстві передбачено різні види судочинства, а саме: конституційне, арбітражне, третейське, правосуддя з кримінальних, цивільних, адміністративних справ, судочинство військових трибуналів, а також функціонування судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної ін­станцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та колегіальне¹.

У законодавстві зазначається, що судовий розгляд справ по­винен максимально сприяти охороні прав і свобод людини і гро­мадянина, прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

б) Прокурорська діяльність. Прийнятим у 1991 році Законом України "Про прокуратуру" (з відповідними змінами станом на 12 липня 2001 року) встановлено нову систему прокурорського нагляду, регламентовано участь прокурора в розгляді справ у су­дах, більш чітко визначено функції прокуратури. Цим законом також встановлено систему органів прокуратури, принципи орга­нізації та їх діяльності.

Наглядові повноваження є одними з найважливіших повно­важень органів прокуратури.

Органи прокуратури у порядку нагляду виявляють численні порушення закону, опротестовують незаконні правові акти, вно­сять приписи і подання щодо фактів виявлених порушень зако­ну. Генеральний прокурор України та підпорядковані йому про­курори вживають заходів щодо усунення порушень прав та за­конних інтересів громадян, притягують до відповідальності вин­них у цьому осіб.

Прокурорська діяльність — один із засобів реалізації держав­ної влади, яка функціонує виключно в інтересах усієї держави; вона закріплюється Конституцією України, іншими правовими актами. Державні інтереси полягають у захисті суверенітету, те­риторіальної цілісності, державного кордону, державної безпеки,

¹ Докладніше див.: Брини/ге В. Д. Судебная власть (Правосудне): пуги ре-формирования в Украине. — Харьков, 1998.