Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони 45

чити, що її матеріально-технічна база має допомогти кожному судді, секретареві судового засідання, відвідувачеві тощо.

У судах існує й потреба у діяльності, яка стосується виконан­ня процесуальних дій (своєчасний виклик свідків, експертів, за­здалегідь своєчасне повідомлення інших учасників судового розгляду, виготовлення та вручення копій процесуальних доку­ментів, надіслання справ до касаційної інстанції, звернення до виконання вироку, рішення, ухвали чи іншого рішення тощо). Певної організації потребують і стосунки з іншими судами, орга­нами державної виконавчої влади та юстиції, іншими правоохо­ронними органами, поточне планування роботи суду, системати­зація обліку та ведення кодифікації законодавства, складання до­відок та аналіз роботи, вручення їх адресатові тощо.

У структурі правоохоронних органів організаційно-управлін­ська функція має відомчий характер. Вона адресується кожному правоохоронному органові залежно від його відомчої належності. Але незалежно від цього ефективність діяльності органів досудо-вого розслідування, які зосереджені в міліції, податковій міліції, службі безпеки, органах прокуратури, залежить від того, наскіль­ки держава або названі відомства забезпечують умови для їх про­цесуальної незалежності, надають слідчо-криміналістичну техні­ку, оргтехнику, засоби зв'язку, в тому числі міжнародного, тощо. Отже, складовими ефективності судової та правоохоронної діяльності е досконала організаційно-управлінська функція, рі­вень компетентності та професіоналізм персоналу уповнова­жених органів.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає зв'язок між моральністю та ефективністю правоохоронної діяльності?

2. Яке соціально-економічне призначення мають судова та правоохоронна діяльність?

3. Якими видами показників характеризується професійна правоохоронна діяльність?

§ 3. Координація правоохоронної діяльності

Одним з головних факторів об'єднання зусиль правоохо-роних органів, протидії злочинності є координація взаємодії пра­воохоронних органів. Саме за її допомогою певні соціальні відхилення, злочинність може і має бути поставлена під держав­ний контроль.

46

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

Координація правоохоронної діяльності — це одна з управ­лінських функцій, що об'єднує і систематизує зусилля правоохо­ронних органів для досягнення загальних соціальне бажаних

цілей.

Сутність координації полягає в об'єднанні зусиль правоохо­ронних органів у боротьбі зі злочинністю, насамперед організова­ною, в запобіганні їй, в узгодженні дій, додержанні законодав­ства, зокрема процесуального.

Правовою базою організації взаємодії є:

— конституційні вимоги щодо захисту прав людини і грома­дянина;

— кримінально-процесуальне законодавство, що встановлює єдині завдання перед слідчими органами та органами дізнання уповноважених міністерств і відомств стосовно виявлення, роз­криття, запобігання злочинам, провадження у кримінальних справах та розшуку винних осіб;

— галузеві акти законодавства, які встановлюють функції та повноваження відповідних правоохоронних органів щодо органі­зації взаємодії;

— функціональні (спеціальні) акти законодавства¹;

— укази, розпорядження Президента України та постанови Уряду з питань боротьби зі злочинністю та правоохоронної діяльності;

— державні програми боротьби зі злочинністю;

— міжнародні договори України з питань взаємодії у сфері боротьби зі злочинністю;

— відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти (накази,

інструкції)²;

— акти Генеральної прокуратури України з питань органі­зації взаємодії слідчих підрозділів, які мають міжгалузевий ха­рактер.

Взаємодія як організаційно-правова категорія базується на таких основних принципах:

• неухильне додержання законності, конституційних прав і свобод громадян усіма суб'єктами взаємодії;

¹ Наприклад, Закон України "Про боротьбу з корупцією" // ВВР України. — 1995. - № 34. - Ст. 266.

п

Див., наприклад: п. 2.5.31 Положення про Головне управління податко­вої мілілії Державної податкової адміністрації України / Бандурка О. М., Виш-невська М. К., Жвалюк В. Р. та ін. Податкова міліція. Коментарі та роз'яснення чинного законодавства. — Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. — С. 38.