- •Глава 1
- •§ 1. Поняття правоохоронного органу
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності____________7
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної .., діяльності
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності
- •§ 2. Поняття спеціальної правоохоронної діяльності та спеціального правоохоронного органу (служби)
- •§ 3. Поняття судової та правозахисної діяльності
- •18 Розділ і. Загальні положення правоохоронної ... Діяльності
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності
- •§ 4. Предмет дисципліни
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності
- •Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2
- •§ 1. Загальна характеристика
- •§ 2. Класифікація нормативно-правових актів
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •Глава 2. Законодавство про діяльність суду ...
- •38____________Розділ і. Загальні положення правоохоронної ... Діяльності
- •§ 1. Спрямованість правоохоронної діяльності
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони 41
- •§ 2. Моральність і ефективність діяльності суду та правоохоронних органів
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони___________________43
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони 45
- •§ 3. Координація правоохоронної діяльності
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
- •Глава 3. Державна політика у сфері правоохорони
- •Глава 1 Основи здійснення правосуддя
- •§ 1. Правосуддя, його ознаки та принципи
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійсиення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1: Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •§ 2. Судова система України
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •1 Стефанюк в. Історичний шанс для українського правосуддя // Юридичний вісник України. — 2002. — зо березня. — № 13(353).
- •§ 3. Органи суддівського самоврядування
- •Глава 1. Основи здійснення правосуддя
- •Глава 2 Статус суддів
- •§ 1. Суддя — носій судової влади. Гарантії незалежності суддів
- •§ 2. Обрання суддів та припинення їх повноважень
- •Глава 2. Статус суддів
- •§ 3. Атестація та дисциплінарна відповідальність судців
- •Глава 2. Статус суддів
- •Глава 2. Статус суддів
- •§ 4. Правовий та соціальний захист суддів
- •Глава 2. Статус суддів
- •§ 1. Місцевий суд — основна ланка системи судів загальної юрисдикції
- •§ 2. Голова місцевого суду
- •§ 3. Організація роботи місцевого суду
- •Глава 4 Апеляційні суди
- •§ 1. Порядок обрання, склад та повноваження апеляційних судів
- •§ 2. Голова апеляційного суду та його заступники
- •§ 3. Організація роботи апеляційних судів
- •Глава 4. Апеляційні
- •Глава 5 Військові суди
- •§ 1. Види військових судів, порядок їх обрання, склад та загальні повноваження
- •Глава 5. Військові суди
- •§ 2. Військовий суд гарнізону. Голова військового суду гарнізону
- •§ 3. Військовий суд регіону
- •§ 4. Організація роботи військових судів
- •Глава 5. Військові суди
- •§ 5. Особливості статусу суддів військових судів
- •Глава 6 Верховний Суд України
- •§ 1. Місце Верховного Суду України
- •Глава 6. Верховний Суд України
- •§ 2. Пленум Верховного Суду України. Судові палати, Військова судова колегія
- •Глава 6. Верховний Суд України
- •§ 3. Голова Верховного Суду України та його заступники
- •Глава 6. Верховний Суд України
- •Глава 7 Господарські суди
- •§ 1. Статус господарського суду. Система господарських судів
- •Глава 7. Господарські суди
- •§ 2. Склад та повноваження місцевого господарського суду Автономної Республіки Крим, обласних,
- •Глава 7- Господарські суди
- •§ 3. Склад та повноваження апеляційних
- •Глава 7. Господарські суди
- •§ 4. Склад та повноваження Вищого господарського суду України
- •Глава 8 Конституційний Суд України
- •§ 1. Статус Конституційного Суду України. Його склад та повноваження
- •Глава 8. Конституційний Суд України
- •§ 2. Порядок призначення суддів Конституційного
- •Глава 8. Конституційний Суд України
- •§ 3. Голова Конституційного Суду України та його заступники
- •Глава 8. Конституційний Суд України
- •Глава 8. Конституційний Суд України
- •Глава 9 Вища рада юстиції України
- •§ 1. Правові засади діяльності Вищої ради юстиції України
- •Глава 9. Вища рада юстиції України
- •§ 2. Організація діяльності Вищої ради юстиції України
- •Глава 9. Вища рада юстиції України
- •Глава 1 Прокуратура України
- •§ 1. Місце прокуратури в системі органів державної влади
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •§ 2. Функції прокуратури
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1.' Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •§ 3. Система прокуратури та організація її роботи
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •§ 4. Акти прокурорського реагування
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 1. Прокуратура України
- •§ 5. Кадри органів прокуратури
- •1 Басков в. Й. Прокурорский надзор. — м.: бек, 1996. — с. 128.
- •Глава 1. Прокуратура України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2 Органи внутрішніх справ України
- •§ 1. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 2. Система органів внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 3. Кримінальна міліція
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2- Органи .Внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§4. Міліція громадської безпеки
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 6. Міліція охорони
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •1 Постанова Кабінету Міністрів України "Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ" від 10 серпня 1993 року № 615//Зібрання постанов Уряду України. — 1994.— № 2.— Ст. 31.
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 7. Спеціальні підрозділи міліції
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 8. Застосування міліцією
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •Глава 2. Органи внутрішніх справ України
- •§ 1. Основні напрями правоохоронної діяльності державної податкової служби
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •1 Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 29. - Ст. 190.
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 1. Державна податкова служба
- •§ 2. Система та компетенція органів державної податкової служби
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 3. Державна податкова служба
- •Глава 4 Виявлення та розслідування злочинів
- •§ 1. Поняття виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •§ 2. Засади виявлення злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •§ 3. Засади розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
- •Глава 1
- •§ 1. Загальна характеристика інституту
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 249
- •§ 2. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 251
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 253
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини______255
- •§ 3. Акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- •1 Перша доповідь Уповноваженого "Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні" відбулася у жовтні 2000 року.
- •Глава 1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини 257
- •Глава 2 Юстиція України
- •§ 1. Правозахисна діяльність юстиції
- •Глава 2. Юстиція України
- •Глава 2. Юстиція України
- •Глава 2. Юстиція України
- •§ 2. Система органів юстиції та організація їх роботи
- •Глава 2. Юстиція України
- •Глава 2. Юстиція України
- •Глава 2. Юстиція України
- •§ 1. Загальна характеристика та основні завдання нотаріату
- •§ 2. Структура та повноваження нотаріальних органів
- •Глава 3. Нотаріат в Україні
- •Глава 3. Нотаріат в Україні
- •Глава 3. Нотаріат в Україні
- •§ 3. Статус, правовий та соціальний захист нотаріусів
- •1 Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка. — к., 1999. — с. 388.
- •Глава 3. Нотаріат в Україні
- •Глава 3. Нотаріат в Україні
- •Глава 4 Адвокатура в Україні
- •§ 1. Загальна характеристика адвокатської діяльності
- •Глава 4. Адвокатура в Україні
- •Глава 4. Адвокатура в Україні
- •Глава 4. Адвокатура в Україні
- •§ 2. Організаційні засади діяльності адвокатури
- •Глава 4. Адвокатура в Україні
- •Глава 4. Адвокатура в Україні
- •II. Акти Президента України
- •III. Акти Кабінету Міністрів України
- •IV. Міжвідомчі та відомчі акти
- •V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
- •VI. Накази Генерального прокурора України
- •VII. Міжнародно-правові документи
Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
233
1 Кримінальне-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. — К.: Юрінком Інтер, 2000.
злочинів, розслідування банківських справ свідчать про появу нової хвилі злочинів, виявлення та доказування яких потребує значних професійних зусиль.
У процесі виявлення та розслідування злочинів правоохоронні органи України дедалі частіше використовують можливості Таких міжнародних організацій, як Інтерпол або Європол. Розвиток політичних, соціальних, економічних та екологічних відносин в Європі та й усьому світі супроводжується стрімким зростанням міжнародної злочинності. Типові її прояви — це відмивання "брудних" грошей, запровадження у міжнародний обіг фальшивих грошей, торгівля людьми, незаконна поставка зброї в "гарячі точки", розкрадання міжнародних кредитів, нелегальна торгівля людськими органами, наркобізнес. Останнім часом через мережу Інтернет поширюється культ насильства та жорсткості, дитяча порнографія та расистська пропаганда. Стрижнем ефективної боротьби з міжнародними злочинами стає узгодження слідчих та оперативних дій і повноважень поліцій європейських країн.
Значних зусиль потребує пошук та встановлення осіб, що пропали безвісти.
Під час виявлення та розслідування конкретного злочину виявляються інші неправомірні дії, що стає достатньою підставою для порушення кримінальних справ і проведення самостійного розслідування цих неправомірних дій. Також додаткового розслідування потребують так звані суміжні склади злочинів, коли однією антисуспільною дією вчиняються два і навіть більше різних злочинів1.
Виявлення та розслідування злочинів здійснюється у процесуальних та позапроцесуальних формах, але з обов'язковим додержанням вимог Конституції України та КПК. В іншому разі сама діяльність, яка здійснюється з порушенням конституційних або процесуальних норм, перетворюється на протиправну.
Типові правові дії (як було зазначено раніше, їх класифікують на правовстановлюючі, правопримушувальні, правозабез-печувальні та правовідновлювальні) становлять певний алгоритм функції правоохорони.
Правопримушувальні дії перемежовуються з іншими видами правових дій. Вони найпоширеніші і характерні для правоохоронної діяльності при виявленні та розслідуванні злочинів. Для
Матишевский П. Преступления против собственности й смежнне с ними преступления. — К.: Юринком. — 1996. — С. 240.
234
Розділ III. Правоохоронні органи України
Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів
235
відносин, що забезпечують функцію правоохорони між уповноваженими органами та громадянами, характерна специфічна взаємодія, яка відображена у кримінальному законодавстві. Повідомляти про злочин — право кожного громадянина. Законодавець передбачив звільнення від кримінальної відповідальності за активне сприяння у розкритті таких тяжких злочинів, у тому числі вчинених у складі організованої групи. Проте, коли громадянинові стало відомо про тяжкий злочин або про приготування до нього, він зобов'язаний повідомити про це правоохоронні органи. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення лише щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (ст. 63 Конституції).
Правовий примус при провадженні з виявлення та розсліду-ван«я злочинів може мати як безпосередній, так і опосередкований характер, оскільки законні повноваження і вимоги правоохоронних органів мають обов'язкову силу. Так, зобов'язані підкоритися порядку проведення та оформлення слідчих дій усі їх учасники. Разом з тим примус має опосередкований характер, тобто вимагається лише точне виконання вимог щодо проведення слідчих дій, зокрема оглядів, освідувань, виїмок, допитів, впізнання, отримання зразків для порівняльного дослідження, призначення експертизи, очної ставки, ексгумації трупа тощо.
Безпосередньо правопримушування спрямоване на істотне обмеження прав людини, на примусовий варіант правової поведінки у разі накладення арешту на майно, затримання підозрюваного, при обранні запобіжного заходу у вигляді арешту тощо.
Правовстаповлюючі дії з виявлення та розслідування злочинів спрямовані на збір даних, які прямо чи побічно підтверджують причетність осіб (або особи) до злочину. Встановлення таких даних за певним обсягом формує доказову базу з розслідування конкретного злочину. При цьому необхідно враховувати властивість фактичних даних підтверджувати, спростовувати або іншим чином співвідноситися із подією злочину. Особливе значення має вид доказів, зберігання доказових властивостей речей, інформації тощо. Об'єктивне й повне проведення виявлення і розслідування злочину свідчить про неупередженість процесу, що є запорукою законності правоохоронної діяльності.
Виявлення злочину, як правило, передує розслідуванню. Хоч у багатьох випадках ці види діяльності здійснюються паралельно. Розслідування кримінальних справ у кримінально-процесуальному законодавстві називають досудовим слідством, тобто таким, що передує судовому слідству з розгляду даного злочину.
Достатність підстав для початку слідства є важливим, відправним моментом. Ні суспільні катаклізми, ні одноособові або групові уявлення про негативні прояви тощо не можуть бути приводом для початку провадження, тобто проведення робіт з виявлення або розслідування. Лише вичерпний перелік джерел достовірної інформації про наявні ознаки злочину може бути взятий до уваги. Такими джерелами або, за кримінально-процесуальним законодавством (ст. 94 КПК), приводами до порушення кримінальної справи можуть бути:
— заяви або повідомлення підприємств, установ організацій, посадових осіб представників влади, громадськості або окремих громадян;
— повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину;
— явка з повинною;
— повідомлення, опубліковані у пресі;
— безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Дізнавач, слідчий, прокурор, суддя мають власноручно розпочати провадження, якщо вони безпосередньо виявили ознаки злочину під час їх повсякденної праці. Справа може бути порушена за умови достатності даних, які характеризують ту чи іншу подію як злочин.
Будь-яка подія має предмет доказування. Зазначені ознаки утворюють загальний предмет доказування, а за злочинами, вчиненими неповнолітніми особами, особами, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину або вчинили суспільне небезпечні діяння у стані неосудності, предмет доказування конкретизується, доповнюється ознаками, що характеризують правовий статус неповнолітніх та душевнохворих.
Доказування у процесі виявлення та розслідування злочинів — це діяльність суб'єктів правоохорони із збирання, перевірки, оцінки доказів та джерел їх походження, а також формулювання аргументів, прийняття рішень по суті кримінальної справи1.
При доказуванні насамперед мають бути встановлені об'єктивні обставини події злочину, серед яких важливе місце посідає причинний зв'язок між злочинною дією (або бездіяльністю) та шкодою (її обсягом або розміром). Паралельно встановлюються
Докладніше про доказування (доказове право) див.: Міхеєнко М.М., Нор В. Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. — К.: Либідь, 1999.
236
Розділ III. Правоохоронні органи України
суб'єктивні ознаки злочину, тобто винність особи, мотиви кримінального вчинку тощо. При цьому до уваги беруться й обставини, що свідчать про ступінь вини причетної до злочину особи (або групи осіб), причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, соціальна та правова характеристика винного, його можливі взаємини з потерпілим тощо.
Правозабезпечувальні дії поширюються на різних осіб, що беруть участь у виявленні та розкритті злочину (зокрема тих, які ведуть провадження, відстоюють свої інтереси у провадженні або сприяють йому), та на законні права фізичних і юридичних осіб, які є учасниками розслідування. Існують кілька груп правозабез-печувальних дій. Дії однієї групи полягають у виявленні та усуненні причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. До причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, належать об'єктивні та суб'єктивні обставини буття, які зумовлюють (детермінують) злочини або безпосередньо спричиняють спрямованість на вчинення неправомірних дій. Причини та умови виявляють шляхом комплексного дослідження макро- або мікрооточення особи злочинця та механізму вчинення злочину. Спеціальним заходом, який слугує запобіганню злочинам, є направлення подання органу розслідування до підприємств, установ, організацій про усунення обставин (криміногенних факторів), що спричинюють вчинення злочинів. Подання вноситься у зв'язку з конкретною кримінальною справою.
Правозабезпечувальний характер подання полягає в тому, що воно може бути внесено до м®менту закінчення розслідування; у ньому мають бути викладені всі без винятку причини й умови; інформація про них має грунтуватися на проведених діях з виявлення та розслідування злочину; вимоги щодо усунення причин та умов можуть стосуватися правомірних дій або бездіяльності (невиконання вимог чинних нормативних актів) тощо; подання є дієвим засобом забезпечення прав громадян та виконання ними законодавче встановлених обов'язків. До іншої групи правозабезпечувальних дій відносять дії із забезпечення безпеки суддів та працівників правоохоронних органів, а також учасників розслідування кримінальних справ (так само як і їх близьких), життю, здоров'ю або безпеки чи майну (майновим правам) яких існує реальна загроза1.
Інші види забезпечувальних дій мають суто процесуальний характер і розглядаються в курсі кримінального процесу.