ББК 67.9(4УКР)7я73 С89

Рекомендовано Міністерством освіти

і науки України

(лист від 25 січня 2002 р. № 14/18-161)

Авторський колектив

БІЛОУС В. Т. , кандидат юрид. наук, доцент — розд. І гл. З (§ 3), розд. III гл. 3;

ДЕМСЬКИЙ С. Е. - розд. IV гл. 2;

ЗАХАРОВА О. С., кандидат юрид. наук, доцент — розд. II, розд. IV гл. З, 4;

КОВАЛЬСЬКИЙ В. С., кандидат юрид. наук (керівник авторського колективу) — передмова, розд. І гл. 1, 2, 3 (§ 1, 2), розд. III гл. 4, розд. IV гл. 1, додаток (література);

ЛУКОМСЬКИЙ В. С., кандидат юрид. наук., доцент -розд. III гл. 1;

МОЛДОВАН В. В., кандидат юрид. наук, професор — розд. II, додаток (таблиці);

ОПРИШКО І. В., кандидат юрид. наук - розд. III гл. 2.

Офіційний рецензент

Кафедра організації судових і правоохоронних органів Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого

Рецензенти

МИХАЙЛЕНКО О.Р., доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України; ДЕМСЬКИЙ Е.Ф., кандидат юридичних наук, доцент

І5ВН 966-667-030-5

© Колектив авторів, 2002 © Художнє оформлення Юрінком Інтер, 2002

Передмова

Навчальна дисципліна "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України" є вступною в загальну юридичну проблематику діяльності держави із захисту прав людини, охорони правового порядку, державного впливу на негативні явища. Зміст цієї на­вчальної дисципліни складається із знань про діяльність уповно­важених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у процесі правоохоронної та правоза-хисної діяльності. Вона є складною та багатоаспектною. Основну увагу, безперечно, приділено органам, які посідають центральне місце у правозастосовній діяльності. Значну увагу при викла­данні дисципліни приділено питанням статусу посадових осіб по їхній компетенції. У посібнику певною мірою по-новому визна­чено предмет навчальної дисципліни, подано юридичні визначен­ня основних понять, структуру правоохоронних органів та пере­лік основних нормативно-правових актів з вивчення курсу, який буде корисним і при вивченні інших суміжних юридичних дисциплін.

У зв'язку з впровадженням принципу верховенства права в межах даної дисципліни розглянуто сутність законності, яка змістовно збагачується. Особливого значення набуває думка про те, що законність у наш час перетворюється на правову цінність.

У перехідний період значною мірою по-новому постає пи­тання про законність, особливо у її взаємозв'язку з керованістю соціальними процесами, а не тільки правовими процедурами, а також і розвитком демократії, становленням системи забезпечен­ня конституційних прав людини. В реальному житті законність є багатоаспектною категорією, яка стосується інформаційної, регу­лятивної, контрольної, правоохоронної та інших функцій право­вої системи.

Необхідність всебічного осмислення ролі державних органів у перехідному періоді від тоталітарної до сильної правової дер­жави є вельми актуальною. Трансформація функцій держави з правової регуляції та правової охорони суспільних відносин зумовлюється потребою більш глибокого пізнання соціально-правових явищ, динаміки взаємодії держави і суспільства.

Демократизація владних інституцій є одним із явищ, що охоплює предмет навчальної дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України". Перехідний період, як відомо, ха­рактеризується новизною та масштабністю завдань державного

будівництва, новими комплексними зв'язками розвитку суміж­них галузей права.

У відродженій Україні юридична думка рухається наближено до правозастосовного процесу. Такі його складові, як правовста-новлення, правозабезпечення, правопримушення, правовіднов-лення, є класичними в розумінні системи застосування норм права та сутності правоохоронної діяльності. Висвітлення питань з виконання правових приписів, які мають забезпечити єдність правозастосовного процесу є вельми актуальною справою. Пра­вові процедури будь-якого рівня та призначення завжди розгля­далися у правовій науці як спрямовуючий регулятор суспільного

РУХУ-

Авторський колектив сподівається на те, що видання цього посібника сприятиме оптимізації процесу підготовки юридичних кадрів вищої кваліфікації, добору юристів до судів, правоохо­ронних органів, зокрема органів прокуратури, адвокатури, юсти­ції, внутрішніх справ, а також посилить увагу до діяльності пра-возахисних органів.

Список скорочень

ВГС — Вищий господарський суд України ВРУ — Верховна Рада України ВРЮ — Вища рада юстиції України ВСУ - Верховний Суд України ГПУ — Генеральна прокуратура України ДАІ — Державна автомобільна інспекція ДПА — Державна податкова адміністрація України ДПС — державна податкова служба КК — Кримінальний кодекс України КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України КСУ — Конституційний Суд України МВС — Міністерство внутрішніх справ України МЮ — Міністерство юстиції України ОВС — органи внутрішніх справ СБУ - Служба безпеки України Уповноважений - уповноважений Верховної Ради України

з прав людини

ЦК — Цивільний кодекс України ЦПК — Цивільний процесуальний кодекс України

Розділ І

Загальні положення правоохоронної, судової

та правозахисної діяльності

Глава 1

Юридичне визначення правоохоронної, судової та правозахисної діяльності

§ 1. Поняття правоохоронного органу

та правоохоронної діяльності

Поняття правоохоронного органу. Серед багатьох держав­них органів правоохоронні органи мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності¹. Тому в Законі України "Про держав­ний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать: органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки; митні органи;

органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; органи державної податкової служби; органи державної контрольно-ревізійної служби; органи рибної охорони; органи державної лісової охорони;

інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохо­ронні функції (ст. 2).

Юрисдикцію правоохоронних органів становлять взаємопо­в'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, виявлення або розслідування злочинів. За законом до правоохо­ронного органу належить такий державний орган, предмет діяль­ності якого законодавче фіксується як його завдання або функції

Під державним органом у даному разі розуміється державна установа (або державна юридична особа), яка діє в системі влади (державної, виконав­чої або судової), виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольно-перевірочні тощо) у різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави.

Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності____________7

саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбива­тись. Правоохоронні функції або завдання, як правило, залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) право­порядку. Правопорядок — об'єктивна необхідність розвитку дер­жави і суспільства. Його забезпечення має відбуватися у межах законності. Підтримується правопорядок повсякденним додер­жанням, виконанням, використання та застосуванням норм пра­ва учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу накладає на нього виключно важливу відповідальність. Для правоохоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відповідальності, виходячи лише з міркувань доцільності, містить у собі небезпеку. Для правоохо­ронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушення право­порядку технократичними інтересами. Наприклад, дії відпові­дальних посадових осіб під час прокладання транспортних ма­гістралей без додержання норм екологічної безпеки в сучасних умовах може утворювати правопорушення, навіть склад злочину.

Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, ор­гани внутрішніх справ, податкова міліція), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов'язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуван­ні на факти невиконання або неналежного виконання вимог пра­вових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивація пра­вопорушень, зокрема незнання правових норм тощо, може врахо­вуватися у більш- менш суворому характері реагування, але вона не може визнаватися підставою для невжиття відповідних захо­дів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомір­ний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз'яснення процесуальних прав та обов'язків, інформування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопо­рушення тощо). При цьому неприпустимими є протиправні дії щодо правопорушників з боку працівників правоохоронних орга­нів у вигляді погроз, залякувань, побоїв тощо¹.

Відновлення порушеного права — пріоритетне завдання у ді­ях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних Дій, до яких примушується фізична або юридична особа, що

¹ Див.: Кучма Л. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. — № 4. - 1999. - С. 6.

8

Розділ І. Загальні положення правоохоронної ... діяльності

спричинила своїми діями збитки або будь-які інші негативні на­слідки, до їх відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним орга­ном (або й правоохоронним органом), встановлено порядок від­новлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за не­правомірні дії правоохоронних органів тощо.

Правоохоронні дії тісно пов'язані між собою. Вони утворю­ють цілісну правоохоронну сферу, охоплюючи відновлення не­правомірно порушеного права органами виконання.

Діяльність правоохоронних органів є багатоплановою. Кожен із зазначених органів відповідає, у межах наділених повнова­жень, за власний внесок у стан та розвиток предмета його діяль­ності.

Докладніше діяльність кожного правоохоронного органу бу­де висвітлено в наступних розділах.

Отже, правоохоронний орган — це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого е законодавча ви­значені функції або завдання з охорони права, відновлення по­рушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної ) безпеки, підтримання правопоряд­ку, забезпечення стану законності.

Поняття правоохоронної діяльності. Потреба у визначенні правоохоронної діяльності виникла внаслідок того, що у Консти­туції України проголошено: Україна є "соціальна, правова" дер­жава, серед органів якої дедалі більше виникають паралельні, зовні ідентичні функції та завдання з контролю, захисту та охо­рони прав людини, інтересів громадянського суспільства та й са­мої держави (ст. 1). Вона взяла на себе обов'язок охороняти лю­дину і суспільство від негативних проявів, соціальних відхилень. Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку проголошено найвищою соціальною цінністю (ст. 3). От­же, державні органи, що вирішують проблеми життєзабезпечення людини, мають дбати про її охорону та захист як найвищої соці­альної цінності.

Поняття правоохоронної діяльності у правовій та соціально-політичній літературі застосовується широко. Проте воно не знайшло обгрунтування, хоч законодавство про статус правоохо­ронних органів, функції, завдання та конкретні напрями їх діяль­ності, повноваження окремих органів та службових осіб є досить розвиненим. Нечітко визначено в навчальній літературі ознаки