4. Адреси в Інтернеті.

Для точної доставки пакетів через мережу Інтернет кожному комп'ютеру присвоюється своя адреса.

В Інтернет використовуються два типи адрес: ІР-адреси і доменні.

ІР-адреса є послідовністю з чотирьох чисел, розділених крапками, кожне з яких приймає значення від 0 до 255. Ліва частина ІР-адреси визначає адресу (номер) конкретної мережі і називається мережним ідентифікатором. Права частина ІР-адреси визначає конкретний комп'ютер в мережі та називаються ідентифікатором комп'ютера (host ID).

Для зручності серверам Інтернету присвоюють символьні адреси з використанням так званої доменної системи імен (Domain Name System, DNS).

Доменні адреси – це унікальні імена комп’ютерів в Інтернет, що складається із частин (доменів), які розділені крапками.

Система доменів має деревоподібну структуру. Імя кожного комп’ютера має вигляд:

Імя комп’ютера… Домен 2-го рівня . Домен 1-го рівня

Домен 1-го рівня визначає країну або тип організації, до якого належить комп’ютер (ua, us, ru, fr, com, edu, org). Домен 2-го рівня визначає організацію, компанію або місто. Останнім записується ім'я комп'ютера, групи комп'ютерів або користувача.

Перелік доменів найвищого рівня та їх значення.

com – комерційні організації;

edu – освітні заклади;

gov – урядові організації;

int – міжнародні організації;

mil – військові установи;

net – організації, що працюють з мережею;

org – некомерційні організації;

tv – телевізійні компанії.

Приклади доменних адрес: Microsoft.сom, education.gov.ua, my_computer.kiev.ua

Для ідентифікації ресурсів мережі використовується адреса URL (Uniform Resource Locator- уніфікований покажчик ресурсу), що складається з 3 частин:

1) Назва протоколу в інформаційному просторі, двокрапка і 2 косі риски; н-д http:// ,ftp://, news://, file://.

2) Зазначення DNS імені комп’ютера; http://www.itl.net.ua.

3) Зазначення повного шляху доступу до файлу , коса риска; н-д http://www.yahoo.com/sport можна отримати доступ до каталогу sport на сервері yahoo.

5. Доступ користувачів до мережі Інтернет.

Для роботи в мережі необхідно:

• Фізично під єднати комп’ютер до одного з вузлів мережі Інтернет;

• Одержати ІР-адресу на постійній чи тимчасовій основі;

• Встановити і настроїти програмне забезпечення.

Організаційно доступ до мережі користувачі дістають через провайдери.

Провайдер — організація, що надає послуги приєднання користувачів до мережі Інтернет. (UkrSat-м.Київ, UARNet-зх.Україна).

Провайдер має постійно ввімкнений продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами мережі інформаційними каналами з достатньо високою пропускною здатністю.

Існує три основних способи підключення до провайдера:

1. Через телефонну лінію (комутоване). При цьому способі підключення модем з'єднується з телефонною лінією. Для підключення до Інтернету модем дзвонить за номером провайдера (часто це звичайний абонентський номер) і після того як модем провайдера «бере слухавку», встановлюється зв'язок. Цей спосіб підключення є відносно дешевим, але дуже повільним та ненадійним, тому що звичайно встановлюється така нестабільна схема зв'язку: комп'ютер - телефонна станція - телефонна станція провайдера - провайдер.

2. Через «виділену лінію» - кабель, який з'єднує комп’ютер-клієнт з провайдером. Цей спосіб вважається найнадійнішим, але він може бути дуже дорогим, якщо провайдер знаходиться від комп'ютера-клієнта на великій відстані.

3. Через радіозв'язок. Цей спосіб дешевший за виділену лінію, якщо провайдер знаходиться далеко, але не такий надійний, бо радіозв'язок залежить від атмосферних явищ (наприклад, якість зв'язку під час грози значно погіршується).

Провайдери надають свої послуги на договірній основі, найчастіше орієнтуючись на час роботи користувача або обсяг даних, які пересилаються по мережі. При укладенні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та параметри з’єднання (ідентифікатори, паролі, номери телефонів, порти тощо). Зазвичай користувачі навчальних закладів, великих організацій, фірм, підприємств приєднуються до Інтернет через свою локальну обчислювальну мережу. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається виконання функцій proxy-сервера – управління локальною мережею і "посередництво" між комп'ютерами користувачів та мережею Інтернет (Proxy – представник, довірена особа).

Всі технічні й організаційні питання щодо взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція з переліком дій, які треба виконати для приєднання до мережі Інтернет. Комп'ютери провайдера можуть виконувати функції хост-машини або звертатися до потужніших хост-машин для доступу до глобальних ресурсів Інтернету через високопродуктивний канал передавання даних – магістраль.

Хост-машина (від англ. host – господар) – це комп'ютер, що виконує мережеві функції, реалізуючи повний набір протоколів мережі, або завдання користувача (програми, розрахунки).

Деякі хост-машини можуть бути шлюзами – апаратними і програмними засобами для передавання даних між несумісними мережами, наприклад між Інтернетом та мережами FidoNet, BitNet, CompuServe та ін.