6. Клавіатура, призначення клавіш.

Клавіатура − пристрій, призначений для введення символьної інформації в комп’ютер.

Під кожною клавішею знаходиться механічний датчик, що перетворює натискання клавіш у двійкові числа, тобто виконують кодування символів.

Стандартна клавіатура містить 101 чи 104 клавіші.

Клавіатуру умовно можна поділити на такі області:

1. алфавітно-цифрові клавіші;

2. керуючі клавіші;

3. клавіші керування курсором;

4. функціональні клавіші;

5. цифрова клавіатура;

6. індикатори режимів;

7. спеціальні клавіші;

8. клавіші Windows.

1. Алфавітно-цифрові клавіші. Клавіші розміщені в центрі, так само як на друкарській машині. Верхні написи працюють, коли включена латинська розкладка, а нижні − коли кирилиця. Під блоком алфавітно-цифрових клавіш знаходиться пробіл.

2. Керуючі клавіші (Shift, Alt, Ctrl, CapsLock), призначені для зміни значення інших клавіш:

Shift + Alt − для встановлення алфавіту;

Shift + алфавітно-цифрова клавіша − зміна регістру з нижнього на верхній.

CapsLock − установка великих літер.

3. Клавіші керування курсором;

←,↑,→,↓ − вказують напрямок переміщення курсору;

Ноmе − повертає курсор на початок стрічки;

End − повертає курсор на кінець стрічки;

Page Up − сторінка вгору;

Page Down − сторінка вниз;

4. Функціональні клавіші − F1-F12; в кожній програмі мають свої значення.

5. Цифрова клавіатура − це незалежний блок клавіш, що використовується для вводу цифр і знаків (при включеному режимі Num Lock), або для управління курсором (при виключеному режимі Num Lock).

6. Клавіші-індикатори:

Num Lock − блокує цифрову клавіатуру;

Scroll Lock − блокує режим прокрутки в деяких програмах;

Caps Lock − включає і виключає режим великих літер.

7. Інші спеціальні клавіші:

Esc - відміна останньої дії або вихід з даного режиму програми;

Ins (Insert ) - переключення між режимами заміни і вставки символів;

Delete - стирання виділених об'єктів або символів справа від курсору;

Backspace - стирання символу зліва від курсору;

ТаЬ - перехід до наступної позиції табуляції;

PrіntScreen - фотографування вмістимого екрана і занесення в буфер обміну;

Pause - запинка робота комп'ютера (до натискання наступної клавіші);

Enter - для запуску програм та для створення абзаців.

8. Клавіші Windows: для виклику Головного та контекстового меню .

Лекція №3

Тема. Системне програмне забезпечення . Файлова система

План

1. Системне програмне забезпечення.

2. Прикладне програмне забезпечення.

3. Файлова система.

4. Запитання.

1. Системне програмне забезпечення

Комп'ютерна система складається з двох компонент: апаратної частини (hardware) і програмного забезпечення (software).

Програмне забезпечення – це набір програм, які керують діями комп’ютера при його використанні для розв’язання задач. Програмне забезпечення — невід'ємна частина комп'ютерної системи. Воно є логічним продовженням апаратних засобів. Сфера застосування конкретного комп'ютера визначається створеним для нього програмним забезпеченням.

Сам по собі комп'ютер не містить знань з жодної галузі застосування: все це зосереджено у програмах, які виконують на комп'ютерах.

Стрімкий розвиток обчислювальної техніки і розширення сфери застосування комп'ютерів різко прискорили процес еволюції програмного забезпечення. Якщо раніше можна було на пальцях перелічити основні категорії програмного забезпечення — операційні системи, транслятори, пакети прикладних програм, то нині ситуація докорінно змінилася. Навіть класичні програмні продукти, такі як операційні системи, безупинно розвиваються і наділяються інтелектуальними функціями, багато з яких раніше стосувалися тільки інтелектуальних можливостей людини. Крім того, з'явилися нетрадиційні програми, класифікувати які за прийнятими критеріями дуже важко.

Нині застосовують такі групи програмного забезпечення:

• операційні системи і оболонки;

• мережне програмне забезпечення;

• системи програмування (транслятори, бібліотеки підпрограм, відладчики тощо);

• прикладне програмне забезпечення;

• інтегровані пакети програм.

Зрозуміло, що цю класифікацію не можна вважати вичерпною, але вона більш-менш наочно відображує напрями вдосконалювання і розвитку програмного забезпечення.

Системне програмне забезпечення

Системні програми призначені для керування ресурсами комп'ютера і виконуються разом з прикладними. Системне програмне забезпечення розробляють так, щоб використання комп'ютера було комфортним для користувача, щоб комп'ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.

Серед десятків тисяч системних програм особливе місце займають операційні системи, що забезпечують керування ресурсами комп'ютера, виконання прикладних програм.

Операційна система (ОС) – це набір програм, які призначені для функціонування та взаємодії усіх пристроїв комп 'ютера, забезпечення доступу до файлів і до засобів керування комп'ютером. Операційна система виконує роль сполучної ланки між апаратними засобами комп'ютера, з одного боку, і прикладними програмами, а також користувачем, з іншого.

Операційна система зберігається в зовнішній пам'яті комп'ютера — на диску. При ввімкненні комп'ютера вона зчитується з дискової пам'яті й розміщується в оперативній. Цей процес називають завантаженням операційної системи.

Функціями операційної системи є:

• здійснення діалогу з користувачем;

• введення - виведення і керування даними;

• планування і організація процесу оброблення програм;

• розподіл ресурсів (оперативної пам'яті, кеша, процесора, зовнішніх пристроїв);

• запуск програм на виконання;

• допоміжні операції обслуговування;

• передавання інформації між різними внутрішніми пристроями;

• програмна підтримка роботи периферійних пристроїв (дисплея, клавіатури, дискових накопичувачів, принтера тощо).

Аналіз і виконання команд користувача, у тому числі завантаження готових програм із файлів в оперативну пам'ять і їх запуск, здійснює командний процесор операційної системи. Для керування зовнішніми пристроями комп'ютера використовують спеціальні системні програми-драйвери.

Системи програмування (інструментальні системи) призначені для розробки нових програм. Така система містить мову програмування ( С++, Delphi, Visual Basic, Ada, Fortran), а також середовище для розробки додатків (необхідні типові інструменти програмування).

Сервісні програми або утиліти – це корисні обслуговуючі програми (антивіруси, архіватори, програми для обслуговування дисків). Вони дозволяють отримувати інформацію про всі пристрої комп’ютера, перевіряти чи все гаразд з пам’яттю та вінчестером, відновлювати випадково вилучену з дисків інформацію, налагоджувати зовнішні пристрої тощо.