Основні характеристики моніторів:

• розмір екрана по діагоналі (9″, 14″, 15″, 17″, 19″, 20″, 21″- дюймові (1дюйм=2,54см));

• форма екрана (плазмові і рідкокристалічні − плоскі, монітори на електронно-променевих трубках − плоскі, сферичні(з круглою поверхнею), циліндричні (плоскі по вертикалі і круглі по горизонталі);

• роздільна здатність − це число точок зображення по горизонталі та вертикалі;

• кількість кольорів − 65536 − 16 млн кольорів.

• споживана потужність залежить від розміру та типу монітора (для CRT-моніторів 65-140Вт, найбільш ощадні- рідкокристалічні монітори(25…70Вт), найменш-плазмові (250-500Вт));

• частота регенерації. Цей параметр також називається частотою кадрової розгортки. Він показує скільки разів за секунду монітор може повністю обновити зображення на екрані. Частота регенерації вимірюється в герцах (Гц). Чим більша частота, тим менша втома очей і тим довше часу можна працювати неперервно. Сьогодні мінімально допустимою вважається частота в 75 Гц, нормальною - 85 Гц, комфортною - 100 Гц і більше. Значення частоти регенерації залежить від використовуваного режиму роздільної здатності, від електричних параметрів монітора і від можливостей відео адаптера.

Типи моніторів для пк:

1) Монітори на електронно-променевих трубках (crt — Cathode Ray Tube).

Формують пікселі зображення пучки електронів.

Електронно-променева трубка − це скляна трубка, що нагадує велику прозору колбу з пробкою без повітря усередині, на поверхню якої нанесено люмінофорне покриття;

На внутрішню поверхню кольорового екрана нанесено люмінофори трьох видів, що випускають основні кольори моделі RGB: червоний, зелений і синій.

2) Рідкокристалічні монітори (Liquid Crystal Display- lcd).

В них формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали.

Рідкокристалічні монітори містить такі самі компоненти, що й монітор на електронно-променевих трубках, однак формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали. Ці речовини названі так тому, що вони зазвичай знаходяться в рідкому стані, але при цьому мають властивості кристалічних тіл.

Уперше застосували рідкі кристали в чорно-білих (точніше, у чорно-сірих) дисплеях для калькуляторів та годинників, а потім - у моніторах для портативних комп'ютерів. Натепер LСD-монітори дедалі більше використовують і в настільних комп'ютерах.

3) Плазмові монітори (PDP- Plasma Display Panels).

В них зображення формується з використанням електричного розряду в плазмі.

Плазмові монітори містять такі самі компоненти, що й попередні монітори, але зображення формується за допомогою плазмових екранів, основаних на використанні електричного розряду в плазмі.

Відеоадаптер (відеокарта) – окрема плата, що вставляється до відповідного слоту (у сучасних ПК це є слот AGP)на материнській платі та контролює процес формування зображення на екрані. Це зображення заноситься до внутрішньої пам’яті відеоадаптера, що називається відеопам’яттю.

Відеоадаптер виконує функції відеоконтролера, відеопроцесора та відеопам'яті. За час існування ПК змінилося декілька стандартів відеоадаптерів: MDA (Monochrom Display Adapter) -монохромний, CGA(Color Graphics Adapter) - 4 кольори, EGA(Enchanced Graphics Adapter) -16 кольорів, VGA (Video Graphics Array) - 256 кольорів, SVGA(Super VGA) - до 16,7 млн. кольорів. На ці стандарти розраховані всі програми, призначені для IBM-сумісних комп'ютерів.

Ємність відеопам’яті сучасних відео карт становить 128…256 ,512, 1024 Мбайт.

У перших комп'ютерах відеокарти не було. В оперативній пам'яті існувала екранна ділянка пам'яті, в яку процесор заносив дані про зображення. Контролер екрана зчитував дані про яскравість окремих точок екрана з комірок пам'яті і керував розгорткою горизонтального променя електронної пушки монітора.