6. Застосування стилів.

Стиль — це сукупність значень параметрів форматування абзацу. Стиль створює користувач під час роботи над публікацією. Він же надає йому певну назву. Назва поточного стилю (Normal тощо) відображається першою на стандартній панелі інструментів. Клацнувши на стрілці поля- списку стилю, можна побачити назви інших доступних стилів.

У видавничих системах не прийнято вводити великі тексти з клавіатури, їх імпортують з файлів інших форматів, найчастіше з програми MS Word. Якщо навіть тексти набирають, то вручну їх не форматують. Власне стилі призначені для автоматизації процесів форматування абзаців з текстом. Стилів має бути небагато, як ось у цій книжці: стиль для заголовка публікації, два стилі для заголовків розділів і параграфів, стиль для абзаців основного тексту, стиль для підписання рисунків і таблиць, стиль для вправ і практичних робіт.

Стиль створюють командами Формат → Стилі і Форматування → Створити Новий Стиль. Далі вводять назву стилю, наприклад Мій текст, і, користуючись кнопками Шрифт, Абзац тощо, відкривають діалогові вікна, де задають потрібні значення параметрів шрифту й абзацу. Після натискання на кнопку ОК заголовок стилю опинеться у списку стилів.

Стилі застосовують так. Спочатку курсор розміщують у деякому абзаці. Розкривають список стилів і вибирають потрібний — текст у цьому абзаці зміниться відповідно до параметрів стилю.

Перевага від застосування стилів суттєва. Якщо потрібно змінити вигляд публікації, то не треба змінювати вигляд усіх абзаців вручну. Достатньо внести зміни до описів створених стилів і текст у всій публікації зміниться автоматично. Це роблять так. Виконують команди Формат → Стилі і Форматування і у списку стилів вибирають потрібну назву. Клацають над нею правою клавішею миші та виконують команду зі списку: Перейменувати, Вилучити, Модифікувати (найчастіше саме цю). А далі діють так, як під час створення стилю вперше.

Лекція 11

Тема: Глобальна мережа Інтернет. Основні послуги Інтернет. Електронна пошта.

План

1. Комп'ютерні мережі: класифікація, основні характеристики.

2. Загальні відомості про Інтернет.

3. Протоколи ТСР/ІР.

4. Адреси в Інтернеті.

5. Доступ користувачів до мережі Інтернет.

6. Основні сервіси Інтернет.

1. Комп'ютерні мережі: класифікація, основні характеристики.

Комп'ютерною мережею називають сукупність комп'ютерів, з'єднаних між собою каналами передачі даних і призначених для розподілу та колективного використання апаратних, обчислювальних, програмних засобів та інформаційних ресурсів.

За територіальним розміщенням мережі поділяють на:

1) локальні (які працюють в межах однієї організації, заводу, лабораторії тощо). Інформація в таких мережах пересилається за допомогою кабелів чи оптичних світловодів із великою швидкістю – 20 Мбітів/с і більше.

2) глобальні (які охоплюють територію окремих країн, континентів);

Їх умовно поділяють на:

Регіональні (розташовані в межах певного регіону: області, району, міста). Інформація в них пересилається телефонними лініями зв’язку зі швидкістю до 100 Кбітів/с. В Україні є декілька мереж регіонального призначення – УкрПак, мережа податкової адміністрації, залізниці, МВС.

Міжнародні та міжконтинентальні (Bitnet, RelCom(CCCP), Internet, EuroNet), що об’єднують абонентів із різних країн. Інформація в таких мережах пересилається за допомогою космічних засобів зв’язку через супутники. В Україні в середньому 0,5-2 Мбіт/с.

За способами з’єднання комп’ютерів локальні мережі поділяють на зіркоподібні, кільцеві та одноканальні.

Зіркоподібний спосіб об'єднання комп'ютерів використовують, наприклад, у банківських мережах. Усі абоненти такої мережі з'єднані з центральним комп'ютером (сервером) або з концентратором. Об'єднані між собою центральні комп'ютери мереж утворюють багатозіркову мережу.

У кільцевих мережах абоненти з'єднані безпосередньо між собою, а не з центральним комп'ютером. Він є менш надійний від попереднього, оскільки пошкодження чи від'єднання кабелю веде до зупинки функціонування мережі.

Одноканальний (магістральний) спосіб об'єднання абонентів використовують з метою економії витрат на дорогі лінії зв'язку. Тут усі абоненти приєднані через комутатори до одного каналу зв'язку, який називається каналом.(магістраллю, шиною).

Зіркоподібні кільцеві одноканальні.

Локальні мережі в свою чергу поділяються на однорангові та багаторангові. В однорангових мережах всі користувачі мають однакові права. Користувачі такої мережі можуть здійснювати обмін даних між собою, використовувати спільні ресурси (принтери, диски, тощо).

Багаторангова відрізняється від однорангової тим, що в ній використовується один або декілька більш потужних комп’ютерів, що називаються серверами, завдяки чому можна керувати правами користувачів такої мережі.

Сервер – головний комп’ютер, здатний надавати клієнтам деякі мережні послуги ( від англ. Serve - обслуговувати). Комп’ютери, які використовують ресурси мережі називають робочими станціями.

Клієнт – прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, що забезпечує передачу запитів до сервера й одержання відповідей від нього. На серверах встановлюють програми - сервери, а на робочих станціях - програми-клієнти.