2.1.7.4. Морфологічні особливості окремих дерматитів

АКРОДЕРМАТИТ (син.: акральний дерматит) – спадковий аутосомно-рецесивний дерматит, що характеризується гіперплазією м’якушів лап, міжпальцевою піодермією, виразково-ексудативними дерматитами в ділянці морди й вух, а також затримкою росту, та вторинними інфекційними хворобами органів дихання і травлення. Тварини гинуть у віці до 7 місяців.

АЛЕРГІЧНІ ДЕРМАТИТИ – можуть бути природженими та набутими.

ПРИРОДЖЕНІ АЛЕРГІЧНІ ДЕРМАТИТИ – до них відносять атопічні дерматити.

АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ (син.: нейродерміт) – це група алергічних хвороб з вираженою спадковою схильністю.

Етіологія. Важливу роль у виникненні атопічного дерматиту відіграють різні впливи на вагітних самок: 1) внутрішньутробна сенсибілізація (годівля вагітних великою кількістю коров’ячого молока, курячих яєць, риби, злаків, помідорів та ін.); 2) токсикози вагітних; 3) інфекційні хвороби; 4) стреси; 5) порушення умов утримування. Також значна роль належить: 1) штучній годівлі новонароджених; 2) надходженню в організм різних алергенів через органи дихання, ШКТ і шкіру; 3) паразитарним хворобам; 4) вірусним інфекціям; 5) вакцинації.

Патолого-анатомічні зміни. Відзначають ексудативні дерматити, в першу чергу на морді, дистальних ділянках кінцівок, зовнішній поверхні ліктьових суглобів і животі, а також отит, кон’юнктивіт та акродерматит.

НАБУТІ АЛЕРГІЧНІ ДЕРМАТИТИ – до них відносят різні типи гіперчутливості шкіри та аутоімунні хвороби шкіри.

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ ШКІРИ – до неї відносять кропив’янку, фотодерматити, гіперчутливість до лікарських препаратів, а також контактну, кормову, гормональну, бактеріальну та паразитарну гіперчутливість.

КРОПИВ’ЯНКА – це алергічна реакція шкіри негайного типу. Хараткреизується появою на шкірі численних яскраво-рожевих пухирів. Частіше триває декілька годин чи днів (гостра кропив’янка), але іноді – місяці та роки (хронічна кропив’янка). Гостра кропив’янка виникає при дії на шкіру світла, тепла, холоду, подразнюючих агентів (крапива, укуси бджіл, хімічно активні речовини тощо) та при дії на організм алергенів (ліки, компоненти корму тощо. Хронічна кропив’янка зазвичай пов’язана з хворобами печінки нирок, ШКТ, вогнищами хронічного запалення, продуктами розпаду злоякісних пухлин.

ФОТОДЕРМАТИТИ – тяжкий дерматит внаслідок дії сонячних променів на сенсибілізовану шкіру. Гіперчутливість шкіри до сонячних променів називають фоточутливістю. Хворїють всі види тварин.

Етіологія. Фоточутливість виникає при поїданні світлосенсибілізуючих рослин (гречка, звіробій, рапс, віка, люцерна, конюшина та ін.), хворобах печінки, лікуванні фенотіазином, сульфаніламідами, грізеофульвіном, іхтіолом, антигістамінними препаратами, кортикостероїдами.

Патолого-анатомічні зміни. На непігментованих чи слабо пігментованих ділянках шкіри з’являються еритема, везикули, струпи.

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ ДО ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ – виникає при контакті шкіри з лікарськими препаратами. Проявляється в вигляді різних поліморфних дерматитів.

КОНТАКТНА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ – характеризується алергічним плямисто-папульозним дерматитом в ділянках з рідкою шерстю. Виникає при контакті шкіри з деякими рослинами (сумах, дуб отруйний тощо), металами (кобальт, нікель), побутовими хімічними речовинами (каніфоль, засоби для чищення килимів) та лікарськими речоивнами (напрклад, неоміцином).

КОРМОВА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ – виникає на різні компоненти корму. Оскільки зуд при цьому виникає без помітних уражень шкіри, патоморфологічні зміни хараткеризуються розчісуванням з наступним розвитком гострого мокнучого дерматиту.

ГОРМОНАЛЬНА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ – характеризується наявністю двосторонніх симетричних папульозних (з кірками) висипів на шкірі дорсальної поверхні сідничих м’язів, каудо-медіальної поверхні стегон, промежини та на геніталіях. Виникає при гіперчутлмивості до ендогенних прогестерону, естрогену та тестостерону. В самок часто співпадає з тічкою.

БАКТЕРІАЛЬНА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ – частіше виникає як реакція на стафілококові антигени, рідко – на антигени інших бактерій. Проявляється в вигляді еритематозно-пустульозного дерматиту.

ПАРАЗИТАРНА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ – виникає як реакція на різноманітні алергени ектопаразитів. Проявляється в вигляді різних поліморфних дерматитів.

АУТОІМУННІ ХВОРОБИ ШКІРИ – до них відносять пемфігоїдний комплекс, хворобу холодових аглютинінів, червону вовчанку, мультиформну еритему, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт, лінійний дерматоз з ІgА, увеодерматологічний синдром і вогнищеву алопецію.

ПЕМФІГОЇДНИЙ КОМПЛЕКС – виникає внаслідок утворення аутоантитіл. Проявляється в формі звичайної, вегетуючої, листоподібної, еритематозної, IgA-пузирниці та бульозного пемфігоїду.

ПУЗИРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА – виникає внаслідок появи аутоантитіл до 130 kD глікопротеїну з групи адгезивних молекул кадхеріну. Хараткеризується появою на слизовій оболонці ротової порожнини та в ділянці шкірно-слизової кайми (рідше на шкірі паху та пахв) везикул, пузирів, ерозій і виразок.

ВЕГЕТУЮЧА ПУЗИРНИЦЯ – характеризується появою на шкірі вкритих пустулами бородавкоподібних папуломатозних розростань.

ЛИСТОПОДІБНА ПУЗИРНИЦЯ – виникає внаслідок появи аутоантитіл до 150 kD глікопротеїну (десмоглеїну І) з групи адгезивних молекул кадхеріну. Хараткеризується ураженням шкіри морди (рідше слизової оболонкиі ротової порожнини та ділянки шкірно-слизової кайми) в вигляді еритем та пустул. Крім того часто встановлюють гіперкератоз м’якушів кінцівок та гіперкератоз і депігментацію носу.

ЕРИТЕМАТОЗНА ПУЗИРНИЦЯ – характеризується появою на шкірі морди та вух еритем, пустул та ерозій. Крім того часто встановлюють депігментацію носу.

IgA-ПУЗИРНИЦЯ – виникає внаслідок появи аутоантитіл групи IgA до білків десмосом десмоколіну І і ІІ. Хараткеризується утворенням інтраепідермальних везикул, пустул та розвитком акантозу.

БУЛЬОЗНИЙ ПЕМФІГОЇД – виникає внаслідок появи аутоантитіл до 170 – 230 kD білків гемідесмосом базальних клітин епідермісу та блискучої пластинки базальної мембрани. Хараткеризується наявністю на шкірі (особливо біля рота, в паху та пахвах) та слизових оболонках ротової порожнини везикул, пузирів і виразок. Останні також знаходять на м’якушах кінцівок.

ХВОРОБА ХОЛОДОВИХ АГЛЮТИНІНІВ – виникає при переохолодженні. Характеризується появою на шкірі, особливо дистальних ділянок тіла, еритем, виразок і некрозів.

ЧЕРВОНА ВОВЧАНКА – може бути системної та дискоїдною. При системній червоній вовчанці ураження шкіри різні, частіше симетричні. Реєструють дифузне утворення лусочок та рубцеві алопеції в ділянках морди, вух, дистальних відділів кінцівок. При дискоїдній червоній вовчанці в ділянці носа спочатку виникає депігментація, а потім – ерозії, виразки та кірки. Ріже процес поширюється на периорбітальну область, вуха, дистальні відділи кінцівок, губи та слизову оболонку ротової порожнини.

МУЛЬТИФОРМНА ЕРИТЕМА – характеризується наянівстю кільцеподібних еритем, кропив’янки, везикул і пузирів на шкірі вух, навколо рота, паху та пахв.

ТОКСИЧНИЙ ЕПІДЕРМАЛЬНИЙ НЕКРОЛІЗ – виникає внаслідок дії лікарських препаратів, інфекцій, пухлин, системних захворювань та невідомих причин. На шкірі знаходять везикули, пузирі, ерозії та виразки.

ВАСКУЛІТ – виникає внаслідок імунологічного пошкодження стінок кровоносних судин. Характеризується появою на шкірі дистальних відділів тіла серозно-геморагічних везикул і кровоточивих виразок.

ЛІНІЙНИЙ ДЕРМАТОЗ З ІgА – виникає внаслідок відкладення ІgА в зоні базальної мембрани епідермісу. Характеризується наявністю пустул, кільцевих зон алопецій, гіперпігментації.

УВЕОДЕРМАТОЛОГІЧНИЙ СИНДРОМ – виникає внаслідок гіперчутливості до меланіну та меланоцитів шкіри й очей. Хараткеризується увеїтом та депігментацією шкіри в ділянках носа, губ і повік, рідше – наявністю ерозій і виразок. Ураження іноді поширюються на м’якуші кінцівок, піднебіння, ділянки мошонки та анусу.

ВОГНИЩЕВА АЛОПЕЦІЯ – виникає внаслідок імунологічної дії лімфоцитів на волосяну цибулину. Характеризується наявністю вогнищ алопецій. Шерсть недорозвинена, зі звуженими кінцями. Мікроскопічно встановлюють скупчення лімфоцитів навколо волосяних цибулин.