2.1.3.2. Запалення легень

За локалізацією запального процесу розрізняють: 1) пневмонії – первинне запалення паренхіми легень; 2) бронхопневмонії – запалення бронхів, ускладнене вторинним запалення паренхіми легень (при первинному запаленні паренхіми легень і розвитку вторинного бронхіту (при поширенні запалення на бронхи) говорять про пневмонію, ускладнену бронхітом); 3) інтерстиційні пневмонії – запалення міжчасточкової сполучної тканини; 4) плевропневмонії – пневмонії, ускладнені запаленням плеври. Інтерстиційну пневмонію поділяють на інтерстиційну міжлобулярну, при якій зміни локалізуються в сполучній тканині між частками легень (її також називають розшаровуючою або секвеструючою, оскільки частки виразно відділяються одна від одної) та інтерстиційну міжальвеолярну, при якій зміни локалізуються в міжальвеолярній сполучній тканині.

Окремо виділяють: 1) перибронхіальну пневмонію, при якій запалення локалізується в перибронхіальній сполучній тканині та альвеолах, що оточують бронхи; 2) альвеолярну пневмонію (син.: альвеоліт) – запалення альвеол без ураження бронхіального дерева та 3) паравертебральну пневмонію, при якій запалення локалізується в ділянках легень, що прилягають до хребців.

За поширеністю пневмонії поділяють на: 1) ацинозні, при яких вогнища запалення відповідають кінцевим розгалуженням бронхів (ацинусам легеневої тканини); 2) лобулярні, при яких запалення охоплює окремі часточки легеневої тканини; 3) зливні лобулярні, при яких запалення охоплює декілька суміжних часточок легень; 4) сегментарні, при яких запалення охоплює окремі сегменти часток легень; 5) лобарні, при яких запалення охоплює окремі частки легень і 6) тотальні, при яких запалення охоплює половину (тотальна пневмонія правої чи лівої половини легень), або всі легені.

В залежності від типу запального процесу пневмонії поділяють на альтеративні, ексудативні та продуктивні. Ексудативні пневмонії в залежності від характеру ексудату поділяють на серозну, геморагічну, фібринозну (крупозну) та гнійну. За перебігом всі пневмонії поділяють на гострі та хронічні.

Етіологія всіх пневмоній в кінці кінців мікробна (віруси, бактерії, гриби та ін.). Збудник пневмонії потрапляє в легені аерогенним, гематогенним чи лімфогенним шляхами, або ж можлива активація умовно-патогенної мікрофлори, яка знаходиться в самих легенях. Некротична пневмонія в більшості випадків спостерігається при некробактеріозі, рідше – при надходженні з повітрям отруйних речовин та при потраплянні в дихальні шляхи сторонніх тіл, але може бути й ускладненням інших видів пневмонії. Гнійна пневмонія має метастатичне походження при деяких інфекційних хворобах, піємії та септико-піємії, а катарально-гнійна бронхопневмонія виникає як ускладнення катаральної бронхопневмонії. Гнильна пневмонія зазвичай виникає як ускладнення інших пневмоній при потрапляння в уражені (як правило змертвілі) ділянки легень гнильної мікрофлори. Неспецифічна продуктивна пневмонія частіше спостерігаються при хронізації (як завершення) катаральної бронхопневмонії (рідше – інших пневмоній), при яких процеси ексудації майже зовсім припиняються, а проліферація стає переважаючим процесом. Специфічна продуктивна пневмонія виникає при певних хворобах (туберкульоз, сап тощо), які характеризуються утворенням в легенях специфічних гранульом. Інтерстиційна пневмонія виникає як ускладнення крупозної пневмонії, бронхопневмоній, бронхітів (особливо при їх ускладненні запаленням оточуючої бронхи сполучної тканини – перибронхіт) та плевритів (плеврогенна пневмонія).

За характером змін у легенях всі пневмонії поділяють на специфічні (виникають при певних хворобах (туберкульоз, сап, актиномікоз тощо) й характеризуються специфічними для даної хвороби змінами) та неспецифічні (проявляються в вигляді серозної, геморагічної пневмонії, катаральної бронхопневмонії тощо при дії різних патогенних чинників – бактерій, вірусів, мікоплазм та ін.). Також розрізняють: 1) аспіраційну пневмонію – запалення легень, що виникає при потраплянні в дихальні шляхи чужорідних частинок; 2) вермінозну пневмонію – запалення легень, що виникає при потраплянні в дихальні шляхи паразитів на різних стадіях розвитку.

АЛЬТЕРАТИВНА (син.: некротична) ПНЕВМОНІЯ – характеризується утворенням в паренхімі легень вогнищ некрозів.

Патолого-анатомічні зміни. Легені ущільнені, нерівномірно забарвлені з поверхні. Плевра на окремих ділянках шорсткувата, червоного кольору (плеврит). На розрізі знаходять різних розмірів і форми вогнища некрозу світло-сірого або блідо-рожевого кольору. Некротичні маси крихкі. Тканина легень між вогнищами некрозу ущільнена, червоного кольору, з поверхні розрізу при натисканні виділяється невелика кількість червонуватої рідини. Шматочки уражених легень у воді тонуть.

Мікроскопічні зміни. В легенях знаходять вогнища некрозів, навколо яких виявляють розширені кровоносні судини зі слабо вираженими ексудативними змінами та клітини СМФ. Навколо таких вогнищ реєструється серозна чи крупозна пневмонія.

СЕРОЗНА ПНЕВМОНІЯ характеризується запальною гіперемією та серозною ексудацією в альвеоли.

Патолого-анатомічні зміни. Легені від світло- до темно-червоного кольору, трохи ущільнені (але не гепатизовані), під плеврою та в паренхімі часто спостерігаються дрібні крововиливи. В воді плавають важко або тонуть. Поверхня розрізу легень гладка, рівна, соковита, рожевого або червонуватого кольору. Інтерстиційна тканина розширена, просочена серозним ексудатом. З поверхні розрізу та з бронхів видавлюється й стікає пінистий рожевий або червонуватий серозний ексудат. Такий же ексудат іноді знаходять і в каудальній частині трахеї. Шматочки уражених легень у воді важко плавають або тонуть.

Мікроскопічні зміни. В міжальвеолярних перегородках спостерігається лімфо-гістіоцитарна інфільтрація, десквамація епітеліальних клітин. Судини, особливо капіляри міжальвеолярних перегородок, розширені, переповнені клітинами крові. В просвіті альвеол знаходиться серозний ексудат у вигляді гомогенної або дрібнозернистої еозинофільної маси, лейкоцити, еритроцити, значна кількість злущених епітеліальних клітин.

Серозну пневмонію треба диференціювати від набряку легень. При цьому враховують клітинну інфільтрацію міжальвеолярних перегородок і наявність в просвіті альвеол лейкоцитів.