- •Патологічна анатомія тварин предмет патологічної анатомії
- •Історія патологічної анатомії тварин
- •Вчення про смерть (танатологія)
- •Частина 1. Загальна патологічна анатомія
- •1.1. Пошкодження
- •1.1.2. Патологія клітини
- •1.1.2. Дистрофії
- •1.1.3. Некроз
- •1.2. Порушення кровообігу, лимфовідтоку та вмісту тканинної рідини
- •1.2.1. Порушення кровообігу
- •1.2.2. Порушення лімфовідтоку
- •1.2.3. Порушення вмісту тканинної рідини
- •1.3. Компенсаторно-пристосувні та відновлювальні процеси
- •1.4. Запалення
- •1.4.1. Альтеративне запалення
- •1.4.2. Ексудативне запалення
- •1.4.3. Проліферативне запалення
- •1.4.4. Катаральне запалення
- •1.5. Патологія системи імунітету
- •1.6. Пухлини
- •1.6.1. Загальна характеристика пухлин
- •1.6.2. Епітеліальні пухлини без специфічної локалізації (органонеспецифічні) Доброякісні органонеспецифічні епітеліальні пухлини
- •Злоякісні органонеспецифічні епітеліальні пухлини
- •1.6.3. Пухлини екзо- та ендокринних залоз та епітеліальних покривів (органоспецифічні)
- •1.6.4. Мезенхімні пухлини
- •Доброякісні мезенхімні пухлини
- •Злоякісні мезенхімні пухлини
- •1.6.5. Пухлини з меланінутворюючої тканини
- •1.6.6. Пухлини нервової системи та оболонок мозку
- •Нейроепітеліальні пухлини
- •Пухлини мозкових оболонок
- •Пухлини периферичної нервової системи
- •1.6.7. Тератоми
- •1.7. Вади розвитку
- •Природжені вади розвитку
- •Основні природжені вади розвитку в тварин
- •Природжені вади розвитку губ
- •Природжені вади розвитку хребта
- •Природжені вади розвитку спинного мозку
- •Природжені вади розвитку серця
- •Природжені вади розвитку судин
- •Природжені вади розвитку органів травлення
- •Природжені вади розвитку органів дихання
- •Природжені вади розвитку органів сечоутворення та сечовиділення
- •Природжені вади розвитку статевих органів
- •Природжені вади розвитку кінцівок
- •Природжені вади розвитку зовнішнього покриву
- •Частина 2. Спеціальна патологічна анатомія тварин
- •2.1. Органопатологія
- •2.1.1. Патологія центральної нервової системи
- •2.1.1.2. Енцефаліт і мієліт
- •2.1.1.3. Зміни нервових клітин
- •2.1.2. Патологія органів кровообігу та лімфовідтоку
- •2.1.2.1. Патологія серця
- •2.1.2.2. Патологія оболонок серця
- •2.1.2.3. Патологія кровоносних судин
- •2.1.2.4. Запалення лімфатичних вузлів
- •2.1.2.5. Запалення селезінки
- •2.1.2.5. Патологія органів дихання
- •2.1.3.1. Патологія легень незапального характеру
- •2.1.3.2. Запалення легень
- •Геморагічна пневмонія – характеризується геморагічним запаленням легень.
- •2.1.3.3. Плеврит
- •2.1.4. Патологія органів травлення
- •2.1.4.1. Патологія шлунково-кишкового тракту
- •1 2 3 4 Рис. 2. Схема ротаційного завороту кишечнику: 1 – брижа; 2 – поздовжня вісь брижі; 3 – стінка кишки; 4 – поздовжня вісь кишечнику; 5 – місце завороту. 5
- •2 3 Рис. 3. Схема лігаментозного завороту кишечнику: 1 – брижа; 2 – поздовжня вісь брижі; 3 – ділянка завороту. 1
- •2.1.4.2. Патологія печінки та підшлункової залози
- •2.1.5. Патологія органів сечо-статевої вистеми
- •2.1.5.1. Патологія нирок
- •Нефропатії (нефротичний синдром) Нефросклероз
- •Нефрози
- •Нефрити
- •Негнійні гематогенні нефрити
- •Гнійні гематогенні нефрити
- •Гнійний урогенний нефрит
- •Гломеруло-нефрози
- •Тубуло- нефрози
- •Гіаліноз судин клубочка
- •Білковий нефроз
- •Емболічний гнійничковий нефрит
- •Пієло-нефрит
- •Амілоїдний нефроз (амілоїдоз нирок)
- •Ліпоїдний нефроз
- •Апостоматоз-ний нефрит
- •Гострий інтерстицій-ний негній-ний нефрит
- •Некротичний нефроз (гостра ниркова недостатність)
- •Інтерстицій-ний сероз-ний нефрит
- •Інтерстиційний лімфоїдоцитар-ний нефрит
- •Хронічий інтерстицій-ний негній-ний нефрит
- •Гломерулонефрити (гломеруліти)
- •Інтра-капілярні
- •Екстра-капілярні
- •Гострий інтракапілярний гломерулонефрит
- •Хронічні інтракапілярні гломерулонефрити
- •Ексудативні екстракапілярні гломерулонефрити
- •Проліфера-тивний екстракапі-лярний гломеруло-нефрит
- •Мембранозний гломерулонефрит
- •Інтракапілярний ексудативний гломерулонефрит
- •Серозний екстракапілярний гломерулонефрит
- •Інтракапілярний ексу-дативно-проліфератив-ний гломерулонефрит
- •Мезангіальний гломерулонефрит
- •Фібринозний екстракапілярнийгломерулонефрит
- •Інтракапілярний проліферативний гломерулонефрит
- •Геморагічний екстракапілярний гломерулонефрит
- •Фібропластичний (термінальний) гломерулонефрит
- •Некротичний гломерулонефрит
- •2.1.5.2. Уроцистит
- •2.1.5.3. Метрит
- •2.1.5.4. Мастит
- •2.1.6. Патологія локомоторного апарату
- •2.1.6.1. Міозит
- •2.1.6.2. Патологія кісток та кісткового мозку
- •2.1.6.3. Патологія суглобів
- •Патологічна морфологія хвороб шкіри та її похідних
- •2.1.7.1. Первинні та вторинні зміни шкіри
- •2.1.7.2. Дерматози
- •2.1.7.3. Дерматити
- •2.1.7.4. Морфологічні особливості окремих дерматитів
- •2.1.8. Зміщення органів
- •2.1.9. Звуження трубчастих органів та порожнин тіла й органів
- •2.1.10. Розширення просвіту трубчастих і порожнинних органів та утворення патологічних порожнин
- •2.2. Патологічна анатомія хвороб тварин
- •2.2.1. Поняття про хворобу
- •2.1.2. Незаразні хвороби
- •2.1.2.1. Хвороби, зумовлені порушенням обміну речовин
- •2.1.2.1.1. Хвороби внаслідок порушення загальних умов годівлі та утримування тварин
- •2.1.2.1.2. Хвороби внаслідок недостатності
- •2.1.2.1.3. Гіповітамінози
- •2.1.2.2. Отруєння
- •2.1.2.2.1. Отруєння кормами.
- •2.1.2.2.2. Отруєння вітамінами (гіпервітамінози)
- •2.1.2.2.3. Отруєння мікотоксинами (мікотоксикози)
- •2.1.2.2.4. Отруєння отруйними рослинами
- •2.1.2.2.5. Отруєння мінеральними речовинами
- •2.1.2.2.6. Отруєння отрутохімікатами
- •2.1.2.2.7. Отруєння зооцидними і рослинними антикоагулянтами
- •2.1.2.2.8. Отруєння зміїною отрутою
- •2.1.2.3. Променева хвороба
Частина 2. Спеціальна патологічна анатомія тварин
2.1. Органопатологія
2.1.1. Патологія центральної нервової системи
В тварин у ЦНС найчастіше реєструються зміни запального характеру, набряк мозку та розм’якшення мозку (енцефаломаляція). Розрізняють вогнищеву ішемічну енцефаломаляцію внаслідок емболії судин та дифузне трупне розм’якшення мозку. Запальні процеси в ЦНС необхідно відрізняти від дистрофічних змін нервових клітин і волокон з наступним розвитком реактивних процесів, які спостерігаються при порушеннях обміну речовин та інтоксикаціях.
2.1.1.1. МЕНІНГІТ
Менінгіт – це запалення оболонок головного чи спинного мозку. За локалізацією запального процесу виділяють пахіменінгіт (запалення твердої мозкової оболонки), лептоменінгіт (запалення м’якої мозкової оболонки), арахноменінгіт або арахноїдит (запалення павутинної мозкової оболонки), а також їх різноманітні комбінації. В тварин найчастіше виявляється лептоменінгіт.
Менінгіти можуть бути гострими й хронічними. Гострі менінгіти протікають по типу ексудативного запалення. При цьому розрізняють серозний, гнійний та, рідко, геморагічний менінгіти.
Етіологія. Як самостійне захворювання менінгіт у тварин реєструється рідко. Зазвичай він розвивається вторинно як ускладнення певного основного захворювання (різні інфекції, особливо менінгококова, травми голови й хребта, або алергічні реакції). В коней і ВРХ відзначається спорадичний церебральний або церебро-спинальний менінгіт. Гнійний менінгіт викликають гнійні бактерії (стрептококи, стафілококи, пневмококи, синьогнійна паличка та ін.). Він розвивається при переході запального процесу із сусідніх тканин, при травмах, ранах і забитті в області головного мозку або внаслідок гематогенної інфекції (сепсис).
СЕРОЗНИЙ МЕНІНГІТ – це серозне запалення мозкових оболонок. Найчастіше він є початковою стадією гнійного запалення мозкових оболонок
Патолого-анатомічні зміни. Мозкові оболонки набряклі, тьмяні, в частині випадків з крововиливами. Їх судини виразно розширені, переповнені кров’ю. В просторах над та (або) під оболонками виявляється серозний ексудат.
Мікроскопічні зміни. Кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. Частина клітин їх ендотелію відокремлюється від базальної мембрани. Реєструється незначна еміграція клітин крові за межі судин. Мозкові оболонки внаслідок просочення серозним ексудатом набряклі, потовщені, інфільтровані невеликою кількістю клітин крові. Іноді навколо кровоносних судин відкладається фібрин.
ГЕМОРАГІЧНИЙ МЕНІНГІТ – це геморагічне запалення мозкових оболонок.
Патолого-анатомічні зміни. Мозкові оболонки набряклі, тьмяні, з численними крововиливами, інтенсивно червоного кольору. В просторах над та (або) під оболонками виявляється геморагічний ексудат.
Мікроскопічні зміни. Кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. Реєструється вихід за межі судин великої кількості еритроцитів. Мозкові оболонки набряклі, потовщені, інфільтровані великою кількістю еритроцитів.
ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ – це гнійне запаленням мозкових оболонок.
Патолого-анатомічні зміни. Мозкові оболонки набряклі, шорсткі, тьмяні, гіперемійовані, з крововиливами, вкриті гноєм. Їх судини виразно розширені, переповнені кров’ю. В просторах над і (або) під оболонками виявляється гнійний ексудат.
Мікроскопічні зміни. Кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю. Реєструється вихід за межі судин великої кількості лейкоцитів. Мозкові оболонки набряклі, потовщені, інфільтровані великою кількістю лейкоцитів.
ХРОНІЧНИЙ МЕНІНГІТ найчастіше виникає при переході гострого гнійного менінгіту в хронічний і характеризується розростанням в мозкових оболонках волокнистої сполучної тканини.
Патолого-анатомічні зміни. Мозкові оболонки потовщуються й ущільнюються. Можливе виникнення спайок з сусідніми тканинами.
Мікроскопічні зміни. Гіперемія й інфільтрація ексудатом та клітинами крові, як правило лейкоцитами, слабо виражені. В мозкових оболонках реєструється розростання волокнистої сполучної тканини.